Ухвала суду № 61859327, 14.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"14" вересня 2016 р. справа № 804/900/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Дурасової Ю.В.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства" Актабанк" Приходько Юлії Вікторівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 р. у справі №804/900/16

за позовом ОСОБА_3

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Приходько Юлії Вікторівни,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача-1 - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідача-2 - уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Актабанк" Приходько Ю.В., в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.12.2014 р., яке оформлене протоколом засідання виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 250/14 про тимчасове блокування виплати окремим вкладникам в частині блокування коштів за рахунком позивача;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Актабанк" Приходько Ю.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Актабанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Актабанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачі оскаржили її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Так, відповідач-1 зазначає, що у переданому уповноваженою особою Фонду Переліку вкладників ПАТ "Актабанк" інформація про позивача відсутня, у зв'язку з чим дані про позивача

не могли бути враховані при складанні та затвердженні Загального реєстру вкладників.

Також, зазначає, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій. Виконавчою дирекцією було погоджено пропозицію уповноваженої особи Фонду, що не суперечить, на думку скаржника, ч. 6 ст. 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зазначає, що позивач уклав нікчемний правочин, що порушує публічний порядок відшкодування грошових коштів вкладникам неплатоспроможних банків, встановлений Законом, що є порушенням ст. 26, 27, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ч.1 та 2 ст.228 ЦК України, створює переваги перед іншими вкладниками банку.

Вважає, що сам факт неповідомлення позивача про нікчемність правочину не має правового значення для визначення такого правочину нікчемним, а уповноважена особа може повідомити про нікчемність договору протягом ліквідації банку у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.

Відповідач-2 в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів з дня призначення діє як керівник Банку, а перелік вкладників не створює будь-яких прав чи обов'язків у вкладників, не є обов'язковим для виконання та не забезпечується будь-якими заходами державного примусу. В той же час, підставою для проведення виплат відшкодування є лише рішення виконавчої дирекції Фонду про затвердження реєстру вкладників.

Зазначає, що уповноваженою особою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було 18.11.2014 року надано базу даних про вкладників, до якої було включено і позивача.

Усвідомлюючи, що вкладник банку - ОСОБА_4, який мав значну суму грошових коштів на своєму рахунку, намагаючись в порушення публічного порядку отримати свої кошти за рахунок бюджету, а не ліквідаційної маси банку, перерахував 180 000,00 грн. на поточний рахунок позивача, які згодом були переведені на депозитний рахунок останнього, запропонував Фонду розглянути питання тимчасового блокування коштів на рахунках окремих вкладників ПАТ "Актабанк", в тому числі й на рахунку позивача. Така пропозиція була погоджена протоколом засідання виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 250/4 від 01.12.2014 року.

Отже, посилаючись на ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідач-2 вважає такий протокол нормативно-правовим актом Фонду, який не скасований та не змінений, що унеможливлює включення позивача до Переліку вкладників.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судове засідання представники відповідачів, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача ОСОБА_1, надавши письмові заперечення проти апеляційних скарг, заперечував проти їх задоволення, просив постанову суду залишити без змін.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 06 серпня 2014 року між позивачем та ПАТ "Актабанк", в особі Начальника регіонального центру №21 ПАТ "Актабанк", було укладено договір банківського вкладу "Банківська класика" №В21-17025/Т/630407, за умовами якого вкладник передає до Банку, а Банк приймає грошові кошти в сумі 180 000 грн. терміном на 1 місяць з 06.08.2014 р. по 06.09.2014 р. включно під 18,00% річних. Відповідно до п. 1.2. Договору - кошти на вкладний (депозитний) рахунок мають бути внесені Вкладником готівкою в касу установи Банку, або в безготівковій формі з (карткового) поточного рахунку, відкритого в Банку.

06 серпня 2014 року на депозитний рахунок позивача НОМЕР_1 було перераховано грошову суму у розмірі 180 000,00 грн. за призначенням платежу: "Залучення коштів на депозит, угода В21-17025/Т/630407 від 06.08.2014р." з поточного рахунку позивача.

Постановою Правління Національного банку України від 16.09.2014 року №576 ПАТ "Актабанк" віднесено до категорії неплатоспроможних. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.09.2014 року прийнято рішення №90, яким розпочата процедура виведення ПАТ "Актабанк" з ринку шляхом запровадження з 17.09.2014р. по 17.12.2014р. тимчасової адміністрації та призначення Приходько Ю.В. повноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в ПАТ "Актабанк". Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.12.2014р. №144 було продовжено здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Актабанк" на один місяць по 17.01.2015 року включно.

15.01.2015 р. Правлінням Національного банку України винесено постанову № 19 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Актабанк".

Відповідно до офіційного повідомлення на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16.01.2015р. № 6 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Актабанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Актабанк" Приходько Ю.В. (відповідач-1, або уповноважена особа Фонду) строком на 1 рік з 16.01.2015р. по 15.01.2016р. включно.

Протоколом засідання виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №250/14 від 01.12.2014 року затверджено рішення про погодження пропозиції уповноваженої особи щодо тимчасового блокування коштів за рахунками фізичних осіб-вкладників ПАТ "Актабанк" згідно переліку із відображенням блокування Узагальненої бази Фонду гарантування відповідно до інформації, наданої уповноваженою особою.

Позивач неодноразово звертався із заявами до Уповноваженої особи Фонду про повернення коштів по банківському вкладу та надання відомостей, зокрема, щодо включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Відповідач-1 листом про результати розгляду заяви позивача від 19.01.2015 р. надав 29.01.2015 року відповідь вих.№296, згідно якої для встановлення наявності чи відсутності складу злочину, передбаченого ст.14 ст.190 КК України, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Актабанк" до прокуратури м.Дніпропетровська подано заяву про відкриття кримінального провадження за фактами можливого заволодіння коштами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб окремими клієнтами ПАТ "Актабанк" шляхом обману та зловживання довірою за рахунок розміщення коштів на депозитних та поточних рахунках від імені інших осіб.

Суд першої інстанції зазначив, що уповноваженою особою Фонду (відповідачем-1) не надано відповідного повідомлення позивачу про нікчемність договору банківського вкладу та наявності правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників банку, а тому така бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суперечить приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є протиправною.

Суд зазначив, що не визнає належним доводом твердження відповідача-1 про те, що уповноваженою особою Фонду до правоохоронних органів було подано заяву з вимогою перевірити в діях окремих осіб склад злочину стосовно штучного створення умов для отримання компенсації вкладів тому, що ст. 62 Конституції України гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Крім того, кримінальне провадження щодо позивача зареєстрована за зазначеною заявою закрито, вироку суду щодо позивача не має.

Таким чином, вимоги позивача про зобов'язання відповідача-1 включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Актабанк" за рахунок Фонду підлягають задоволенню.

Також, суд виходив з того, прийняття виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення, оформленого протоколом засідання виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.12.2014 р. № 250/14, в частині блокування виплат гарантованої суми відшкодування за вкладом в ПАТ "Актабанк" позивачу, суперечить повноваженням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, наданим Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Отже, таке рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" N 4452-VI від 23.02.2012 року (далі - Закон N4452-VI), Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно ст. 6 Закону N4452-VI, у межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку; приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами; видає нормативно-правові акти у формі інструкцій, положень, правил. Нормативно-правові акти Фонду підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Крім того, у відповідності до ст.ст. 24, 33 Закону N4452-VI, Фонд має право застосовувати штрафи за адміністративні правопорушення на керівників банків та адміністративно-господарські санкції до банків.

Згідно ст. 30 Закону N4452-VI, Фонд здійснює регулювання діяльності банків шляхом: 1) прийняття в межах своїх повноважень нормативно-правових актів, обов'язкових до виконання банками; 2) здійснення контролю за виконанням зобов'язань банків у зв'язку з їх участю в системі гарантування вкладів фізичних осіб; 3) виведення неплатоспроможних банків з ринку; 4) в інших формах, передбачених цим Законом; регулятивні повноваження Фонду, визначені цим Законом, поширюються на всі банки в Україні. Банки зобов'язані дотримуватися нормативно-правових актів Фонду та виконувати вимоги, встановлені Фондом у межах його повноважень.

Статтею 17 Закону N4452-VI передбачено, що учасниками Фонду є банки. Участь банків у Фонді є обов'язковою. Банк набуває статусу учасника Фонду в день отримання ним банківської ліцензії. Банк зобов'язаний сплачувати до Фонду збори, визначені цим Законом, дотримуватися інших вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду. Нормами цього Закону також встановлено порядок визначення розміру регулярного збору з урахуванням банківських ризиків (диференційованих зборів).

Згідно ст.36 Закону N4452-VI, дія Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на банки не поширюється.

У відповідності до ч.3 ст.16 Закону N4452-VI позови, подані проти працівників Фонду, вважаються позовами, поданими проти Фонду.

З аналізу наведених норм вбачається, що Фонд виконує регуляторну, контролюючу функцію стосовно діяльності банків, а крім того, здійснює діяльність щодо виведення банків з ринку через реалізацію положень Законів України "Про банки та банківську діяльність" та "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". В останньому випадку Фонд здійснює свої функції через Уповноважену особу Фонду, повноваження котрої передбачені ст. 37 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Отже, на думку колегії суддів, Фонд є суб'єктом владних повноважень, оскільки виконує управлінські функції на основі закону, має право приймати обов'язкові до виконання правові акти та застосовувати державний примус за порушення законодавства. З такої точки зори, слід зазначити, що колегія суддів не погоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, стосовно того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, та зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Апеляційний суд вважає за доцільне та необхідне відступити від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, виходячи із нижче викладених мотивів.

Висновок Верховного Суду України у вище вказаній постанові зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вище зазначені спірні правовідносини, які регулюються нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року №2343-XII (далі - Закон №2343-XII), а тому спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, належить вирішувати у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Нормами Закону №2343-XII визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону №2343-XII законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Суд звертає увагу на те, що у даній справі вирішуються спірні правовідносини у рамках норм Закону №4452-VI.

Закон №4452-VI є спеціальним, нормами якого, як уже зазначено вище, регулюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України.

Більш того, системний аналіз вище викладених норм Закону №4452-VI дає суду підстави дійти висновку, що ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку, має особливе правове регулювання, відрізняється від процедури, передбаченої нормами Закону №2343-XII.

Зокрема, відповідно до ст.7 Закону №2343-XII, порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства. Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин у частині задоволення кредиторських вимог у рамках норм Закону №2343-XII є порушення справи про банкрутство у господарському суді.

У даному випадку, ліквідація банку здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України у рамках норм Закону №4452-VI, якими не передбачено порушення справи про банкрутство у господарському суді, а тому норми Закону №2343-XII до спірних правовідносин не застосовуються. Більш того, на це є пряма норма - стаття 36 Закону №4452-VI, згідно якої дія Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на банки не поширюється.

Крім того, згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2, ч.ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 34, ч. 8 ст. 36, ч. 1 ст. 54 Закону №4452-VI, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Отже, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління, зокрема, у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають вирішенню, на думку колегії суддів апеляційного суду, за правилами КАС України.

Щодо суті спору, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону №4452-VI, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: 1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; 2) укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; 3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; 4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 5) заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи; 6) звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку; 7) залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення Фондом другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством; 8) призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду; 9) приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов'язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю; 10) зупиняти розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі; 11) вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.

У відповідності до ст. 38 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Підстави, для визнання правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку нікчемними наведені в частині 3 ст. 38 Закону.

У відповідності до ч.4 ст.38 Закону №4452-VI, уповноважена особа Фонду має протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомити сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, уповноважена особа Фонду таких дій не вчиняла та не повідомляла про наявність нікчемного правочину.

Доводи апеляційної скарги відповідача-1 не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки такі дії, як продовження, обмеження або припинення здійснення банком будь-яких операцій, що передбачено ст.37 Закону №4452-VI, можуть бути вчинені Фондом або уповноваженою особою по відношенню до банку. В даному випадку мова йде про прийняте виконавчою дирекцією Фонду рішення, що оформлено протоколом №250/14 від 01.12.2014 року, про погодження пропозиції уповноваженої особи щодо тимчасового блокування коштів за рахунками фізичних осіб - вкладників ПАТ "Актабанк" згідно переліку, на суму 159 596 465,66 грн. та блокування у файлах "D" і "Z" Узагальненої бази даних Фонду гарантування відповідно до інформації, наданої уповноваженою особою Фонду.

Отже, фактично було зупинено виплату вкладникам коштів за рахунок Фонду гарантування, а не банку, без належних на те підстав. Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів вважає, що рішення відповідача-2 не відповідає наведеним критеріям, є не вмотивованим та в процесі судового розгляду справи відповідачами не надано жодних доказів на обґрунтування правомірності зазначеного рішення в супереч ч. 2 ст. 71 КАС України, якою тягар доведення покладається на відповідачів.

Також, на думку колегії суддів, вочевидь неспроможними є твердження відповідача-2 про те, що він не порушив прав позивача, оскільки не мав правових підстав для включення його до Загального реєстру вкладників, з огляду на те, що уповноваженою особою Фонду позивач не був включений до Переліку вкладників. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 16 Закону №4452-VI, позови, подані проти працівників Фонду, вважаються позовами, поданими проти Фонду. Згідно ч.8 ст.35 Закону №4452-VI, Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Отже, Фонд в силу Закону несе відповідальність за дії своїх працівників, в тому числі і уповноваженої особи Фонду, а процесуальне розмежування відповідачів не має правового значення.

Посилання відповідача-1 на те, що позивач не набув статусу вкладника неплатоспроможного банку, оскільки уклав нікчемний правочин, що порушує публічний порядок, також не може бути прийнято до уваги, оскільки позивачу не повідомлялось про визнання його правочину нікчемним на час прийняття рішення, та не зазначалось про підстави такого висновку, а крім того, це не було підставою для прийняття оскаржуваного рішення відповідачем-2 про блокування коштів.

Доводи відповідача-2 про те, що ним виконані вимоги Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року №14, в частині надання уповноваженою особою бази даних про вкладників у файлах "D" і "Z", а включення позивача до Переліку вкладників неможливе через наявність нормативно-правового акту Фонду - рішення, оформленого протоколом від 01.12.2014 року № 250/4, не приймаються до уваги, оскільки такий Перелік вкладників має бути складений в силу ст. 27 Закону №4452-VI уповноваженою особою Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Таких дій Фондом та уповноваженою особою Фонду вчинено не було.

Посилання відповідача-1 на рішення виконавчої дирекції Фонду, оформлене протоколом від 01.12.2014 року № 250/4, як нормативно-правовий акт Фонду, не приймається до уваги, оскільки він є правовим актом індивідуальної дії, а не нормативно-правовим, оскільки поширюється лише на певне коло суб'єктів. В той же час, у відповідності до ч. 3,4 ст. 6 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд видає нормативно-правові акти у формі інструкцій, положень, правил. Нормативно-правові акти Фонду підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. Оскаржуване рішення відповідача не відповідає наведеним критеріям.

Також, не приймаються твердження відповідача-1 про те, що Уповноважена особа діє лише як керівник банку, оскільки таке твердження суперечить нормам Закону №4452-VI, зокрема, ст.35 Закону, яка передбачає, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації. Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства" Актабанк" Приходько Юлії Вікторівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 р. у справі №804/900/16 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України упродовж двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: Ю.В. Дурасова