Ухвала суду № 61859277, 05.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 22-ц/796/12023/2016 Головуючий в 1 інстанції - Волошин В.О.

Доповідач - Заришняк Г.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 липня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та встановлення місця відкриття спадщини,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2, який в процесі розгляду справи змінив прізвище на ОСОБА_1, звернувся в суд з позовом до Київської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та встановлення місця відкриття спадщини.

В обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер його батько ОСОБА_3 Після його смерті будь-якого нерухомого майна, яке належало йому на праві власності не залишилось. З рухомого майна залишилось 39 книжок, перелік яких долучений до позовної заяви. У березні 2015р. він отримав свідоцтво про смерть батька і одразу звернувся до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Приватний нотаріус листом від 24 березня 2015р. повідомила його про неможливість прийняття спадщини у зв'язку з пропуском встановлено строку для прийняття спадщини, та необхідність встановлення місця відкриття спадщини. Вважає, що строк для прийняття спадщини пропустив з поважних причин, оскільки про смерть батька дізнався лише наприкінці шестимісячного строку для прийняття спадщини, а через втрату особистих документів в цей час не зміг подати, в строки визначені законом заяву до нотаріуса про прийняття спадщини. Йому відомо, що окремі особисті речі батька знаходяться за адресою АДРЕСА_1, а також можливо грошові кошти у вигляді пенсії, яка нараховувалась Шевченківським районним управлінням ПФУ, тому вважає, що місцем відкриття спадщини є м. Київ. Посилаючись на викладене, просиві задовольнити позов.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Іншій учасник процесу до суду не з»явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих позивачем документів не вбачається наявності поважних причин, з яких, у строк встановлений ч.1 ст.1270 ЦК України, він не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а також були відсутні поважні причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що позивач 23 листопада 2010р. змінив прізвище з «Ріхерт» на «Кальчук», що підтверджується повторним свідоцтвом про зміну імені, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (а.с.40).

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження позивача його батьком значиться ОСОБА_3 (а.с.39).

Із свідоцтва про смерть, виданого Відділом реєстрації смерті м. Києва від 06 березня 2015р. видно, що батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року. (а.с.8).

21 квітня 2016р. позивач змінив прізвище та ім'я з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_1.», що підтверджується свідоцтвом про зміну імені, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області (а.с.75).

Відповідно до положень ч. 1 ст.1261 ЦК України, позивач являється спадкоємцем першої черги майна померлого за законом.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не відкривалась, оскільки позивач не подав заяви про прийняття спадщини.

З листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щеннікової Г.М. від 24 березня 2016р. № 12/01-16 встановлено, що позивач у березні 2015р. звернувся до нотаріуса з питанням оформлення спадщини після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та йому було роз'яснено право на звернення до суду з позовом про призначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та встановлення місця відкриття спадщини, оскільки жодного документа, що підтверджує право власності померлого на рухоме чи нерухоме майно, нотаріусу не надано. (а.с.9).

Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Частиною 1 ст.1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Пунктом 24 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є

причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Посилання позивача на те, що причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є та обставина, що він не зміг звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, оскільки йому не було відомо про смерть батька, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно з правовою позицією, висловленої в постанові Верховного Суду України при розгляді справи №6-1486цс15 від 04 листопада 2015 року, і яка в силу положень ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;

2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Листом начальника Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 18 грудня 2013р. було повідомлено позивача про смерть його батька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказаний лист був отриманий позивачем особисто 19 грудня 2013р., про що свідчить його власноручний підпис (а.с.11)

Твердження позивача про те, що внаслідок здійсненого на нього нападу, який мав місце на початку 2014 року, у нього невідомі особи викрали особисті документи, відновити які він зміг лише на початку 2015 року через складну фінансову ситуацію та нестабільний заробіток, що поряд з іншим також зумовило причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вони спростовуються наявними матеріалах справи доказами, з яких вбачається, що про смерть батька, яка мала місце 16.07.2013 р., позивачу було відомо ще 19 грудня 2013 року, а втрата документів позивачем згідно з витягом із кримінального провадження, мала місце 16 січня 2014р.

При цьому слід зазначити, що свідоцтво про зміну прізвища, яке видається за наявності паспорта особи, позивачу видано було 07 березня 2014р., в той час як з заявою про оформлення спадщини позивач звернувся в березні 2015 року, в зв'язку з чим твердження позивача про відсутність у нього документів, є надуманими і не можуть бути прийняті судом до уваги.

У відповідності з вимогами ст.ст.10, 60 ЦПК України, розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводиться на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем не надано суду належних і переконливих доказів щодо поважності причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами на вчинення дій, передбачених ч.1 ст.1269 ЦПК України.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині встановлення місця відкриття спадщини, суд першої інстанції також правильно виходив з того, що позивачем не доведено суду, що його померлому батькові належало на праві власності рухоме чи не рухоме майно.

У відповідності з вимогами ч.ч.1, 2 ст.1221 ЦПК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Відповідно до п.п. 1.13 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012р. за № 296/5, місце відкриття спадщини підтверджується, зокрема, довідкою житлово-експлуатаційної організації про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця.

Листом заступника начальника ГУ Державної міграційної служби України в місті Києві № 1-16/вх1870-16 від 03 березня 2016р. підтверджується, що батько позивача був зареєстрований в АДРЕСА_2, однак 08 листопада 2011р. знятий з реєстраційного обліку за рішенням суду (а.с. 57).

Доказів того, що батько позивача на час смерті мешкав у вказаній квартирі, і чи залишилося у цій квартирі належне покійному на час смерті майно, дана цивільна справа не містить.

Посилання позивача на те, що після смерті батька відкрилась спадщина на рухоме майно, а саме: 39 книжок, які перелічені у списку літератури, доданому до позовної заяви, й знаходяться за адресою:. АДРЕСА_1, в зв'язку з чим він вважає за можливе встановити місце відкриття спадщини за місцем знаходження вказаного рухомого майна, а саме: м. Київ, Україна, не заслуговують на увагу.

Як пояснив у судовому засіданні апеляційної інстанції сам позивач, вказані книги знаходяться в офісі його адвоката за адресою: АДРЕСА_1, проте будь-яких доказів, які б свідчили про те, що ці книги належали його покійному батькові та є спадковим майном, і в зв'язку з чим знаходяться в офісі адвоката, суду не надано.

Щодо стосується доводів апеляційної скарги про те, що після смерті батька позивача відкрилась спадщина на рухоме майно - грошові кошти у вигляді пенсії, яка належала покійному, що нараховувалась Управлінням Пенсійного фонду Шевченківського району м. Києва, але не отримана ним за життя, то дані твердження ОСОБА_1 не доведені в судовому засіданні, в матеріалах справи відсутні належні та переконливі докази того, що після смерті ОСОБА_3 залишилась нарахована, проте невиплачена йому пенсія.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку й прийшов до правильного висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1, обґрунтовано відмовивши в позові.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: