Ухвала суду № 61859771, 28.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" вересня 2016 р. м. Київ К/800/35830/15

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Борисенко І.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного підприємства «Компанія БІР»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року

у справі № 820/3728/15

за позовом Приватного підприємства «Компанія Бір»

до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Компанія Бір» (далі - ПП «Компанія Бір», позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ, відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 квітня 2015 року № 0000112202.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 квітня 2015 року № 0000112202.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки податковою інспекцією складено акт від 18 березня 2015 року № 255/20-11-22-01/36457368 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Компанія БІР» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за вересень, жовтень 2014 року, згідно з яким позивачем порушено вимоги пункту 16 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження збору на розвиток виноградарства садівництва і хмелярства за вересень 2014 року на суму 128 547, 00 грн., за жовтень 2014 року на суму 135 349, 00 грн.

Висновки відповідача про порушення позивачем наведених норм ґрунтуються на тому, що позивач, реалізовуючи безалкогольне пиво, безпідставно не нарахував збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

На підставі вищевказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 квітня 2015 року № 0000112202, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем «збір на розвиток виноградарства садівництва і хмелярства» у сумі 395 844, 00 грн., у тому числі за основним платежем 263 896, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 131 948, 00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач, як особа, що реалізувала безалкогольне пиво, мав сплатити до бюджету збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, зробленими з порушенням норм матеріального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з частиною 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався. В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Разом з тим, наведених вимог суди попередніх інстанцій не дотримались.

Відповідно до пункту 16 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, тимчасово, до 01 січня 2018 року, встановлюється збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Підпунктом 1.1 пункту 16 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво.

З аналізу наведених норм слідує, що збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства сплачується внаслідок реалізації, в тому числі пива.

На час виникнення спірних правовідносин, Податковий кодексу України не містив визначення терміну пиво.

Визначення вказаному поняттю міститься в Законі України «Про державне регулювання виробництва i обiгу спирту етилового, коньячного i плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Згідно із абзацом 9 статті 1 вказаного Закону пиво - це насичений дiоксидом вуглецю пiнистий напiй, отриманий пiд час бродiння охмеленого сусла пивними дрiжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203.

Таким чином, збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства сплачується внаслідок реалізації насиченого дiоксидом вуглецю пiнистого напою, отриманого пiд час бродiння охмеленого сусла пивними дрiжджами, що вiдноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203.

Водночас, суди попередніх інстанцій, вважаючи обґрунтованим донарахування позивачеві збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не перевірили чи позивач реалізовував саме такий напій, а відтак, висновки попередніх судових інстанцій є передчасними.

За змістом підпункту 1.3 пункту 16 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України об'єктом оподаткування збором є виручка - товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі.

Як свідчать оскаржувані судові рішення, суди, вирішуючи спір, не дотрималися одного із основоположних принципів адміністративного судочинства, а саме офіційного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, оскільки не перевірили з якого об'єкту оподаткування податковий орган вираховував розмір збору, що підлягав донарахуванню на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення..

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Компанія БІР» задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін І.В. Борисенко Ю.І. Цвіркун