Ухвала суду № 61859685, 27.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

27.09.2016 № К/800/17464/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Веденяпіна О.А., Олендера І.Я. розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2015 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 у справі №826/4611/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мелагрейн» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2015 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мелагрейн», визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.10.2014 №00010132201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 968037 грн., з яких 645358 грн. за основним платежем та 322679 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та від 17.03.2015 №0002302203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1977 грн. за основним платежем та на 988,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Компанія «Мелагрейн» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Форца Груп» за період з 01.06.2014 по 30.06.2014, за наслідками якої складено акт від 23.09.2014 №443/1-22-01/37147952 про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 645358 грн., в т.ч. за червень 2014 року на суму 645358 грн.

На підставі встановлених в акті перевірки порушень ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2014 №0001013220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 968037 грн., з яких 645358 грн. за основним платежем та 322679 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Також відповідачем проведено додаткову позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Компанія «Мелагрейн» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Форца Груп» за період з 01.06.2014 по 30.06.2014, за результатами якої складено акт від 26.02.2015 №106/1-22-03-37147952, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 1977,00 грн. за червень 2014 року.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 02.03.2015 № 4279 16/99-99- 10-01-01-25 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення від 13.10.2014 №0001013220 скасовано частково, а в іншій частині заниження ТОВ «Компанія «Мелагрейн» суми податку на додану вартість на 1977, 00 грн. залишено без змін.

На підставі рішення Державної фіскальної служби України від 02.03.2015 № 4279 16/99-99- 10-01-01-25 та акту від 26.02.2015 №106/1-22-03-37147952 прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.03.2015 №0002302203 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 1977 грн. за основним платежем та на 988,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим винесення спірного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентом, підтверджується первинними документами.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Форца Груп» при виконанні договору купівлі-продажу №2105/2014-п від 21.05.2014, предметом якого є придбання позивачем олії соняшникової нерафінованої, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами. При укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

При оцінці правильності врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів, суди окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію вищенаведеного договору, також дослідили подальше використання придбаного товару у відповідному податковому періоді, внаслідок чого, встановивши, що придбаний у ТОВ «Форца Груп» товар був реалізований Laguera Company S.A. та вивезений за межі митної території України, дійшли обґрунтованого висновку про реальність їх отримання позивачем від ТОВ «Форца Груп», а також про фактичне їх використання у власній господарській діяльності.

Так, пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами, укладеного правочину.

Поруч з цим, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються лише на акті ПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.09.2014 № 907/3-22-08/37117144 «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Форца Груп», а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, відтак суди дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П. Юрченко Судді О.А. Веденяпін І.Я. Олендер