Ухвала суду № 61859495, 04.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5746/15 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

04 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Файдюк В.В.,

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ФОП ОСОБА_2, звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 24.10.2014 по 06.11.2014 року посадовою особою Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на підставі ст. 20, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 13.10.2014 №546 проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 року.

У висновку Акту перевірки від 19.11.2014 року №537-1700-1986408493 відповідачем встановлено порушення позивачем норм Податкового законодавства, а саме: п.п.16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, абз. "а" п. 176.1 ст. 176, ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення витрат по взаємовідносинах із ТОВ "Каліон" за 2013 рік на загальну суму 104166,67 грн.; п.п.16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, абз. "а" п. 176.1 ст. 176, ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення витрат по взаємовідносинах із ТОВ "Альта-Ком" за січень-лютий 2013 року на загальну суму 255750,00 грн., в т.ч. за січень 2013 року - 147250,00 грн. та за лютий 2013 року - 108500,00 грн.; п. 177.4 ст. 177, п. 138.4, п.п. 138.6-138.9, п.п.138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11, ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення витрат за 2013 рік по придбанню запчастин у сумі 7160,80 грн.; п. 185.1 ст. 185, п.п.186.2.1 п. 186.2 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року на загальну суму 20833,33 грн.; п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за 2013 рік на загальну суму 1132,16 грн., в т.ч. за грудень 2013 року - 218,32 грн., за серпень 2013 року - 654,16 грн., за вересень 2013 року - 259,68 грн.; п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", за 2013 рік встановлено заниження бази для нарахування єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців, які обрали загальну систему оподаткування, в результаті чого за 2013 рік занижено єдиний внесок з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 %, в сумі 81193,80 грн..

На підставі даного Акту, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 01.12.2014 року №0022661702, згідно з яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 32948,23 грн., з них: за основним платежем - 21965,49 грн., штрафні санкції - 10982,74 грн.; №0022671702, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 59650,32 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 14912,58 грн., а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.12.2014 №Ф-0022691702, згідно з якою позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 81193,80 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01.12.2014 №0022681702, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 4059,69 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог, зазначив, що твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, податкові повідомлення-рішення від 01.12.2014 №0022661702, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість, та від 01.12.2014 №0022671702, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податок на доходи фізичних осіб, прийняті податковим органом правомірно. Водночас позивач, всупереч наведеним вимогам, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності рішення відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюються статтею 177 Податкового кодексу України.

Так, згідно пунктів 177.1 - 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За приписами пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті138 ПК, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, пп.138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

В силу п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (№996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Також, згідно з п. п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 вказаної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Альта-Ком», ТОВ «Каліон», ) було укладено ряд договорів підряду, згідно умов яких підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати у відповідності до умов даних договорів будівельно-монтажні роботи на будівництві житлового АДРЕСА_1..

На підтвердження господарських відносин позивачем надано ряд документів, таких як: акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, податкові накладні.

Оплата за надані послуги частково здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що з огляду на зміст договорів підряду, наявних у матеріалах справи, вбачається, що вони суттєво відрізняються від типового договору підряду та не містять обов'язкових істотних умов, зокрема, щодо порядку забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; умов страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; порядку забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядку залучення субпідрядників; вимог до організації робіт; порядку здійснення замовником контролю за якістю ресурсів. Відтак, зміст договорів підряду не відповідає вимогам законодавства. Будь-якої проектно-кошторисної документації, яка конкретизує предмет договорів, позивачем суду не надано, як і не надано графіку робіт, передбаченого пунктом 3.1 договорів підряду. Вищевказані договори підряду на останніх аркушах, де вказані підписи сторін, не містять прізвищ та посад осіб, уповноважених на проведення господарської операції і підписання документів, які давали б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, слід зазначити те, що для визначення обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві за даними журналу обліку виконаних робіт шляхом їх вимірювання та оцінки складається Акт приймання виконаних підрядних робіт за типовою формою №КБ-2в і Довідка про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3, які затверджені наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 №554 (в редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити те, що надані позивачем Акти приймання виконаних підрядних робіт за типовою формою №КБ-2в та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3 заповнені не у відповідності до типових форм. Зокрема, у актах приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в не заповнені графи щодо замовника будівництва, найменування будівництва та його адреси, реквізитів кошторису, не зазначено прізвище, ім'я та по-батькові осіб, хто підписав ці акти. Окрім того, згідно типової форми Довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3, вона підписується також замовником будівництва. Надані позивачем довідки не містять такого підпису.

Отже, відсутність зазначених даних не дає можливості у повній мірі встановити обсяг та зміст господарських операцій.

Також, має місце те, що всі додані до позовної заяви договори, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, податкові накладні, акти звіряння взаємних розрахунків та договір заліку однорідних вимог, надані позивачем у якості підтвердження товарності розглядуваних господарських операцій, від імені ТОВ "Альта-Ком" підписані громадянином ОСОБА_5, а від імені ТОВ "Каліон" підписані громадянином ОСОБА_6

Разом з цим, судом першої інстанції було встановлено, що вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2013 року №761/19615/13-к ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбачених ст. 27 ч. 5, ст. 205 ч. 1 КК України (фіктивне підприємництво), яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором прокуратури Дарницького району м. Києва ОСОБА_3 та ОСОБА_7 про визнання винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 27 ч. 5, ст. 205 ч. 1 КК України, і призначення йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 76 КК Країни у вигляді іспитового строку 1 рік 6 місяців. Зазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_7 08.06.2012 року на прохання невстановленої особи погодився зареєструвати в органах державної влади на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ "Альта Ком".

Отже, Шевченківським районним судом міста Києва встановлено, що реєстрація ТОВ "Альта Ком" в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів: назви, юридичної адреси, особистих даних службових осіб підприємства, індивідуального податкового номеру платника податків, відкриття поточного рахунку та отримання печатки підприємства надало можливість невстановленим слідством особам, прикриваючись зовнішньо законним фактором реєстрації ТОВ "Альта Ком", здійснювати неконтрольовані державою фінансові операції. Так, використовуючи ТОВ "Альта Ком" для прикриття незаконної діяльності, не встановлені слідством особи уникли від контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ТОВ "Альта Ком" створювалось та діяло з метою прикриття незаконної діяльності, є фіктивним підприємством, а, відтак, спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірних операцій зазначеним підприємством-контрагентом, за відносинами з яким сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Також, відповідно до пояснень засновника ТОВ "Каліон" громадянина ОСОБА_8, останній зазначив, що про ТОВ "Каліон" та про те, що він являється засновником вказаного підприємства і хто займався фінансово-господарською діяльністю йому нічого не відомо, статутний фонд підприємства не формував, установчих документів не підписував, виготовлення печаток підприємства не замовляв, довіреностей не надавав, директора чи бухгалтера не призначав, фінансової та податкової звітності та первинних бухгалтерських документів ТОВ "Каліон" не підписував та нікого на це не уповноважував.

Згідно протоколу допиту від 11.09.2013 року бухгалтера ТОВ "Каліон" громадянина ОСОБА_6, вбачається про те, що: він є головним бухгалтером ТОВ "Каліон" почув вперше, ніякого підприємства не реєстрував, банківських установ не відвідував, рахунків не відкривав, жодних документів по фінансово-господарській діяльності ТОВ "Каліон" не підписував, печаток, штампів підприємства не отримував і де вони зберігаються йому не відомо.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не директорами ТОВ "Альта-Ком", ТОВ "Каліон", а невідомими особами, а отже, оформленні з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому, не можуть використовуватись для формування податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11.

Що стосується висновку податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат витрати на придбання запчастин на загальну суму 7160,80 грн. та завищення податкового кредиту на суму 1132,16 грн. по господарським операціям із ТОВ "ДММ-Л", ПП "Хімавто", колегія судді вважає за необхідне зазначити, що за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Оскільки, позивачем не надано до суду будь-яких первинних документів по господарських операціях із ТОВ "ДММ-Л", ПП "Хімавто", на підставі яких ним було сформовано витрати та податковий кредит, а також не надано документів, що придбані у ТОВ "ДММ-Л", ПП "Хімавто" запчастини були використані ним у межах господарської діяльності, то колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем сформовано витрати та податковий кредит по господарських операціях із ТОВ "ДММ-Л", ПП "Хімавто" - в порушення вимог Податкового кодексу України.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем єдиного соціального внеску за 2013 рік на суму 81193,80 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), згідно пункту 1 статті 7 Закону №2464-VI, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до частини одинадцятої статті 8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Як вбачається з акту перевірки, у ході перевірки було встановлено заниження єдиного соціального внеску за 2013 рік на суму 81193,80 грн., при цьому, підставою для таких висновків слугували твердження контролюючого органу про завищення валових витрат на загальну суму 367077,47 грн., сформованих в результаті взаємовідносин із ТОВ "Альта-Ком", ТОВ "Каліон", ТОВ "ДММ-Л" та ПП "Хімавто", що призвело до заниження позивачем чистого доходу.

Враховуючи, що у ході судового розгляду справи, судом першої інстанції встановлено правомірність висновків відповідача щодо безпідставності формування позивачем витрат в результаті взаємовідносин із ТОВ "Альта-Ком", ТОВ "Каліон", ТОВ "ДММ-Л" та ПП "Хімавто" та заниження чистого доходу, правомірним є також донарахування позивачу суми єдиного внеску, та відповідно і прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 01.12.2014 №Ф-0022691702 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01.12.2014 №0022681702.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно визначено позивачу грошові зобов'язання, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, є такими, що прийняті правомірно та у порядку, встановленому законодавством..

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

В.В. Файдюк

Повний текст 07.10.16 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Файдюк В.В.