Ухвала суду № 61855482, 04.10.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 300/314/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

04 жовтня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Панька В.Ф.,

суддів - Фазикош Г.В. і Бисаги Т.Ю.

при секретарі - Шукаль О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Воловецького районного суду від 26 квітня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності ,-

в с т а н о в и л а :

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що вона є власником житлової кімнати площею 22,56 м2 , житлової кімнати площею 20,52 м2, 1/2 частини сараю, підвалу площею 5, 53 м2 в будинку АДРЕСА_1. Інша частина вказаного будинку належить її синові - ОСОБА_3, крім цього є власницею земельної ділянки площею 0,0798 га за адресою АДРЕСА_1. Відповідач перешкоджає їй у доступі до вказаного майна, внаслідок чого позивачка не має змоги повноцінно користуватися своєю частиною будинку та земельною ділянкою. Просить суд зобов"язати відповідача не чинити їй перешкод у здійсненні права користування та розпорядження належним їй на праві приватної власності нерухомим майном.

Зазначеним рішенням суду першої інстанції у задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Позивачка не погодилась з цим рішенням, порушила питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріально та процесуального права.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги апелянтки аналогічні доводам позовної заяви та зводяться до твердження того, що : вона є власником частини будинку АДРЕСА_1, решта даного житлового будинку і сараю належить відповідачу; зазначений розподіл будинку проведений за рішенням Воловецького районного суду від 19 вересня 2013 року, з того і по теперішній час відповідач умисно не допускає апелянтку до будинку тай взагалі на подвір'я, змінив дверні замки і знищив її особисті речі; при спробі пройти до свого майна, відповідач всіляко чинить цього перешкоди та завдає їй тілесні ушкодження; у зв'язку з цим апелянта неодноразово зверталася до правоохоронний органів і з вмісту прийнятих ними процесуальних документів чітко вбачається встановлення описаних вище фактів здійснення відповідачем фізичних перешкод у користуванні власністю; суд першої інстанції на зазначені факти не звернув увагу, безпідставно визнав зазначені докази неподустимими

Однак, зазначені доводи не можуть бути прийняті до уваги на підставі наступного.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна з сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З матеріалів справи та пояснень позивача убачається, що сторонами дійсно склались неприязні відносини з приводу користування спірним майном.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Воловецького районного суду від 19.09.2013 року вирішено провести поділ в натурі житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а саме: виділено ОСОБА_3 закриту веранду площею 10,88 м2, кухню площею 13-39 м2, кладову площею 7,17 м2, ванну площею 3,19 м2, житлову кімнату площею 20,48 м2, 1/2 частину сараю, підвал площею 5, 52 м2; ОСОБА_2 виділено житлову кімнату площею 22,56 м2 , житлову кімнату площею 20,52 м2 , 1/2 частину сараю, підвал площею 5, 53 м2. Вбиральню залишено в спільному користуванні. Рішення суду набрало законної сили 25.06.2014 року (а.с.5).

ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію права власності на зазначені об"єкти нерухомого майна, що стверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.03.2016 року (а.с.8).

Відповідно до ст.ст. 356, 358 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Виходячи з правового аналізу даної норми, вбачається, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співласниками, такий порядок користування може встановити суд.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що посилання позивачки на неправомірні дії щодо неї з боку відповідача суд до уваги не бере, так як з доказів наданих нею, а саме: постанови про закриття кримінального провадження від 31.12.2015 року та ухвали слідчого судді про скасування даної постанови від 14.03.2016 року винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена та не доведена. Дані докази не є допустимими для встановлення у його діях складу злочину чи адміністративного правопорушення.

Таким чином, звернувшись до суду з позовом, позивач не обґрунтувала його належним чином та не надала судам доказів, які б безсумнівно вказували на порушення з боку відповідача, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову, спираючись на повний та всебічний розгляд справи, на підставі наданих сторонами доказів.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. 2. Рішення Воловецького районного суду від 26 квітня 2016 року залишити без змін. 3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді :