Ухвала суду № 61859866, 28.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" вересня 2016 р. м. Київ К/800/48647/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Вербицької О.В., Маринчак Н.Є.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК Житлобуд»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року

у справі № №816/5634/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК Житлобуд»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК Житлобуд» (далі - позивач, ТОВ «МЖК Житлобуд») звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Інспекція, ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001192301/487 від 11 березня 2013 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2015 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

13 серпня 2015 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року, у задоволенні адміністративного позову ТОВ «МЖК Житлобуд» до ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу Інспекція просила залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «МЖК Житлобуд» /забудовник/ та ВАТ «Кредитпромбанк» /управитель/ укладено генеральний договір на забудову від 18 лютого 2008 року за №ФБ 08.0102/08, відповідно до умов якого управитель замовляє забудовнику будівництво об'єктів будівництва, введення їх в експлуатацію та передачу довірителям (установники управління майном - фізична або юридична особа, яка передала кошти в управління управителю на підставі договору про участь у фонді з метою отримання у власність закріпленого за нею об'єкта інвестування) у власність об'єктів інвестування, що є у складі об'єктів будівництва.

Згідно з пунктом 1 додаткової угоди від 18 лютого 2008 року № 1 про визначення об'єкта будівництва (додаток 1 до вказаного генерального договору) ця додаткова угода обумовлює умови будівництва і фінансування конкретного об'єкта будівництва 2-ї черги 9-ти поверхового житлового будинку, що розміщений за адресою: м. Кременчук, Полтавська область, квартал 278, буд. 37 (ІІ - черга).

Відповідно до додатку 1 від 18 лютого 2008 року до додаткової угоди всього об'єктів інвестування житлового призначення, що надаються до розміщення, - 56 штук (квартири) та об'єктів інвестування соціально-побутового призначення - 5 штук (офісні приміщення).

Договором про внесення змін № 1 від 18 липня 2008 року до генерального договору на забудову внесено зміни до основних характеристик об'єкта будівництва, зокрема: кількість поверхів - 9, кількість квартир - 64, загальна площа офісних приміщень - 574,40 кв.м.

З метою забезпечення своїх зобов'язань перед Іпотекодержателем/ВАТ «Кредитпромбанк»/ по Генеральному договору на забудову від 18 лютого 2008 року за №ФБ 08.0102/08 та додатків до нього, у відповідності з умовами іпотечного договору від 18 лютого 2008 року № ІП08.01.02/08 з додатковою угодою від 23 жовтня 2008 року № ІП08.01.02/08 ДУ 1, Іпотекодавець /ТОВ «МЖК Житлобуд»/ передає в заставу майнові права на об'єкт будівництва, який будується Іпотекодавцем, як Забудовником, з метою продажу іншим особам, а саме: об'єкт будівництва з основними характеристиками, зокрема: кількість поверхів - 9, кількість квартир - 64, загальна площа офісних приміщень - 574,40 кв.м.

18 лютого 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «МЖК Житлобуд» (позичальник) укладено кредитний договір № 04/05/08-КЛТ, предметом якого є надання банком у майбутньому кредитів у межах загальної суми 7 500 000 грн.

Відповідно до пункту 2.2 цього договору кредити надаються для будівництва 2-ї черги цегляного 9-ти поверхового житлового будинку з офісними приміщеннями за адресою: м. Кременчук, квартал 278, буд.

18 лютого 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» (новий кредитор) та ТОВ «МЖК Житлобуд» (первісний кредитор) укладено договір на відступлення майнових прав № ВП 08.0102/08 (надалі - договір на відступлення майнових прав), згідно з умовами якого з метою забезпечення своїх зобов'язань перед новим кредитором за генеральним договором та додатків до нього первісний кредитор відступає на користь нового кредитора майнові права на об'єкт незавершеного будівництва (надалі - об'єкт будівництва), що будується первісним кредитором, як забудовником, з метою продажу іншим особам.

Відповідно до пункту 11 даного договору на відступлення майнових прав майнові права на об'єкт будівництва переходять до нового кредитора при настанні таких відкладальних умов, при чому, як кожної окремо, так і в їх сукупності: у випадку зміни основних технічних характеристик об'єкта будівництва без письмового погодження з новим кредитором; у випадку погіршення споживчих властивостей об'єкта будівництва та його складових частин (у т.ч. квартир, приміщень соціально-побутового призначення, вбудованих у житловий будинок або окремо розташованих нежитлових приміщень тощо) за умови непогодження змін споживчих властивостей з новим кредитором та довірителями ФФБ (Фонд фінансування будівництва), що уклали договори про участь у ФФБ; у випадку зростання вартості будівництва більш ніж на 20 відсотків понад його кошторисну вартість без письмового погодження з новим кредитором; у випадку збільшення строків будівництва більш ніж на 90 календарних днів.

Згідно з договором від 22 грудня 2008 року № 2 про внесення змін до договору на відступлення майнових прав опис об'єкта будівництва наступний: кількість поверхів - 9, кількість квартир - 64.

25 серпня 2009 року між сторонами генерального договору укладено договір про внесення змін № 6 до генерального договору, зі змісту якого вбачається, що у зв'язку з вилученням забудовником з переліку об'єктів інвестування, що надаються до розміщення відповідних квартир, сторони досягли згоди внести зміни стосовно об'єкта інвестування житлового призначення: усього 32 об'єкта інвестування житлового призначення та 5 об'єктів соціально-побутового призначення.

25 серпня 2009 року та 01 вересня 2009 року між ТОВ «МЖК Житлобуд» (первинний власник) та Державною іпотечною установою (новий власник) укладені договори відчуження майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва житлового призначення, відповідно до пункту 1.1 яких первинний власник зобов'язується передати у власність нового власника, а новий власник зобов'язується прийняти майнові права, що належать первинному власнику, на об'єкт незавершеного будівництва житлового призначення, вимоги щодо якісних та кількісних характеристик якого визначаються у відповідних додатках до цих договір, та сплатити грошову суму, визначену пунктом 5 цих договорів.

У пункті 5.2 цих договорів зазначено, що не пізніше трьох робочих днів з дня набрання чинності пунктом 1.1 цих договорів та виконання умов договорів, новий власник зобов'язаний сплатити первинному власнику за відчуження майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва житлового призначення, а первинний власник зобов'язаний прийняти грошову суму в розмірі вартості майнових прав, зазначеної у пункті 5.1 цих договорів.

На підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради від 11 грудня 2009 року № 897 затверджено акт розподілу квартир у житловому будинку № 37 (друга черга) кварталу № 278 у м. Кременчуці.

Актом готовності об'єкта до експлуатації від 17 листопада 2009 року № 988 встановлено, що будівельно-монтажні роботи виконані у період з червня 2008 року по листопад 2009 року; інвестиційна вартість за затвердженою проектною документацією складає 15 959,449 тис. грн., у тому числі витрати, пов'язані з будівельно-монтажними роботами - 11 452,606 тис. грн.; багатоквартирний житловий будинок № 37 мікрорайон № 278 в м. Кременчук (ІІ черга) готовий до експлуатації. На підставі вказаного акта інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Полтавській області видано свідоцтво від 17 листопада 2009 № 1700000988 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

Відповідно до вказаного рішення виконкому Кременчуцької міської ради ТОВ «МЖК «Житлобуд» передавались у власність житлові приміщення (квартири), розташовані за адресою: м. Кременчук, квартал 278, будинок № 37. 21 листопада 2012 року від Комунального господарства «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» отримано технічні характеристики квартир, відповідно до яких встановлена їх інвентаризаційна вартість, також з'ясовано період фактичного переходу права власності на житло (дата визначена свідоцтвом про право власності). Документами, які засвідчують передачу квартири власнику, є акти приймання-передачі, підписані обома сторонами.

В свою чергу, відповідачем було проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «МЖК Житлобуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт № 5096/22-209/32275458 від 30 листопада 2012 року (далі - акт).

Вказаним актом встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п.1.4, п.1.6, п.1.18 ст.1, п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.5, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість на 3 086 874 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0013952301/2162 від 20 грудня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 2 814 228 грн. за основним платежем та на 703 557 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби № 500/10/10.2-07 від 01 березня 2013 року податкове повідомлення-рішення № 0013952301/2162 від 20 грудня 2012 року було скасоване в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 465 523,75 грн. (з яких: 374 419 грн. - основний платіж та 91 104,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції. З урахуванням результатів адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001192301/487 від 11 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 3 052 261,25 грн. (з яких: 2 439 809 грн. - основний платіж та 612 452,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що операції з першої поставки новозбудованого житла, незалежно від джерел фінансування (включаючи кошти учасників фінансування будівництва житлового будинку (пайовиків) або власні фінансові ресурси забудовника), підлягають оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах. З таким висновком судів попередніх інстанцій погоджується і колегія суддів касаційної інстанції.

Водночас, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій передчасно дійшли до висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а відтак оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з частиною 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався. В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Разом з тим, наведених вимог суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися.

Як свідчать матеріали справи, спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу згідно з пп. 54.3.2. п. 54.3. статті 54 ПК України із врахуванням звичайних цін та відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскаржене підприємством також з мотивів порушення відповідачем встановленого чинним законодавством порядку визначення рівня звичайних цін.

Згідно з абз. 1 та 2 п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до пп. 14.1.71. п. 14.1. ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Пунктом 39.1 статті 39 ПК України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

Відповідно до пункту 39.2 статті 39 ПК України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) "витрати плюс"; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку. При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особами у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пункту 39.11 статті 39 ПК України для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Пунктом 39.14 статті 39 ПК України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Попередні судові інстанції наведеному оцінки не надали та належним чином не перевірили чи дотримано відповідачем вимоги вищевказаних норм чинного законодавства при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином певні обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК Житлобуд» задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін О.В. Вербицька Н.Є. Маринчак