Ухвала суду № 61859636, 26.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 вересня 2016 року м. Київ К/800/20559/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом громадянина соціалістичної республіки Вєтнам ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області та Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування висновку і наказу, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

До Вищого адміністративного суду України надійшла зазначена касаційна скарга.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2016 року касаційну скаргу Державної міграційної служби України залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, вказаних в зазначеній ухвалі.

У строк, наданий судом, недоліки касаційної скарги усунуто - надано документ про сплату судового збору.

Однак, вивчивши касаційну скаргу, приходжу до висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано висновок Головного управління державної міграційної служби в Одеській області від 21 вересня 2015 року про розгляд матеріалів щодо правомірності оформлення громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання в Україні.

Визнано протиправним та скасовано Наказ державної міграційної служби України № 136 від 30 жовтня 2015 року у частині скасування рішення відділу ГІРФО України в Одеській області від 10 грудня 2003 року про залишення на постійне проживання та документування посвідкою громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1.

Зобов'язано Головне управління державної міграційної служби в Одеській області здійснити громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 обмін посвідки серії НОМЕР_1 від 07 травня 2007 року на постійне проживання в Україні, у зв'язку з досягненням ним 45-річного віку.

В касаційній скарзі Державна міграційна служба України просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального та процесуального права та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що наказ ДМС України України № 136 від 30 жовтня 2015 року у частині скасування рішення відділу ГІРФО України в Одеській області від 10 грудня 2003 року про залишення на постійне проживання та документування посвідкою громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, не може бути визнано таким, що прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також суди вказали, що відповідач при наданні позивачу посвідки на постійне місце проживання в Україні у 2007 році проводив перевірку законності залишення його на постійне проживання на території України та керувався п. 4 Розділу V Прикінцеві положення Закону України «Про імміграцію», підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявив та надав посвідку на постійне місце проживання в Україні.

Крім того, суди зазначили, що Порядок формування квоти імміграції, Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України лише 26 грудня 2002 року, а позивач звернувся до органів ДМС - 25 червня 2003 року, тобто в межах 6-місячного строку, визначеного абз. 4 п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію».

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом громадянина соціалістичної республіки Вєтнам ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області та Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування висновку і наказу, зобов'язання вчинити певні дії, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України В.В. Швець