Постанова № 61859805, 28.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" вересня 2016 р. м. Київ К/800/17281/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Мойсюк М.І., Пасічник С.С.,

секретар судового засідання - Іванова Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2013р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенське шляхово-будівельне управління № 9» до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

У січні 2012 року ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» звернулося до суду з позовом про скасування рішення УПФУ в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області, яке згідно постанови КМ України від 16.12.2015р. №1055 перейменоване на Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України, від 04.07.2012р. №1241 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2013р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013р., позов задоволено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами встановлено, що ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління № 9» є юридичною особою та зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Рішенням Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 29.10.2009р. №593 за несвоєчасну сплату страхових внесків позивачу нараховано штраф в розмірі 69364,84 грн. та застосовано пеню в розмірі 36159,48 грн. за період з 30.10.2008р. по 03.08.2009р. (а.с. 12).

Вказану заборгованість зі сплати фінансових санкцій позивачем сплачено лише 02.07.2012р.

Рішенням Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 04.07.2012р. №1241 за несвоєчасну сплату фінансових санкцій відповідно до рішення від 29.10.2009р. №593 позивачу нараховано пеню за період з 01.07.2011р. по 02.07.2012р. в розмірі 25364,43 грн. (а.с. 11).

Задовольняюючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем протиправно прийнято рішення про застосування до позивача фінансових санкцій на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки зазначена норма Закону втратила чинність 01.01.2011р. згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і не діяла на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Так, відповідно до абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011р., в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Абзацом 6 цього пункту передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011р., в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011р. не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Оскільки в ході розгляду справи встановлено, що заборгованість зі сплати сум штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків виникла до 01.01.2011р., тобто в період дії пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому органи Пенсійного фонду мають право застосовувати фінансові санкції згідно із законодавством, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосовувати штрафні санкції також і після цієї дати.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 03.07.2012р. (№21-157а12), від 26.03.2013р. (№21-71а13), 19.11.2013р. (21-327а13) та від 11.03.2014р. (21-465а13).

Посилання позивача в обгрунтування заперечень на касаційну скаргу на те, що рішення відповідача від 29.10.2009р. №593 скасоване в судовому порядку також є безпідставним, оскільки станом на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2010р. постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2010р. була скасована, таке рішення набрало законної сили, а тому відповідач на законних підставах прийняв оскаржуване рішення.

Згідно статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені і повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування судових рішень, які прийняті з порушенням норм матеріального права та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 210, 220, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2013р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013р. у даній справі скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенське шляхово-будівельне управління № 9» відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: О.П. Стародуб

М.І. Мойсюк

С.С. Пасічник