Рішення № 61855311, 07.10.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5979/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2016 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання Гайданці Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Позовні вимоги мотивує тим, що 09.06.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

26.11.2013 року позичальник - ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 27.11.2013 року.

Вказує, що згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Виходячи із вищенаведеного вважає, що спадкоємці ОСОБА_1 мали право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 26.11.2013 року по 26.05.2014 року. У даному випадку спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є ОСОБА_1.

Зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Пояснює, що на виконання вимог вищезазначеної норми закону банком 24.05.2014 року була направлена претензія кредитора до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори.

05.06.2014 року позивачем отримано відповідь Першої Ужгородської державної нотаріальної контори, в якій зазначалося, що спадкоємці померлого ОСОБА_1 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобовязання померлого позичальника відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Також вказує, що 16.02.2016 року до спадкоємця - ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно якої позивач предявив свої вимоги, але ніяких не було виконано.

В позовній заяві, позивач ПАТ КБ «Приватбанк» зазначив, що станом на дату смерті заборгованість ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором б/н від 09.06.2011 року становить 6090,22 грн., яка складається з наступного: 6090,22 грн. - заборгованість за кредитом.

Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 6090,22 грн. за кредитним договором № б/н від 09.06.2011 року та судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з'явився, однак разом із позовною заявою подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання судових повісток рекомендованими поштовими відправленнями, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 ст. 169 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що представник позивача не заперечував проти прийняття заочного рішення, суд, керуючись ч. 1 ст. 224 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи та вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

Судом встановлено, що 26.11.2013 року позичальник - ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ФМ № 166348, виданим 27.11.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 09.06.2011 року, ОСОБА_1 взяті на себе зобовязання по договору належним чином не виконала, внаслідок чого станом на дату смерті заборгованість ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором б/н від 09.06.2011 року становить 6090,22 грн., яка складається з наступного: 6090,22 грн. - заборгованість за кредитом.

Відповідно до ст. 608 ЦК України, зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Виходячи із вищенаведеного спадкоємці ОСОБА_1 мали право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 26.11.2013 року по 26.05.2014 року.

Судом встановлено, що спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1. Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника - ОСОБА_1, серії ВО 323001 та відповідача - ОСОБА_1, серії ВР 214896, де в якості адреси реєстрації зазначена Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Достоєвського, буд. 6.

Окрім того, як вбачається з відомостей відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Закарпатській області ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. 08.10.2005 року. Дана інформація про адресу місця реєстрації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підтверджується і довідкою відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Судом встановлено, що виконання вимог вищезазначеної норми закону банком 24.05.2014 року була направлена претензія кредитора за вих. № SAMDN52000102137278 від 17.05.2014 року до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори.

05.06.2014 року позивачем отримано відповідь Першої Ужгородської державної нотаріальної контори № 450/02-14 від 28.05.2014 року, в якій зазначалося, що згідно з витягом із спадкового реєстру на день отримання претензії спадщину ніхто не прийняв.

Судом також встановлено, що 16.02.2016 року до спадкоємця - ОСОБА_1 було направлено лист-претензію за вих. № SAMDN52000102137278 від 12.02.2016 року, згідно з якою позивач предявив свої вимоги, однак вони не були виконані.

Таким чином, суд вважає, що відповідач - ОСОБА_1 прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобовязання померлого позичальника відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

За ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг - позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

В порядку вимог ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити прострочене тіло кредиту та комісію.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Окрім того, у ст. 629 ЦК України зазначено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 6090,22 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.06.2011 року, а також у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати в розмірі 1378,00 грн.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 608, 625, 629, 1049, 1054, 1218, 1268-1270, 1273, 1281, 1282 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 14, 60, 88, 209, 212-215, 223, 224-226, 233, 294, 296 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.06.2011 року в сумі 6090 (шість тисяч девяносто) гривень 22 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299) судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча О.М. Світлик