Рішення № 61849896, 30.09.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2016 р.Справа № 916/1812/16

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідачів:

1) Одеської міської ради ОСОБА_2,

2) Виконкому Одеської міської ради ОСОБА_2,

3) Юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_3,

від третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Малого підприємства „Картопляники у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради та Юридичного департаменту Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про визнання недійсними рішень виконкому та свідоцтв про право власності, визнання права власності на нежилі приміщення, скасування державної реєстрації права комунальної власності, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 р. Мале підприємство „Картопляники у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради та Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради про:

- визнання недійсними: 1) рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.09.2004 р. № 586 в частині, що стосується майна Малого підприємства „Картопляники у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю нежилого приміщення 1-го поверху, № 504, загальною площею 189,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 1; 2) рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.11.2004 р. № 710 в частині, що стосується майна Малого підприємства „Картопляники у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю - нежилого приміщення 1-го поверху, загальною площею 132,6 кв.м, основною площею 119,3 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 5; 3) рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 10.03.2005 року № 123, в частині, що стосується майна Малого підприємства „Картопляники у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю - нежилого приміщення 2-го поверху, загальною площею 18,0 кв.м, основною площею 14,5 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, Воронцовський провулок, 8/11;

- визнання недійсними: 1) свідоцтва про право власності на нежиле приміщення 1-го поверху № 504, загальною площею 189,6 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, Катерининська, 1, за територіальною громадою м. Одеса в особі Одеської міської ради, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 08.11.2004 року серія САА № 430625; 2) свідоцтва про право власності на нежиле приміщення 1-го поверху загальною площею 132,6 кв.м, основною площею 119,3 кв.м, розташоване за м. Одеса, вул. Катерининська, 5, за територіальною громадою м. Одеса в особі Одеської міської ради, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 07.09.2009 року серія САС № 427294; 3) свідоцтва про право власності на нежиле приміщення 2-го поверху, загальною площею 18,0 кв.м, основною площею 14,5 кв.м, розташоване за адресою: Одеська область, м. Одеса, провулок Воронцовський, 8/11, за територіальною громадою м. Одеса в особі Одеської міської ради, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 07.09.2009 року серія САС № 427280;

- визнання за позивачем права власності на нежиле приміщення першого поверху № 504 загальною площею 189,6 кв.м за адресою: Одеська область, м. Одеса, Катерининська, 1, на нежиле приміщення підвалу площею 132,6 кв.м за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Катерининська, 5; на нежиле приміщення другого поверху загальною площею 18,0 кв.м за адресою: Одеська область, м. Одеса, Воронцовський провулок, 8/11;

- скасування здійснених 13.12.2004 р., 27.05.2014 р., 29.05.2014 р., 22.05.2014 р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державних реєстрацій права комунальної власності за територіальною громадою міста ОСОБА_1 в особі Одеської міської ради на: нежиле приміщення першого поверху загальною площею 189,6 кв.м за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Катерининська, 1 (реєстраційний номер майна 9000798); на нежиле приміщення підвалу площею 132,6 кв.м за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Катерининська, 5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 372773751101 та реєстраційний номер майна: 28385556); на нежилі приміщення другого поверху загальною площею 18 кв.м за адресою: Одеська область, м. Одеса, провулок Воронцовський, 8/11 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 371309451101).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

17.11.1992 р. між Малим підприємством „Картопляники у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та Одеською міською радою було укладено договір оренди майна комунальної власності - цілісного майнового комплексу міста (основні фонди та власні оборотні засоби) кафе „Картопляники № 441, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду майно орендодавця і здійснює в подальшому свою виробничу діяльність самостійно на принципах господарського розрахунку, самоокупності, самофінансування і самоврядування. За ствердженнями позивача, до основних фондів та оборотних засобів, які були передані в складі цілісного майнового комплексу МП „Картопляники у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, входили, зокрема:

-кафе (нежитлове приміщення) загальною площею 189,6 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 1;

-нежитлове приміщення другого поверху загальною площею 18 кв.м, за адресою: м. Одеса, Воронцовський провулок, 8/П;

- підвал (нежитлове приміщення) загальною площею 132,6 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 5.

В подальшому додатковою угодою від 01.06.1994 р. були внесені зміни до договору оренди №141, якою передбачено право викупу об'єкта оренди, зокрема визначено, що викуп об'єкта оренда здійснюється шляхом укладення договору купівлі-продажу.

Додатковою угодою від 21.11.1995 р. були внесені зміни до договору оренди № 441, якими передбачені умови викупу Малим підприємством „Картопляники раніше орендованого майна - цілісного майнового комплексу. Перелік і вартість майна затверджені актом оцінки вартості майна № 792 від 20.11.1995 року. Вартість орендованого майна, що підлягало приватизації з правом викупу, склала НОМЕР_1 карб.

Як зазначає позивач, наказом начальника Представництва по управлінню комунальною власністю від 28.03.1996 р. № 241/II, вирішено, по-перше, здійснити приватизацію шляхом викупу МП „Картопляники у вигляді ТОВ майна міської комунальної власності у вигляді орендованого майна, за договором оренди з правом викупу № 441 від 17.11.1992 р., розташованого за адресами: 270026, м. Одеса, вул. Катерининська, 1; 270026, м, ОСОБА_1, вул. Катерининська, 5; 270026, м. Одеса, пер. Воронцовський, 8, по-друге, продаж здійснити за НОМЕР_1 карб.

Так, 29.03.1996 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Малим підприємством „Картопляники у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю було укладено договір купівлі-продажу орендованого комунального майна, розташованого за адресами: 270026, м. Одеса, вул. Катерининска, 1; 270026, м. Одеса, вул. Катерининська, 5; 270026, м. Одеса, пер. Воронцовський, 8. Даний договір був нотаріально посвідчений 29.03.1996 р. державним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № І-887. Як вказує позивач, істотні умови договору купівлі-продажу від 29.03.1996 р. були сторонами виконані у повному обсязі. Зокрема, Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради переданий МП ТОВ „Картопляники цілісний майновий комплекс вартістю НОМЕР_1 карб. згідно акту оцінки вартості майна від 20.11.1995 р. № 792, у тому числі: нежилі приміщення, розташовані за адресами: 270026, м. Одеса, вул. Катерининська 1; 270026, м. Одеса, вул. Катерининська, 5; 270026, м. Одеса, вул. Катерининська, 6; 270026, м. Одеса, пер. Воронцовський, 8. Вказаний факт підтверджується актом прийому-передачі комунального майна МП ТОВ „Картопляники від 30.04.1996 р. В свою чергу МП ТОВ „Картопляники перераховано НОМЕР_1 карб. з приватизаційного рахунку № 110068 в КБ „Порто-Франко в м. Одеса на позабюджетний рахунок № 92901 позабюджетного фонду приватизації Представництва по управлінню комунальною власністю АБ „Південний в м. Одеса, МФО 328209. Вказаний факт підтверджується приватизаційним платіжним дорученням № 17 від 26.04.2016 р. та випискою АКБ „Порто-Франко.

Як зазначає позивач, згідно з ч. 1 ст.128 ЦК УРСР, в редакції станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 29.03.1996 р., право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Законодавством та договором купівлі-продажу від 29.03.1996 р. не було передбачено іншого моменту, з якого слід обчислювати виникнення права власності. Таким чином, позивач вважає, що з 30.04.1996 р. у МП „Картопляники виникло право власності на орендоване майна, за договором оренди з правом викупу № 441 від 17.11.1992 р., а зокрема на кафе (нежитлове приміщення) загальною площею 189,6 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 1; нежитлове приміщення другого поверху загальною площею 18 кв.м за адресою: м. Одеса, Воронцовський провулок, 8/ІІ; підвал (нежитлове приміщення) загальною площею 132,6 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 5.

Разом із тим позивач зазначає, що право власності МП „Картопляники у вигляді ТОВ на вказане нерухоме майно, порушується та не визнається відповідачем. Так, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, територіальна громада в особі Одеської міської ради зазначена в якості власника:

а) нежилого приміщення першого поверху № 504 загальною площею 189,6 кв.м за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Катерининська, 1 (номер запису: 1208 в книзі 3оr-56, дата внесення запису: 13.12.2014 р.; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності САА 430625 від 08.11.2004 р., видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради);

б) нежитлового приміщення другого поверху загальною площею 18 кв.м за адресою: Одеська область, м. Одеса, провулок Воронцовський, 8/11 (номер запису: 584012; дата реєстрації: 22.05.2014 р.; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, серія та номер: САС № 427280 від 07.09.2009 р., видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 13376600 від 28.05.2014 р., Одеське міське управління юстиції);

в) нежитлового приміщення підвалу загальною площею 132,6 кв.м за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Катерининська, 5 (номер запису: 2894 в книзі 11ог-82; дата внесення запису: 28.09.2009 р.; номер запису про право власності: 5835687. Дата реєстрації: 29.05.2014 р.; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності САС 427294 від 07.09.2009 р., видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради; дата реєстрації: 29.05.2014 р.).

Позивач зазначає, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно 30.04.1996 р., МП „Картопляники у вигляді ТОВ не здійснювало будь-яким способом відчуження належного йому нерухомого майна. ОСОБА_5 рішення Одеської міської ради народних депутатів від 15.12.1994 р. за № 15-XXII „Про приватизацію державної комунальної власності, яке стало підставою для приватизації вищезазначеного нерухомого майна шляхом викупу МП „Картопляники у вигляді ТОВ, є чинним, у судовому порядку не скасоване. Договір купівлі-продажу від 29.03.1996 р., за яким МП „Картопляники у вигляді ТОВ набуло право власності на майно, також є чинним, а відповідно і правомірним, в силу ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України. Таким чином, позивач стверджує, що МП „Картопляники у вигляді ТОВ являється власником: а) кафе (нежитлове приміщення) загальною площею 189,6 кв.м за адресою: м. Одеса, Катерининська, 1; б) нежитлового приміщення другого поверху загальною площею за адресою: м. Одеса, Воронцовський провулок, 8/П; в) підвалу (нежитлового приміщення) загальною площею 132,6 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 5.

Однак, право власності позивача не визнається та оспорюється територіальною громадою в особі Одеської міської ради, що є підставою згідно ст. 392 Цивільного кодексу України для звернення до суду за захистом своїх прав із заявленим позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.07.2016 р. позовну заяву Малого підприємства „Картопляники у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 916/1812/16 та розгляд справи призначено в засіданні суду на 20.07.2016 р.

В засіданні суду 20.07.2016 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про заміну у справі відповідача - Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, зазначивши, що позовні вимоги про скасування здійсненої у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації розцінювались позивачем як похідні вимоги від основних - про визнання права власності; як обовязковий та автоматичний наслідок задоволення основних позовних вимог; як вимоги направлені на відновлення попереднього становища, що існувало до порушення прав позивача. У звязку із цим представник позивача зазначив, що відповідачем по справі було визначено Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, яке є структурним підрозділом Юридичного департаменту Одеської міської ради згідно Положення про Юридичний департамент Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28 лютого 2011 року зі змінами. Так, оскільки Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради не є юридичною особою, представник позивача просить суд замінити відповідача - Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради на належного Юридичний департамент Одеської міської ради.

ОСОБА_6 того, в засіданні суду 20.07.2016 р. представником відповідача Одеської міської ради було заявлено клопотання про залучення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача. Так, відповідач вказує, що відповідно до п. 1.1, 1.2 Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.02.2013 р. № 2752-VI, вказаний Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради та правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, яке було стороною договору купівлі-продажу спірного орендованого комунального майна, укладеного 29.03.1996 р. з позивачем. При цьому представник наголосив, що саме Департамент наділений міською радою повноваженнями щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 20.07.2016 р. у справі № 916/1812/16 замінено відповідача Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради на належного Юридичний департамент Одеської міської ради та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, при цьому розгляд справи відкладено.

Відповідач Одеська міська рада позовні вимоги не визнає з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с.114-119, т. 1). В обґрунтування своїх заперечень на позов відповідач вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 29.03.1996 р.) об'єктами малої приватизації є цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, в тому числі об'єкти незавершеного будівництва. Балансова вартість основних фондів зазначених об'єктів не повинна перевищувати 20 мільйонів карбованців за станом на 1 травня 1992 року (після їх індексації). Частиною 3 ст. 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 29.03.1996 р.) передбачено, що будівлі (споруди, приміщення) за бажанням покупця приватизуються разом з розташованими в них об'єктами приватизації, якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної Ради Республіки Крим чи місцевої Ради народних депутатів; при наявності такої заборони зазначені будівлі, споруди, приміщення, а також земельні ділянки, на яких розташовані приватизовані об'єкти, передаються у довгострокову оренду. Виходячи зі змісту наведених вище норм, відповідач зазначає, що приміщення, у яких розташований об'єкт приватизації, не входять автоматично до відповідного цілісного майнового комплексу об'єкта малої приватизації, проте можуть бути приватизовані разом з розташованими в них об'єктами приватизації. Відповідно до п. 1 договору купівлі-продажу від 29.03.1996 р. Представництво з управління комунальною власністю Одеської міської ради продало, а МП «Картопляники» купило комунальну власність у вигляді орендованого майна, розташованого за адресами: м. Одеса, вул. Катерининська, 1; вул. Катерининська, 5; Катерининська, 6; пров. Воронцовський, 8. Відчужуване майно знаходиться у будівлях, які відповідно до рішень Одеського облвиконкому від 15.08.1985 р. № 480, від 27.12.1991 р. № 167, від 27.12.1991 р. № 580 включено до списку памяток архітектури та містобудування місцевого значення Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 29.03.1996 р.) не можуть бути об'єктами малої приватизації будівлі або їх окремі частини, які становлять національну, культурну і історичну цінність і перебувають під охороною держави. Зважаючи на зміст зазначеної норми чинного законодавства, відповідач вказує, що приміщення у будівлях за адресами: м. Одеса, вул. Катерининська, 1; вул. Катерининська, 5; Катерининська, 6; пров. Воронцовський, 8, які включено до списку памяток архітектури та містобудування місцевого значення у будь-якому випадку не могли бути об'єктами малої приватизації, а отже не могли входити до предмету договору купівлі-продажу. Щодо акту оцінки вартості майна орендного підприємства № 792, який затверджений начальником представництва з управління комунальною власністю Одеської міської ради 20.11.1995 р., копію якого було надано позивачем разом з позовною заявою, відповідач зазначає, що зі змісту зазначеного акту вбачається, що останній складений на підставі додатку № 3 до Методики оцінки вартості об'єктів приватизації. Водночас відповідно до п. 2. Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 р. № 36, методика встановлює порядок оцінки майна, що приватизується, за відновною вартістю з урахуванням його складу та способів приватизації. Вона використовується для визначення початкової ціни об'єктів приватизації, що підлягають продажу на аукціоні або за конкурсом, для оцінки вартості цілісних майнових комплексів або окремих інвентарних об'єктів у разі викупу, а також визначення розміру статутного фонду господарського товариства, що створюється у процесі приватизації чи корпоратизації. Відповідно до п. 7 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 р. № 36 у разі викупу об'єкта приватизації, якщо до складу його майна не включаються будівлі та споруди, вартість майна визначається відповідно до цієї Методики з обов'язковою дооцінкою, яка враховує його потенційну прибутковість. Так, зокрема, пунктом 21.2 акту № 792 оцінки вартості майна орендного підприємства, затвердженого 20.11.1995 р. визначено збільшення вартості цілісного майнового комплексу на суму дооцінки, яка враховує його потенційну прибутковість. Поряд з цим, на думку відповідача, неможливо визначити відповідачем у справі в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно саме Юридичний департамент Одеської міської ради з огляду на наступне. Так, спеціальним законом, що регулює правовідносини у відповідній сфері, є Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 26.11.2015 року вказаний Закон викладено у новій редакції. Зокрема, було суттєво розширено список субєктів, уповноважених здійснювати державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень. Відповідно до ст. 9 Закону субєкти державної реєстрації прав та акредитовані субєкти (акредитовані субєкти можуть мати обмеження) забезпечують проведення державної реєстрації прав, ведення Державного реєстру прав тощо, тоді як вчинює реєстраційні дії, у тому числі приймає рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації (абз. 2 ч. 3 ст. 10 Закону) саме державні реєстратори. Як зазначає відповідач, для здійснення відповідних повноважень у структурі юридичного департаменту створено Управління державної реєстрації юридичного департаменту ОМР. Рішенням ОМР від 03.02.2016 року № 248-VIІ внесено зміни до Положення про юридичний департамент. ОСОБА_5 затверджено положення про Управління державної реєстрації юридичного департаменту ОМР. Як вказує відповідач, в Управлінні державної реєстрації юридичного департаменту ОМР працюють державні реєстратори, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. При цьому вказане управління державної реєстрації не є правонаступником Одеського міського управління юстиції. Поряд з цим іншим субєктом державної реєстрації прав на нерухоме майно є, зокрема, ДП „Центр обслуговування громадян, який є акредитованим субєктом в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців у повному обсязі. Таким чином, відповідач зазначає, що наряду з Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту ОМР лише тільки у м. Одесі діє інший субєкт державної реєстрації - ДП „Центр обслуговування громадян. До того ж відповідач наголошує, що загалом по Україні станом на 01.07.2016 року здійснюють повноваження інші 88 акредитовані субєкти. Поряд з цим державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюють, з урахуванням положень ст. 10 Закону, й будь-які нотаріуси, кількість яких станом на 01.01.2016 року в Одеській області становить 377. З урахуванням зазначеного відповідач зазначає, що кількість осіб, уповноважених вчиняти реєстраційні дії, є необмеженою.

Відповідач - Юридичний департамент Одеської міської ради позовні вимоги не визнає з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с. 5-7 т. 3). Зокрема відповідач вказує, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 року № 304-р „Про припинення надання адміністративних послуг з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців деякими органами державної реєстрації, утвореними Міністерством юстиції припинено надання утвореними Міністерством юстиції України органами державної реєстрації адміністративних послуг з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, без правонаступництва. Так, на теперішній час функції із здійснення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, згідно із новою редакцією Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (редакція від 01.01.2016 року), передані до таких субєктів державної реєстрації прав як виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, та інших акредитованих субєктів. Відповідно до ст. 25 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні, враховуючи Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з метою підвищення ефективності реалізації повноважень, наданих виконавчим органам, рішеннями Одеської міської ради від 16.12.2015 р. № 16-VІІ та від 03.02.2016 р. № 247-VІІ юридичний департамент Одеської міської ради визначено субєктом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до статті 25 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: документів, що подаються заявником для державної реєстрації; судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України „Про виконавче провадження. При цьому відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності у таких випадках: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобовязальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобовязальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобовязального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Відповідач зазначає, що позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником, а відповідачем - будь-яка особа, яка має сумніви щодо належності майна позивачеві, не визнає за ним права здійснювати правомочності власника або особа, що має до майна власний інтерес. ОСОБА_5 відповідачами у таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у звязку з відсутністю у нього відповідного документа. Однак, відповідач зазначає, що жодних дій, спрямованих на порушення права власності позивача на нежилі приміщення та/або його невизнання, з боку юридичного департаменту не здійснено.

Відповідач Виконком Одеської міської ради відзив на позов не надав, але представник Виконкому під час розгляду справи проти позову заперечував.

Третя особа - Департамент комунальної власності Одеської міської ради вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, про що зазначено у письмових поясненнях по справі (а.с. 4-6 т. 2, а.с. 132-134 т. 3), посилаючись при цьому на те, що приватизація спірних обєктів нерухомості не здійснювалася. Наразі Департаментом не спростовується той факт, що дійсно договір купівлі-продажу було укладено між сторонами, однак, як вбачається із самого договору від 29.03.1996 р. (п. 1) обєктом приватизації є комунальна власність у вигляді орендованого майна, розташованого за адресами: м. Одеса, вул. Катерининська, 1; м. Одеса, вул. Катерининська. 5; м. Одеса, вул. Катерининська, 6; пров. Воронцовський, 8. Вказаним договором купівлі-продажу від 29.03.1996 р. об'єкт приватизації було оцінено в дев'ять мільярдів дев'ятсот девяносто чотири мільйона карбованців (п. 2 договору). Передача обєкта приватизації продавцем і прийом обєкта приватизації покупцем затверджується актом приймання-передачі, який підписується сторонами (п. 7 договору). Відповідно до акту приймання-передачі від 30.04.1996 р. було встановлено, за якими саме адресами (у яких саме приміщеннях) розташовані обєкти приватизації, а актом приймання передачі № 655 від 07.08.1996 р., встановлено, які саме об'єкти передаються за договором купівлі-продажу. З акту вбачається, що мова йде не про нерухоме майно, а про речі. Так, третя особа зазначає, що факт того, що обєктом приватизації не могло бути нерухоме майно, підтверджується й тим, що нерухоме майно, в якому розміщено обєкти приватизації, відповідно до рішень Одеського облвиконкому від 15.08.1985 р. № 480 та від 27.12.1991 р. № 167 входить до переліку памяток архітектури та містобудування місцевого значення, що суперечило б приписам ч. 4 ст. 2 Закону України Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) у редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу. Відповідно до вказаних приписів не можуть бути об'єктами малої приватизації будівлі або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави. ОСОБА_6 того, третя особа посилається на ст. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні» 30.12.1994 р. № 827/94, за якою приватизація приміщень, у яких розташовані об'єкти малої приватизації, може бути заборонена лише у випадках, коли такі приміщення або їх окремі частини становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави. Приватизація об'єктів, розташованих у приміщеннях, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється державними органами приватизації на конкурентних засадах з одночасним вирішенням питання щодо передачі в оренду таких приміщень на строк не менш як 10 років шляхом продажу патентів на право оренди приміщень. За ствердженнями третьої особи, відповідні патенти були продані Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на користь МП „Картопляники» у вигляді ОСОБА_5 Департамент вказує, що відповідно до наказу начальника Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради від 20.11.1995 р. № 539/П, яким затверджено акт № 792 від 20.11.1995 р. оцінки вартості майна організації МП ТОВ «Картопляники», приватизацію майна було здійснено на підставі Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 07.07.1992 р. Ч. 1 ст. 2 вказаного Закону України (у редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу), встановлено, що об'єктами малої приватизації є цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, в тому числі об'єкти незавершеного будівництва. Балансова вартість основних фондів зазначених об'єктів не повинна перевищувати 20 мільйонів карбованців за станом на 1 травня 1992 року (після їх індексації). Ч. 3 цієї ж статті будівлі (споруди, приміщення) за бажанням покупця приватизуються разом з розташованими в них об'єктами приватизації, якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної Ради Республіки Крим чи місцевої Ради народних депутатів. При наявності такої заборони зазначені будівлі, споруди, приміщення, а також земельні ділянки, на яких розташовані приватизовані об'єкти, передаються у довгострокову оренду. А ч. 4 вищевказаної статті встановлено, що не можуть бути обєктами малою приватизації будівлі або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність та перебувають під охороною держави. Як зазначає третя особа, факт того, що обєктом приватизації не могло бути нерухоме майно підтверджується й тим, що нерухоме майно, в якому розміщено обєкти приватизації (рухоме майно), відповідно до рішень Одеського облвиконкому від 15.08.1985 р. № 480 та від 27.12.1991 р. № 167 входить до переліку памяток архітектури та містобудування місцевого значення. Таким чином, третя особа зазначає, що за договором купівлі-продажу від 29.03.1996 р. МП «Картопляники» у вигляді ТОВ отримало у власність рухоме майно, яке перераховано у акті приймання-передачі, та згідно із наданими до матеріалів справи документів оцінено у НОМЕР_1 крб., відповідно до акту оцінки від 20.11.1995 р. № 792, що затверджений наказом начальника Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ряди від 20.11.1995 р. № 539/ОСОБА_6 того, третя особа вказує, що позивач у своїх запереченнях наголошує на оцінці вартості обєкту приватизації, яку було здійснено також на підставі Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств». Однак, за ствердженнями третьої особи, акт оцінки від 20.11.1995 р. № 792 було затверджено наказом начальника Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради від 20.11.1995 р. № 539/П, в якому відсутні посилання на Закон України «Про приватизацію майна державних підприємств». Третя особа зазначає, що саме ж майно, що підлягало оцінці та в подальшому приватизації було оцінено у НОМЕР_1 карбованців (при останньому курсі обміну 1 грн. = 100000 карб). Однак, за ствердженнями третьої особи, при укладенні договорів оренди на спірні приміщення в 1999 р. було проведено оцінку нежитлових приміщень, які передавалися в оренду, відповідно до яких приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 5, оцінено в 100473,00 грн. (10047300000 карб.); нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 1, оцінено в 619115,00 грн. (61911500000 карб.); нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Воронцовський, 8, оцінено в 19646,00 грн. (НОМЕР_2 карб.), що в сумі складає 739234,00 грн., які дорівнюють 73923400000 карбованцям. Отже, за ствердженнями третьої особи, вартість нерухомого майна значно перевищує оціночну вартість, зазначену в договорі купівлі-продажу, що підтверджує той факт, що обєктом приватизації було рухоме майно, яке перераховано у акті від 07.08.1996 р. Поряд з вказаним третя особа зазначає, що нежитлове приміщення першого поверху, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 1, було надано МП «Картопляники» у вигляді ТОВ у строкове платне користування на підставі договору оренди № 63-Ц1 від 13.08.1999 року строком до 13.08.2014 року. Строк дії цього договору оренди не було пролонговано, а тому він закінчив свою дію 13.08.2014 року, однак приміщення, що було предметом договору оренди № 63-Ц1 від 13.08.1999 року не було добровільно повернуто орендарю, що стало підставою для звернення Департаменту до суду із позовною заявою до МП «Картопляники» у вигляді ТОВ про виселення із нежитлового приміщення першого поверху, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 1. Рішенням господарського суду Одеської області від 26.03.2015 р. по справі № 916/3802/14, що залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2015 р., позовні вимоги були задоволені у повному обсязі. У вказаних рішеннях господарськими судами було встановлено факт перебування нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 1, в оренді у МП «Картопляники» у вигляді ТОВ з 13.08.1999 р. до 13.08.2014 р. Нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 5, також було надано у строкове платне користування МП «Картопляники» у вигляді ТОВ на підставі договору оренди № 63-ц від 13.08.1999 р. строком до 13.08.2014 р. В подальшому 10.11.2014 р. зазначений договір оренди № 63ц було укладено у новій редакції строком до 01.08.2017 р. Як вказує позивач, нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Воронцовський, 8/11, також є об'єктом оренди за договором оренди № 63-ц3 та перебуває у строковому платному користуванні у МП «Картопляники» у вигляді ТОВ на підставі договору оренди у новій редакції від 10.11.2014 р. Так, з урахуванням наведеного третя особа вважає, що 1996 р. позивачем визнавалась власником спірних приміщень Одеська міська рада, адже через уповноважений нею орган - Департамент комунальної власності Одеської міської ради та в особі директора МП «Картопляники» у вигляді ТОВ було неодноразово укладено ряд договорів, в результаті чого з 1999 р. до теперішнього часу існують договірні відносини на деякі спірні об'єкти оренди.

В свою чергу позивачем були подані до суду заперечення на відзиви Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (а.с. 2-4, т. 3), в яких позивач заперечує проти доводів відповідачів і третьої особи. Зокрема, позивач вважає, що висновки відповідачів про включення приміщень у будівлях за адресами: м. Одеса, вул. Катерининська, 1; вул. Катерининська, 5; вул. Катерининська, 6 до списку памяток архітектури та містобудування, а отже неможливості їх бути предметом договору купівлі-продажу в силу ч. 4 ст. 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), зроблені внаслідок неправильного застосування ч. 4 ст. 2 вказаного Закону, оскільки його положення не розповсюджуються на правовідносини сторін з приватизації спірних обєктів. Адже вказаний Закон встановлює правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом, а обєктами малої приватизації є цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств. Між тим позивач зазначає, що МП „Картопляники у вигляді ТОВ не здійснювало приватизацію цілісного майнового комплексу державного підприємства шляхом його відчуження на користь одного покупця одним актом. Так, згідно ст. 17 зазначеного Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств (в редакції від 30.03.1995 року) викуп державного майна, договір оренди якого укладено з правом його викупу, провадиться відповідно до Закону України „Про оренду майна державних підприємств та організацій. Згідно ч.1 ст. 28 Закону України „Про оренду майна державних підприємств та організацій орендар має право на викуп обєкта оренди, якщо це передбачено договором відповідно до законодавства України. У даному випадку право викупу обєкта оренди та умови викупу позивачем раніше орендованого ним майна передбачались додатковою угодою від 01.06.1994 року та додатковою угодою від 21.11.1995 року до договору оренди № 441 від 17.11.1992 року. При цьому позивач стверджує, що положення Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств (в редакції від 30.03.1995 року) не містили заборони на приватизацію памятників архітектури місцевого значення. Тим більш, відповідно до листа Управління охорони історичної забудови Виконавчого комітету Одеської міської ради від 23.10.1995 року № 02-01/147 та листа головного управління архітектури та містобудівництва Виконавчого комітету Одеської міської ради будівлі за адресами: м. Одеса, вул. Катерининська, 1; вул. Катерининська, 5; вул. Катерининська, 6, пер.Воронцовський, 8, не відносяться до національних історичних та культурних цінностей, не являються памятниками архітектури республіканського значення. Будівлі, за вищезазначеними адресами, крім будівлі за адресою: пер. Воронцовський, 8, включені до переліку памятників архітектури місцевого значення. Щодо п. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні, який, на думку відповідачів, містить заборону приватизації спірних обєктів, третя особа вважає, що п. 6 не містить категоричної заборони, а лише встановлює можливість заборони приватизації приміщень, які становлять національну, культурну ті історичну цінність і перебувають під охороною держави. За таких обставин, Програми приватизації, затверджені Одеською міською радою, станом на момент приватизації спірного майна МП «Картопляники» у вигляді ТОВ, не містили заборони на приватизацію цього майна. Більш того, Управління охорони історичної забудови Виконавчого комітету Одеської міської ради, у своєму листі від 23.10.1995 року № 02-01/147 прямо зазначає, що приватизація спірних приміщень може бути здійснена у встановленому законом порядку, із оформленням відповідних охоронних документів у місцевих органах охорони памяток градобудівництва та архітектури. ОСОБА_6 того, п.1 предмету договору купівлі-продажу покладає на покупця відповідні обовязки з оформлення охоронних документів, які були виконані МП «Картопляники» у вигляді ТОВ. Щодо оцінки обєкту приватизації згідно Методики оцінки вартості обєктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 р. № 36, та фактичної приватизації лише рухомого майна, без приміщень в будівлях, позивач зазначає, що оцінка державного майна, зданого в оренду, згідно абз.2 ст. 17 вказаного Закону „Про приватизацію майна державних підприємств (в редакції від 30.03.1995 року) здійснюється на умовах, передбачених ст. 20 цього Закону. Згідно ст. 20 цього Закону визначення початкової ціни обєкта приватизації, здійснюється виходячи з оцінки у відновній вартості основних фондів, за вирахуванням їх зносу, фактичної вартості оборотних фондів та врахування дебіторської та кредиторської заборгованості відповідно до методики, що затверджується Кабінетом Міністрів України. У випадках, передбачених Державною та місцевою програмами приватизації, початкову ціну майна державного підприємства може бути змінено з урахуванням потенційності прибутковості. Приватизація оспорюваного майна здійснювалась, зокрема, відповідно до місцевих програм приватизації, розділу V Методики оцінки вартості обєктів приватизації, затвердженої постановою КМУ від 18 січня 1995 р. № 36. На думку позивача, відповідачі по справі невірно тлумачать Методику оцінки вартості, не враховують розділ V методики, який встановлює особливості оцінки вартості саме орендованого майна. В свою чергу, п. 8 Розділу II Методики щодо визначення вартості майна за результатами експертної оцінки, на який посилаються відповідачі, розповсюджується у разі продажу майна саме за участю іноземних інвесторів, що не мало місця у даному випадку. Таким чином, позивач зазначає, що приватизація спірного майна відбулась на підставі місцевих програм приватизації, в порядку встановленому органом місцевого самоврядування, відповідно до пункту 30 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування.

07.09.2016 р. відповідачем Одеською міською радою було подано до суду клопотання про проведення судової економічної експертизи (а.с. 17-23, т. 3), проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз та на вирішення якої поставити наступні питання: 1) яка балансова вартість нежитлового приміщення першого поверху № 504, загальною площею 189,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининска, 1 станом на 29 березня 1996 р.? 2) чи ввійшло нежитлове приміщення першого поверху № 504, загальною площею 189,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининска, 1 до акту оцінки вартості майна орендного підприємства № 792, затвердженого начальником представництва з управління комунальною власністю Одеської міської ради 30.11.1995 р.? 3) чи входило нежитлове приміщення першого поверху № 504, загальною площею 189,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининска, 1 до складу цілісного майнового комплексу, придбаного МП «Картопляніки» у вигляді ТОВ, та до ціни договору купівлі-продажу від 29 березня 1996 р.? 4) яка балансова вартість нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 132,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининска, 5 станом на 29 березня 1996 р.? 5) чи ввійшло нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 132,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининска, 5 до акту оцінки вартості майна орендного підприємства № 792, затвердженого начальником представництва з управління комунальною власністю Одеської міської ради 20.11.1995 р.? 6) чи входило нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 132,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининска, 5 до складу цілісного майнового комплексу, придбаного МП „Картопляніки у вигляді ТОВ, та до ціни договору купівлі-продажу від 29 березня 1996 р.? 7) яка балансова вартість нежитлового приміщення другого поверху, загальною площею 18,0 кв.м, основною площею 14,5 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, Воронцовський провулок, 8, станом на 29 березня 1996 р.? 8) чи ввійшло нежитлове приміщення другого поверху, загальною площею 18,0 кв.м, основною площею 14,5 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, Воронцовський провулок, 8, до акту оцінки вартості майна орендного підприємства № 792, затвердженого начальником представництва з управління комунальною власністю Одеської міської ради 20.11.1995 р.?; 9) чи входило нежитлове приміщення другого поверху, загальною площею 18,0 кв.м, основною площею 14,5 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, Воронцовський провулок, 8, до складу цілісного майнового комплексу, придбаного МП „Картопляніки у вигляді ТОВ, та до ціни договору купівлі-продажу від 29 березня 1996 р.? В обґрунтування вказаного клопотання про проведення судової економічної експертизи відповідач вказує, що згідно з п. 2 договору купівлі-продажу від 29.03.1996 р. обєкт, який приватизується оцінено у НОМЕР_1 карбованців відповідно до акту оцінки вартості майна орендного підприємства № 792, затвердженого начальником представництва з управління комунальною власністю Одеської міської ради 20.11.1995 р. На думку відповідача, вартість переданих 30 квітня 1996 року за актом передачі комунального майна цілісного майнового комплексу (основних засобів та нематеріальних активів) повністю відповідає вартості проданого майна за договором купівлі-продажу від 29.03.1996 р. та не включає вартості спірних приміщень.

ОСОБА_5 07.09.2016 р. відповідачем Одеською міською радою було подано до суду клопотання про проведення судової комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів (а.с. 25-28 т. 3), проведення якої просив доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз та на вирішення якої поставити наступні питання: 1) чи вносились у текст акта передачі комунального майна МП ТОВ „Картопляники від 30 квітня 1996 р. зміни? 2) якщо вносилися, то яким чином (підчистка, дописка, травлення, виправлення тощо) і який зміст первинного тексту? 3) яким чином виконаний підпис від імені особи ОСОБА_7 - за допомогою технічних засобів чи писальним приладом? 4) чи виготовлено акт передачі комунального майна МП ТОВ „Картопляники від 30 квітня 1996 р. шляхом монтажу за допомогою комп'ютерної або копіювально-розмножувальної техніки? 5) яким друкарським засобом (тип, марка, модель) виготовлено текст акті передачі комунального майна МИ ТОВ „Картопляники від 30 квітня 1996 р.? 6) чи нанесено відтиски печаток Представництва з управління комунальної власності Одеської міської ради в акті оцінки вартості майна орендного підприємства № 792, затвердженому начальником представництва управління комунальною власністю Одеської міської ради 20.11.1995 р. та в акті передачі комунального майна від 30 квітня 1996 р. однією і тією самою печаткою? 7) в який проміжок часу нанесені відповідні відтиски печаток представництва з управління комунальною власності Одеської міської ради і МП „Картопляники у вигляді ТОВ в акті передачі комунального майна від 30 квітня 1996 р.? 8) чи нанесені відтиски печаток представництва з управління комунальною власності Одеської міської ради та МП „Картопляники у вигляді ТОВ в акті передачі комунального передачі комунального майна від 30 квітня 1996 р. в той час, яким датований даний документ? 9) чи здійснено підписи в акті передачі комунального майна МП ТОВ „Картопляники від 30 квітня 1996 р. в той час, яким датований даний документи? 10) чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_7 в акті передачі комунального передачі комунального майна від 30 квітня 1996 р. цією особою? 11) чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_7 в акті передачі комунального передачі комунального майна від 30 квітня 1996 р. навмисно зміненим почерком? Щодо підстав для проведення вказаної експертизи заявник зазначив, що у своєму позові МП „Картопляники у вигляді ТОВ посилається на ті обставини, що окрім комунального майна, яке знаходиться у будівлях за адресами: м. Одеса, вул. Катерининська, 1; вул. Катерининська, 5; Катерининська, 6; пров. Воронцовський, 8, позивачем також придбано й нерухоме майно у складі відповідного цілісного майнового комплексу. Як на підтвердження зазначених обставин позивач посилається, зокрема, на акт передачі комунального майна МП ТОВ „Картопляники від 30 квітня 1996 р. Натомість, як вказує відповідач, на відповідний запит, зроблений департаментом комунальної власності Одеської міської ради до Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради стосовно надання архівної справи щодо відчуження за договором купівлі-продажу від 29 березня 1996 р. шляхом викупу за договором оренди цілісного майнового комплексу вартістю 99400000 крб. відповідно до оцінки вартості від 20 листопада 1995 р. № 792, вказаним Департаментом були надані копії відповідних документів, серед яких відсутній акт передачі комунального майна від 30 квітня 1996 р., на який посилається позивач, обґрунтовуючи прийняття у власність спірного нерухомого майна. Тому вказані обставини викликають у Одеської міської ради сумніви у справжності акту передачі комунального майна від 30.04.1996 р.

Вказані клопотання відповідача про призначення судом комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів, а також економічної експертизи судом залишені без задоволення у звязку з недоведеністю заявником наявності обґрунтованих підстав для призначення цих експертиз, а також ненаданням заявником інших документів, які б спростовували вартість спірного нерухомого майна. Так, згідно положень ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарський суд призначає судову експертизу саме для розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. В п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання призначення судових експертиз від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 та в п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 „Про деякі питання практики призначення судової експертизи вказується на те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

ОСОБА_6 того, 07.09.2016 р. відповідачем Одеською міською радою була подана до суду заява про застосування строків позовної давності (а.с. 33-37 т. 3), в якій відповідач вказує, що про порушення свого права власності на спірні приміщення МП „Картопляники у вигляді ТОВ повинно було дізнатись у 1999 році. Так, відповідач вказує, що з тексту рішення господарського суду Одеської області від 06.08.2008 року у справі № 20/124-08-2355 вбачається, що 13.08.1999 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та МП „Картопляники у вигляді TOB було укладено договір оренди нежилого приміщення першого поверху, загальною площею 201,4 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 1. ОСОБА_6 того, з тексту рішення господарського суду Одеської області від 06.08.2008 року у справі № 20/126-08-2357 слідує, що 13.08.1999 р. між представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та МП «Картопляники» у вигляді ТОВ було укладено договір оренди нежилого приміщення підвалу, загальною площею 132,6 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 5. ОСОБА_5 рішенням господарського суду Одеської області від 06.08.2008 року у справі № 20/122-08-2353 встановлено, що 13.08.1999 р. між представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та МП „Картопляники у вигляді ТОВ було укладено договір оренди нежилого приміщення другого поверху, загальною площею 18,0 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Воронцовський, 8. Таким чином, на думку відповідача, з 1999 року МП „Картопляники у вигляді ТОВ, укладаючи вказані договори оренди нежилих приміщень, не вважало себе власником спірних приміщень і погоджувались з тим, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності. Отже, виходячи з викладеного, відповідач вказує, що строк позовної давності стосовно вимог МП „Картопляники у вигляді ТОВ про визнання права власності сплив ще в 2002 році. Стосовно вимог про визнання незаконними та скасування рішень виконкому відповідач вказує, що п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України (в редакції до його виключення із ч. 1 ст. 268 Кодексу) передбачав, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється. Законом України від 20.12.2011 р. N 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", який набрав чинності з 15.01.2012 р. п. 4 із ч. 1 ст. 268 був виключений, а пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" названого Закону було встановлено, що з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, остання має право звернутися до суду протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом. Відтак, відповідач стверджує, що згідно положень вказаного Закону позивач мав право звернутися до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради про визнання недійсними рішень та свідоцтв про право власності протягом трьох років у період з 15.01.2012 по 14.01.2015 р., натомість позивач звернувся до господарського суду Одеської області з вказаним позовом лише у 2016 році, тобто з пропуском трирічного строку. Таким чином, відповідач просить застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог та відмовити в їх задоволенні у повному обсязі на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.

В свою чергу 30.09.2016 р. позивачем на вказану заяву відповідача були подані до суду письмові пояснення щодо строку позовної давності (а.с. 171-172 т. 3), в яких МП „Картоплянки у вигляді ТОВ вважає, що не пропустило строк позовної давності для звернення до суду за захистом власних речових прав щодо спірних обєктів, оскільки про порушення власних прав дізналось лише 22 лютого 2016 року, коли, звернувшись до державного реєстратора прав на нерухоме майно, отримало відмову у державній реєстрації внаслідок наявності нескасованого запису про реєстрацію права власності на спірні обєкти за територіальною громадою. Як зазначає позивач, право власності МП „Картопляники у вигляді ТОВ на спірні обєкти в силу ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР виникло з 30 квітня 1996 року на підставі договору купівлі-продажу від 29.03.1996 року, акту прийому-передачі, які є чинними, та недійсними у судовому порядку не визнавались. Відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Позивач у письмових поясненнях просить суд прийняти до уваги, що власник у будь-якому випадку не може бути позбавлений належного йому права власності, набутого на законних підставах, що є одним із основоположних принципів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Наразі позивач вказує, що спірні рішення відповідача до відома позивача доведені не були, про факт їх існування позивач дізнався лише 22.02.2016 р.

ОСОБА_6 того, 30.09.2016 р. позивачем було надані до суду письмові пояснення (а.с. 171-178 т. 3) стосовно порядку визначення вартості викупленого позивачем орендованого майна за договором оренди № 441 від 17.11.1992 р.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

17 листопада 1992 р. між Малим підприємством „Картопляники у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (орендар) з Відділом торгівлі виконкому Одеської міської ради народних депутатів (орендодавець) було укладено договір оренди № 441, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого орендодавець передає в оренду майно комунальної міста: основні фонди в цінах станом на 01.05.1992 р. (додаток 1), власні оборотні засоби, а орендар приймає в оренду майно орендодавця і здійснює в подальшому виробничу діяльність самостійно на принципах господарського розрахунку, самоокупності, самофінансування та самоврядування. Передача в оренду здійснюється на підставі розподільчого балансу фінансово-господарської діяльності підприємства, що являється невідємною частиною договору (додаток 2). Згідно умов вказаного договору позивач як орендар зобовязався прийняти майно кафе „Картопляники Жовтневого треста громадського харчування в оренду строком на три роки, утримувати його у повній відповідності з правилами експлуатації і умовами оренди, здійснювати свою торгову діяльність у відповідності з асортиментним переліком згідно додатку 3 (п. 2.2 договору). ОСОБА_5 орендар зобовязався не змінювати профіль торгово-виробничої діяльності без згоди орендодавця до викупу підприємства у власність (п. 2.3 договору), перераховувати щоквартально за 45 днів до кінця кварталу орендну плату. В п. 3.1 договору передбачено обовязок орендодавця передати в оренду строком на 3 роки майно, яке є комунальною власністю міста. Згідно п. 6.2 договору останній вступає в силу з моменту його підписання 17.11.1992 року строком на три роки до 17.11.1995 року. Наразі в п. 6.1 договору передбачено, що орендар може викупити орендне майно на умовах „Про приватизацію встановлених законом України державних підприємств.

В подальшому до договору оренди № 141 його сторонами була укладена додаткова угода від 01.06.1994 р. про внесення змін і доповнень до цього договору, що передбачають право викупу об'єкта оренди. Так, вказана додаткова угода, яка є невідємною частиною вказаного договору, визначає вартість майна, що підлягає викупу орендарем, умови викупу, порядок, строки і кошти платежу за обєкт приватизації. В п. 2 угоди передбачено, що викуп обєкта оренди здійснюється шляхом укладення договору купівлі-продажу, після чого договір оренди втрачає силу. Строк платежу 30 календарних днів з моменту видачі комітетом приватизації наказу про викуп обєкта оренди (п. 3 угоди).

Додатковою угодою від 27.04.1995 р. № 1110418, укладеною між МП ТОВ „Картопляники (орендар) та Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради народних депутатів (орендодавець) до вказаного договору оренди № 441, були внесені зміни до розділу 1 договору оренди „Предмет договору, яким, зокрема, визначено, що орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду майно кафе „Картопляники станом на 01.10.1992 р. ОСОБА_5 вказаною додатковою угодою доповнено договір оренди розділом „Орендна плата, який викладено у наступній редакції: „1. Орендна плата є фіксованим платежем і перераховується на спеціальний акумуляційний рахунок орендодавця № 671502 в ОПЕРВ Ощадбанку м. Одеси МФО № 328845, код 19060111 щомісяця до 15 числа місяця, наступного за місяцем, за яким здійснюється платіж з урахуванням індексу інфляції з одночасним повідомленням орендодавця про кожного внесення платежів. Орендна плата вноситься орендарем орендодавцю незалежно від наслідків господарської діяльності. Розмір орендної плати становить 57946,7 тис. карб. в місяць, згідно з розрахунком. Сума орендної плати коригується орендарем на момент внесення чергового платежу відповідно до індексу інфляції, який визначається щомісяця Мінстатом України. 2. Розмір орендної плати може переглядатися достроково на вимогу однієї із сторін за умови змін, встановлених централізовано, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України. ОСОБА_5 відповідно до розділу ІІІ додаткової угоди від 17.11.1992 р. сторони домовились встановити майнову відповідальність за прострочення оплати орендної плати, а також підстави для розірвання договору оренди.

Як вказує позивач, до основних фондів та оборотних засобів, які були передані в складі цілісного майнового комплексу МП „Картопляники у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, входили, зокрема:

-кафе (нежитлове приміщення) загальною площею 189,6 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 1;

-нежитлове приміщення другого поверху загальною площею 18 кв.м, за адресою: м. Одеса, Воронцовський провулок, 8/П;

- підвал (нежитлове приміщення) загальною площею 132,6 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 5.

Наразі, як випливає з матеріалів архівної справи № 351 щодо приватизації способом викупу майна МП ТОВ „Картопляники (т.с. 2), на підставі рішення виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів м. Одеси № 302 від 25.03.1993 р. в оренду МП „Картопляники у вигляді ТОВ було передано приміщення 1 поверху площею 207 кв.м по вул. Катерининська, 1, строком на 5 років для розміщення в ньому кафе, а також підвальне приміщення площею 59,24 кв.м по вул. Катерининська, 5, строком на 5 років для розміщення в ньому мучного цеху, про що були укладені відповідні договори оренди № 1773/11 від 25.02.1993 р. та № 1772/11 від 25.02.1993 р. В подальшому 11.05.1995 р. до вказаних договорів оренди були укладені додаткові угоди № 1310085 та № 131084 відповідно, якими, зокрема були внесені зміни до розділу договору оренди „Предмет договору та доповнено договори розділом „Орендна плата.

ОСОБА_6 того, з вказаних матеріалів також випливає, що на підставі рішення виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів м. Одеси № 421 від 25.03.1993 р. МП „Картопляники у вигляді ТОВ було передано в оренду приміщення 2 поверху площею 17,26 кв.м АДРЕСА_1 строком на 5 років для розміщення в ньому бухгалтерії, про що було укладено відповідний договір № 1681/11 від 25.03.1993 р., до якого були внесені зміни згідно додаткової угоди від 11.05.1995 р. № 1310083. На підставі рішення виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів м. Одеси № 1959 від 17.09.1992 р. МП „Картопляники у вигляді ТОВ було передано в оренду підвальне приміщення площею 114,72 кв.м по вул. Катерининська, 6, строком на 5 років для розміщення в ньому складу, про що було укладено відповідний договір № 1079/11 від 01.01.1992 р., до якого були внесені зміни згідно додаткової угоди від 11.05.1995 р. № 1310082.

Відтак, вказане свідчить, що МП „Картопляники у вигляді ТОВ орендувало поряд з основними фондами та оборотними засобами нежитлове приміщення першого поверху кафе загальною площею 207,0 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 1; нежитлове приміщення підвалу загальною площею 59,24 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 5; нежитлове приміщення підвалу площею 114,72 кв.м по вул. Катерининська, 6, та нежитлове приміщення другого поверху площею 17,26 кв.м АДРЕСА_1.

Відповідно до протоколу зборів засновників МП «Картоляники» у вигляді ТОВ від 23.10.1995 р. на вказаних зборах було прийнято рішення щодо звернення із заявою про викуп за договором оренди з правом викупу майна/ приміщення/ кафе „Картопляники (а.с. 51 т. 2).

30.10.1995 р. МП «Картопляники» у вигляді ТОВ подало до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради народних депутатів заяву про викуп орендуємого майна кафе «Картопляники», яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 1, Катерининська, 5, Катерининська, 6, Воронцовський пров., 8, у відповідності з договором оренди з правом викупу № 441 від 17.11.1992 р. (а.с. 40 т. 2). При цьому за подачу вказаної заяви про викуп позивачем була сплачена заставна сума в розмірі 14000000 карб., без ПДВ згідно платіжного доручення № 24 від 23.10.1995 р. (а.с. 45 т. 2).

Наразі з матеріалів справи вбачається, що на запит Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міськради № 1191/бр від 23.10.1995 р. Головним управління архітектури і містобудування виконкому Одеської міськради була надана відповідь листом (а.с. 212 т. 2) про те, що будівля, в якій знаходиться приміщення МП «Картопляники» у вигляді ТОВ по вул. Катерининська 1, 5, 6, не являються памятниками архітектури республіканського значення і знесенню не підлягають, також будівля по пров. Воронцовський, 8 у списку памятників архітектури не числиться і його знесення не планується.

ОСОБА_5 Управлінням охорони історичної забудови виконкому Одеської міськради листом за № 02-01/147-исх від 23.10.1995 р. була надана відповідь на запит Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міськради № 1190/бр від 23.10.1995 р. про можливість приватизації приміщень МП «Картопляники» у вигляді ТОВ, які розташовані в нежилих приміщеннях по вул. Катерининська 1, 5, 6, і пров. Воронцовський, 8 (а.с. 213 т. 2). У вказаному листі зазначене Управління повідомило, що будівлі, розташовані по вул. Катерининська 1, 5, 6, та пров. Воронцовський, 8, не являються національними історичними і культурними цінностями, приватизації цих приміщень може бути здійснена у встановленому законом порядку. Наразі зазначено, що вказані будівлі включені до списку памятників містобудування та архітектури місцевого значення рішеннями Одеського облвиконкому від 15.08.1985 р. № 480, від 27.12.1991 р. № 167 та від 27.12.1991 р. № 580. У разі їх приватизації необхідно оформити відповідні охоронні документи у місцевих органах охорони памятників містобудування та архітектури.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств викуп державного майна, договір оренди якого укладено з правом його викупу, провадиться відповідно до Закону України „Про оренду майна державних підприємств та організацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про оренду майна державних підприємств та організацій орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо це передбачено договором відповідно до законодавства України.

Ст. 11 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств визначено порядок приватизації державного майна, який передбачає: подання заяви про приватизацію майна державного підприємства або окремих його часток; розгляд заяви і прийняття рішення про приватизацію об'єкта; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта і створення відповідної комісії по приватизації; затвердження плану приватизації майна державного підприємства і його реалізацію.

Ч. 1, 2 ст. 12 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств ініціатива щодо приватизації може виходити від Фонду державного майна України, його регіональних відділень, представництв, місцевих органів приватизації, членів трудового колективу, а також покупців, визнаних такими статтею 8 цього Закону. Заяви про приватизацію подаються до Фонду державного майна України, його органів або відповідних республіканських (Республіки Крим) чи місцевих органів приватизації за місцезнаходженням об'єкта, що приватизується, у письмовій формі. Заяви, що надходять до регіональних відділень і представництв Фонду державного майна України, а також до органів приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць, розглядаються протягом одного місяця. На підставі розгляду заяв Фонд державного майна України чи відповідний державний орган по приватизації приймає рішення про приватизацію об'єкта і повідомляє про це заявника та трудовий колектив підприємства, що приватизується.

Згідно ч. 1, 2 ст. 13 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств. Державний орган по приватизації протягом місяця з дня прийняття рішення про приватизацію об'єкта затверджує склад комісії по приватизації об'єкта і встановлює строк подання плану приватизації. Цей строк не повинен перевищувати двох місяців з дня затвердження складу комісії. До складу комісії входять на паритетних засадах представники товариства покупців, інші особи (або їх представники), які подали заяву про приватизацію, представники державного органу приватизації та органу державного управління, місцевих Рад народних депутатів, фінансових органів.

30.10.1995 р. начальником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради народних депутатів був виданий наказ № 524-5/П про проведення інвентаризації та оцінки вартості майна, що перебуває в оренді МП „Картопляники у вигляді ТОВ, вул. Катерининська, 1 (а.с. 214 т. 2), яким наказано керівнику підприємства створити комісію по інвентаризації і по оцінці вартості орендованого майна, до складу якої включити МП „Картопляники у вигляді ТОВ та спеціаліста Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

В свою чергу наказом МП „Картопляники» у вигляді ТОВ від 31.10.1995 р. № 2, затвердженого начальником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради народних депутатів, була створена комісія по інвентаризації і комісія по оцінці вартості орендуємого майна МП „Картопляники» у вигляді ТОВ, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 1, у складі директора, головного бухгалтера, заст.директора МП „Картопляники» у вигляді ТОВ та спеціаліста Представництва по управлінню комунальною власністю (а.с. 64 т. 2).

З акту інвентаризації капітальних витрат по МП «Картопляники» у вигляді ТОВ від 16.11.1995 р. вбачається, що на підставі наказу № 2 від 31.10.1995 р. при інвентаризації рах. 33 балансу підприємства, на якому числяться капітальні витрати, передані по розподільчому балансу на момент виходу на оренду МП «Картопляники», інвентаризаційна комісія за участю представника Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради народних депутатів встановила, що документи, які підтверджують характер і суму капітальних витрат (18100 карб.), окрім переліку основних засобів, переданих в оренду підприємству, відсутні. Капітальні витрати станом на 01.11.1995 р. становлять 77359400 карб., що відповідає сумі капітальних витрат, переданих підприємству в 1992 р. (а.с. 109 т. 2).

Згідно протоколу № 1 засідання інвентаризаційної комісії від 16.11.1995 р. інвентаризаційною комісією, створеною на підставі наказу директора МП «Картопляники» у вигляді ТОВ ОСОБА_8 № 2 від 31.10.1995 р., за участю спеціаліста Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради народних депутатів, було встановлено, що фактична наявність основних засобів, малоцінного інвентарю, товару, грошових засобів у касі і на розрахунковому рахунку відповідає даним бухгалтерського обліку.

Згідно протоколу № 1 комісії по оцінці вартості обєкта приватизації від 20.11.1995 р. вказаною комісією встановлено, що вартість майна МП ТОВ „Картопляники, що піддягає викупу по договору оренди з правом викупу з урахуванням коефіцієнта потенціальної прибутковості, складає НОМЕР_1 карб. Відповідно до акту оцінки вартості майна орендованого підприємства № 792 від 20.11.1995 р., комісією було підтверджено, що вартість майна, який належить приватизації становить 9994000,00 карб.

Наказом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради народних депутатів № 539/П від 20.11.1995 р. було затверджено вказаний акт № 792 від 20.11.1995 р. оцінки вартості майна МП «Картопляники» у вигляді ТОВ, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 1, вул. Катерининська, 5, вул. Катерининська, 6, пров. Воронцовський, 8.

21 листопада 1995 р. між Малим підприємством „Картопляники у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (орендар) та Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради народних депутатів (орендодавець) була укладена додаткова угода до договору оренди № 441, яка є невідємною частиною договору оренди № 441 від 17.11.1992 р. та укладена у відповідності до Указу Президента України № 827/94 від 30.12.1994 року „Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні і на підставі рішення Одеської міської ради народних депутатів № 15-ХХП від 15.12.1994 р., розпорядження виконавчого комітету Одеської міської ради № 727/р від 10.11.1994 р. П. 2.1 вказаної додаткової угоди передбачено, що орендар викупає, а орендодавець продає комунальну власність у вигляді орендованого майна МП „Картопляники у вигляді ТОВ, вартість якого визначена згідно протоколу засідання інвентаризаційної комісії і акту № 792 від 20.11.1995 р., оцінки вартості майна, затвердженого наказом № 539/П від 20.11.1995 р. Вартість орендованого майна, що підлягає приватизації по договору оренди з правом викупу, складає НОМЕР_1 карб. (п. 2.2. угоди). В п. 3.1 цієї угоди передбачено, що орендар після повної сплати вартості орендованого державного майна згідно ст. 27 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств має пріоритетне право на довгострокову оренду зайнятої ділянки з наступним її викупом у відповідності з діючим законодавством. Згідно п. 5.1 угоди, в якій визначені обовязки орендаря, після викупу державного майна орендар зобовязується сплатити у встановлений законом строк ціну продажу обєкта приватизації (п.п. „а), на протязі двох років після підписання цього договору зберігати профіль основної діяльності приватизованого обєкта, а також асортиментний мінімум продовольчих товарів по продовольчим магазинам (п.п. „в); на протязі двох років після підписання договору зберігати не менш 80% робочих місць від рівня, який був на момент переходу права власності на орендоване майно (п.п. „г).

В подальшому Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради народних депутатів видано наказ № 241/П від 28.03.1996 р. „Про продаж майна міської комунальної власності, відповідно до якого наказано здійснити приватизацію шляхом викупу Малим підприємством „Картопляники у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю майна міської комунальної власності у вигляді орендованого майна по договору оренди з правом викупу № 441 від 17.11.1992 р., розташованого за адресами: 270026, м. Одеса, вул. Катерининська, 1; 270026, м. Одеса, вул. Катерининська, 5; 270026, м. Одеса, вул. Катерининська, 6; 270026, м. Одеса, пров. Воронцовський, 8. ОСОБА_5 наказом встановлено здійснити продаж НОМЕР_1 карб., які МП „Картопляники у вигляді ТОВ має перерахувати за рахунок власних коштів з приватизаційного рахунку на позабюджетний рахунок позабюджетного фонду приватизації Представництва по управлінню комунальною власністю впродовж 30 днів з дня переходу права власності.

Так, 29 березня 1996 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міськради (продавець) та Малим підприємством „Картопляники у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1 якого продавець продав, а покупець купив комунальну власність у вигляді орендованого майна, розташованого за адресами: 270026, м. Одеса, вул. Катерининська, 1; 270026, м. Одеса, вул. Катерининська, 5; 270026, м. Одеса, вул. Катерининська, 6; 270026, м. Одеса, пер. Воронцовський, 8. Викупляєме майно знаходиться у будівлях за вказаними адресами, які рішеннями Одеського облвиконкому № 480 від 15.08.1985 р., № 167 від 27.12.1991 р. та № 580 від 27.12.1991 р. включені до списку памятників архітектури та містобудування місцевого значення. Після оформлення документів приватизації майна, укладення цього договору купівлі-продажу, покупець зобовязаний укласти відповідні охоронні документи, якими встановлюються умови цільового призначення приміщення і проведення ремонтно-будівельних робіт на виконання ст.ст. 20, 23, 34 Закону „Про охорону і використання памятників історії та культури.

Відповідно до п. 2 договору приватизований об'єкт оцінено в НОМЕР_1 карбованців, згідно акту оцінки вартості майна № 792 від 20.11.1995 р., затвердженого наказом № 539/П від 20.11.1995 р. начальника Представництва по управлінню комунальної власності.

Пунктом 4 договору встановлено, що право власності на приватизований об'єкт переходить до покупця на підставі наказу начальника Представництва по управлінню комунальною власністю № 241/П від 28.03.1996 р. з дня його видання.

В п. 5. договору зазначено, що продаж здійснено за НОМЕР_1 карб. /валютний еквівалент пятдесят три тисячі чотириста сімдесят три долара США по курсу сто вісімдесят шість тисяч девятсот українських карбованців до одного долару США за результатами торгів на Українській міжбанківській валютній біржі на 27.03.1996 р./, які покупець зобовязується перерахувати за рахунок власних коштів з приватизаційного рахунку № 110068 в КБ „Порто-Франко в м. Одеса на позабюджетний рахунок № 92901 позабюджетного фонду приватизації Представництва по управлінню комунальною власністю АБ „Південний в м. Одеса, МФО 328209, впродовж 30 днів з дня переходу права власності.

За умовами п. 6 договору продавець здійснює передачу обєкта приватизації покупцю у десятиденний строк після повної оплати покупцем ціни продажу обєкта приватизації.

Відповідно до п. 7 договору передача об'єкта приватизації продавцем і прийняття об'єкта приватизації покупцем затверджується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.

Згідно п. 11 договору покупець зобов'язаний оплатити у встановлений строк ціну продажу об'єкта приватизації.

В п. 12 договору передбачені умови, які покупець зобовязується виконувати, зокрема: на протязі двох років після підписання цього договору зберігати профіль основної діяльності приватизованого обєкта, а також асортиментний мінімум продовольчих товарів по продовольчим магазинам (п.п. „б), на протязі двох років після підписання договору зберігати не менш 80% робочих місць від рівня, який був на момент переходу права власності на орендоване майно (п.п. „в).

Даний договір був нотаріально посвідчений 29.03.1996 р. державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № І-887.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору МП „Картопляники у вигляді ТОВ було перераховано суму коштів в розмірі НОМЕР_1 карб. з приватизаційного рахунку № 110068 в КБ „Порто-Франко в м. Одеса на позабюджетний рахунок № 92901 позабюджетного фонду приватизації Представництва по управлінню комунальною власністю в АБ „Південний в м. Одеса, МФО 328209, що підтверджується приватизаційним платіжним дорученням № 17 від 26.04.1996 р. та випискою АКБ „Порто-Франко, копії яких додано до позову.

ОСОБА_5 30.04.1996 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (продавцем) та МП „Картопляники у вигляді ТОВ (покупцем) був складений акт передачі майна (а.с. 35 т. 1), відповідно до якого продавець передає, а покупець приймає проданий 29.03.1996 р. шляхом викупу по договору оренди цілісний майновий комплекс вартістю НОМЕР_1 карб. згідно акту оцінки вартості від 20.11.1995 р. № 792. В акті зазначено, що нежилі приміщення розташовані за адресами: 270026, м. Одеса, вул. Катерининська, 1 пл. 189,6 м.кв; 270026, м. Одеса, вул. Катерининська, 5 пл. 132,6 м.кв; 270026, м. Одеса, вул. Катерининська, 6, пл. 63,2 м.кв.; 270026, м. Одеса, пров. Воронцовський, 8, пл. 18 м.кв.

ОСОБА_6 того, 07.08.1996 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (продавцем) та МП „Картопляники у вигляді ТОВ (покупцем) був складений акт № 655 передачі комунального майна розташованого за адресами: вул. Катерининська, 1, вул. Катерининська, 5, вул. Катерининська, 6, пров. Воронцовський, 8 (а.с. 162-163 т. 2), відповідно до якого продавець передає, а покупець приймає продане 29.03.1996 р. шляхом викупу по договору оренди майно вартістю НОМЕР_1 карб. згідно акту оцінки вартості від 20.11.1995 р. № 792, в якому міститься перелік обладнання.

Отже, вказане свідчить, що істотні умови договору купівлі-продажу від 29.03.1996 р. були сторонами виконані у повному обсязі, а саме Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради як продавцем за договором було передано як приміщення, так і обладнання, яке заходилось у вказаних приміщеннях.

Відповідно до статті 224 Цивільного кодексу УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві.

Ч. 1 ст. 128 Цивільного кодексу УРСР визначає, що право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Виходячи із змісту вказаних норм законодавства, право власності продавця на майно припиняється із передачею такого майна новому власнику - покупцю за договором купівлі-продажу.

Враховуючи те, що передача майна від Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради як продавця до позивача була оформлена сторонами відповідним актом від 30.04.1996 р., отже, саме із зазначеної дати позивач набув право власності на майно, зокрема, на нежилі приміщення.

Доводи відповідачів про включення спірних приміщень у будівлях за адресами: м. Одеса, вул. Катерининська, 1; вул. Катерининська, 5; вул. Катерининська, 6, пров. Воронцовський, 8 до списку памяток архітектури та містобудування, а отже неможливості їх бути предметом договору купівлі-продажу в силу ч. 4 ст. 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) суд вважає безпідставними, адже положення вказаного Закону взагалі не розповсюджуються на правовідносини сторін з приватизації спірних обєктів. Так, вищезазначений закон встановлює правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом, обєктами малої приватизації є цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств. Нараз МП „Картопляники» у вигляді ТОВ не здійснювало приватизацію цілісного майнового комплексу державного підприємства шляхом його відчуження на користь одного покупця одним актом. Приватизація приміщень у будівлях за адресами: м. Одеса, вул. Катерининська, 1; вул. Катерининська, 5; вул. Катерининська, 6, здійснювалась в порядку Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств (в редакції від 15.02.1995 року), який за змістом ст. 1 цього закону передбачає порядок та умови відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб. Положення вказаного Закону не містили заборони на приватизацію памятників архітектури місцевого значення. Адже згідно листа Управління охорони історичної забудови Виконавчого комітету Одеської міської ради від 23.10.1995 року № 02-01/147 та листа Головного управління архітектури та містобудівництва Виконавчого комітету Одеської міської ради будівлі за адресами: м. Одеса, вул.Катерининська, 1; вул. Катерининська, 5; вул. Катерининська, 6, пров. Воронцовський, 8, не відносяться до національних історичних та культурних цінностей, не являються памятниками архітектури республіканського значення. Будівлі, за вищезазначеними адресами, крім будівлі за адресою: пров. Воронцовський, 8, включені до переліку памятників архітектури місцевого значення. Більш того, зі змісту вказаних листі вбачається, що вказані листи були видані як відповідь на запит Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради саме щодо можливості приватизації приміщень МП „Картопляники у вигляді ТОВ, що також підтверджує про проведення процедури приватизації спірних приміщень, а не лише обладнання. Протилежне відповідачами та третьою особою не доведено.

ОСОБА_5 згідно ч. 4 ст. 4 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (в редакції від 15.02.1995 року) приватизація державного майна, що перебуває у власності АРК і адміністративно-територіальних одиниць, здійснюється на основі відповідних республіканської і місцевих програм приватизації, затверджуваних Верховною радою Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів, а також на основі нормативних актів, що приймаються ними на виконання програм приватизації. Виключною компетенцією відповідної ради є прийняття рішень щодо відчуження комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають останній, визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності (п. 30 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування).

Щодо п. 6 Указу Президента України „Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні, який на думку відповідачів містить заборону приватизації спірних обєктів, слід зазначити про те, що п. 6 не містить категоричної заборони, а лише встановлює можливість заборони приватизації приміщень, які становлять національну, культурну ті історичну цінність і перебувають під охороною держави, тобто стосовно національних памятників культури, а не місцевого значення.

Отже, виходячи з викладеного, суд доходить до висновку, що діюче на момент приватизації спірних приміщень законодавство не містило заборони на приватизацію цього майна. Тим більш, що Управління охорони історичної забудови Виконавчого комітету Одеської міської ради у своєму листі від 23.10.1995 року № 02-01/147 прямо зазначає, що приватизація спірних приміщень може бути здійснена у встановленому законом порядку, із оформленням відповідних охоронних документів у місцевих органах охорони памяток містобудівництва та архітектури. ОСОБА_6 того, п.1 предмету договору купівлі-продажу покладає на покупця відповідні обовязки з оформлення охоронних документів, які були виконані МП „Картопляники у вигляді ТОВ.

Щодо доводів відповідачів про вартість майна, що підлягало приватизації, та оцінки обєкту приватизації згідно Методики оцінки вартості обєктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995р. №36 , та фактичної приватизації лише рухомого майна, без приміщень в будівлях, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, ст. 17 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (в редакції від 15.02.1995 року) передбачала, що викуп державного майна, договір оренди якого укладено з правом його викупу, провадиться відповідно до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій". При цьому оцінка державного майна, зданого в оренду, згідно абз.2 ч. ст. 17 вказаного Закону, здійснюється на умовах, передбачених статтею 20 цього Закону.

Згідно ст. 20 цього Закону, визначення початкової ціни обєкта приватизації, здійснюється виходячи з оцінки у відновній вартості основних фондів, за вирахуванням їх зносу, фактичної вартості оборотних фондів та врахування дебіторської та кредиторської заборгованості відповідно до методики, що затверджується Кабінетом Міністрів України. У випадках, передбачених Державною та місцевою програмами приватизації, початкову ціну майна державного підприємства може бути змінено з урахуванням потенційності прибутковості.

Приватизація оспорюваного майна здійснювалась, зокрема, відповідно до місцевих програм приватизації, розділу V Методики оцінки вартості обєктів приватизації, затвердженої постановою КМУ від 18 січня 1995 року № 36.

Так, відповідач у своєму відзиві на позов посилається на положення п. 8 розділу II вказаної Методики, що розповсюджуються на відносини у разі продажу майна саме за участю іноземних інвесторів, що не мало місця у спірних відносинах.

Відповідно до Закону України „Про підприємства в Україні, розділу III. ст. 10, п. 3. майном державного підприємства є все майно, закріплене за даним підприємством. Як випливає з матеріалів справи, МП „Картопляники у вигляді ТОВ орендувало майно кафе „Картопляники Тресту громадського харчування Жовтневого району м. Одеси, тобто майно, яке закріплене за державним підприємством.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств приватизація майна державних невеликих підприємств (об'єктів малої приватизації) здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств об'єктами малої приватизації є цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, в тому числі об'єкти незавершеного будівництва, балансова вартість основних фондів зазначених об'єктів не повинна перевищувати 20 мільйонів карбованців станом на 1 травня 1992 року (після їх індексації).

Як визначено в п. 8 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 р № 522, ціліснім майновим комплексом є господарський об'єкт з закінченім циклом виробництва продукції (робіт, послуг). Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи підприємств (цехи, виробництва, дільниці та інші), що виділяються в самостійні об'єкти приватизації або оренди з подальшим складанням розподільного балансу.

Згідно п. 10 вказаної Методики до переліку майна об'єктів приватизації або оренди як цілісного майнового комплексу включаються: основні засоби і вкладення (в тому числі незавершене будівництво); оборотні засоби - запаси і витрати; кошти, розрахунки та інші фінансові активи з урахуванням заборгованості. До основних засобів і вкладень належать:

- основні засоби - будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини, обладнання, транспортні засоби, вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, обчислювальна техніка, програмні засоби, інструменти, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар, сільськогосподарські машини і засоби, доросла робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження та інші основні засоби, а також капітальні вкладення на поліпшення земель та в орендовані будинки і споруди, обладнання та інші об'єкти, що є основними засобами;

- нематеріальні активи, придбання яких відображене в балансі підприємства, - вартість прав користування землею, водою або іншими природними ресурсами, будівлями та обладнанням, інших майнових прав, включаючи право на інтелектуальну власність (патенти, технології, ліцензії тощо);

- капітальні вкладення та аванси - вартість незавершеного будівництва (витрати на зведення будівель і споруд, придбання обладнання, інструменту, інвентаря, а також інші витрати), витрати на формування основного стада продуктивної і робочої худоби; витрати на геологорозвідувальні роботи, а також аванси та кошти, видані підприємствам у тимчасове користування на капітальні вкладення. До незавершеного будівництва слід відносити також завершене будівництво з неперекритими джерелами фінансування;

- довгострокові фінансові вкладення - довгострокові (більше одного року) фінансові вкладення в прибуткові активи (акції, облігації) та статутні фонди інших підприємств, процентні облігації внутрішніх державних та місцевих позик, інші фінансові вкладення.

Так, з урахуванням положень вказаної Методики, затвердженої постановою КМУ №229 від 07.05.1992 р. за договором оренди № 441 від 17.11.1992 р. МП «Картопляники» у вигляді ТОВ, на підставі розподільчого балансу, відповідно до додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.1992 р. № 522 «Методика оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди», отримало в оренду майно комунальної власності міста: основні фонди в цінах станом на 01.05.1992 р. і власні оборотні кошти, що знаходяться в кафе «Картопляники»: а) основні фонди, б) власні оборотні кошти.

Відповідно до розподільчого балансу та балансової довідки, копії яких є в матеріалах справи, балансова вартість майна, закріпленого за державним підприємством кафе „Картопляники, з урахуванням індексації, проведеної на 01.05.1992 р., відповідно до вимоги Постанови Кабінету Міністрів України № 19229 від 07.05.92р. «Про проведення загальної переоцінки основних фондів, заліку взаємної заборгованості підприємств та поповнення оборотних коштів державних підприємств та організацій» склала на 01.10.1992 р: балансова вартість власних коштів - 169 201 руб.; балансова вартість обладнання - 334263 руб.; балансова вартість приміщень - 1117699,8 руб.; балансова вартість незавершеного будівництва - 18100,00 руб. Разом загальна вартість майна на 01.10.1992 р. склала 1639263,8 руб., що відповідало вимогам Закону про малу приватизацію.

Після подачі заяви про викуп державним органом по приватизації було прийнято рішення про приватизацію державного майна і на підставі п. 5 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 р. № 36, для визначення вартості об'єкта приватизації керівником даного підприємства створюється комісія і затверджується державним органом приватизації (протокол №1 від 20.11.1995 р.). Вказаною комісією була проведена інвентаризація майна, що знаходилось на обліку підприємства, що підтверджено актами інвентаризації № 1-8, для складання розподільчого балансу. На підставі розподільчого балансу згідно з вказаною Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації був складений акт № 792. При цьому доводи відповідача про те, що з акту № 792 не вбачаються будівлі та споруди, у т.ч. спірні приміщення, до уваги суду не приймаються, оскільки Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації (в редакції Постановою КМУ від 18.01.1995 р. № 36) це не передбачено. Так, п. 13 цієї Методики визначалось, що до переліку майна об'єктів приватизації як цілісних майнових комплексів включаються: основні засоби та інші позаоборотні активи (у тому числі незавершене будівництво); оборотні засоби - запаси і затрати, кошти, розрахунки та інші активи. Приналежність майна до основних і оборотних засобів визначається відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. N 250. При цьому в п. 15 вказаної Методики зазначено, що у разі порушення порядку проведення інвентаризації або виявлення фактів невідповідності документів, необхідних для проведення оцінки, даним передаточного балансу державний орган приватизації може призначити повну або часткову повторну інвентаризацію із залученням аудиторської фірми. Враховуючи викладене та відсутність доказів проведення потворної інвентаризації, суд вважає правомірними доводи позивача про відповідність вимогам чинного законодавства проведеної оцінки майна, що підлягало приватизації позивачем.

При цьому судом не приймаються до уваги посилання третьої особи у своїх поясненнях (а.с. 132-134 т. 3) на те, що вартість нерухомого майна значно перевищує оціночну вартість, яка зазначена у договорі купівлі-продажу, про що третьою особою надано копії звітів на спірні приміщення від 1999 року (а.с. 135-140 т. 3), що, на думку третьої особи, зайвий раз підтверджує те, що обєктом приватизації було рухоме майно, яке перераховано у акті від 07.08.1996 р. Так, вказані звіти, які були складені через 3 роки після продажу спірних приміщень, не можуть бути враховані як докази, що вказують на реальну вартість майна, що мала місце на момент його приватизації. Більш того, необґрунтованим є зазначення третьою особою вказаної у цих звітах вартості майна (станом на 1999 рік) в гривневому еквіваленті у карбованці за курсом, який був дійсний станом на день запровадження нової грошової одиниці гривні (1 грн. = 100000 карб. станом на 01.09.1996 р. згідно постанови КМУ від 26.08.1996 р. № 1002 „Про переоцінку товарів (робіт, послуг) та механізм контролю за переглядом цін та формуванням вартісних показників в умовах грошової реформи). До того ж в самому договорі купівлі-продажу від 29.03.1996 р. вказана вартість майна у валютному еквіваленті, що дорівнює 53473 дол.США, що є досить значною сумою коштів станом на 1995-1996 рр. та співрозмірною вартості спірних обєктів нерухомості.

ОСОБА_6 того, про той факт, що спірні приміщення виступали об'єктом оренди та підлягали подальшому викупу разом з іншім майном комунальної власності свідчить те, що у додатковій угоді від 21.11.1995 р. до договору оренди № 411 від 17.11.1992 р. і у договорі купівлі продажу від 29.03.1996 р. є умова про те, що підприємство, яке викуповує майно, протягом двох років зобовязано не змінювати профіль підприємства, зберігати робочі місця та інше. З вказаного випливає, те мова йде про підприємство, яке володіє ціліснім майновим комплексом з закінченім циклом виробництва продукції (робіт, послуг), а не малоціннім товаром згідно акту № 655.

Отже, судом встановлено правомірність набуття МП „Картопляники у вигляді ТОВ права власності на спірне нерухоме майно.

Так, позивач стверджує, що МП „Картопляники у вигляді ТОВ являється власником: а) кафе (нежитлове приміщення) загальною площею 189,6 кв.м за адресою: м. Одеса, Катерининська, 1; б) нежитлового приміщення другого поверху загальною площею за адресою: м. Одеса, Воронцовський провулок, 8/П; в) підвалу (нежитлового приміщення) загальною площею 132,6 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 5.

Разом із тим, як вказує позивач та встановлено судом, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно територіальна громада в особі Одеської міської ради значиться як власник:

а) нежилого приміщення першого поверху № 504 загальною площею 189,6 кв.м за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Катерининська, 1 (номер запису: 1208 в книзі 3ог-56, дата внесення запису: 13.12.2004 р.; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності САА 430625 від 08.11.2004 р., видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради);

б) нежитлового приміщення другого поверху загальною площею 18 кв.м за адресою: Одеська область, м. Одеса, провулок Воронцовський, 8/11 (номер запису: 584012; дата реєстрації: 22.05.2014 р.; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, серія та номер: САС № 427280 від 07.09.2009 р., видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 13376600 від 28.05.2014 р., Одеське міське управління юстиції);

в) нежитлового приміщення підвалу загальною площею 132,6 кв.м за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Катерининська, 5 (номер запису: 2894 в книзі 11ог-82; дата внесення запису: 28.09.2009 р.; номер запису про право власності: 5835687; дата реєстрації: 29.05.2014 р.; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності САС 427294 від 07.09.2009 р., видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради; дата реєстрації: 29.05.2014 р.).

Як вбачається зі змісту вказаних рішень виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.09.2004 року за № 586, від 25.11.2004 року за № 710, від 10.03.2005 року за № 123, копії яких містяться в матеріалах справи, підставою їх прийняття є рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-І „Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області.

Між тим згідно ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Однак, після відчуження спірних приміщень в результаті приватизації їх позивачем у 1996 році територіальна громада міста ОСОБА_1 не могла у встановленому законом порядку на підставі рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-XXI „Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області набути право власності на спірні нежитлові приміщення у 2004-2005 рр. Тим більш доказів наявності у територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради права комунальної власності на спірні обєкти нерухомості відповідачами не надано.

За таких обставин суд доходить до висновку, що посилання в оспорюваних позивачем рішеннях виконкому на рішення Одеської обласної ради народних депутатів № 266-І від 25.11.1991 року „Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області як на підставу набуття територіальною громадою м. Одеси права власності на спірні нежитлові приміщення, є безпідставними.

При цьому, за ствердженнями позивача, з моменту набуття права власності на нерухоме майно 30.04.1996 р. МП „Картопляники у вигляді ТОВ не здійснювало будь-яким способом відчуження належного йому нерухомого майна. ОСОБА_5 рішення Одеської міської ради народних депутатів від 15.12.1994 р. за № 15-XXII „Про приватизацію державної комунальної власності, яке стало підставою для приватизації вищезазначеного нерухомого майна шляхом викупу МП „Картопляники у вигляді ТОВ, є чинним, у судовому порядку не скасоване. Договір купівлі-продажу від 29.03.1996 р., за яким МП „Картопляники у вигляді ТОВ набуло право власності на майно, також є чинним, а відповідно і правомірним в силу ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене позивач вважає, що рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.09.2004 року за № 586, від 25.11.2004 року за № 710, від 10.03.2005 року за № 123, в частині, що стосується майна МП „Картопляники у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, та свідоцтво про право власності, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 08.11.2004 року серія САА № 430625; свідоцтво про право власності, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 07.09.2009 року серія САС № 427294; свідоцтво про право власності від 07.09.2009 року серія САС № 427780, не відповідають ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319, ст. 321 Цивільного кодексу України, порушують право власності позивача, а тому є підставами для визнання їх недійсними.

Між тим у даному випадку виконком міськради, реалізуючи свої повноваження шляхом прийняття оспорюваних рішень за відсутністю встановлених законом випадків незаконно позбавив позивача права власності на спірні обєкти нерухомості.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При цьому правомірність набуття позивачем права власності на спірні обєкти нерухомості підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, зокрема договором купівлі-продажу від 29.03.1996 р..

Ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Наведене узгоджується з положеннями ст. 41 Конституції України, яка є Основним Законом України.

Водночас частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дана норма закону вимагає від органів місцевого самоврядування прийняття законних, обґрунтованих та вмотивованих рішень.

В силу приписів ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

При цьому власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Згідно частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Умовою для подання позову є невідповідність актів, прийнятих зазначеними органами, вимогам закону, а також порушення цими актами права власності. Незаконність може полягати як у невідповідності акта компетенції органу, який його прийняв, так і в безпосередньому порушенні права власності виданням такого акта. Отже, виходячи з зазначеної норми, позивачем за таким позовом може бути власник або титульний володілець, право власності (або інше титульне право) якого порушене виданням переліченими органами актів, і таке право має вже існувати, тобто, беззаперечно передувати зверненню до суду.

Згідно п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (із змін. та доповнен.) підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку із прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду не має правових підстав для задоволення позову.

Вказаний принцип закріплено також у ст. 16 ЦК України та ст. 1 ГПК України, які передбачають, що кожна особа має право на захист свого порушеного права чи охоронюваних законом інтересу.

Досліджуючи питання наявності порушеного права власності позивача шляхом видачі виконкомом Одеської міської ради оспорюваних рішень в частині спірних обєктів, суд виходить з того, що право власності позивача на спірні обєкти нерухомості існувало на момент прийняття виконкомом Одеської міської ради рішень від 30.09.2004 року за № 586, від 25.11.2004 року за № 710, від 10.03.2005 року за № 123, та не було скасовано у встановленому законом порядку.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований в судовому порядку. ОСОБА_5 ж правову позицію висловлено Верховним судом України в постанові від 10.06.2015 р. при розгляді справи N 6-162цс15. Про можливість визнання недійсними рішень органу державної влади зазначено також в постанові ВСУ від 01.07.2105 р. № 6-319цс15.

Враховуючи те, що внаслідок прийняття відповідачем виконкомом Одеської міської ради рішень від 30.09.2004 року за № 586, від 25.11.2004 року за № 710, від 10.03.2005 року за № 123 в частині спірних обєктів нерухомості, позивач позбавився права власності на спірні обєкти нерухомості, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про визнання недійсними вказаних рішень виконкому у відповідній частині.

Також суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про визнання недійсними виданих на підставі вказаних рішень виконавчим комітетом Одеської міської ради свідоцтв про право власності від 08.11.2004 року серія САА № 430625, від 07.09.2009 року серія САС № 427294, від 07.09.2009 року серія САС № 427780.

Наразі суд зазначає, що відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року N 7/5, (зі змінами та доповненнями, у редакції що діла на момент видачі оспорюваних свідоцтв) видача свідоцтва про право власності, яким оформлюється право власності на об'єкти нерухомого майна, здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти. При цьому БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.

При цьому свідоцтво передбачено як правовстановлюючий документ в п. 6 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (додаток N 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України від 07.02.2002 р. N 7/5).

З огляду на викладене, визнання недійсними рішень виконкому від 30.09.2004 року за № 586, від 25.11.2004 року за № 710, від 10.03.2005 року за № 123 в оскаржуваній частині, що були підставою для видачі оспорюваних свідоцтв, в свою чергу тягне за собою визнання недійсним оспорюваних свідоцтв про право власності на спірні обєкти нерухомості від 08.11.2004 року серія САА № 430625, від 07.09.2009 року серія САС № 427294, від 07.09.2009 року серія САС № 427780, які є правовстановлюючими документами.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Так, у даному випадку вимога щодо визнання свідоцтв про право власності недійсними відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів, передбаченому ст.16 Цивільного кодексу України, як відновлення становища, що існувало до порушення. Саме у такий спосіб порушене право власності позивача на спірну будівлю може бути захищено з метою відновлення становища, що існувало до порушення права.

До того ж, як випливає з вищенаведеного, хоча позивач і придбав за вищезазначеним договором купівлі-продажу від 29.03.1996 р. спірні обєкти нерухомості, однак право власності на вказані обєкти позивач позбавлений реалізувати, оскільки останні утримуються відповідачем та відповідачем не визнається таке право власності позивача.

Разом з тим згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності.

Зі змісту та суті зазначеної статті позов з цієї підстави може заявлятись до будь-якої особи, яка словами або діями (в певних випадках бездіяльністю) заявила претензії на річ, яка перебуває у власності іншої особи, або не визнає це право у будь-який спосіб. При цьому позивач, предявляючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем дій, у т.ч. його висловлень, які можуть бути розцінені як невизнання чи оспорювання права.

Отже, позивачем у спорах про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої права у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. ОСОБА_5 доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Тобто, метою подання такого позову згідно ст. 392 ЦК України є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що право власності позивача на спірні обєкти нерухомості підлягає захисту шляхом його визнання, що сприятиме усуненню невизначеності у субєктивному праві щодо спірних обєктів, адже з незалежних від позивача обставин виникли певні перешкоди у належному здійсненні позивачем набутого ним права власності на спірне майно, а саме: а) кафе (нежитлове приміщення) загальною площею 189,6 кв.м за адресою: м. Одеса, Катерининська, 1; б) нежитлового приміщення другого поверху загальною площею за адресою: м. Одеса, Воронцовський провулок, 8/П; в) підвалу (нежитлового приміщення) загальною площею 132,6 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 5.

В силу положень ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Враховуючи те, що вимоги про скасування здійснених 13.12.2004 р., 27.05.2014 р., 29.05.2014 р., 22.05.2014 р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державних реєстрацій права комунальної власності за територіальною громадою міста ОСОБА_1 в особі Одеської міської ради на: нежиле приміщення першого поверху загальною площею 189,6 кв.м за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Катерининська, 1 (реєстраційний номер майна 9000798); на нежиле приміщення підвалу площею 132,6 кв.м за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Катерининська, 5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 372773751101 та реєстраційний номер майна: 28385556); на нежилі приміщення другого поверху загальною площею 18 кв.м за адресою: Одеська область, м. Одеса, провулок Воронцовський, 8/11 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 371309451101), є похідними від вимог про визнання недійсними свідоцтв про право власності, вказані вимоги також підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності та заяви позивача стосовно початку строку позовної давності на оскарження оспорюваних рішень та свідоцтв про право власності і реєстрації права власності суд зазначає наступне. Обґрунтовуючи пропуск строку позивачем на оскарження оспорюваних рішень виконкому та свідоцтв відповідач послався на обізнаність позивача з 1999 року про порушення свого права.

В свою чергу позивач зазначив, що про порушення власних прав дізнався лише 22 лютого 2016 року, коли звернувшись до державного реєстратора прав на нерухоме майно, отримав відмову у державній реєстрації, внаслідок наявності не скасованого запису про реєстрацію права власності на спірні обєкти за територіальною громадою.

Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Положеннями частини першої статті 261 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами четвертою та п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

В силу положень ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Як вказано в п. 2.2 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на викладене, враховуючи те, що судом було встановлено порушення прав позивача, які підлягають захисту, відповідно є підстави для застосування до спірних правовідносин правил позовної давності.

Так, суд погоджується з доводами позивача про те, що строк позовної давності для звернення до суду із заявленими вимогами розпочався з 22 лютого 2016 року, коли звернувшись до державного реєстратора прав на нерухоме майно, позивач отримав відмову у державній реєстрації внаслідок наявності не скасованого запису про реєстрацію права власності на спірні обєкти за територіальною громадою.

При цьому судом не приймаються доводи відповідача про застосування у даному випадку положень ст. 268 ЦК України, якими передбачено випадки, на які позовна давність не поширюється.

Так, в пункті 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI „Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства, що набрав чинності 15 січня 2012 року, пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України виключено.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI „Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Тобто за вказаними положеннями особа мала право на звернення до суду у період з 15.01.2012 р. по 14.01.2015 р. При цьому згідно чинних положень ЦК для вказаних вимог застосовується загальна позовна давність.

Однак, з огляду на те, що судом встановлено строк, з якого у позивача виникло право на даний позов, суд вважає безпідставними доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення із заявленими вимогами.

Наразі доводи відповідача про те, що позивач був обізнаний про порушення свого права з 1999 року суд вважає необґрунтованими, оскільки оспорювані рішення та свідоцтва були видані у період з 2004 по 2009 рр., а укладення договорів оренди не свідчить про обізнаність позивача з вказаними рішеннями та свідоцтвами. ОСОБА_5 відповідачем не доведено, коли саме позивачу стало відомо про оспорювані рішення та свідоцтва.

Таким чином, з огляду на недоведеність відповідачем пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, останній вважається поданим в межах встановленого законом строку для захисту порушеного права власності на спірні обєкти нерухомості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі статтею 34 вказаного Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

Відтак, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Малого підприємства „Картопляники у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у звязку з цим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Малого підприємства „Картопляники у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради та Юридичного департаменту Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про визнання недійсними рішень виконкому та свідоцтв про право власності, визнання права власності на нежилі приміщення, скасування державної реєстрації права комунальної власності задовольнити.

2.ВИЗНАТИ недійсним рішення виконавчого комітету Одеської міської ради: від 30.09.2004 р. № 586 в частині, що стосується нежилого приміщення 1-го поверху, № 504, загальною площею 189,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 1.

3.ВИЗНАТИ недійсним рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.11.2004 р. № 710 в частині, що стосується нежилого приміщення 1-го поверху загальною площею 132,6 кв.м, основною площею 119,3 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 5.

4.ВИЗНАТИ недійсним рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 10.03.2005 року № 123, в частині, що стосується нежилого приміщення 2-го поверху загальною площею 18,0 кв.м, основною площею 14,5 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, Воронцовський провулок, 8/11.

5.ВИЗНАТИ недійсним свідоцтво про право власності на нежиле приміщення 1-го поверху № 504, загальною площею 189,6 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 1, за територіальною громадою міста ОСОБА_1 в особі Одеської міської ради, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 08.11.2004 року серія САА № 430625.

6.ВИЗНАТИ недійсним свідоцтво про право власності на нежиле приміщення 1-го поверху загальною площею 132,6 кв.м, основною площею 119,3 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 5, за територіальною громадою міста ОСОБА_1 в особі Одеської міської ради, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 07.09.2009 року серія САС № 427294

7.ВИЗНАТИ недійсним свідоцтво про право власності на нежиле приміщення 2-го поверху, загальною площею 18,0 кв.м, основною площею 14,5 кв.м, розташоване за адресою: Одеська область, м. Одеса, провулок Воронцовський , 8/11, за територіальною громадою міста ОСОБА_1 в особі Одеської міської ради, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 07.09.2009 року серія САС № 427280.

8.ВИЗНАТИ за Малим підприємством „Картопляники у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65026, м. Одеса, вул. Катерининська, 1; код ЄДРПОУ 13877130) право власності на нежиле приміщення першого поверху № 504 загальною площею 189,6 кв.м за адресою: м. Одеса, Катерининська, 1.

9.ВИЗНАТИ за Малим підприємством „Картопляники у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65026, м. Одеса, вул. Катерининська, 1; код ЄДРПОУ 13877130) право власності на нежиле приміщення підвалу площею 132,6 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 5.

10.ВИЗНАТИ за Малим підприємством „Картопляники у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65026, м. Одеса, вул. Катерининська, 1; код ЄДРПОУ 13877130) право власності на нежиле приміщення другого поверху загальною площею 18,0 кв.м за адресою: м. Одеса, Воронцовський провулок, 8/11.

11.Скасувати здійснену 13.12.2004 р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою міста ОСОБА_1 в особі Одеської міської ради на нежиле приміщення першого поверху загальною площею 189,6 кв.м за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Катерининська, 1 (реєстраційний номер майна 9000798).

12.Скасувати здійснені 27.05.2014 р. та 29.05.2014 р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державні реєстрації права комунальної власності за територіальною громадою міста ОСОБА_1 в особі Одеської міської ради на нежиле приміщення підвалу площею 132,6 кв.м за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Катерининська, 5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 372773751101 та реєстраційний номер майна: 28385556).

13.Скасувати здійснену 22.05.2014 р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою міста ОСОБА_1 в особі Одеської міської ради на нежилі приміщення другого поверху загальною площею 18 кв.м за адресою: Одеська область, м. Одеса, провулок Воронцовський, 8/11 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 371309451101).

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 05 жовтня 2016 р.

Суддя В.С. Петров