Ухвала суду № 61859732, 27.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

27.09.2016 № К/800/18125/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Веденяпіна О.А., Островича С.Е., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуІноземного підприємства «Сканди Лайн Україна»на постановуВінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016у справі№ 802/284/16-аза позовомІноземного підприємства «Сканди Лайн Україна»доВінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.04.2016 позовні вимоги Іноземного підприємства «Сканди Лайн Україна» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області форми "Р" від 14.08.2015 № 0003942204.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 у даній справі скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.04.2016 та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити в силі.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлення № 1657/22 від 21.07.2015, виданого Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, Доброштан Ніною Степанівною, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області згідно зі ст. 20. п.75.1 ст.75. п. 82.2 ст. 82 на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу Вінницької ОДПI ГУ ДФС у Вінницькій області від 21.07.2015 №2098, на виконання постанови про призначення позапланової документальної перевірки старшого слідчого з ОВС СУ фінансових розслідувань ГУ ДФС у Вінницькій області майора податкової міліції Чепурко Л.В. від 24.06.2015 за кримінальним провадженням №12015020010002955 від 07.05.2015, проведено позапланову виїзну перевірку іноземного підприємства «Сканди Лайн Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час проведення фінансово - господарських операцій з TOB «Прод-Тор» (код ЄДРПОУ - 39254345), ТОВ «Ділові ініціативи» (код ЄДРПОУ 39529293), ТОВ «Вінницябудремсервіс» (код ЄДРПОУ - 39445486) за період з 01.01.2015 по 31.05.2015 відповідно до затвердженого плану перевірки.

Результати перевірки оформлені актом № 1969/22/37247514 від 03.08.2015, згідно з яким встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 100833 грн. за березень 2015 року.

Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2015 року на загальну суму 100833 грн., за взаєморозрахунками з ТОВ «Прод-Тор», за якими відсутні докази наявності витрат, доцільності їх здійснення, а також обґрунтування зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства.

Підставою для висновків акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства позивачем були посилання податкового органу на матеріали кримінальної справи та протокол допиту свідка, який був контрагентом позивача, згідно яких допитаний в якості свідка директор ТОВ «Прод-Тор», ТОВ «Ділові ініціативи», ТОВ «Вінницябудремсервіс» ОСОБА_4 заперечував свою причетність до створення та провадження господарської діяльності вищезазначених суб`єктів господарювання.

Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Вінницькій області для врахування при проведенні перевірки отримано певні документи.

На підставі висновків акту перевірки Вінницькою ОДПI ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003942204 від 14.08.2015 за порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «податок на додану вартість» на суму 151250, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, вчинені між позивачем і ТОВ «Прод-Тор» є реальними та підтверджуються первинною документацією.

Відмовляючи в позові та скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та TOB «Прод-Тор» укладено договір про надання маркетингових і рекламних послуг № 02/03-1 від 02.03.2015, згідно з додатковою угодою №1 від 02.03.2015 до якого іноземне підприємство «Сканди Лайн Україна» доручає, а TOB «Прод-Тор» приймає на себе зобов'язання виконати роботи по виготовленню рекламних матеріалів - друк листівок двосторонніх з інформацією про товар ТМ Dry Dry (Швеція). Вартість робіт за даною додатковою угодою складає 605000 грн., в т.ч. ПДВ 100833 грн.

На виконання умов вищезазначеного договору TOB «Прод-Тор» на адресу іноземного підприємства «Сканди Лайн Україна» виписано (оформлено) акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні на друкування рекламної продукції.

Надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у спірного контрагента товарів, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що податкові накладні №28 від 18.03.2015, № 29 від 20.03.2015, № 30 від 24.03.2015, № 34 від 25.03.2015 та № 35 від 26.03.2015 підписані директором ТОВ «Прод-Тор» ОСОБА_5, а податкові накладні № 36 від 27.03.2015 та № 37 від 30.03.2015 підписані директором ТОВ «Прод-Тор» ОСОБА_4

ОСОБА_5 на час виникнення спірних правовідносин була директором ТОВ «Прод-Тор» та підписувала договір про надання маркетингових і рекламних послуг № 02/03-1 від 02.03.2015, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні № 28 від 18.03.2015, № 29 від 20.03.2015, № 30 від 24.03.2015, № 34 від 25.03.2015 та № 35 від 26.03.2015.

Для врахування при проведенні перевірки управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Вінницькій області направлено копію протоколу допиту від 08.07.2015 в якості свідка директора TOB «Прод-Тор», TOB «Ділові ініціативи», TOB «Вінницябудремсервіс» ОСОБА_4, згідно з яким по суті поставлених питань свідок повідомив, що 29.05.2014 був засуджений Ленінським районним судом м. Вінниці за ч.2 ст. 185 КК України до 3,1 р. позбавлення волі. З липня 2014 року по березень 2015 року утримувався в ГВК № 7 ( Херсонська область), а з середини березня до часу допиту - в Стрижавській виправній колонії.

Згідно копії листа Стрижавської виправної колонії № 81 № 4/3226 від 28 липня 2015 року, копії вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2014 року, копії довідок по особовій справі засудженого ОСОБА_4 він в березні 2015 року відбував покарання в Стрижавській виправній колонії № 81.

За таких обставин, апеляційний суд встановив неможливість ОСОБА_6, вести фінансово-господарську діяльність підприємств, контактувати з службовими особами інших установ, організацій, укладати договори, виписувати будь-які документи, формувати та подавати до податкових органів податкову звітність, у зв'язку з чим надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин зі спірним контрагентом, не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Одночасно пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

На виконання вказаної норми Податкового кодексу України Міністерство фінансів України Наказом №957 від 22.09.2014, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 року за N1235/26012, затвердило форму податкової накладної та порядок заповнення податкової накладної (які були чинними на час заповнення податкових накладних у спірних відносинах).

Згідно з пунктом 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку (п.5 Порядку).

Отже, в силу вимог наведених норм податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка, по-перше, заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, по-друге, не мала можливості їх підписати в силу, встановлених апеляційним судом обставин, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання послуг.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

При цьому, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, правомірно здійснив ретельне дослідження усіх первинних документів, складених на реалізацію спірного договору, та встановивши, що у справі, яка розглядається, містяться відомості, що ОСОБА_4 заперечую свою причетність до створення та провадження господарської діяльності ТОВ «Прод-Тор», а також в березні 2015 року відбував покарання в Стрижавській виправній колонії № 81, дійшов вмотивованого висновку про неправомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі первинних документів, які не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання маркетингових послуг.

Водночас, також звертається увага, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції, який, встановивши безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом, не знайшов підстав вважати правомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

В касаційній скарзі позивач доводить суду про протиправність дій податкового органу, що окрім інших доказів, підтверджується судовими рішеннями по справі № 802/1843/15-а. Разом з тим, предметом розгляду зазначеної справи № 802/1843/15-а було визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Вінницької ОДПІ від 08.04.2015 року № 0001802202; № 0001812202; № 00018222202, прийнятих на підставі акту позапланової документальної виїзної перевірки № 363/2202/37247514 від 13.03.2015 року по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Профі-Консалтинг», ПП «НВВ», ПП «Меганом» та ПП «Кінос». Тобто, обставини по даній справі є відмінними від обставин справи № 802/1843/15-а.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, не спростованим доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що ґрунтується на нормах закону, а тому воно не підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Іноземного підприємства «Сканди Лайн Україна» відхилити, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 залишити без змін.

2. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді О.А. Веденяпін С.Е.Острович