Ухвала суду № 61854992, 06.10.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/1330/15-к

Номер провадження 11-кп/775/990/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2016 року Колегія суддів апеляційного суду Донецької області

в складі:

головуючого судді: Огурецького В.П.

суддів Самойленка А.І., Левандовича О.О.

при секретарі Гуляєві М.В.

за участю:

прокурора Вєтрова Д.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщені апеляційного суду Донецької області у м. Бахмуті по кримінальному провадженню, внесеному у ЄДРДР за №№12014050510003750, 12015050510000504

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2, прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3

на вирок Словянського міськрайонного суду Донецької області від 8 червня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, не працює, неодруженого, утриманців не має, інвалідом не є, раніше судимого

19 вересня 1997 року Словянським районним судом Донецької області за ч.1 ст. 229-1 КК України до двох років позбавлення волі, з відстрочкою виконання вироку строком на два роки;

04 червня 1998 року Словянським міським судом Донецької області за ст.ст. 17, ч.3 ст.81, ч.2 ст. 83, ч.2,3 ст.194 із застосуванням ст.43 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі;

11 листопада 2004 року Словянським міськрайонним судом Донецької області за ч.2 ст. 186 КК України до чотирьох років позбавлення волі. Звільнився умовно - достроково 24 лютого 2006 року. Невідбутий строк покарання один рік, три місяці, 12 днів;

04 серпня 2009 року Словянським міськрайонним судом Донецької області за ч.2 ст. 186 КК України до чотирьох років позбавлення волі із застосування ст. ст.75, 76 КК України. Апеляційним судом Донецької області від 18 грудня 2009 року, вирок першої інстанції скасований, визнано засудженим за ч.2 ст. 186 КК України до чотирьох років позбавлення волі. Постановою Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 14 вересня 2012 року звільнений умовно-достроково, не відбутий строк покарання 1 рік, 1 місяць, 29 днів;

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч.2 ст.121, ч.2 ст. 309 КК України. Призначено покарання: за ч.1 ст. 121 КК України у виді 5(пяти)років позбавлення волі, за ч.2 ст.121 КК України у виді 9(девяти)років позбавлення волі, за ч.2 ст.309 КК України у виді 2(двох) років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно визначено покарання до відбуття 10(десять) років позбавлення волі.

ВСТАНОВИВ:

Вироком встановлено, що ОСОБА_2 вчинив злочин за таких обставин.

18 жовтня 2014 року, приблизно на 15 год. 00 хв., ОСОБА_2 знаходився за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1, де він разом із своєю співмешканкою ОСОБА_4 та її подругою ОСОБА_5 на кухні вживали спиртні напої. У вказаний час та у вказаному місці між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виникла сварка. Під час сварки, внаслідок раптово виниклих неприязних стосунків ОСОБА_2В, який знаходився в стані алкогольного спяніння, підійшов до ОСОБА_6 та маючи намір на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6, діючи умисно, наніс ОСОБА_6 три удари розкритою долонею правої руки в передню область голови, де один з ударів спрямував до носа потерпілої, а два наступних до лобної частини голови, від яких ОСОБА_6 за інерцією відхилилась та вдарилась потилицею о розташовану позаду стіну, а також наніс один удар долонею правої руки у грудну клітку ОСОБА_7, після чого у зазначений конфлікт втрутилась ОСОБА_8 та заспокоїла ОСОБА_2.

Продовжуючи свій протиправний умисел, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6, ОСОБА_2, у період часу з 00 год. 00 хв. по 06 год. 40 хв. 19 жовтня 2014 року, більш точного часу в ході досудового та судового розслідування не встановлено, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2, знову внаслідок раптово виниклих неприязних стосунків, з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень, наніс потерпілій ОСОБА_6 в область голови та в область грудної клітки не менш 4 ударів стислими в кулаки кистями рук та розкритими долонями рук. Намагаючись уникнути продовження нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_2, ОСОБА_4 вибігла з квартири у підїзд будинку. Після чого, приблизно о 06 год. 40 хв. 19 жовтня 2014 року сусід ОСОБА_9 побачив, як вона лежить на сходовій клітці, де на цьому ж самому місці, у положенні лежачи, в період часу, приблизно з 08 год. 00 хв. по 08 год. 20 хв. 19 жовтня 2014 року, її також бачили сусіди ОСОБА_10 та ОСОБА_11. Приблизно о 10 год. 00 хв. 19 жовтня 2014 року, більш точного часу в ході досудового та судового розслідування не встановлено, ОСОБА_2 вийшов у підїзд та побачив непритомну ОСОБА_4, яка лежала на сходовій клітці. ОСОБА_2 втягнув її до квартири за місцем мешкання, де поклав на підлогу в зальній кімнаті. Біля 14 год. 00 хв. до ОСОБА_2 прийшов його знайомий ОСОБА_12, який побачив, що ОСОБА_6 лежить на полу в непритомному стані, з тілесними ушкодженнями на обличчі. Після чого, ОСОБА_13 вийшов на вулицю де о 14 год. 55 хв. викликав бригаду швидкої медичної допомоги. У звязку з тим, що ОСОБА_2 не надав дозволу на госпіталізацію ОСОБА_4, працівники швидкої медичної допомоги викликали працівників міліції, з якими в подальшому о 15 год. 25 хв. повторно зайшли до квартири № 3, по вул. Чубаря, 13, м. Словянська Донецької області, де в залі зазначеної квартири, виявили ОСОБА_4 в непритомному стані, яка лежала на підлозі, на спині, з розведеними в боки руками. Після чого ОСОБА_6 госпіталізували до травматологічного відділення міської лікарні ім. Леніна.

22 жовтня 2014 року ОСОБА_6, знаходячись в палаті інтенсивної терапії хірургічного відділення міської лікарні ім. Леніна від отриманих тілесних ушкоджень померла, не приходячи в свідомість.

У сукупності, у період часу з 18 жовтня 2014 року по 19 жовтня 2014 року, за вказаних вище обставин, та у вказаний вище час, ОСОБА_2 умисно, з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень, наніс потерпілій ОСОБА_6 в область голови та в грудної клітки не менш 4 ударів розкритими долонями рук та стислими у кулаки кистями рук, у результаті чого своїми протиправними діями, які були спрямовані на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6, заподіяв останній забиту рану у зовнішньому кінці лівої брови, закритий перелом кісток носу, синці по спинці носу і повіках очей, синець на шкірі лобно - скроневої області справа, крововилив в м'які покриви голови з боку внутрішньої поверхні в лобовій області зліва і в області перенісся, субдуральну гематому над правою та тімяною частками головного мозку у вигляді пухкого червоного згортка об'ємом до 120 см. куб., не спаяного з твердою мозковою оболонкою, яка стискає праву півкулю головного мозку, що у своєму клінічному перебігу ускладнилися розвитком дислокації головного мозку, вторинними крововиливами в стовбур головного мозку, двосторонньої гнійної осередкової пневмонії, набряком легень і головного мозку, а також неповний перелом 6-го ребра справа по - пахвовій лінії без ушкоджень пристіночної плеври і крововиливами в міжреберні мязи. Вказані тілесні ушкодження у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних в момент їх заподіяння. Внаслідок отримання зазначених тілесних ушкоджень ОСОБА_6, знаходячись в палаті інтенсивної терапії хірургічного відділення міської лікарні ім. Леніна померла, не приходячи в свідомість, 22 жовтня 2014 року.

Причиною смерті ОСОБА_6 стала закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалась правобічною травматичною субдуральною гематомою, яка здавила праву півкулю головного мозку, та ускладнилась розвитком вторинних крововиливів в стовбур головного мозку, двосторонньою осередковою гнійною пневмонією, набряком легень і головного мозку, що перебувають в причино - наслідковому звязку зі спричиненням тяжких ушкоджень ОСОБА_2 ОСОБА_4

Крім того, ОСОБА_2, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч.1 ст. 229-1 КК України (в ред. 1960 року), судимість за який не знята та не погашена у встановленому законом порядку, у невстановлений час, у невстановленому місці, при невстановлених обставинах, ігноруючи вимоги Закону України «Про наркотичні засоби, інші речовини і прекурсори» від 1995 року, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і зловживання ними» від 15 лютого 1995 року, діючи умисно, протиправно, повторно, без мети збуту, для особистого вживання, незаконно придбав наркотичний засіб та поклав його до кишені вдягненої на ньому у той момент куртки, чим почав незаконно його зберігати. 21 жовтня 2014 року, приблизно о 18 год. 30 хв., ОСОБА_2, перебував на зупинці громадського транспорту, яка розташована поблизу будинку № 8 «А» по вулиці Чубаря у місті Словянську Донецької області, де був зупинений співробітниками міліції. Далі, в ході проведення слідчим огляду, в період часу з 19 год. 05 хв. по 19 год. 30 хв. у ОСОБА_2 в присутності понятих у правій кишені вдягненої на ньому у той момент куртки була виявлена та вилучена речовина природного походження, зеленого кольору, у грубо подрібненому вигляді, волога на дотик, із специфічним запахом, яка є особливо наркотичним засобом - канабісом, маса канабіса (в перерахунку на суху речовину становить 7,88 грамів), яку останній незаконно придбав та зберігав з метою вживання, без мети збуту.

Крім того, 24 лютого 2015 року, близько на 18 год. 00 хв., ОСОБА_2 знаходився за місцем свого мешкання, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, де у кухні зазначеної квартири разом з потерпілим ОСОБА_14 та з раніше йому знайомим ОСОБА_15, вживав спиртні напої. Близько на 20 год. 00 хв., ОСОБА_2 та ОСОБА_14 вийшли до зали зазначеної квартири, де між ОСОБА_16 та ОСОБА_14, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла словесна сварка, в ході якої у ОСОБА_2 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_14 Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, який перебував у стані алкогольного спяніння, схопив кухонний ніж, що знаходився на розташованому поруч столі, та тримаючи зазначений ніж у лівій руці, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс один тичковий удар зазначеним ножем в область грудної клітки справа потерпілому ОСОБА_14, який в цей момент стояв напроти ОСОБА_2 до нього обличчям. Своїми діями, ОСОБА_2 спричинив потерпілому ОСОБА_14 проникаючу колото-різану рану грудної клітки справа с гемотораксом, яка відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

В апеляційній скарзі прокурор не погодився з вироком та вважає незаконним та таким, що підлягає зміні на підставі п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вказує що відповідно до вироку суду, судом встановлено доказаним вчинення кримінального правопорушення з кваліфікуючою ознакою «повторність» - ч. 2 ст. 309 КК України. В порушення вимог ч. 4 ст. 67 КК України судом вказано як обтяжуючу обставину - «вчинення злочину повторно», що повинно бути враховано як кваліфікуюча обставина. Крім того, судом у вироку від 08.06.2016 не вказано, який саме злочин він вважає вчиненим повторно. Просить вирок змінити, виключити з мотивувальної частини вироку «повторність», як обставину, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання. В іншій частині вирок залишити без змін.

З тексту апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2 вбачається що останній не погодився з вироком суду в частині визнання його винним за ч. 2 ст. 121 КК України, та вважає даний вирок не законним, та таким що підлягає скасуванню, у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважає що висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає що суд проявляв необєктивність і при дослідженні доказів віддавав перевагу стороні обвинувачення, та прийняв до уваги недопустимі докази, а саме показання свідка ОСОБА_5 Вказує на неповноту судового розгляду посилаючись на те що судом не були виконанні вимоги ст. 94 КПК України, а саме докази були перелічені, але як того вимагає закон не були оцінені кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення. Просить вирок скасувати, справу направити до суду першої інстанції для повторного розгляду у новому складі суддів. В іншій частині по іншим епізодам інкримінованим Ловчику, обвинувачений у своїй апеляційній скарзі не оскаржує.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого, який підтримав доводи своєї апеляції та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, захисника, який підтримував доводи апеляції свого підзахисного та заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, прокурора який підтримував доводи апеляційної скарги прокурора Гавриш І.П. та заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних скарг та обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає за такими підставами.

Відповідно до вимог ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду щодо правильності встановлення фактичних обставин вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_2, доведеність його вини у вчиненні умисного, протиправного, повторного, без мети збуту, для особистого вживання, незаконного придбання та зберігання наркотичного засобу, та у вчинені умисних тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_14, правильність кваліфікації вказаних дій за ч.2 ст. 309 та ч. 1 ст. 121 КК України у апеляційному порядку не оскаржуються.

Висновки суду про те що ОСОБА_2 на протязі 18 та 19 жовтня 2014 року умисно заподіяв потерпілій ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілої, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку у вироку.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого, про неповноту судового розгляду, врахування судом першої інстанції недопустимих доказів, та те що суд прийняв показання осіб зацікавлених у притягненні ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, безпідставні.

З показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що вона була очевидцем побиття ОСОБА_2 Моцигори 18 жовтня 2014 року близько 15 години. Він наносив удари руками по обличчю і голові. Їй відомо, що і раніше ОСОБА_2 жорстоко бив ОСОБА_17. Даних, які б свідчили, що свідок ОСОБА_5 має особисті мотиви для обмови ОСОБА_2, матеріали кримінального провадження не містять.

З показань свідка ОСОБА_18 вбачається, що 19 жовтня 2014 року близько 6 години ранку їй зателефонувала ОСОБА_17 і розповіла, що ОСОБА_2 її сильно побив, у неї сильно болить голова. Вона вимушена була, щоб уникнути подальших побоїв, покинути квартиру без документів і грошей, вимушена ніч провести у підїзді. Їй відомі випадки, коли і раніше ОСОБА_2 жорстоко бив ОСОБА_4, остання не могла працювати і лежала побита за місцем проживання її батьків.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що 19 жовтня 2014р. бачив у квартирі, де проживав ОСОБА_2 і ОСОБА_17, що остання лежала на підлозі у непритомному стані, а ОСОБА_2 забороняв йому викликати швидку допомогу і навіть намагався забрати у нього телефон. Бачив на тілі ОСОБА_17 тілесні ушкодження.

Згідно висновків судово-медичних експертиз при дослідження трупа ОСОБА_4 були виявлені наступні пошкодження:

забійна рана у зовнішнього кінці лівої брови;

закритий перелом кісток носа,

синці на спинці носа, віках очей;

синець на шкірі лобно скроневої області справа;

крововиливи в мяки покрови голови зі сторони внутрішньої поверхні в лобно-скроневої області справа, в лобній області зліва і в області перенісся;

субдуральна гематома над правою лобною, правою скроневою, тімяною долями головного мозку у вигляді пухкого темно-червоного згустку обємом до 120 куб. см., не спаяного з твердою мозковою оболонкою та така, що тисне на праву півкулю головного мозку. Дані пошкодження утворилися від не менш ніж трьох ударних впливів тупим предметом і мають давність утворення не менше трьох діб до моменту смерті. У своєму клінічному перебігу дані пошкодження ускладнилися розвитком дислокації головного мозку, вторинними крововиливами у стовбур головного мозку, двосторонню гнійною осередковою пневмонією, набряком легенів та головного мозку. Між вказаними ушкодженнями та настанням смерті мається прямий звязок. Відносно живої людини дані пошкодження мали б ознаки тяжких тілесних пошкоджень, як небезпечних для життя.

Неповний перелом шостого ребра справа по передньо пахвової лінії без пошкодження пристіночної плеври і крововиливами в міжреберні мязи, який утворився від не менше чим одного ударного впливу тупим предметом, давністю не менше трьох діб до моменту настання смерті, який ніякого відношення до її причини не має, і у живої людини мав би ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такий що вимагає для свого загоєння термін більш 21-го дня;

Причиною смерті ОСОБА_4 явилася отримана нею закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалася правосторонньою травматичною субдуральною гематомою, що стискувала праву півкулю головного мозку, ускладненою розвитком вторинних крововиливів у стовбур головного мозку, двосторонню осередковою гнійною пневмонією, набряком легенів та головного мозку.

Судячи із характеру та локалізації пошкоджень можливість утворення їх в результаті падіння з положення стоячи та ударі о тупий предмет можна виключити(т.№1, а.с.130-132);

При проведенні слідчого експерименту з участю ОСОБА_19, остання указала механізм нанесення ОСОБА_4 ударів в область голови та грудної клітки. При такому механізмі можливо утворення виявлених при дослідженні трупа ушкоджень, при цьому слід відмітити, найбільш вірогідно, удари наносилися не стільки(або не тільки)відкритою долонею, а стиснутою в кулак кистю(т.№1, а.с.135-36);

У висновку експерта № 25 від 21 квітня 2016 року, на підставі вивчення описової частини висновку експерта № 772 від 23 жовтня 2014 року дослідження трупу ОСОБА_4, на поставлені судом питання вказується:

точками прикладення сили на тілі ОСОБА_4 є місця, на яких були знайдені тілесні ушкодження при дослідженні трупу, а саме: ділянка зовнішнього кінця лівої брові, ділянка носу, лобно-скронева ділянка голови праворуч, ділянка грудної клітки праворуч, третій палець лівої кисті. Ушкодження на обличчі та голові утворились при ударному механізмі дії травмуючого предмету ушкодження на пальці утворилось при ковзаючему механізмі дії травмуючого предмету.

Судячи по локалізації ушкоджень в момент їх спричинення, потерпіла була повернута обличчям до нападника і розташовувалась таким чином, що ділянки її тіла, на яких були знайдені ушкодження були доступні для дії травмуючого предмету.

Індивідуальні ознаки травмуючого предмету у властивостях пошкоджень не відобразились, однак,судячи по характеру ушкоджень можливо допустити, що перелом ребра найбільш вірогідно утворився від дії стиснутої у кулак кисті,забита рана у зовнішнього кінці лівої брові утворилась від дії стиснутої у кулак кисті, а перелом кісток носу, синці на шкірі обличчя могли утворитись як від дії відкритої долоні,так і від дії стиснутої у кулак кисті.

Остаточний обєм черепно-мозкової травми у потерпілої сформувався після нанесення усій сукупності ударів у обличчя та голову. Встановити, від якого конкретно удару почалась внутришньочерепна кровотеча з формуванням субдуральної гематоми неможливо. Слід підкреслити, що кожен наступний удар посилював дію попереднього(наприклад сприяв продовженню, посиленню або поновленню внутришньочерепної кровотечі).Оцінці ступеня тяжкості у такій ситуації підлягає черепно-мозкова травма у цілому, маючі на увазі і внутришньочерепні пошкодження і зовнішні ушкодження.

Удари були завдані з силою, достатньою для утворення пошкоджень. (т.№ 6, а.с.112-113).

Вказані вище докази у сукупності з показаннями значної кількості допитаних у судовому засіданні свідків, даними огляду місця події, іншими доказами, які проаналізовані судом першої інстанції у вироку, дають підстави для безумовного висновку, що саме ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_17 тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до смерті потерпілої.

Докази по справі були зібрані і дослідженні у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом і є допустимими.

Суд першої інстанції правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.121 КК України.

Суд призначив ОСОБА_2 покарання у відповідності з вимогами ст.. ст. 65-68 КК України у межах, встановлених санкціями статей Особливої частини КК України, які передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, і відповідно до положень Загальної частини КК України взяв до уваги конкретні обставини скоєних кримінальних правопорушеннь, характер і ступінь його тяжкості, дані про особу обвинуваченого.

Так, ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий. Згідно із довідкою КЛПУ Міський наркологічний диспансер м. Словянська на обліку у лікаря-нарколога ОСОБА_2 перебуває з 1994 року з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання декількох наркотичних та інших психоактивних речовин. Синдром залежності» (т.№ 1, а.с.232, т.№2, а.с.108).

Не підлягає задоволенню і апеляційна скарга прокурора про виключення з вироку як обтяжуючої покарання обставини повторності. Суд першої інстанції правильно врахував у якості обтяжуючих покарання обставин повторність та рецидив вчинення злочинів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 70 КК України обставинами, які обтяжують покарання визнаються вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів. Відповідно до ч. 1 ст. 32 КК України повторність злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті особливої частини цього Кодексу.

Дійсно, згідно ч. 4 ст. 67 КК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання, як таку, що його обтяжує. Відповідно до вироку суду судом встановлено доказаним вчинення кримінального правопорушення з кваліфікуючою ознакою «повторність» - ч. 2 ст. 309 КК України.

Проте, ОСОБА_2 повторно вчинив злочин умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ( ст..121 КК), де така кваліфікуюча ознака, як повторність відсутня. Тому суд міг врахувати цю обставину, як таку що обтяжує покарання.

За таких обставин підстав для зміни або скасування вироку колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Вирок Словянського міськрайонного суду Донецької області від 8 червня 2016 року у відношенні ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора Гавриш І.П. та обвинуваченого ОСОБА_2 - без задоволення.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_2 строк його попереднього увязнення з 25 лютого 2015 року по 6 жовтня 2016 року включно із зарахуванням часу затримання з 19 жовтня 2014 року 20 жовтня 2014 року з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних и кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженому ОСОБА_2 - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Судді: