Рішення № 61849924, 28.09.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2016 р. Справа № 911/2247/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Атлантіс, м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю Астерс Груп, Київська обл., м. Ірпінь

про стягнення 155 724,98 гривень

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 05.01.2016;

від відповідача: не зявився.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю Атлантіс, звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Астерс Груп про стягнення 155 724,98 гривень.

Через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача було подано клопотання від 09.08.2016 про залучення до матеріалів справи копії платіжного доручення №100920039 від 14.07.2016 у якості доказу сплати відповідачем суми боргу за договором №v486 від 10.11.2014 у розмірі 84 715,65 гривень.

10.08.2016 представником позивача через канцелярію господарського суду Київської області було подано заяву №465/16/А від 21.07.2016 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої до стягнення з відповідача заявлено 71 009,33 гривень (17 602,28 гривень пені, 4 122,05 гривень 3% річних та 49 285,00 інфляційних збільшень), що обґрунтовано погашенням частини грошового зобов'язання у розмірі 84 715,65 гривень основного боргу за договором №v486 від 10.11.2014.

Заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнято судом та в подальшому розгляд справи здійснюватиметься щодо вимог про стягнення 71 009,33 гривень (17 602,28 гривень пені, 4 122,05 гривень 3% річних та 49 285,00 інфляційних збільшень).

Представник відповідача в судове засідання не зявився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвала Господарського суду Київської області від 10.08.2016 направлялась відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що незявлення відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.02.2012 між ДП Фуршет (покупець) та ТОВ Атлантіс (постачальник) було укладено договір №ФЦ008170, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставляти товар, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар і оплачувати його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів Фуршет.

Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця (п. 5.1. договору).

Покупець оплачує товар, що поставляється за цінами погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар в специфікації вказується в гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше 2-х знаків після коми (п. 7.1. договору).

Відповідно до п. 7.9. договору № ФЦ008170 від 16.02.2012 в редакції додаткової угоди № 1 від 01.03.2012 оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 80 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару. При цьому сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 гривень з кожного магазину.

Даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015.

Відповідно до викладених у позовній заяві обґрунтувань та наданих представником ТОВ Атлантіс у судовому засіданні пояснень, позивачем на виконання вимог договору №ФЦ008170 систематично здійснював поставки продукції власного виробництва на адресу «Фуршет Центр», а саме алкогольних напоїв, відповідно до замовлень відповідача. Поставка алкогольної продукції підтверджується видатковою накладною від 17.09.2013 №6843 та товарно-транспортною накладною до неї, не сплачена по ним частина грошових коштів у розмірі 84 715,65 гривень стала предметом укладання договору про переведення боргу.

10.11.2014 між ДП Фуршет (первісний боржник), ТОВ Астерс груп (новий боржник) та ТОВ Атлантіс (кредитор) було укладено договір про переведення боргу №v486, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник переводить на нового боржника борг у розмірі 84 715,65 гривень, який виник за договором №ФЦ008170 від 16.02.2012 (основний договір), укладений між первісним боржником та кредитором. Новий боржник приймає на себе зобов'язання сплатити кредитору суму боргу на умовах, передбачених основним та даним договором, а первісний боржник зобовязується в порядку, в строки та на умовах, передбачених даним договором, відшкодувати понесені новим боржником витрати по сплаті його боргу перед кредитором.

Відповідно до пп. 2.1. та 4.1. вищезазначеного договору уступки підписанням цього договору новий боржник зобовязується належним чином та добросовісно виконувати умови цього договору та основного договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором.

Водночас, звертаючись до суду, позивач зауважив про те, що відповідач, як новий боржник, не виконав покладеного на нього договірного обовязку та не сплатив заборгованість за поставлений товар за договором №ФЦ008170 від 16.02.2012 у розмірі 84 715,65 гривень.

Відповідно до наданих сторонами копій платіжного доручення №100920039 від 14.07.2016, відповідачем 14.07.2016 на рахунок позивача було сплачено заборгованість за договором про переведення боргу №v486 від 10.11.2014 у розмірі 84 715,65 гривень.

10.08.2016 представником позивача через канцелярію господарського суду Київської області було подано заяву №465/16/А від 21.07.2016 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої до стягнення з відповідача заявлено 71 009,33 гривень (17 602,28 гривень пені, 4 122,05 гривень 3% річних та 49 285,00 інфляційних збільшень), що обґрунтовано погашенням частини грошового зобов'язання у розмірі 84 715,65 гривень основного боргу за договором №v486 від 10.11.2014.

Таким чином, безпосереднім предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 17 602,28 гривень пені, 4 122,05 гривень 3% річних, 49 285,00 гривень інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання умов договору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як передбачено ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Стаття 514 Цивільного кодексу України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, оскільки згідно договору про переведення боргу №v486 від 10.11.2014 ДП «Фуршет», як первісного боржника, до ТОВ Астерс груп, як нового боржника, перейшло зобовязання по оплаті поставленого товару за основним договором, суд дійшов висновку про підставність заявлених вимог позивача спрямованих до відповідача, як правонаступника прав та обовязків покупця за договором №ФЦ008170 від 16.02.2012.

Відповідно до ст. 522 Цивільного кодексу України новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що грунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що хоча на нього і переведено борг у розмірі 84 715,65 гривень, разом з тим договором про переведення боргу не встановлено строку, протягом якого такий обовязок має бути виконаний.

Надаючи доводам сторін, цій частині, належну юридичну оцінку суд приходить до наступних висновків.

Уклавши договір про переведення боргу, за яким обовязки ДП «Фуршет Центр» перед позивачем щодо сплати боргу у розмірі 84 715,65 гривень було покладено на відповідача, сторони лише змінили зобовязану сторону, визначивши відповідача у якості нового боржника.

При цьому порядок виконання цих зобовязань має здійснюватися згідно приписів договору № ФЦ008170 від 16.02.2012, про що прямо зазначено в п. 1.1. договору про переведення боргу від 10.11.2014.

Позивач посилається на виникнення стягуваної суми заборгованості у звязку із невиконанням ДП Фуршет Центр» обовязків з оплати отриманого товару за видатковою накладною № 6843 від 17.09.2013.

Відповідно до п. 7.9. договору № ФЦ008170 від 16.02.2012 в редакції додаткової угоди № 1 від 01.03.2012 оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 80 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару.

Отже обовязок ДП «Фуршет-Центр» з оплати товару поставленого згідно зазначеної видаткової накладної настав 18.09.2013 та сплив через 80 днів тобто 06.12.2013 .

Відповідач в перебігу розгляду справи доводи позивача про виникнення боргу саме з поставки товару за накладною № 6843 від 17.09.2013 належними та допустимими доказами не спростував.

З цього вбачається, що на моменту укладання договору про переведення боргу обовязок ДП «Фуршет Центр» вже був прострочений та з урахуванням змісту п. 1.1. договору про переведення боргу відповідач мав виконати обовязок з оплати обумовленої договором суми боргу з дня укладання цього договору, адже факт його укладання не змінює попереднього зобовязання та порядку його виконання.

При цьому суд констатує підставне ініціювання звернення позивача до суду, адже спір виник з вини відповідача, який не виконав свого обовязку щодо сплати суми боргу у строки визначені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи висновки суду про виникнення у відповідача обовязку сплатити обумовлену договором про переведення боргу від 10.11.2014 №v486 суму боргу у розмірі 84 715,65 гривень з дня укладання цього договору, підставним вбачається нарахування позивачем пені, інфляції та відсотків починаючи з 11.11.2014 року.

Здійснивши перерахунок стягуваної суми 3 % річних в розмірі 4 122,05 гривень за період з 11.11.2014 по 24.06.2016 та пені в розмірі 17 602,28 гривень за період з листопада 2014 по червень 2016, суд приходить до висновку, що їх нараховано відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, розрахунок є арифметично вірним та обґрунтованим, а позовні вимоги, в цій частині, такими, що підлягають задоволенню.

Судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат в межах заявленого позивачем періоду, згідно якого арифметично вірною сумою інфляційних втрат, яка підлягає стягненню складає 49 017,00 гривень. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 268 гривень суд відмовляє.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 122,05 гривень 3% річних, 17 602,28 гривень пені та 49 017,00 гривень інфляційних втрат.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченко, буд. 16, кімн. 6, код 35995595) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (52500, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, м. Синельникове, вул. Космічна, буд. 1, код 30012937) 4 122,05 гривень 3% річних, 17 602,28 гривень пені, 49 017,00 гривень - інфляційних втрат та 1 061,12 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 28.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 03.10.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник