Ухвала суду № 61859763, 27.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2016 року м. Київ К/800/41941/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Пасічник С.С.,

Черпака Ю.К.,

провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита» до Управління Пенсійного фонду України в місті Броварах та Броварському районі Київської області про визнання протиправними дій,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита» (далі - ПАТ «Агрокомбінат «Калита») на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ПАТ «Агрокомбінат «Калита» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позову, просило визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Броварах та Броварському районі Київської області (далі - Управління) по вимогах відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року позов задоволено. Визнано дії Управління по вимогах відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій протиправними.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову - про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування прийнятого ним рішення та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що ПАТ «Агрокомбінат «Калита» зареєстровано як юридична особа, в період з 2009-2014 роках перебувало на обліку в на податковому обліку у Броварській об'єднаній державній інспекції у Київській області як платник фіксованого сільськогосподарського податку відповідно до пункту 308.1 статті 308 Податкового кодексу України.

Відповідно до інформаційного листа від 26 березня 2015 року № 4858/10/15-02/503 Броварської об'єднаної державної інспекції у Київській області ПАТ «Агрокомбінат «Калита», відповідно до пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України та на підставі поданої декларації за 2015 рік, відомостей про наявність земельних ділянок, розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2014 рік, перебуває на обліку в органах державної фіксальної служби платником єдиного податку четвертої групи з 1 січня 2015 року.

Управлінням на адресу позивача направлено розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1788-XII) з січня 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутній нормативно-правовий акт, що регулює правовідносини з відшкодування платниками єдиного податку четвертої групи фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з січня 2015 року.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що чинним законодавством не передбачено виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, для платників єдиного податку і відповідно з 1 січня 2015 року у вказаної категорії платників виникає обов'язок відшкодування витрат по пільговим пенсіям, а тому позивач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівникам якого призначено пенсію на пільгових умовах, зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пенсій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058- IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 №21-1 (далі - Інструкція) відшкодовуються витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 6.7 Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Відповідно до статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

На підставі абзацу 4 пункту першого статті 2 Закону №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, позивача, як платника фіксованого сільськогосподарського податку, було звільнено від обов'язку відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Разом з тим, Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», главу 2 «Фіксований сільськогосподарський податок» виключено з Податкового кодексу України, а з 1 січня 2015 року платники такого податку автоматично стали платниками єдиного податку четвертої групи.

Отже, чинним законодавством не передбачено виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, для платників єдиного податку і відповідно з 1 січня 2015 року у вказаної категорії платників виникає обов'язок відшкодування пільгових пенсій.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівникам якого призначено пенсію на пільгових умовах, зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах цим працівникам, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У зв'язку з тим, що касаційна скарга не містить доводів, котрі спростовують правильність висновків апеляційного суду, зміст оскарженого рішення також не дає підстав для висновку, що апеляційним судом порушено норми матеріального чи процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, якщо визнає, що при його ухваленні суд не порушив норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита» відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

С.С. Пасічник

Ю.К. Черпак