Рішення № 61856225, 28.09.2016, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/1561/16-ц

пров. №2/478/225/2016

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2016 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном,

В с т а н о в и в:

30.06.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, де зазначив, що відповідно до вимог ст.ст.7, 13-19, 25 Закону України "Про оренду землі" 19 травня 2016 року між ним та громадянином ОСОБА_6 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,295 га строком на 7 років.

На зазначеній ділянці восени 2015 року посіяв зерно ячменя в кількості дві тони, взяте в борг у ОСОБА_7, який разом з ОСОБА_8 та його батьком ОСОБА_3 (відповідачем у справі) надавали йому допомогу в сівбі, при цьому останній ніяких затрат не вносив.

29 червня 2016 року найнявши комбайн та автомобіль приступив до збору урожаю ячменю, але на поле прибули його батько ОСОБА_3 з дідом ОСОБА_5, які стали вчинювати в цьому перепони, намагалися влаштувати бійку, заборонили працювати комбайнеру чим завадили зібрати вирощений ним врожай, що належить йому на праві власності.

Посилаючись на положення ст.ст.189, 316, ч.1 ст.321, ст.ст.325, 328, 407, 410, 775 ЦК України позивач просив зобов'язати відповідача ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном урожаю 2016 року на орендованій земельній ділянці площею 7,295 га, належної на праві власності ОСОБА_6

Ухвалою суду від 11.08.2016 року до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог залучено ОСОБА_6 з яким укладено договір оренди належної йому земельної ділянки від 19.05.2016 року.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги і зазначив, що належний йому урожай зерна ячменю, вирощений на орендованій земельній ділянці, був зібраний ним 01.07.2016 року і перевезений на зберігання до ОСОБА_9 для його реалізації, але отримати від останнього грошові кошти за це зерно він не має змоги, так як відповідач ОСОБА_3 заборонив тому це робити.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав і пояснив, що позивач не мав ніякого відношення до придбання та посіву восени 2015 року зерна ячменю на земельній ділянці ОСОБА_6, якою тривалий час користувався його батько ОСОБА_5 за усною домовленістю з її власником, тому позивач не мав права збирати врожай ячменю і при намаганні його збору 29.06.2016 року він став вчинювати йому в цьому перепони. Через декілька днів, а саме 01.07.2016 року він став збирати врожай ячменю і до прибуття ОСОБА_1 було зібрано бункер зерна, яке із-за суперечки між ними з приводу його зібрання було зсипано ним прямо на поле. Цього ж дня позивач ОСОБА_1 вчинив дії зі збирання зерна ячменю в кількості 19,5 тон і продав його громадянину ОСОБА_9, при цьому, будь-яких перепон під час збирання позивачем врожаю ячменю 01.07.2016 року та розпорядження цим майном він йому не створював, а лише попросив ОСОБА_9 не сплачувати позивачу грошові кошти за придбане в того зерно до вирішення між ними спору щодо належності врожаю, тому просив залишити позов без задоволення.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_5 з приводу позову ОСОБА_1 пояснив, що останній не мав жодного відношення до придбання та посіву восени 2015 року зерна ячменю на земельній ділянці ОСОБА_6, якою він тривалий час користувався за усною домовленістю з її власником, тому він не мав права збирати врожай ячменю і при намаганні його збору 29.06.2016 року він разом зі своїм сином ОСОБА_3 стали чинити йому перешкоди, але через декілька днів, а саме 01.07.2016 року, не зважаючи на існування між ними спору щодо належності врожаю позивач все таки зібрав ячмінь і після його перевезення з поля збув зібраний врожай ОСОБА_9, тому вважає вимоги позивача безпідставними.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_6 в удове засідання не прибув, але надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши сторони, опитавши свідків та дослідивши письмові докази суд приходе такого висновку.

Відповідно до приписів ст.328, п.1 ч.1 ст.346 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №59848476 від 25.05.2016 року ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 7,2951 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в силу Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №144196 від ІНФОРМАЦІЯ_1, яка перебуває в оренді на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 19.05.2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 строком на 7 років.

З пояснень сторін та письмових пояснень орендодавця ОСОБА_6 вбачається, що до укладення договору оренди від 19.05.2016 року вищезазначена земельна ділянка перебувала в користуванні у ОСОБА_5 за усною домовленістю між вказаними особами і восени 2015 року на даній земельній ділянці було здійснено передпосівний обробіток ґрунту та посіяно зерно ячменю.

29 червня 2016 року про своє право на урожай ячменю заявили позивач ОСОБА_1 та його батько-відповідач ОСОБА_3, який діяв від імені свого батька ОСОБА_5, оскільки кожен з них вважав, що саме він є власником посівного матеріалу і саме він причетний до його посіву в грунт восени 2015 року та вчинення агротехнічних робіт, що дає право на отримання у власність вирощеного врожаю ячменю 2016 року.

Збирання врожаю ячменя, розпочатого позивачем 29.06.2016 року, було зупинено ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які заявили про свої права на збір цього врожаю, внаслідок чого збирання врожаю не відбулося.

01 липня 2016 року збирання врожаю ячменя, було розпочато вже відповідачем, але воно також було зупинено орендарем ОСОБА_1, а зібране ОСОБА_3 зерно (бункер) було зсипано на поле. Цього ж дня позивач ОСОБА_1 вчинив дії зі збирання зерна ячменю, яке разом із зерном, що було зсипане, перевіз до громадянина ОСОБА_9 з яким домовився про реалізацію зібраного зерна.

В силу ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За такого, перешкоди для позивача у здійсненні права користування та розпорядження врожаєм зерна ячменю 2016 року, що були вчинені відповідачем 29.06.2016 року при намаганні позивача зібрати врожай, втратили своє існування 01.07.2016 року з моменту завершення останнім дій зі збирання врожаю зерна ячменю та розпорядження зібраним зерном на власний розсуд. Отже, фактична реалізація позивачем своїх прав з користування та розпорядження врожаєм вказують на те, що його права не були порушені, тому судового захисту вони не потребують.

Перевезення позивачем зібраного ним 01.07.2016 року зерна ячменю до громадянина ОСОБА_9 та досягнення з останнім домовленості щодо відчуження переданого йому зерна ячменю врожаю 2016 року свідчить про існування між продавцем ОСОБА_1 та набувачем ОСОБА_9 цивільних правовідносин, що виникли за укладеною сторонами угодою купівлі-продажу зерна ячменю. Зазначений правочин створює обов'язки лише для осіб, які його вчинили, тому в силу ст.14 ЦК України саме набувач ОСОБА_9, а не інша особа, повинен виконувати цивільний обов'язок зі сплати певної суми грошей позивачу ОСОБА_1 за прийняте від нього майно, отже посилання позивача на заборону набувачу сплачувати грошові кошти, висловлену відповідачем, не можна вважати перешкодою у здійсненні позивачем права користування та розпорядження його майном.

Враховуючи вищевикладене суд приходе висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог, тому відмовляє у їх задоволенні.

В силу приписів ст.88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у звязку з розглядом справи, належить віднести на його рахунок.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном урожаю 2016 року, - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем у звязку з розглядом справи, віднести на його рахунок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області через Казанківський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а сторони, які не були присутніми у судовому засіданні можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя