Рішення № 61853291, 30.09.2016, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/740/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2016 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

в складі:

головуючого-судді Залеської А.О.

при секретарі Руденко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1, поданим від її імені представником за довіреністю ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області про визнання недійсними та скасування рішень сільської ради та Державних актів на право власності на земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2, діючи на підставі довіреності звернувся до суду з позовом від імені та в інтересах ОСОБА_1, в якому просив: визнати недійсними та скасувати рішення Улянівської сільської ради №265 від 09.09.2010 та № 269 від 06.10.2010 про передачу у власність земельних ділянок ОСОБА_3 та затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_3; визнати недійсними та скасувати державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 428491З, кадастровий номер 3223387601:05:001:0002 та серії ЯМ № 428492, кадастровий номер 3223387601:05:001:0003, видані на імя ОСОБА_3

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем всіх майнових прав після смерті чоловіка ОСОБА_4, який з 1991 року до дня смерті користувався земельною ділянкою площею 0,40 га для сінокосіння в межах с. Улянівка Переяслав-Хмельницького району Київської області та у 2014 році мав намір приватизувати її, але отримав від сільської ради відмову, обґрунтовану тим, що земельна ділянка вже передана у власність ОСОБА_3 Передачу земельної ділянки у власність відповідачу вважає незаконною, оскільки вона не вилучалась з користування ОСОБА_4 та увійшла до складу земель, які у 2010 році передані у власність ОСОБА_3 у власність, до того ж згідно протоколів сесії рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_3 сільська рада прийняла на пленарному засіданні без додержання кворуму. В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали та додатково пояснили, що спадкоємець ОСОБА_1 просить у суду захисту свого спадкового права на користування земельною ділянкою площею 0,40 га, яке за життя мав її чоловік ОСОБА_4

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав та пояснив, що він з 1989 по 1994 роки працював агрономом в радгоспі та у 1991 році купив будиночок на відселеній території села Улянівка. У 2010 році він приватизував 0,25 га землі для обслуговування та будівництва будинку та додатково - близько 2,00 га для ведення особистого селянського господарства. Відповідач та його представник вважають, що право колишнього мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на користування конкретно-визначеною земельною ділянкою в межах села Улянівка Переяслав-Хмельницького району нічим не підтверджується, а тому твердження представників позивача про часткове накладання відповідної земельної ділянки на ту, яка передана у власність ОСОБА_3 обєктивно не може бути перевіреним та є безпідставними. Сільські мешканці давно використовують для сінокосіння землі на колишній відселеній території села Улянівка, в тому числі там, де зараз знаходиться земельна ділянка відповідача, та він цьому не перечить, оскільки свою землю поки що не обробляє та займається виключно бджільництвом. Неточності в протоколах сесії сільської ради про присутніх та відсутніх депутатів представник відповідача вважає опискою, яка не може бути підставою для скасування рішень та позбавлення власника прав на землю.

Представник Улянівської сільської ради - в.о. голови ОСОБА_6 позовні вимоги не визнала та пояснила, що ОСОБА_2 у 2014 році незадовго до смерті свого батька став цікавитися від його імені питанням приватизації земельної ділянки для сінокосіння на окраїні села Улянівка, при чому саме тієї частини, яка вже передана у власність та приватизована ОСОБА_3 А тому позитивне рішення сесія сільської ради не прийняла. Пізніше за дорученням прокуратури було здійснено перевірку та зясовано, що ОСОБА_4 мав земельні ділянки для сінокосіння в селі Тарасівка, де мешкав, а в селі Улянівка він з цією метою використовував земельну ділянку значно меншої площі 0,16 га., однак її ОСОБА_4 не мав права приватизувати, оскільки своє право на безоплатну передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства він вже використав.

Вислухавши сторони, допитавши заявлених ними свідків, дослідивши докази по справі в їх логічному взаємозвязку, судом встановлено наступне.

Згідно довідки Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району від 21.06.2016 за №258 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживав та був зареєстрований до дня смерті 17.12.2014 по вул. Шевченка,49 в с. Тарасівка Переяслав-Хмельницького району Київської області (а.с.69)

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії І-ОК № 326156 ОСОБА_4 помер 17.12.2014 в селі Тарасівка Переяслав-Хмельницького району Київської області (а.с.25).

Згідно інформаційної довідки нотаріуса Переяслав-Хмельницької районної державної нотаріальної контори від 16.03.2016 за № 752/01-16 спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла дружина ОСОБА_1 (а.с.70).

За правилами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до земельнокадастрової книги сільської ради за 1989-1993 роки за ОСОБА_4 рахувалось 1 га землі, з яких: 0,94 га ріллі та 0,06 га (0,04+0,02) присадибної земельної ділянки (а.с.54).

Згідно погосподарської книги Улянівської сільської ради Переяслава-Хмельницького району 2011-2015 р.р. в особистому користуванні ОСОБА_4, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, станом на 2011 та 2012 роки рахувались наступні земельні ділянки: 0,25 га для обслуговування житлового будинку; 1,04 га для ведення особистого селянського господарства; 0,52 га для сінокосіння, а всього: 1,79 га (а.с.10-12).

Згідно земельнокадастрової книги сільської ради 2013 р. за ОСОБА_4 всього рахувалось 1,32 га землі, до якої увійшло: 1,07 га для ведення особистого селянського господарства та сінокосу ( 0,55+0,52) та 0,250 га. присадибної ділянки (а.с.55). Вказаний запис згідно показів свідка ОСОБА_7, яка на той час була землевпорядником виконкому Улянівської сільської ради, зроблений особисто нею зі слів самого ОСОБА_4, за попередньо складеним нею у 2012 році, одразу після вступу на посаду землевпорядника, робочим списком користувачів земель. У цьому списку мається підпис ОСОБА_4, що розцінюється судом як його згода (а.с.43).

Як пояснила свідок ОСОБА_7, відповідні записи в погосподарські книги вносились здебільшого по фактичному користуванні землею з метою справляння податку на землю та вирішення можливих спорів.

Разом з цим, представник сільської ради ОСОБА_6 повідомила, що за життя ОСОБА_4 за погодженням з сільською радою користувався й іншими земельними ділянками для городництва та сінокосіння, про що надала акт інвентаризаційної комісії від 21.05.2015 зі схемами, де у фактичному користуванні ОСОБА_4 загалом значиться 2,67 га землі, з яких 0,60 га (сінокіс) в с. Тарасівка та 0,16 га (сінокіс) в с. Улянівка (а.с. 47-50).

До такого документу суд відноситься критично та не бере за основу при вирішенні спору сторін, оскільки в ньому не зазначено підстави користування землею та не вказано, які саме документальні чи інші джерела вивчались комісією. До того ж, бувший голова сільської ради свідок ОСОБА_8 суду показав, що вільні землі в населених пунктах, використовувались мешканцями сіл для сінокосіння, передавались з рук в руки, без будь-якого рішення сільської ради.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 03.08.1999 та Свідоцтва про право власності від 17.09.2013 ОСОБА_4 належали земельні ділянки загальною площею 1,456 га в селі Тарасівка Переяслав-Хмельницького району, а саме: для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,601 га.; для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,250 га.; для ведення особистого селянського господарства, площею 0,6045 га. (а.с.71, 75 )

24.06.2014 до Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району звернувся ОСОБА_2, який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_4 за довіреністю, та просив надати дозвіл на приватизацію земельної ділянки площею 0,50 га. З пояснень сторін, що не суперечать одне одному, встановлено, що бажаною земельною ділянкою були сінокоси в с. Улянівка Переяслав-Хмельницького району.

Рішенням Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району від 05.08.2014 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 у звязку з тим, що заявлена земельна ділянка на даний час вже приватизована (а.с.58).

З пояснень представника позивача та відповідачів встановлено, що ОСОБА_4 претендував на земельну ділянку, яка частково входить до земельної ділянки праватизованої ОСОБА_3

Вирішуючи питання наявності у ОСОБА_4 законного права користування спірною земельною ділянкою площею 0,50 га. (сінокіс) в с. Улянівка Переяслав-Хмельницького району, яке б не припинилось на момент його смерті та питання правомірності набуття ОСОБА_3 права власності на земельні ділянки у тому ж місці, суд виходить з наступного.

Сторони визнали, що до листопада 1992 року села Пологи-Яненки, Тарасівка та Улянівка знаходились під юрисдикцією Полого-Яненківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, а з листопада 1992 року розпочала свою діяльність Улянівська сільська рада, до якої відійшли села Тарасівка та Улянівка. Суд, керуючись ч.1 ст. 61 ЦПК України приймає визнання цього факту відповідачами та вважає його доведеним, таким, що не суперечить показанням свідків та матеріалам справи.

25.05.1991 виконавчий комітет Полого-Яненківської сільської ради народних депутатів прийняв рішення за №35, за яким рекомендував сесії Полого-Яненківської сільської ради затвердити земельні ділянки згідно поданих заяв за громадянами, в тому числі: за ОСОБА_4 для сінокосу в розмірі 0,40 га. Наділ земельних ділянок виконком витзначив проводити землевпорядниками господарств «Колос» та «15 років Жовтня» на підставі рішень виконкому з числа земель вільного присадибного фонду населених пунктів (а.с.66-67).

Відповідно до протоколу шостої сесії Полого-Яненківської сільської ради від 14.06.1991, до порядку денного було включено питання про надання земельних ділянок у користування громадян, згідно їх заяв. Під час його обговорення проблемним стало питання наділу сінокосів та городів, через відмову землевпорядників господарств виконувати цю роботу. Врешті сільська рада вирішила затвердити земельні ділянки згідно поданих заяв і рекомендацій виконкому сільської ради (а.с.61-63).

Аналіз вищевказаного рішення виконкому від 25.05.1991 та протоколу сесії Полого-Яненківської сільської ради від 14.06.1991, а також покази свідка - тодішнього голови сільської ради ОСОБА_9, дають підстави для висновку, що затвердження земельних ділянок за громадянами відбувалось формально, без їх виміру, визначення меж та погодження з суміжними землекористувача, виключно за заявами громадян та, як правило, надавались у тому населеному пункті, в якому вони проживають. Водночас, заява мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4 М.М. про закріплення за ним 0,40 га. землі для сінокосу саме в с. Улянівка при даних рішеннях відсутня та позивачем не надана, що унеможливлює визначити місце розташування та межі спірної земельної ділянки.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України 1990 року, який втратив чинність з прийняттям нового Земельного кодексу України 2001 року, сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

За правилами ст. 22 Земельного кодексу України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

З прийняттям нового Земельного кодексу України земельне законодавство зазнало змін.

Так, частиною 2 статті 92 Земельного кодексу України 2001 року визначені субєкти набуття права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, серед яких громадян не має.

Згідно п.6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2001 року громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже положення Земельного кодексу України 2001 року, в тому числі в частині дотримання порядку припинення прав громадян на земельну ділянку (ст. 140-142 ЗК) не можуть бути застосовані до тих осіб, права постійного користування яких виникли до набрання чинності цим Кодексом, суперечать йому та не були переоформлені у відповідності до нових вимог земельного законодавства в строк, визначений п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року.

Таким чином, твердження позивача, що ОСОБА_4 у встановленому законом порядку за життя набув право користування земельною ділянкою площею 0,40 для ведення особистого селянського господарства (сінокосіння) в селі Улянівка Переяслав-Хмельницького району Київської області є недоведеним, відтак перехід цього права до спадкоємців не відбувся, а тому просити про його захист позивач не може.

На противагу цьому, ОСОБА_3 у 2010 році правомірно, з дотриманням чинного на той час земельного законодавства (ст. 116,118,121,125 ЗК України) набув право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та на земельну ділянку площею 1,9830 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в с. Улянівка Переяслав-Хмельницького району Київської області. Правомірність набуття ОСОБА_3 права власності на вказані земельні ділянки підтверджується: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу житлового будинку в с. Улянівка, від 26.04.1991 (а.с.39-40); рішенням Улянівської сільської ради від 09.09.2010 за №265 про безкоштовну передачу в приватну власність земельних ділянок (а.с.16); рішенням Улянівської сільської ради від 06.10.2010 за №269 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (а.с.18); державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 425491 та серії ЯМ № 425491 від 02.04.2012 (а.с.41-42).

Суд не може визнавати недійсними відповідні рішення сільської ради та державні акти на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_3 лише з тих підстав, що у протоколах сесії сільської ради від 09.09.2010 та від 06.10.2010 імена двох депутатів помилково вказані, як присутні та як відсутні, оскільки зазначати поіменно усіх депутатів у протоколі не є обовязковим, до того ж, у будь-якому разі кількість присутніх депутатів за цими протоколами - 8, а відсутніх 6 (а.с.14-15, а.с.17-18).

Допущену неточність у прізвищах депутатів свідок ОСОБА_10, яка на той час була депутатом сільської ради та виготовляла вказані вище протоколи, пояснила, що то технічна помилка у протоколах, допущена нею при компютерному наборі тексту.

В свою чергу свідок ОСОБА_9 повідомив суд, що у 1991 році він балотувався на сільського голову Улянівської сільської ради, а тому пильно стежив за діяльністю свого конкурента тодішнього сільського голови ОСОБА_8 Якби було, якесь порушення з його боку, то він знав би про це та використав проти конкурента, однак такого не було, а тому у свідка немає жодних сумнівів, що передача земельних ділянок у власність ОСОБА_3 відбувалась на сесії сільської ради з дотриманням кворуму.

Стаття 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України гарантує усім непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні. Примусове відчуження обєктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

За правилами ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні спори не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За правилами ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність у нього порушеного права користування землею та незаконність набуття права власності на землю іншою особою, а тому підстав позбавляти ОСОБА_3Г права власності на земельні ділянки немає, в задоволенні позову слід відмовляє повністю.

На підставі викладеного, ст.ст. 13,19 Конституції України, ст. ст. 92, 116, 118, 121, 122 125, 126, 152, п. 6 Р.Х «Перехідні положення Земельного кодексу України 2001 року, ст. ст. 7,19,22 Земельного кодексу України 1990 року, ст. ст.13,15, 321, 1216, 1218 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-62, 212 -215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області про визнання недійсними та скасування рішень сільської ради та Державних актів на право власності на земельну ділянку відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.О. Залеська