Постанова № 61844322, 06.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4309/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Завальнюка І.В.,

за участю секретаря Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командування військово-морських сил Збройних Сил України, Науково-дослідного центру Збройних Сил України «Державний океанаріум» (в/ч А1113) про визнання протиправною бездіяльності, зобовязання призначити на посаду,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просить суд визнати протиправною бездіяльність Командування військово-морських сил Збройних Сил України, яка полягає у непризначенні його за результатами конкурсу на вакантну посаду головного наукового співробітника науково-дослідного управління (проблем охорони морських баз та узбережжя) військової частини А1113; зобовязати Командування військово-морських сил Збройних Сил України та військову частину А1113 призначити його на посаду головного наукового співробітника науково-дослідного управління (проблем охорони морських баз та узбережжя) військової частини А1113 за результатами конкурсу, затвердженого рішенням науково-технічної ради військової частини А1113 від 26.02.2016 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.02.2016 р. ОСОБА_1 виграв конкурс на призначення на посаду головного наукового співробітника науково-дослідного відділу РХБЗ та екологічної безпеки науково-дослідного управління (проблем охорони морських баз та узбережжя), за результатами якого до Командування військово-морських сил Збройних Сил України було підготовлено та направлено подання про його призначення. Однак зазначене подання було розглянуто та повернуто без реалізації на підставі листа т.в.о. начальника управління персоналу заступника начальника штабу Командування Військово-Морських Сил ЗС України капітана 1 рангу ОСОБА_2 від 10.06.2016 р. № 15/1/1792. Так, згідно вказаного листа командувачем не прийнято позитивного рішення щодо призначення на вищу посаду позивача, оскільки офіцер не має наукового ступеня, достатнього досвіду наукової діяльності, проходження служби за напрямком проти диверсійної та антитерористичної діяльності, не проходив відповідного курсу та рівень освіти офіцера не відповідає рівню військової освіти за майбутньою посадою, чим не дотримано п.4.10 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗС України. На думку позивача, вищезазначені дії та бездіяльність не відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинами. Так, позивач здобув науковий ступінь кандидата економічних наук 29.06.2016 р.; проходив службу в науково-дослідному відділі РХБЗ та екологічної безпеки науково-дослідного управління (проблеми охорони морських баз та узбережжя); має достатній досвід наукової діяльності; є учасником бойових дій, учасником АТО із 10 бойовими виходами на передову лінію зіткнення. Сукупність вищеозначених чинників надає позивачу законне право обіймати вакантну посаду, на яку він виграв конкурс, що зумовлювало обовязок командування призначити його на посаду.

До суду з'явилися позивач та його представник, які позовні вимоги із викладених вище підстав підтримали у повному обсязі та просили задовольнити позов.

Представник Командування військово-морських сил Збройних Сил України в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову. Так, 06 травня 2016 р. з в/ч А1113 на адресу Командування Військово-Морських Сил ЗС України надійшли документи щодо призначення на вищу посаду полковника ОСОБА_1, а саме: супровідний лист, рапорт, подання та службова характеристика. Згідно подання ОСОБА_1 подається до призначення на посаду головного наукового співробітника (проблем охорони морських баз та узбережжя). Позивач здобув вищу освіту за спеціальністю «командна тактична хімічних війська» і підготовку (перепідготовку, підвищення кваліфікації) не проходив; участь у бойових діях не приймав, у резерві для просування по службі не перебуває. До вказаного комплекту документів не було долучено жодного рішення науково-технічної ради з відповідними рекомендаціями, витягів з протоколів, довідок тощо, на які позивач посилається у позові. За результатами розгляду поданих документів позитивного рішення щодо призначення ОСОБА_1 на вищу посаду прийнято не було з підстав, викладених у листі № 15/1/1792 від 10.06.2016 р. Втім, 11 серпня 2016 р. з в/ч А1113 до Командування повторно надійшли документи щодо призначення позивача на вищу посаду, які наразі перебувають на розгляді, що на думку представника відповідача обумовлює відмову в задоволенні позову.

Представник Науково-дослідного центру Збройних Сил України «Державний океанаріум» (в/ч А1113) в судовому засіданні позовні вимоги визнав та не заперечував проти адміністративного позову, пояснивши, що 17.03.2016 р. на адресу командування ВМС ЗС України, до компетенції якого входить видання наказу про призначення позивача на посаду, військовою частиною А1113 були подані відповідні подання та копія рішення науково-технічної ради військової частини про призначення позивача на вакантну посаду. Проте Командуванням не було видано відповідного наказу про призначення ОСОБА_1 на вищезазначену посаду. В свою чергу, Інструкція про порядок заміщення вакантних посад командування (керівного складу), наукових, науково-педагогічних (педагогічних) працівників у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів та науково-дослідніх установ Збройних Сил України на конкурсній основі передбачає обовязок посадової особи, до компетенції якої входить питання призначення військовослужбовців, які стали переможцями конкурсу, видати відповідний наказ по особовому складу. При цьому зазначена інструкція не передбачає для кандидатів на призначення на посади працівників науково-дослідних установ ЗС України наявності наукового ступеню або досвіду проходження служби за напрямком протидиверсійної та/або антитерористичної діяльності. У цілому в/ч А1113 вважає, що причини для непризначення позивача на посаду відсутні, у звязку із чим визнає позов у повному обсязі.

Вислухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що наказом Міністра Оборони України № 30 від 19.01.2016 р. полковника ОСОБА_1 призначено на посаду старшого наукового співробітника науково-дослідного відділу (екологічного забезпечення військово-морської діяльності) Науково-Дослідного Центру Збройних Сил України Державний океанаріум (військова частина А1113).

Згідно з наказом командира в/ч А1113 від 24.12.2015 р. № 106 Про призначення конкурсу по заміщенню вакантних посад у військовій частині А1113 на конкурсній основі позивачем у відведений п.3 вказаного наказу термін подано рапорт із додатками на заміщення вакантної посади осіб офіцерського складу головний науковий співробітник науково-дослідного управління, штатна категорія капітан 2 рангу.

Згідно витягу з протоколу № 4 від 26.02.2016 р. засідання Науково-технічної ради в/ч А1113 Про заміщення вакантних посад командування, наукових працівників у військовій частині на конкурсній основі за результатами таємного голосування (12 за, 0 проти) ОСОБА_1 став переможцем конкурсу та його кандидатуру було рекомендовано для призначення на посаду головного наукового співробітника науково-дослідного управління.

Наказом командира військової частині А1113 від 30.03.2016 р. № 53 позивача тимчасово допущено до виконання обовязків за вакантною посадою головного наукового співробітника науково-дослідного управління (проблем охороні морських баз та узбережжя).

06 травня 2016 року з в/ч А1113 на адресу Командування військово-морських сил Збройних Сил України надійшли документи (вих. № 516 від 06.05.2016 р.) щодо призначення на вищу посаду полковника ОСОБА_1, а саме: супровідний лист, рапорт, подання та службова характеристика.

Згідно подання полковник ОСОБА_1 подається до призначення на посаду головного наукового співробітника (проблем охорони морських баз та узбережжя); ВОС 3901002; штатна категорія - «капітан 2 рангу»; дата народження військовослужбовця 01.01.1956 р.; освіта Тамбовське вище воєнне командне училище хімічного захисту у 1979 р. за спеціальністю «командна тактика хімічних військ»; участь у бойових діях, міжнародних миротворчих операціях, міжнародних військових навчаннях не приймав; державні нагороди, заохочувальні відзнаки МО України: 29.11.2001 р. медаль «10 років ЗСУ», 17.09.2004 р. медаль « 60 років визволення України від фашистських загарбників», 01.11.2016 р. медаль «Національний герой», нагрудний знак « 70 років Одеському військовому округу Південному оперативному командуванню», відзнака КП ПОК «За особисті заслуги»; у резерві для просування по службі не перебуває.

В підставах для подання зазначено, що подається до призначення на вищу посаду головного наукового співробітника науково-дослідного управління (проблем охорони морських баз та узбережжя) відповідно до рішення Міністра оборони України від 25.04.2016 р. № 8015/з у порядку просування по службі.

За час проходження служби у Науково-дослідному центрі Збройних Сил України "Державний океанаріум" на посаді наукового співробітника науково-дослідного відділу (радіаційного, хімічного, біологічного захисту та екологічної безпеки) зарекомендував себе з позитивного боку, як грамотний, працелюбний та дисциплінований офіцер. Має багаторічний досвід військової служби. Сумлінно ставиться до виконання своїх службових обов'язків, всі поставлені перед ним завдання виконує точно і у встановлений термін. У своїй службовій діяльності завжди дотримується законності. Має організаторські здібності, у складній ситуації спроможний сконцентруватися, виділити основний напрямок роботи, згуртувати колектив та вчасно і якісно виконати поставлені завдання. Цілеспрямований, всі поставлені перед собою цілі досягає. У спілкуванні зі старшими начальниками тактовний. Надані документи до захисту дисертаційного дослідження. Твердо знає та постійно застосовує в службовій діяльності положення Статутів Збройних Сил України та керівних документів Міністерства оборони України, постійно керується їх положеннями в повсякденній діяльності. У стройовому відношенні підтягнутий, охайний. На критику реагує правильно. В колективі користується авторитетом. Фізично розвинений. Стан здоров'я добрий. Відносно військовослужбовця дізнання не здійснюються, досудове та судове слідство це проводиться, кримінальна справа не порушена, корупційних дій ЕК не здійснював.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач більше ніж 1 рік та 8 місяців проходить військову службу у науково-дослідній установі Збройних Сил України, обіймаючи посаду саме наукового працівника - старшого наукового співробітника науково-дослідного відділу (екологічного забезпечення військово-морської діяльності); більше шести місяців виконує обов'язки за посадою саме головного наукового співробітника науково-дослідного управління (проблем охорони морських баз та узбережжя), переможцем конкурсу на заміщення якої він був визнаний.

Здобувши у 1979 році вищу військову освіту оперативно-тактичного рівня за спеціальністю командна тактична хімічних військ, інженер з експлуатації техніки РХБ захисту, до 23.01.2002 року проходив військову службу у Збройних Силах на різних офіцерських посадах, після чого протягом більше десяти років очолював державні підприємства Міністерства оборони України.

У цей же час, поряд із здобуттям досвіду військової служби на керівних посадах, займався науковою діяльністю, працюючи над дисертацією за спеціальністю економіка управління підприємствами, здобувши науковий ступень кандидата економічних наук у сфері прикладних та соціально-гуманітарних наук.

При цьому штатна посада головного наукового співробітника науково-дослідного управління (проблем охорони морських баз та узбережжя) військової частини А1113 передбачає військово-облікову спеціальність 3901002 «Технічні, прикладні та соціально-гуманітарні науки» з військовою освітою оперативно-тактичного рівня.

Також за результатами виконання службових обовязків у складі групи української сторони СЦКК в районі проведення антитерористичної операції позивачем отримано статус учасника бойових дій згідно посвідчення від 11.08.2016 р. серії УБД № 127990.

15 червня 2016 року до в/ч А1113 надійшов лист т.в.о. начальника управління персоналу заступника начальника штабу Командування Військово-Морських Сил ЗС України капітана 1 рангу ОСОБА_2 від 10.06.2016 р. № 15/1/1792, згідно якого командувачем Військово-Морських Сил Збройних Сил України не прийнято позитивного рішення щодо призначення на вищу посаду полковника ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що офіцер не має наукового ступеня, не має достатнього досвіду наукової діяльності, не має досвіду проходження служби за напрямком протидиверсійної та антитерористичної діяльності, не проходив відповідного курсу та рівень освіти офіцера не відповідає рівню військової освіти за майбутньою посадою, що суперечить п. 4.10 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (Особи офіцерського складу призначаються на вищу посаду за умови відповідності їх рівня військової освіти рівню військової освіти за майбутньою посадою), Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів», Інструкції про заміщення вакантних посад наукових працівників на конкурсній основі, затвердженої спільним наказом МОУ та МОНУ від 27.01.2015 року № 37/51.

Аналогічне подання в/ч А1113 було подано до Командування військово-морських сил Збройних Сил України повторно 09 серпня 2016 року, однак станом на 29 серпня 2016 р. позивача не було призначено на посаду головного наукового співробітника науково-дослідного управління (проблем охороні морських баз та узбережжя), що зумовило його звернутися за судовим захистом із даним адміністративним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені дії та бездіяльність Командування військово-морських сил Збройних Сил України необґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині підлягаючими задоволенню у звязку з наступним.

З огляду на матеріали справи, проведення конкурсу на заміщення вакантних посад відбувалося у відповідності до Інструкції про порядок заміщення вакантних посад командування (керівного складу), наукових, науково-педагогічних (педагогічних) працівників у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів та науково-дослідних установах Збройних Сил України на конкурсній основі, затверджена наказом Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України від 27 січня 2015 року N 37/51.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі визначає Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N 1153/2008.

Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Згідно з п.85 Положення № 1153/2008 просування по службі військовослужбовців здійснюється на альтернативній основі за умови перебування військовослужбовців у резерві або на конкурсній основі на посади науково-педагогічних (наукових) працівників.

Порядок формування та використання резерву, а також порядок призначення осіб офіцерського складу на посади науково-педагогічних (наукових) працівників визначаються Міністерством оборони України.

Відповідно до п.98 цього ж Положення призначення осіб офіцерського складу на посади командування (керівного складу), наукових та науково-педагогічних (педагогічних) працівників у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, наукових (науково-дослідних) установах здійснюється відповідно до номенклатури посад з урахуванням вимог Законів України "Про вищу освіту" та "Про наукову і науково-технічну діяльність". Порядок призначення офіцерів на зазначені посади встановлюється Міністерством оборони України.

Згідно ч.5 ст.6 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» прийняття на роботу наукових працівників здійснюється на конкурсних засадах, крім випадків, передбачених законодавством України.

До виключної компетенції вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи, серед іншого, належить питання щодо затвердження результатів атестації наукових працівників, аспірантів, докторантів, здобувачів та результатів конкурсу на вакантні посади наукових працівників (п.6 ч.3 ст.10 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»).

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 р. N 170.

Відповідно до п.4.1 Інструкції № 170 призначення військовослужбовців на посади і переміщення по службі здійснюються в т.ч. за результатами оцінювання на підставі подань та клопотань посадових осіб, а також рішень колегіальних органів, утворених відповідно до чинного законодавства України. До цих колегіальних органів належать вчені (педагогічні) ради військових навчальних закладів та науково-дослідних установ.

Згідно з п.4.9 Інструкції № 170 підставами для видання наказів по особовому складу про призначення і переміщення військовослужбовців є: на вищі посади - витяг із Плану переміщення на посади, а в разі здійснення незапланованого переміщення, - Подання (додаток 1) та витяг із Резерву для просування по службі та (або) витяг із рішення колегіального органу, визначеного Інструкцією про порядок заміщення вакантних посад командування (керівного складу), наукових, науково-педагогічних (педагогічних) працівників у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів та науково-дослідних установах Збройних Сил України на конкурсній основі, затвердженою наказом Міністерства оборони України, Міністерства освіти і науки України від 27 січня 2015 року N 37/51, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2015 року за N 162/26607 (далі - Інструкція про порядок заміщення вакантних посад командування (керівного складу), наукових, науково-педагогічних (педагогічних) працівників).

Подання підписується командиром військової частини й надсилається до посадової особи, яка має право видавати наказ по особовому складу щодо призначення або переміщення військовослужбовця.

В силу п.4.23 Інструкції № 170 призначення військовослужбовців на штатні посади командування, наукових і науково-педагогічних працівників у військових навчальних закладах і науково-дослідних установах здійснюється на конкурсній основі в порядку, визначеному Положенням, цією Інструкцією та Інструкцією про порядок заміщення вакантних посад командування (керівного складу), наукових, науково-педагогічних (педагогічних) працівників.

Порядок заміщення на конкурсній основі особами офіцерського складу та цивільними особами вакантних посад командування (керівного складу), наукових, науково-педагогічних (педагогічних) працівників і поширюється на вищі військові навчальні заклади (далі - ВВНЗ), військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів (військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки вищих навчальних закладів) (далі - ВНП ВНЗ) та науково-дослідні установи (далі - НДУ) визначає Інструкція про порядок заміщення вакантних посад командування (керівного складу), наукових, науково-педагогічних (педагогічних) працівників у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів та науково-дослідних установах Збройних Сил України на конкурсній основі, затверджена наказом Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України від 27 січня 2015 року N 37/51.

Призначення осіб офіцерського складу та цивільних осіб на посади командування (керівного складу), науково-педагогічних (педагогічних), наукових працівників у ВВНЗ, ВНП ВНЗ, НДУ та філіях НДУ здійснюється на основі конкурсного відбору відповідно до цієї Інструкції (п.2).

Посади командування (керівного складу), науково-педагогічних (педагогічних), наукових працівників у ВВНЗ, ВНП ВНЗ, НДУ та філіях НДУ заміщуються особами офіцерського складу та цивільними особами, які призначаються на ці посади за підсумками конкурсу (п.4).

Відповідно до п.1 розд.VIII Інструкції особи офіцерського складу, обрані за конкурсом на посади у ВВНЗ (ВНП ВНЗ), НДУ або філії НДУ, призначаються на посади наказами по особовому складу командирів (начальників) відповідно до номенклатури посад для призначення осіб офіцерського складу.

Отже командиром (начальником) не може бути прийнято інше, відмінне від призначення на посаду, рішення за умови отримання передбаченого Інструкцією № 37/51 подання, у зв'язку із чим суд визнає рішення Командування військово-морських сил Збройних Сил України, оформлене листом т.в.о. начальника управління персоналу заступника начальника штабу Командування Військово-Морських Сил ЗС України капітана 1 рангу ОСОБА_2 від 10.06.2016 р. № 15/1/1792, яким позивачу фактично відмовлено у призначенні на посаду, таким, що не відповідає вимогам законодавства, що регулює спірні правовідносини. При цьому викладені в зазначеному листі причини для непризначення позивача на вакантну посаду взагалі не є обовязковими критеріями для прийняття позитивного рішення щодо кандидата на посаду. Втім, відповідну оцінку кваліфікаційним вимогам до кандидатів на відповідну посаду в даному випадку надає науково-технічна рада в/ч А1113 і за результатами якої позивача рекомендовано до призначення.

При цьому суд враховує, що Інструкція не передбачає для кандидатів на призначення на посади наукових співробітників науково-дослідник установ Збройних Сил України наявності наукового ступеня (вченого звання) або досвіду проходження служби за напрямком протидиверсійної та/або антитерористичної діяльності, а застосоване в Інструкції поняття «достатній досвід наукової діяльності» не конкретизоване, не обмежене певними часовими рамками (стажем) або будь-якими іншими критеріями, оскільки наявність та достатність такого досвіду у кожному конкретному випадку визначається науково-технічною радою в/ч А1113, виходячи з особистих якостей кандидата на посаду та характеру наукової діяльності, яка здійснюватиметься ним, про що слушно зазначив Науково-дослідний центр Збройних Сил України «Державний океанаріум» (в/ч А1113) у заяві про визнання позовних вимог.

На думку суду, суб'єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Для вирішення спору та оцінки оскаржуваного рішення суд також врахував вимоги Європейської соціальної хартії, обовязок з дотримання якої Україна взяла на себе відповідно до закону України від 14 вересня 2006 року № 137-V «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» та якої не дотримався відповідач.

Україна взяла на себе зобов'язання вважати обов'язковими для України такі статті та пункти частини II Хартії: - пункти 1 (визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов'язків досягнення та підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості), 2 (ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає), 3 (створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування), 4 (забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм) статті 1 «Право на працю».

Зваживши на вищевикладені обставини справи та вимоги законодавства, суд дійшов висновку, що Командуванням військово-морських сил Збройних Сил України допущено неправомірні дії, які полягають у непризначенні позивача на посаду.

Поряд із тим, повторне подання від 09 серпня 2016 р. про призначення позивача за результатами конкурсу на вакантну посаду головного наукового співробітника науково-дослідного управління (проблем охорони морських баз та узбережжя) військової частини А1113 на момент розгляду справи також не реалізовано відповідним наказом, що суд оцінює як неправомірну бездіяльність.

Так, за своєю правовою природою бездіяльність це як пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретних дій, які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах; так і характеризується свідомим і вольовим актом поведінки особи.

В той же час суд вважає не підлягаючою до задоволення вимогу про зобовязання відповідачів призначити позивача на посаду головного наукового співробітника науково-дослідного управління (проблем охорони морських баз та узбережжя) військової частини А1113 за результатами конкурсу, затвердженого рішенням науково-технічної ради військової частини А1113 від 26.02.2016 р., оскільки наказ по особовому складу щодо призначення або переміщення військовослужбовця видається на підставі подання відповідного подання командира військової частини. Суд зазначає, що видання відповідного наказу (у т.ч. за змістом, який є обовязковим в силу закону) є дискреційними повноваженнями державного органу та не може бути перебрано судом адміністративної юрисдикції.

Так, постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обовязку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію. Отже в даному випадку суд вважає за необхідне зобовязати Командування військово-морських сил Збройних Сил України вирішити питання про призначення ОСОБА_1 за результатами конкурсу на вакантну посаду головного наукового співробітника науково-дослідного управління (проблем охорони морських баз та узбережжя) військової частини А1113 з урахуванням викладених вище висновків суду.

При цьому у суду відсутні підстави для зобовязання командира в/ч А1113 призначити позивача на відповідну посаду, оскільки цьому повинен передувати відповідний наказ Командування військово-морських сил Збройних Сил України, як це передбачено спільним наказом Міністра оброни України та Міністерства освіти і науки України від 27.01.2015 р. № 37/57.

З урахуванням викладеного, за результатами зясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

На підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії та бездіяльність Командування військово-морських сил Збройних Сил України, які полягають у непризначенні ОСОБА_1 за результатами конкурсу на вакантну посаду головного наукового співробітника науково-дослідного управління (проблем охорони морських баз та узбережжя) військової частини А1113.

Зобов'язати Командування військово-морських сил Збройних Сил України вирішити питання про призначення ОСОБА_1 на посаду головного наукового співробітника науково-дослідного управління (проблем охорони морських баз та узбережжя) військової частини А1113 за результатами конкурсу, затвердженого рішенням науково-технічної ради військової частини А1113 від 26.02.2016 р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2016 року.

Суддя _____І.В. Завальнюк