Ухвала суду № 61850907, 05.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7143/16 Справа № 185/8115/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Врона А. О. Доповідач - Глущенко Н.Г.

Категорія 32

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Пономарь З.М., Пищиди М.М.

за участю секретаря - Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Відповідачка ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.08.2016 року та ухвалити нове про відмову ОСОБА_3 у задоволенні її позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права / а. с. 229-233 /.

Зазначеним рішенням суду від 02.08.2016 року позовну заяву ОСОБА_3 задоволено частково.

Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 28259,66 грн. та 50000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Також, судом вирішено питання щодо судових витрат. В решті позовних вимог - відмовлено / а. с. 224-226 /.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду - залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 12.09.2014 року, приблизно о 20 год. 55 хв., зі сторони м. Павлограда по автомобільній дорозі «Павлоград-Лозова-Мерефа» рухався автомобіль «Mitsubishi Outlander», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, а зі сторони м. Лозова в напрямку м. Павлограда рухався мопед «Альфа-Вентус» під керуванням водія ОСОБА_4 Під час їх зближення, в районі 154 км автомобільної дороги «Павлоград-Лозова-Мерефа», сталося зіткнення зазначених транспортних засобів. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мопеда - ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в лікарні ім. Мечникова у м. Дніпропетровську /а.с.4-9, 35/.

Позивачка ОСОБА_3 - є матір'ю померлого ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 13.01.1992 року, та визнана потерпілою по кримінальному провадженню щодо ДТП, яка сталася 12.09.2014 року / а. с. 34 /.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення 13.09.2014 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040620000349.

Постановою слідчого відділу Павлоградського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 09.04.2015 року кримінальне провадження було закрито у зв'язку із відсутністю в діянні водія автомобіля «Mitsubishi Outlander», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України / а. с. 4-9 /.

Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження від 09.04.2015 року, згідно висновку автотехнічної експертизи № 70/27-33 від 02.03.2015 року, у даній дорожній обстановці водій автомобіля «Mitsubishi Outlander», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 повинна була діяти згідно до вимог п. п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху, а водій мопеда мопеда «Альфа-Вентус» ОСОБА_4 повинен був діяти згідно з п. п. 10.1, 19.1 «б» Правил дорожнього руху України. Відповісти на питання стосовно технічної можливості запобігти даній ДТП з боку водія автомобіля «Mitsubishi Outlander», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 та відповісти на питання чи відповідали (не відповідали) дії ОСОБА_2 вимогам п. п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху, - експерт не зміг. В той час, усунути можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Outlander» для водія мопеда мопеда «Альфа-Вентус» - ОСОБА_4 визначалися виконанням ним вимог п. п. 10.1, 19.1 «б» Правил дорожнього руху України і у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому виконати їх. У даній дорожній обстановці дії водія мопеда «Альфа-Вентус» ОСОБА_4 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди / а. с. 4-9 /.

Згідно висновку № 086/15 експертного автотоварознавчого дослідження від 14.07.2015 року вартість матеріального збитку володільцю мопеда «Альфа-Вентус» складає 17570 грн. Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 59 від 13.07.2011 року вартість проведення вказаного експертного дослідження становить 500 грн., які були сплачені ОСОБА_3 / а.с.19, 20-26 /.

Позивачкою, у зв'язку з ДТП, було витрачено на лікування сина 3126,11 грн. Після його смерті вона понесла витрати на поховання у сумі 5063,55 грн. та на спорудження надгробного пам'ятнику - 2000 грн., що підтверджується відповідними квитанціями /а.с.13- 15, 18/.

Крім того, позивачці завдано значної моральної шкоди, розмір якої, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, був визначений судом першої інстанції у розмірі 50000 грн.

За таких обставин, в силу ст. ст. 23, 1167, 1187, 1188, 1193, 1195, 1201, 1204 ЦК України, п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», п.24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», - суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди у сумі 28259,66 грн. та 50000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду - залишити без змін, з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідачки не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи апелянта у скарзі стосовно того, що вона не є винною у скоєнні ДТП, її дії не визнані неправомірними та не знаходяться у причинному зв'язку зі смертю потерпілого ОСОБА_4, а тому суд першої інстанції безпідставно стягнув з неї грошові кошти у відшкодування матеріальної та моральної шкоди є безпідствними з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз'яснив Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 4 постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України - шкода завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного).

Виходячи зі змісту постанови про закриття кримінального провадження від 09.04.2015 року та тих експертних досліджень і інших доказів на підставі яких було ухвалено цю постанову слідчим, колегія суддів приходить до висновку, що не можна виключити відповідальність ОСОБА_2 щодо тих наслідків, які наступили в результаті ДТП і потягнули за собою смерть сина позивачки, спричинення матеріальної шкоди і моральних страждань останній.

Посилання апелянта на неправильне застосування судом положень ст.1188 ЦК України не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

Доводи відповідачки в апеляційній скарзі про відсутність підстав для відшкодування позивачці моральної шкоди - необґрунтовані, оскільки про спричинення позивачці такої шкоди свідчить сам факт смерті її сина в результаті дорожньо-транспортної пригоди, через що вона зазнала душевних страждань.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: