Ухвала суду № 61859693, 15.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2016 р. м. Київ К/800/21168/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е. Степашка О.І. Усенко Є. А.

секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.

представники позивача Хомишин М. А.

представник відповідача Ісаєв С. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біс Електронік" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біс Електронік" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біс Електронік" (далі - ТОВ "Біс Електронік") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - ДПІ у Печерському районі) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року позов ТОВ "Біс Електронік" задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі задоволено. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року в частині задоволення позовних вимог та прийнято нову постанову, якою відмовлено ТОВ "Біс Електронік" в цій частині у задоволенні позовних вимог. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "Біс Електронік" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Печерському районі проведено планову виїзну перевірку ТОВ «БІС Електронік» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року. За результатами перевірки складно акт від 27.07.2015 року №224/26-55-22-08/36148630.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 138.2 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.04.2012 по 31.12.2015 на загальну суму 2561120, 00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2.4, п. 2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України та встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 2659804, 00 грн.; п. 51.1 ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та подання не в повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за 4 квартал 2012 року та 3 квартал 2013 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.08.2015року: №48226551702, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 510, 00 грн.; №36626552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3324755, 00 грн. (за основним платежем 2659804, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 664951, 00 грн.); №36726552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3201400, 00 грн. (за основним платежем 2561120, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 640280, 00 грн.),

За результатом адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги дійшов до висновку про реальність постачання товарів (послуг) по ланцюгу ТОВ «Олтекс Трейд», ПП «Зеніт-Л», ТОВ «Трейд-Опт», ТОВ «Тарга Сервіс», ТОВ «Євровекторіум», ТОВ «Монікант», ТОВ «Марікана», у зв'язку з чим первинні бухгалтерські документи підтверджують факт поставки таких товарів (послуг), але суд апеляційної інстанції задовольняючи апеляційну скаргу дійшов протилежного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Олтекс Трейд» укладено наступні договори: від 03.12.2012 №3/12 (купівлі-продажу електронних компонентів), від 03.12.2013 №03/12/13 (на виготовлення рекламно-поліграфічної продукції), від 30.09.2013 №30/09/13 (про надання послуг на розміщення реклами замовника з використанням інформаційних ресурсів). На підтвердження факту виконання умов договору від 03.12.2012 №3/12 позивачем надано копії видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних. На підтвердження виконання договору про надання послуг від 30.09.2013 №30/09/13 позивачем надано копії рахунків-фактури, актів прийняття-здачі робіт (надання послуг), роздруківкі зразків рекламних багерів з мережі Інтернет.На підтвердження виконання умов договору від 03.12.2013 №03/12/13 позивачем надано суду копії рахунків-фактури, копії зразків поліграфічної продукції.

Крім того, між позивачем та ПП «Зеніт-Л» укладено договір поставки №200514 від 20.05.2014. На підтвердження факту виконання умов спірних договорів позивачем надано копії рахунків-фактури, видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних.

Також, між позивачем та ТОВ «Трейд-Опт» укладено договір купівлі-продажу від 03.05.2012 №03/0512, в ході виконання якого сторонами складено рахунки-фактури, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні.

Судами також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Тарга Сервіс» укладено договір купівлі-продажу товару від 02.04.2012 №20412, в ході виконання якого сторонами складено рахунки-фактури, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Євровекторіум» укладено договір поставки від 10.02.2014 №100214, в ході виконання якого сторонами складено рахунки-фактури, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні.

Також, між позивачем та ТОВ «Моні кант» укладено договір поставки від 03.02.2014 №30214, в ході виконання якого сторонами складено рахунки-фактури, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні.

Між позивачем та ТОВ «Марікана» укладено договір поставки від 29.09.2014 №290914, в ході виконання якого сторонами складено рахунки-фактури, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Судами встановлено, що основним видом діяльності позивача згідно довідку про включення до ЄДРПОУ - неспеціалізована оптова торгівля. Відповідно до договорів оренди від 11.03.2013 №27, від 15.03.2010 №43, копії яких містяться в матеріалах справи, позивач орендує складські приміщення за адресою: м. Київ, бульвар Лепсе, 4. Факт оплати послуг та товару не заперечується податковим органом, отже не потребує додаткового доказування.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку №165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача ланцюгу ТОВ «Олтекс Трейд», ПП «Зеніт-Л», ТОВ «Трейд-Опт», ТОВ «Тарга Сервіс», ТОВ «Євровекторіум», ТОВ «Монікант», ТОВ «Марікана» були зареєстровані платниками ПДВ.

Судом першої інстанції зазначено, що податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Судом першої інстанції вірно враховано рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Олтекс Трейд», ПП «Зеніт-Л», ТОВ «Трейд-Опт», ТОВ «Тарга Сервіс», ТОВ «Євровекторіум», ТОВ «Монікант», ТОВ «Марікана» податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2.4, п. 2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 10.08.2015 №36626552208 є безпідставним та неправомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.08.2015 №48226551702, судом першої та апеляційної інстанції зазначено наступне.

Відповідно до п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Згідно п. 18.2 ст. 18 Податкового кодексу України податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Підпунктом 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України визначено, що платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно пп. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що податковим органом встановлено, що у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за 4 квартал 2012 року, за 3 квартал 2013 року позивачем не відображено нарахований та виплачений дохід СПД-ФО Назаренко, Славіну та Янчеву за ознакою 157.

Позивач вказує, що доходи зазначених СПД відображено у повному обсязі в податковому розрахунку за формою 1-ДФ та своєчасно подано до контролюючого органу.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування відображення зазначених вище доходів в податковому розрахунку за формою 1-ДФ за 4 квартал 2012 року, за 3 квартал 2013 року, що вказує на обґрунтованість висновку про порушення позивачем п. 51.1 ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та, як наслідок, на обґрунтованість та правомірність прийнятого на підставі такого висновку податкового повідомлення-рішення від 10.08.2015 №48226551702.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Біс Електронік".

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біс Електронік" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко Є. А. Усенко