Ухвала суду № 61848804, 05.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/595/16

Категорія: 11.1 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до судді Одеського окружного адміністративного суду Стеценко Олега Олександровича про визнання дій (бездіяльності) незаконними, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до судді Одеського окружного адміністративного суду Стеценко Олега Олександровича про визнання дій (бездіяльності) незаконними щодо не вручення ухвали суду.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 року залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що судом порушено норми процесуального права. На думку апелянта, суддя порушив вимоги п.7 ст. 155КАС України, що є підставою для скасування ухвали про відмову у відкритті провадження та постановлення нової ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 року зобов'язано позивача надати оригінал адміністративного позову ОСОБА_1 до судді Одеського окружного адміністративного суду Стеценко Олега Олександровича з додатками, який був поданий до Одеського окружного адміністративного суду та повернутий разом з ухвалою від 15.02.2016 року та відкладено розгляд справи до 15.06.2016 року.

07.06.2016 року копія ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 року, згідно супровідного листа вих..№815/595/16/6096, була направлена ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку та у відповідності до поштового повідомлення про вручення №815/595/16/6096 була отримана позивачкою 15.06.2016 року (а.с.62).

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 року, оскільки ОСОБА_1 не виконано вимоги ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 року, повторно зобов'язано позивача надати оригінал адміністративного позову ОСОБА_1 до судді Одеського окружного адміністративного суду Стеценко Олега Олександровича з додатками, який був поданий до Одеського окружного адміністративного суду та повернутий разом з ухвалою від 15.02.2016 року та відкладено розгляд справи до 18.07.2016 року.

Зазначену ухвалу суду 24.06.2016 року за вих.№815/595/16/6824 було направлено на адресу позивачки, яку особисто ОСОБА_1 отримала 07.07.2016 року, згідно рекомендованого листа (а.с.68).

23.06.2016 року до суду першої інстанції надійшло клопотання ОСОБА_1 вх.№8634 про розгляд справи в порядку письмового провадження. З тексту зазначеного клопотання вбачається, що апелянтом не заперечується той факт, що їй 15.06.2016 року стало відомо про ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 року, якою було зобов'язано позивача надати оригінал адміністративного позову ОСОБА_1 до судді Одеського окружного адміністративного суду Стеценко Олега Олександровича з додатками.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без розгляду, оскільки не були виконанні вимоги ухвал суду від 26.05.2016 р. та від 15.06.2016 р., крім того у суду першої інстанції були докази отримання позивачем вищезазначених ухвал суду, що вбачається з наявних в матеріалах справи поштових повідомлень та заяви позивачки від 23.06.2016 року вх..№8634.

Судова колегія суду апеляційної інстанції всесторонньо, повно та об'єктивно дослідивши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано та законно було постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.2 ст.49 КАС України позивач повинен добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами, не зловживати ними та неухильно виконувати свої процесуальні обов'язки.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено ухвалою від 26.05.2016р. процесуального строку на виконання зобов'язання щодо надання до суду оригіналу адміністративного позову ОСОБА_1, а тому вважає що судом протиправно було постановлено ухвалу щодо залишення без розгляду її позовну заяву.

Колегія суддів вважає такі доводи апелянта не обгрунтованими з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 року було зобов'язано позивача надати оригінал адміністративного позову ОСОБА_1 та розгляд справи було відкладено до 15.06.2016 року, в подальшому, оскільки позивачкою не були виконанні вимоги зазначеної ухвали, судом повторно ухвалою від 15.06.2016 року було відкладено розгляд справи до 18.07.2016 року для виконання вимог суду зазначених ухвалами.

Тобто, фактично, судом два рази надавалась можливість позивачу надати до суду оригінал позовної заяви, розгляд справи без якої, у відповідності до ст..106 КАС України, взагалі є неможливим, однак позивачем зазначені ухвали були проігноровані, оскільки матеріалами справи підтверджується та не заперечується самою ОСОБА_1, що їй стало відомо про необхідність надати оригінал позовної заяви 15.06.2016р., однак до суду було направлено оригінал позову лише 21.07.2016 року (а.с.74), тобто позивачкою не були виконані ухвали суду на протязі більше одного місяця без поважних причин.

Доводи викладені в заяві вх..№10307 від 25.07.2016 року, наданої до суду на виконання ухвали суду від 15.06.2016 року, що позивач не знаходилась в Одесі, а її представник не знав де знаходяться витребуванні судом документи, а тому не могла вчасно надати їх суду не підтверджуються будь-якими доказами, оскільки в матеріалах справи наявне поштове повідомлення про отримання повістки та ухвали суду на ім'я ОСОБА_1, яке було особисто отримано останньою 07.07.2016 року за адресою АДРЕСА_1 (а.с.68), що ставить під сумнів доводи апелянта, що вона не знаходилась в м.Одесі, а тому не могла виконати вимоги ухвали суду.

Також згідно ч.6. ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до п.7 ст.155 КАС України адміністративний позов залишається без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом;

Доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції при постановленні ухвали про залишення позовної заяви без розгляду протиправно не було враховано положення ст. 128 КАС України, з урахуванням заяви позивачки про розгляд справи без її участі є необґрунтованими, оскільки адміністративний позов було залишено без розгляду на підставі п.7 ст.155 КАС України, так як ОСОБА_1 не було усунуто недоліків позовної заяви, визначених в ухвалах суду від 26.05.2016р. та від 15.06.2016р., а тому ніяким чином не спростовують висновків суду першої інстанції.

Крім цього судова колегія вважає вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Дії позивача, спрямовані на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушують права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Відповідно до положень, передбачених ч. 1, 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки та зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Крім наявних прав особи, що беруть участь у справі, наділені також певними обов'язками, що кореспондують процесуальним правам інших осіб, та дають змогу здійснювати ефективний розгляд справи судом. При цьому процесуальні права і обов'язки будь-якої особи, яка бере участь у справі, не можуть визнаватися більш або менш важливими ніж права і обов'язки другої особи, яка бере участь у справі.

Згідно ч. 1 ст.122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

З аналізу зазначених процесуальних норм вбачається, що право на розгляд справи судом протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, належить як позивачу, так і відповідачу.

Таким чином судова колегія суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що не виконоючи вимоги ухвал Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 року та від 15.06.2016 року, а саме не надаючи до суду оригінал позовної заяви на протязі більше як одного місяця з моменту отримання 15.06.2016 року ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 року, без вмотивованого обгрунтовання причин не виконання останніх, ОСОБА_1, недобросовісно користувалася належними їй процесуальними правами, порушуючи права інших учасників процесу.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що оскільки ОСОБА_1 без поважних причин не виконала ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 року та від 15.06.2016 року, а судом першої інстанції було дотримані всі вимоги процессуального законодавства та надано позивачеві достатньо часу для усунення недоліків позовної заяви, ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 року про залишення без розгляду адміністративного позову, на підставі п.7 ст.155 КАС України є вмотивованою, а тому правові підстави для задоволення вимог апелянта та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та винесено ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик