Постанова № 61854927, 04.10.2016, Селидівський міський суд Донецької області

242/3535/16-а

2а/242/112/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Селидове 04 жовтня 2016 року

Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючий - суддя Моцний О.С., при секретарі Нарижній О.Г., за участі позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Української міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначив, що 10.06.2016 року він звернувся до секретаря Української міської ради депутата ОСОБА_2 з заявою про розгляд на сесії Української міської ради, що відбудеться 24 червня 2016 року, питання про скасування в період з 14.04.2014 року по 08.06.2016 року орендної плати за користування державним та комунальним майном Української міської ради суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території м. Українська Донецької області. На сесії у вказаний час відповідач не розглянув подану заяву та не повідомив про причини її не розгляду. Станом на час подання адміністративного позову подана заява не розглянута. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною. На підставі цього просить зобов'язати відповідача включити в порядок денний найближчої сесії Української міської ради розгляд питання щодо скасування в період з 14.04.2014 року по 08.06.2016 року орендної плати за користування державним та комунальним майном Української міської ради суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території м. Українська Донецької області та стягнути судові витрати з відповідача.

Позивач в судовому засіданні підтримав подану позовну заяву в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, пояснили, що позивачу було надано письмову відповідь на його заяву, тобто в межах повноважень секретаря міської ради. Просили відмовити у задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він звернувся до відповідача з питанням про скасування орендної плати за нежитлове приміщення та йому повідомили, що орендну плату можна не сплачувати.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено та не оспорюється сторонами, що 10 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Української міської ради в особі її секретаря з питання щодо скасування в період з 14.04.2014 року по 08.06.2016 року орендної плати за користування державним та комунальним майном Української міської ради суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території м. Українська Донецької області.

Відповіддю від 15.06.2016 року № 02-20/3 вих 232/1 повідомлено ОСОБА_1 в тому, що на сьогоднішній день чинним законодавством не розроблено порядку застосування змін у податковому кодексі, зазначених у ст. 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», тобто законом прийнято норму, що суперечить Податковому кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

На підставі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 10 вказаного вище закону передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання, окрім того, законом чітко визначається перелік питань віднесених до виключної компетенції рад (ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Між тим, положення вказаної вище статті 25 закону офіційно розтлумачено рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009, де визначається, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Разом з тим в рішенні зазначено, що орган місцевого самоврядування не позбавлений права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Також, як вбачається із п.21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта. Приписи зазначеної частини можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, якщо суд встановить, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався і вона не перебуває у відносинах, до яких цей акт може бути застосовано. У такому разі, суд не проводить перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили).

Із договору оренди нежитлового приміщення від 02 вересня 2013 року встановлено, що Українська міська рада в особі міського голови Комаря В.І. передала у строкове платне користування ФОП ОСОБА_4 нежитлове вбудоване приміщення, яке знаходиться в приміщенні виконавчого комітету Української міської ради загальною площею 51,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (колишній телеграф), що знаходиться на балансі Української міської ради.

Згідно розрахунку плати оренди нежитлового приміщення (додаток № 1 до укладеного договору оренди) місячна плата становить 311,75 грн. та згідно розрахунку плати за оренду нежитлового приміщення (додаток № 2 до укладеного договору оренди) місячна плата становить 561,15 грн.

У відповідності до ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 10 вказаного вище закону передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання, окрім того, законом чітко визначається перелік питань віднесених до виключної компетенції рад (ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про статус депутата місцевих рад» депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Згідно ст. 8 Регламенту роботи Української міської ради, затвердженого рішенням міського голови від 29.04.2016 року № VII/7-61 (далі - Регламент) пропозиції з питань на розгляд міської ради вносяться міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом, загальними зборами громадян.

Відповідно до ст. 50 Регламенту секретар міської ради обирається радою шляхом таємного голосування за пропозицією міського голови або за пропозицією депутатів міської ради, у випадках встановлених законом, з числа депутатів та працює в раді на постійній основі та його повноваження визначаються ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Згідно надано списку депутатів Української міської ради VII скликання ОСОБА_2 займає посаду секретаря Української міської ради та є депутатом міської ради.

Згідно ч. 3 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування» секретар сільської, селищної, міської ради: у випадку, передбаченому частиною першою статті 42 цього Закону, здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови; скликає сесії ради у випадках, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону; повідомляє депутатам і доводить до відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради, питання, які передбачається внести на розгляд ради; веде засідання ради та підписує її рішення у випадках, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону; організує підготовку сесій ради, питань, що вносяться на розгляд ради, забезпечує оприлюднення проектів рішень ради відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" та інших законів ; забезпечує своєчасне доведення рішень ради до виконавців і населення, організує контроль за їх виконанням, забезпечує оприлюднення рішень ради відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", забезпечує офіційне оприлюднення рішень ради, які відповідно до закону є регуляторними актами, а також документів, підготовлених у процесі здійснення радою регуляторної діяльності, та інформації про здійснення радою регуляторної діяльності; за дорученням сільського, селищного, міського голови координує діяльність постійних та інших комісій ради, дає їм доручення, сприяє організації виконання їх рекомендацій; сприяє депутатам ради у здійсненні їх повноважень; організує за дорученням ради відповідно до законодавства здійснення заходів, пов'язаних з підготовкою і проведенням референдумів та виборів до органів державної влади і місцевого самоврядування; забезпечує зберігання у відповідних органах місцевого самоврядування офіційних документів, пов'язаних з місцевим самоврядуванням відповідної територіальної громади, забезпечує доступ до них осіб, яким це право надано у встановленому порядку; вирішує за дорученням сільського, селищного, міського голови або відповідної ради інші питання, пов'язані з діяльністю ради та її органів.

Відтак, депутат реалізує свої законні права у відповідній раді, беручи участі у обговоренні питань порядку денного, вносячи пропозиції, поправки, в тому числі, до питань порядку денного, голосуючи за відповідні рішення або ні, тощо. Ці питання віднесені до внутрішньої діяльності місцевої ради, а тому, якщо вони не йдуть в розріз чинному законодавству, мають вирішуватися депутатами в межах порядку визначеному відповідним Регламентом та законодавством.

Окрім викладено, суд вказує, що Регламентом не встановлено вичерпного переліку питань, які необхідно включити до сесії міської ради, адже можливо також включення інших питань за пропозиціями депутатів, яким є секретар міської ради.

Доводи представників відповідача, викладені у п. 2 його письмових заперечень, що м. Українськ Донецької області не віднесений до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, судом не приймаються до уваги у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.09.2014 р. № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" періодом проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Даний Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що під час проведення антитерористичної операції суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014, у період з 14.04.2014 р. до її закінчення.

Статтями 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" передбачено, що антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Частиною 7 ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" передбачено, що координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Згідно рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" Антитерористичним центром при Службі Безпеки України видано наказ від 07.10.2014 р. № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014 р.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014 р. затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Українськ Донецька область.

05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 р. у справі № 826/18327/14, визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. №1053-р є зупиненою на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 р.

Разом з тим, воно є чинним, оскільки в установленому порядку не скасоване і не визнане незаконним (недійсним).

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р м. Українськ Донецької області, також, входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів суду правомірності своїх дій щодо не включення до порядку денного питання про прийняття Українською міською радою рішення про скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном Української міської ради суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території м. Українська Донецької області, що віднесено до його компетенції Регламентом, а обмежився наданням письмової відповіді, а тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Української міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність секретаря Української міської ради ОСОБА_2 щодо не включення в порядок денний сесії Української міської ради 24 червня 2016 року питання про прийняття Українською міською радою рішення про скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном Української міської ради суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території м. Українська Донецької області.

Зобов'язати секретаря Української міської ради ОСОБА_2 включити в порядок денний найближчої сесії Української міської ради розгляд питання щодо скасування в період з 14.04.2014 року по 08.06.2016 року орендної плати за користування державним та комунальним майном Української міської ради суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території м. Українська Донецької області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Української міської ради за рахунок бюджетних асигнувань документально підтверджені судові витрати в розмірі в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 21 коп.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Селидівський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя