Постанова № 61848839, 03.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 р. Справа № 820/2376/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Асоціації підприємств "Співдружність" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2016р. по справі № 820/2376/16

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Асоціації підприємств "Співдружність"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИЛА:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Асоціації підприємств "Співдружність" (далі - відповідач), в якому просив суд:

- стягнути з Асоціації підприємств "Співдружність" адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів та пеню, в сумі 45456,81 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2016 року зазначений позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Асоціації підприємств "Співдружність" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів та пеню, в сумі 45456,81 грн. (сорок п'ять тисяч чотириста п'ятдесят шість гривень 81 коп.).

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підприємстві у спірний період працювало 15 штатних працівників та було створено 1 робоче місце для інвалідів. Проте, штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність на підприємстві не значилось.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було подано звіт за формою 3-ПН про наявність вакансій від 30.01.2015 року. Також, відповідачем надано лист Лозівського міськрайнного центру зайнятості № 1174 від 30.05.2015 року, яким повідомлено директору АП "Співдружність" про те, що до Лозівського міськрайнного центру зайнятості у 2015 році з метою сприяння у працевлаштуванні за професією економіста з планування особи з обмеженими можливостями не звертались.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць та нарахування пені.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

За приписами частини 9 зазначеної статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Виходячи з викладених норм законодавства, на підприємство хоча і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. Господарсько-правова відповідальність в такому випадку настає саме за недотримання законодавчих вимог щодо незабезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу.

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З огляду на положення вказаної норми, звітність за формою № 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для їх працевлаштування, який подається не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й).

Відповідно до п. 4 форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, у звітності "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" за можливості зазначаються відповідні категорії громадян, зокрема, інваліди.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем було подано звіт за формою 3-ПН про наявність вакансій від 30.01.2015 року, в якому зазначено, що вказане робоче місце створено для інваліда.

Також, відповідачем надано лист Лозівського міськрайнного центру зайнятості № 1174 від 30.05.2015 року, яким повідомлено директору АП "Співдружність" про те, що до Лозівського міськрайнного центру зайнятості у 2015 році з метою сприяння у працевлаштуванні за професією економіста з планування особи з обмеженими можливостями не звертались.

Суд першої інстанції помилково дійшов висновків про те, що звіт за формою 3-ПН подається підприємствами, установами та організаціями на адресу державної служби зайнятості щомісячно, відповідно до Наказу державного комітету статистики № 420 від 19.12.05 року (в редакції чинній до 31.05.2013 року), оскільки зазначений Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316, яким затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та порядку її подання (чинний з 31.05.2013 року).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, а тому і відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Відповідач у 2015 році здійснив всі передбачені чинним законодавством заходи щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та вжив заходів щодо інформування вищезазначеного органу про наявну можливість працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача, в порядку та строку визначеному законодавством.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а тому оскаржувана постанова через порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст. 4 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем у справі понесено судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 1378 грн, що підтверджується квитанцією № 0410001 (а.с.8).

Враховуючи, що колегія суддів приходить до висновку про ухвалення судового рішення на користь позивача Асоціації підприємств "Співдружність", яка не є суб'єктом владних повноважень, то відповідно до приписів ст. 94 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне присудити на користь позивача Асоціації підприємств "Співдружність" всі здійснені ним документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Асоціації підприємств "Співдружність" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2016р. по справі № 820/2376/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Асоціації підприємств "Співдружність" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, 1 поверх, код ЄДРПОУ 14070760) на користь Асоціації підприємств "Співдружність" ( 64604, Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 1, буд. 13/1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн 80 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. Повний текст постанови виготовлений 06.10.2016 р.