Рішення № 61850895, 03.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6139/16 Справа № 185/7969/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 41

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 року м. Дніпро

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Пономарь З.М., Осіяна О.М.

при секретарі - Черкас Є.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 26 жовтня 2001 року по 25 липня 2013 року перебував у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2013 року ОСОБА_2 повинна йому сплатити кошти у сумі 51630 грн. Проте, замість виконання рішення суду, остання стала у будь - який спосіб розповсюджувати про нього негативну інформацію через засоби масової інформації.

У травні 2015 року на 34 каналі у передачі «Злочин та покарання» ОСОБА_2 надала інформацію про те, що він нібито зґвалтував її доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка страждає з дитинства хворобою на синдром Дауна.

18 червня 2015 року на каналі ТРК у передачі «Говорить Україна» відповідач знову розповсюдила інформацію про зґвалтування позивачем її доньки ОСОБА_5

Позивач вважає, що відповідач поширила про нього негативну інформацію, яка є недостовірною з навмисною метою, принизити його честь та гідність, ділову репутацію серед його оточення. Просив суд зобовязати ОСОБА_2 публічно принести вибачення перед ОСОБА_3 за розповсюдження негативної інформації стосовно його відносин з її донькою ОСОБА_5, а саме: що ОСОБА_3 сексуально розбещував ОСОБА_5, мав з нею інтимні відносини, та завдану йому моральну шкоду, яку оцінює в 50 000 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2016 року позовні вимоги задоволено частково (а.с.100-104).

Зобовязано ОСОБА_2 публічно принести вибачення перед ОСОБА_3 за розповсюдження негативної інформації стосовно його відносин з її донькою ОСОБА_5, а саме що ОСОБА_3 сексуально розбещував ОСОБА_5, мав з нею інтимні відносини. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою,

в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову (а.с.109-114).

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач розповсюджувала про позивача відомості, які не відповідають дійсності і порочать його честь та гідність. Висловлювання відповідача в телепередачах носять образливий характер, тому остання повинна вибачитися перед позивачем за розповсюдження недостовірної образливої інформації та відшкодувати завдану моральну шкоду.

З такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом встановлено, що позивач з 26 жовтня 2001 року по 25 липня 2013 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (а.с.5).

У травні 2015 року відповідач звернулась на ТСД 34 канал українського телебачення та надала інформацію згідно з якою позивач зґвалтував її доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка з дитинства страждає хворобою на синдром Дауна. Дану інформацію відповідач надала у передачі «Злочин та покарання».

18 червня 2015 року на каналі ТРК «Україна» у передачі «Говорить Україна» відповідач знову розповсюдила інформацію про зґвалтування позивачем її доньки ОСОБА_5 Відповідач повідомила, що вони з ним знаходились 13 років у шлюбі, що в нього з її донькою були теплі, дружні стосунки і вона не могла запідозрити, що позивач буде розбещувати її доньку та домагатися від неї близькості, про дані факти їй нібито розповідала сама донька.

В провадженні СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження №12014080130000914 від 07 березня 2014 року з попередньою правовою кваліфікацією за ч.1 ст.152 КК України у відношенні позивача (а.с.50, 51).

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформації усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

За змістом ч. 4 ст. 32 Конституції України та ст. 277 ЦК України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Поширена відповідачем інформація стосується позивача і вказаний факт відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім»ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд повинен визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Оціночними судженнями, з огляду на приписи ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Інформацію, яка була розповсюджена відповідачем щодо позивача у контексті зазначеного закону та ст. 62 Конституції України, не можна розцінювати як оціночні судження, оскільки вона носить стверджувальний характер та є такою, що підлягає перевірці на предмет її достовірності.

Відповідно до розяснень викладених в п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - шляхом публічного вибачення за розповсюдження негативної інформації, що принижує його честь та гідність, не передбачений законом. Крім того, у справі не було залучено у якості співвідповідачів редакції двох телевізійних каналів України, яких проводили телевізійні передачі.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, на підставі ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності та стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 550 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_6

ОСОБА_7