Постанова № 61849128, 05.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2016 р. Справа№ 910/12754/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Власова Ю.Л.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 05.10.2016

розглядаючи апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2016 (повне рішення складено 03.08.2016)

у справі №910/12754/16 (суддя О.А.Грєхова)

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Талісман Страхування"

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

про відшкодування шкоди в порядку регрессу в розмірі 43 166,09 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі №910/12754/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Провідна" на користь ПАТ "Страхова компанія "Талісман Страхування" страхове відшкодування в розмірі 43 166,09 грн. та судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі №910/12754/16 та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи та має місце порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Власов Ю.Л., ОСОБА_1 прийнято вказану вище апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи №910/12754/16 за участю уповноважених представників сторін.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.10.2016, у зв'язку з припиненням повноважень судді ОСОБА_1., для розгляду справи №910/12754/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Власов Ю.Л., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Власов Ю.Л., Сулім В.В. прийнято вказану вище апеляційну скаргу до свого провадження

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Талісман Страхування" на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надано суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі №910/12754/16 - без змін.

Представник відповідача брав участь у судовому засіданні, підтримував доводи апеляційної скарги, надавав свої пояснення та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі №910/12754/16 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача брав участь у судовому засіданні в якому надавав свої пояснення, заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі №910/12754/16 - без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

28 вересня 2015 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Талісман Страхування" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортних ризиків №3794.01.15 (далі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "Mitsubishi", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску.

14 грудня 2015 року в місті Києві по вул. Тульчинська, 9, відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого транспортного засобу під керуванням страхувальника та транспортного засобу "Chery", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахований транспортного засобу отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою №83368627 про дорожньо-транспортну пригоду та актом огляду транспортного засобу.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля "Chery", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Подільського районного суду міста Києва від 15.01.2016 в адміністративній справі №758/14929/15-п.

Відповідно до звіту №374 від 21.12.2015, вартість відновлювального ремонту КТЗ - 47108,80 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу внаслідок пошкоджень - 24714,25 грн. Вказаний звіт складено суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Універсал Асістанс-Україна".

Пунктом 7 частини А договору страхування передбачено страхування без урахування зносу; визначення розміру збитку - СТО страхувальника.

Згідно з рахунком №00093-15/12/18 від 18.12.2015, виставленим власнику застрахованого транспортного засобу станцією техобслуговування ФОП ОСОБА_4, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Mitsubishi", реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 43166,09 грн. з ПДВ.

З урахуванням умов Договору добровільного страхування транспортних ризиків №3794.01.15 від 28.09.2015, позивач склав страховий акт №000000244315010101 від 22.12.2015, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки "Mitsubishi", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 43166,09 грн.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Талісман Страхування", виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 43166,09 грн. на рахунок СТО ФОП ОСОБА_4, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1 від 25.12.2015.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб "Chery", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахований у ПрАТ "Страхова компанія "Провідна", що підтверджується страховим полісом №АІ/7858405.

26 лютого 2016 року ПрАТ " Страхова компанія "Талісман Страхування" звернулось до ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" із заявою про виплату страхового відшкодування за фактом ДТП на загальну суму 43166,09 грн.

Однак, ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" сплату страхового відшкодування не здійснило, у зв'язку з чим, у липня 2016 року ПрАТ "Страхова компанія "Талісман Страхування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" про відшкодування майнової шкоди у розмірі 43166,09 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування за вирахуванням франшизи).

При прийнятті оскаржуваного рішення суду, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Судом встановлено, що цивільно-правові відносини між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_2, як страхувальником, виникли на підставі укладеного ними 29.09.2015 договору №3794.01.15 добровільного страхування наземного транспорту.

У той же час, відносини між відповідачем та позивачем виникли на підставі чинного законодавства України.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Так, нормами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Талісман Страхування" виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування (шляхом перерахування на СТО), отримало від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Нормами ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ст. ст. 1166, 1188 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» зазначено, що страхове відшкодування - це виплата, яка здійснюється Страховиком в межах страхової суми, а страхова сума - це максимально можливий розмір виплати по страхуванню, страхового відшкодування може бути недостатньо для покриття всіх збитків потерпілої особи. В такому випадку Страховик вправі звернутися безпосередньо до страхувальника (завдавача шкоди, відповідальної особи) з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля "Chery", реєстраційний номер НОМЕР_2, відшкодовується ним як власником транспортного засобу. А так як транспортний засіб "Chery", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахований у ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" (страховий поліс №АІ/7858405), то шкода відшкодовується останнім.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом №АІ/7858405 становить 00,00 грн. При цьому, ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну за вказаним полісом становить 50 000,00 грн. Отже, сума страхового відшкодування, яку просить стягнути позивач з відповідача становить 43166,09 грн.

Стосовно посилань скаржника на те, що рахунок № 00093-15/12/18 від 18.12.2015 не є належним доказом розміру завданої матеріальної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтями 22, 29 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 34 вказаного Закону розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром, відповідно до Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1998 №8 та Положення щодо укладення угоди на проведення експертної оцінки майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 08.01.1998 №16.

Таким чином, з огляду на вищенаведене та враховуючи те, що умовами договору добровільного комплексного страхування наземного транспорту передбачено, що розмір страхового відшкодування визначається профільним СТО за направленням страховика, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо посилання апелянта на судову практику, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що у даному випадку, коли для здійснення відновлювального ремонту використані нові деталі, у відповідача, як страховика цивільної відповідальності, виник обов'язок відшкодування страхового платежу, виплаченого позивачем у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля без урахування зносу деталей, що підлягають заміні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у листі від 19.07.2011 щодо судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди та визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №910/7163/14 від 15.04.2015.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Mitsubishi", реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 43166,09 грн. з ПДВ, а до позивача перейшло право відшкодування витрат в межах фактичних затрат у сумі 43166,09 грн.

З огляду на вищенаведене, з ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" на користь ПрАТ "Страхова компанія "Талісман Страхування" підлягає стягненню 43166,09 грн. страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі №910/12754/16.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, відповідачем не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі №910/12754/16 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі №910/12754/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі №910/12754/16 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі №910/12754/16 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/12754/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

Ю.Л. Власов