Ухвала суду № 61859351, 26.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 вересня 2016 рокусправа № 808/8448/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. .

секретар судового засідання: Федосєєва Ю.В.,

за участю представників позивача Барського А.О., Дєєвої Л.Є. та представника відповідача Міщенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у справі № 808/8448/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «ВІТ» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001532202 від 12.10.2015 року про донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 20500,5 грн., у тому числі основного платежу - 13667 грн., штрафних санкцій (фінансових санкцій) - 6833,5 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ПАТ «ВІТ» зареєстроване 09.02.1995 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 09.02.1995 року № 11031050017001176 та є платником податку на додану вартість починаючи з 01.02.2012 року.

На підставі направлення від 15.09.2015 року № 396, виданого ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Бабаєвою В.В. головним державним ревізором - інспектором відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту, посадовими особами податкового органу згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, на підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 15.09.2015 року № 375 в період з 15.09.2015 року по 17.09.2015 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "ВІТ" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарської діяльності з ПП "АБСОЛЮТ-ТРАНС" (код за ЄДРПОУ 39290886) за травень 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 21.09.2015 року № 1001/08-28-22-12/000216757.

За висновками акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог: пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198. пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого відбулось заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 13667 грн. за травень 2015 року. Підставою для таких висновків стало встановлення працівниками податкового органу під час перевірки факту відсутності надання ПП «АБСОЛЮТ-ТРАНС» транспортних послуг позивачу у травні 2015 року.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001532202 від 12.10.2015року, яким ПАТ "ВІТ" збільшено суму грошового зобов'язання у сумі 13667,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 6833,50 грн.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення

Таким чином господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що 18.11.2014 року між позивачем та ПП «Абсолют-Транс» укладено договір № 181102 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню негабаритних великовагових вантажів автомобільним транспортом, сторонами якого є ПАТ «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» - замовник з одного боку та ПП «Абсолют-Транс» з іншого боку виконавець. (а.с. 27-28)

п. 1.2 вказаного договору встановлено, що виконавець зобов'язаний відправляти та приймати від Замовника вантаж для перевезення на умовах, визначених договором.

На підтвердження здійснення господарських операцій за договором про надання транспортно-єкспедиторських послуг по перевезенню негаборитних великовагових вантажів автомобільним транспортом № 181102 від 18.11.2014 року позивачем до суду надано:

- податкову накладну № 3524 від 18 травня 2015 року на загальну суму 41000 грн. у том числі ПДВ на суму 6833,33 грн. (а.с. 21)

- податкову накладну № 3563 від 19 травня 2015 року на загальну суму 41000,00 грн. у том числі ПДВ на суму 6833,33 грн. (а.с. 22)

- банківську виписку про підтвердження руху грошових активів; (а.с. 23)

- звіт про дебітові і кредитові операції по рахунку; (а.с. 24)

- акт № 3563 здачі-прийняття робіт (надання послуг); (а.с. 25)

- рахунок фактуру № 13/05-3 від 13 травня 2015 року на загальну суму 82000 грн. у тому числі ПДВ у сумі 13666,67 грн.; (а.с. 26)

- заявку-договір № 13/05-1 від 13 травня 2015 року до договору № 181102 від 18 листопада 2014 року; (а.с. 29)

- товарно-транспортну накладну № 4 від 19 травня 2015 року; (а.с. 30)

- товарно-транспортну накладну № 5 від 19 травня 2015 року; (а.с. 31)

- видаткову накладну № 98 від 9 грудня 2014 року; (а.с. 54)

- договір № 83/14/1406173 від 24 листопада 2014 року, укладений між позивачем як виконавцем та ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» як замовником, про капітальний ремонт та модернізацію пічного трансформатору типу ЄОЦНК 40000/150 із застосуванням приладу РПН типу РНОА А-35/1250, відповідно до п. 1.7 якого доставка трансформатора виконавцю та відвантаження після ремонту замовнику здійснюється транспортом виконавця за його рахунок; (а.с. 56-61)

- протокол угоди про договірну ціну, згідно якої ремонт трансформатора коштує 4013000 гривень; (а.с. 62)

- календарний план капітального ремонту та модернізації вказаного трансформатора, згідно якого строк виконання договору складає 5 місяців з дати проведення замовником оплати та доставки трансформатора виконавцю; (а.с. 63)

- податкову накладну № 3 від 12 травня 2015 року на загальну суму 1895000 грн. у тому числі ПДВ на суму 315833,33 грн. (а.с.68)

- пояснювальну записку кранового машиніста про розвантаження трансформатора; (а.с. 150)

- договір добровільного страхування вантажу № 07/001 серія 209/02 (а.с. 151-152)

- кошторис командних розходників; (а.с.154-156)

- звіти про використання коштів, виданих на відрядження; (а.с.157-158)

- лист в.о. генерального інженера ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" про фактичне виконання умов договору № 83/14/1406173 від 24 листопада 2014 року.

Виходячи із змісту перелічених вище документів в їх сукупності, якими позивач підтверджує виконання договорів з контрагентом, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Посилання апелянта на той факт, що у ПП «Абсолют-Транс» відсутні автомобілі, водії вказані в товарно-транспортних накладних, а також відсутнє залучення третіх осіб, що свідчить про відсутність факту надання транспортних послуг вказаним підприємством, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Так, трансформатор позивачем отримано від ПАТ «Нікопольський феросплавний завод» для проведення ремонтних робіт згідно Договору № 83/14/1406173 від 24.11.2014 року, а поставку цього трансформатора позивачу здійснено 9 грудня 2014 року ПП «Абсолют-Транс» на підставі Договору № 181102 від 18.11.2014 року, що підтверджується наданими суду податковим накладними від 03.12.2014 року № 3529 та від 10.12.2014 року № 3774, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10 грудня 2014 року № 3774, листом ПАТ «НЗФ» про фактичне виконання робіт по ремонту трансформатора та відсутність претензій. (а.с. 195, 217-220).

Безпосереднє перевезення трансформатора як у грудні 2014 року, так і в травні 2015 року здійснювалось вантажним автомобілем НОМЕР_2, який належить ТОВ «Геліус ЛТД», що підтверджується товарно-транспортними накладними, журналом реєстрації в'їзду транспортних засобів, довідкою УДАІ та вказаним вище листом ПАТ «НЗФ». (а.с. 30, 123, 148, 195).

Крім того, 19 травня 2015 року для перевезення замінених в результаті ремонту частин трансформатора був також залучений автомобіль НОМЕР_3, який згідно довідки УДАІ належить громадянці ОСОБА_5 (а.с. 31, 123).

Податковим органом не ставиться під сумнів факт перевезення трансформатору від ПАТ «НЗФ» до ПАТ «ВІТ» для ремонту та у зворотному напрямку після здійснення останнього, а також не заперечується факт проведення позивачем самого ремонту. Сумніви відповідача у реальності господарських відносин між позивачем та ПП «АБСОЛЮТ-ТРАНС» викликані відсутністю доказів щодо наявності договірних відносин між вказаним контрагентом позивача та особами, яким належать автомобілі, що здійснювали фактичне перевезення трансформатора.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що жодних договірних відносин у позивача безпосередньо з ТОВ «Геліус ЛТД» та громадянкою ОСОБА_5 у позивача не існувало, будь-яких оплат вказаним особам за перевезення вантажу позивачем не здійснювалось і від вказаних осіб жодних документів щодо перевезення не отримувалось.

Позивач наполягає, що вказані транспортні засоби були залучені для перевезення вантажу його контрагентом ПП «АБСОЛЮТ-ТРАНС» і відповідачем вказані доводи позивача не спростовані.

Проте невідображення ПП «АБСОЛЮТ-ТРАНС» у своїй податковій звітності наслідків відносин з ТОВ «Геліус ЛТД» та громадянкою ОСОБА_5 не може бути підставою для застосування негативних наслідків для позивача, оскільки останнім податковий кредит формувався у повній відповідності до вимог діючого податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що незважаючи на надання ПП «АБСОЛЮТ-ТРАНС» експедиційних послуг позивачу як 9 грудня 2014 року (від ПАТ «НЗФ» на ПАТ «ВІТ»), так і 19 травня 2015 року в зворотному напрямку, та здійснення перевезення трансформатора в обох випадках одним і тим же транспортним засобом, податковим органом здійснено висновок щодо відсутності реальних господарських відносин лише щодо надання послуг 19 травня 2015 року, тоді як відносини позивача з ПП «АБСОЛЮТ-ТРАНС» у грудня 2014 року та формування за наслідками цих відносин податкового кредиту податковим органом під сумнів не ставляться.

Так, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «ВІТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено АКТ перевірки №1253/08-28-22-01/00216757 від 16.12.2015 року.

При цьому предметом перевірки були і взаємовідносини ПАТ «ВІТ» та ТОВ «Абсолют-Транс» по факту надання позивачу послуг з доставки трансформатора для проведення ремонтних робіт, що підтверджується реєстром суб'єктів господарювання, з якими ПАТ «ВІТ» перебував к господарських відносинах, зокрема, і з ПП «Абсолют-транс», яке знаходиться під № 51. (а.с. 177) Зауважень до вказаних взаємовідносин та господарських операцій в акті перевірки податковим органом не зазначено, за висновками акту порушень податкового законодавства в частині обчислення та декларування податку на додану вартість у грудні 2014 року не виявлено.

Отже, господарські відносини щодо поставки трансформатора від ПАТ «ВІТ» позивачу для ремонту саме ПП «Абсолют-Транс» у грудні 2014 року апелянтом визнані такими, що мали реальний характер, жодних зауважень до складених за наслідками цих відносин податкових накладних від 3 та 10 грудня 2014 року податковим органом не пред'являється, що спростовує доводи апелянта про фіктивність вказаного контрагента позивача.

Судом першої інстанції також правомірно відхилені посилання податкового органу, що позивачем не надано дозволів від державної автомобільної інспекції на перевезення великовагового та негабаритного вантажу, з підстав того, що транспортування вантажу здійснювалось ПП «Абсолют-Транс», а відтак й відповідальність за невиконання вимог законодавства щодо правил перевезення великогабаритних вантажів повинна мати індивідуальний характер, оскільки позивачем у свого контрагента лише замовило послуги на транспортування трансформатору. Крім того, апелянтом взагалі не надано суду доказів, що перевезення вказаного вантажу вимагало отримання якихось дозволів. Вказані висновки податкового органу не підтверджені ним посиланням на певні нормативні акти, які встановлюють цей обов'язок позивача.

Водночас необґрунтованими є посилання апелянта на те, що ПП «ВІТ» не надано пояснень щодо ділової мети у виборі перевізника, оскільки вибір перевізника є безпосереднім правом підприємства, та здійснюється на його розсуд з найбільш економічно вигідною пропозицією для нього. В судовому засіданні представник позивача зазначив, що ПП «АБСОЛЮТ-ТРАНС» був знайдений за наслідками пошуку в мережі інтернет та запропонував найнижчу ціну зі всіх підприємств, які займаються наданням транспортно-експедиційних послуг.

При цьому власного транспорту для здійснення перевезень подібних трансформаторів у позивача немає, оскільки використання коштів на придбання такого транспорту він вважає недоцільним у зв'язку з невеликими обсягами подібних перевезень. Економічно обґрунтованим в даному випадку є залучення сторонніх підприємств для здійснення разової поставки певного трансформатору для ремонту.

Крім того неспроможними є посилання апелянта на наявність кримінального провадження № 3201512001000020, порушеного за ознаками вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212 КК України, оскільки відповідно до ст. 72 КАС України, належним доказом є вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, при цьому, вони є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Жодних судових рішень за наслідками судового розгляду вказаного кримінального провадження апелянтом суду не надавалось.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з чим погоджується колегія суддів, що податкове повідомлення-рішення № 0001532202 від 12.10.2015 року, прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахуванням всіх обставин, а відтак є протиправним.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст виготовлено 30 вересня 2016 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у справі № 808/8448/15 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко