Постанова № 61844185, 26.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2016 року № 826/6636/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону Національної поліції України про визнання протиправними та скасування рішень атестаційних комісій, визнання протиправним та скасування наказу № 230 о/с від 14.03.2016, поновлення на посаді, стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1) з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (надалі - відповідач 1 або ГУ Національної поліції в у м. Києві), Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві (надалі - відповідач 2 або Атестаційна комісія) та Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону Національної поліції України (надалі - відповідач 3 або Апеляційна атестаційна комісія), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії відносно ОСОБА_1;

- визнати протиправним та скасувати рішення Апеляційної атестаційної комісії відносно ОСОБА_1;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Національної поліції у м. Києві № 230 о/с від 14.03.2016 в частині звільнення ОСОБА_1;

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора батальйону супроводження ГУ Національної поліції в у м. Києві з спеціальним званням «майора поліції»;

- стягнути з ГУ Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу;

- зобов'язати ГУ Національної поліції у м. Києві внести відповідні відомості в трудову книжку ОСОБА_1

Позовні вимоги мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 з лав Національної поліції, на думку позивача, є незаконним, оскільки з 07.11.2015 його було прийнято на службу до відповідача 1 з присвоєнням йому спеціального звання, та після проходження ОСОБА_1 відповідно конкурсу для перевірки професійних звнань та навичок. Рішення атестаційних комісій позивач вважає суб'єктивними, безпідставними і такими що не ґрунтуються на вимогах Закону України «Про Національну поліцію» та положеннях Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, а тому такі рішення підлягають скасуванню як протиправні. Як зазначає позивач, відповідачем 2 при прийнятті рішення про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді в поліції протиправно не були враховані позитивні результати тестувань на предмет знання законодавчої бази і на загальні здібності та навички, відомості з атестаційного листа, складеного безпосереднім керівником ОСОБА_1, і позитивні результати попередньо проведеного конкурсу. Також позивач посилається на те, що він завчасно не був повідомлений про дату, час і місце проведення атестації, та не мав змогу завчасно ознайомитись зі складом атестаційної комісії.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідачі явку своїх представників в призначене судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Натомість 03.08.2016 від ГУ Національної поліції у м. Києві до канцелярії суду надійшли заперечення проти позову, де зазначено, що атестування позивача та прийняття наказу про звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність було здійснено в межах та у відповідності до чинного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представників відповідачів в судове засідання, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем 1 документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, ОСОБА_1 з серпня 2000 року проходив службу в органах внутрішніх справ, в тому числі у період з березня по листопад 2011 року на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби - керівника групи дорожньо-патрульної служби відділу ДАІ з обслуговування Святошинського району, підпорядкованого ГУМВС Українив м. Києві, у листопаді 2015 року - інспектора групи організації дорожнього руху та нагляду за станом доріг відділу з обслуговування міста Києва Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих ссистем (підпорядкованого Департаменту Державної автомобільної інспекції) при МВС України.

16.09.2015 Кабінет Міністрів України у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про Національну поліцію» постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ та утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 2360 о/с відповідно до п. 9 розд. ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до п. 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 (М-248257), інспектора групи організації дорожнього руху та нагляду за станом доріг, звільнено з 06.11.2015 в запас Збройних Сил (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) до Національної поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 07.11.2015 № 43 о/с відповідно до п. 9 та 12 Розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1, як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ, призначено з присвоєнням спеціального звання майора поліції в порядку переатестування на посаду інспектора батальйону супровадження ГУ Національної поліції у м. Києві.

18.01.2016 було проведено атестування позивача в порядку ст. 57 Закону України «про Національну поліцію».

18.01.2016 Атестаційна комісія № 8 ГУ Національної поліції у м. Києві за результатами атестування позивача прийняла рішення про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, і рекомендувала звільнити його зі служби в поліції через службову невідповідність.

Як зазначає відповідач 1 в тексті своїх письмових заперечень, атестування ОСОБА_1 18.01.2016 проводила Атестаційна комісія № 8 до складу якої входили: голова комісії - Потєхін Д.О., секретар комісії - Петрук Д.С., члени комісії - Проняк О.В., Корнюшена О.С. На розгляд Комісії були надані такі матеріали: атестаційний лист зі службовою характеристикою; інформаційна довідка про функціональну підготовку, вогневу та фізичну підготовку; декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік. За результатами розгляду таких матеріалів та проведеної співбесіди Атестаційною комісією було прийнято рішення більшістю голосів, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. При цьому, представник відповідача 1 зауважив, що в ході проведеної співбесіди позивач не викликав довіру у членів комісії та не переконав їх у тому, що він відповідає вимогам працівника у новоствореній поліції.

Водночас, в судовому засіданні позивач вказав, що за результатами тестування ним було здобуто 60 бали, з них за результатами тестування на загальну здібності та навички - 33 із можливих 60, за результатами тесту на знання законодавчої бази - 27 бали з 60 можливих, що відповідає прохідному показнику. 18.01.2016 з ним проводилися співбесіда членами Атестаційної комісії, склад якої йому не оголошувався, а тому він не зміг скористатися правом на заявлення відводу членам комісії.

З рішенням (висновком) Атестаційної комісії № 8 позивач ознайомився 21.01.2016 та оскаржив правомірність такого рішення до Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону. 26.01.2016 апеляційна скарга позивача на рішення Атестаційної комісії була відхилена.

Наказом ГУ Національної поліції у м. Києві від 14.03.2016 № 230 о/с майора поліції ОСОБА_1 відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) звільнено зі служби в поліції з посади інспектора батальйону супровадження Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Не погоджуючись з висновками атестаційних комісій та наказом про звільнення, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Заперечуючи проти заявлених позивачем позовних представник відповідача 1 подав до суду копії таких документів: атестаційного листа, складеного відносно ОСОБА_1 за формою визначеною Інструкцією про порядок атестування поліцейських; інформаційної довідки, складеної 10.12.2015 відносно ОСОБА_1; довідки щодо роботи в минулому і проходження служби, складеної відносно ОСОБА_1; довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади»; протоколів засідань Атестаційної комісії № 8, датованих 15.01.2016 за № 16.00000814 від та 18.0.12016за № 15.00000814.0008335; пояснювальної записки членів Атестаційної комісії № 8 від 18.01.2016; протоколу засідання Апеляційної атестаційної комісії № 13-26/01 від 26.01.2016; послужного списку ОСОБА_1 (особовий № М-248257); декларації ОСОБА_1 про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік; особової справи ОСОБА_1 № 316; листа Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 03.04.2015 № 3326/9/26-37-17-04-25, наданого у відповідь на запит Управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в м. Києві від 16.03.2015 № 10/340 щодо проведення перевірки відомостей, зазначених у декларації ОСОБА_1 про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру; висновку Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 09.12.2015 № 16386/9/26-57-17-03-06 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Завкону Україн «Про очищення влади», про ОСОБА_1; витягу з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення станом на 08.04.2015; інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про результати спеціальної перевірки відомостей щодо особи, яка претендує на зайняття посади, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, станом на 08.04.2015; довідку ГУ Національної поліції у м. Києві про доходи ОСОБА_1 за період з листопада 2015 року по березень 2016 року.

Розглядаючи справу по суті, суд виходив з наступного.

02.07.2015 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VІІІ), який набрав чинності 07.11.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 ст. 48 Закону № 580-VІІІ визначено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Згідно норм ст. 47 Закону № 580-VІІІ призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Пунктом 9 розд. XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Згідно п. 10 розд. XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Таким чином, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Наявні у справі матеріали (а саме витяг з наказу ГУ Національної поліції у м. Києві «Щодо особового складу» № 43 о/с від 07.11.2015) свідчать, що позивач був прийнятий на службу до поліції на посаду інспектора батальйону супроводження Головного управління Національної поліції у м. Києві з присвоєнням йому спеціального звання майора поліції на умовах, визначених п. 9 розд. XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ, шляхом видання наказу про призначення за його згодою (за заявою від 07.11.2015).

Статтею 58 Закону № 580-VІІІ передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

В тексті вказаного наказу ГУ Наційональної поліції у м. Києві № 43 о/с від 07.11.2015 застереження про тимчасовість призначення ОСОБА_1 на посаду в поліції відсутні.

Щодо посилань в зазначеному наказі на призначення позивача на посаду в порядку переатестування згідно п. 9 та 12 розд. ХІ Закону України «Про Національну поліцію» суд зазначає, що відповідно до п. 9 розд. XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Вказаний пункт Закону № 580-VІІІ не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.

Натомість мету та підстави атестування поліцейських визначено у ст. 57 Закону № 580-VІІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону № 580-VІІІ атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 цієї статті Закону передбачено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Зі змісту наведеної норми ч. 2 ст. 57 Закону № 580-VІІІ вбачається, що підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

В ході розгляду даної справи представники відповідачів не пред'явили суду копію відповідного наказу ГУ Національної поліції у м. Києві про проведення атестування поліцейських ГУ Національної поліції у м. Києві та створення атестаційних комісій для встановлення підстав для атестування 18.0.12016 поліцейських (в тому числі ОСОБА_1), та письмових пояснень про причини відсутності такого документу до суду не подали.

Зі змісту поданих відповідачем 1 заперечень проти позову вбачається, що атестування позивача було проведено у порядку атестації усіх поліцейських ГУ Національної поліції у м. Києві з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що відповідає ч. 1 ст. 57 Закону № 580-VІІІ.

Наведені підстави для призначення атестування суд оцінює критично, позаяк мета атестування, закріплена у частині першій згаданої статті, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у ч. 2 ст. 57 Закону № 580-VІІІ. Між тим, Закон № 580-VІІІ не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених ч. 2 статті 57 Закону № 580-VІІІ.

За викладених обставин, суд вважає, що наявність у відповідача 1 правових підстав для включення позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, матеріалами справи не підтверджується.

Надаючи правову оцінку рішенню Атестаційної комісії № 8 ГУ Національної поліції у м. Києві від 18.01.2016 про невідповідність позивача займаній посаді, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 4 і 5 ст. 57 Закону № 580-VІІІ рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України, а саме врегульований Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 № 1465, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за № 1445/27890 (далі - Інструкція № 1465).

Дана Інструкція визначає порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Пунктом 2 розд. І Інструкції № 1465 визначено, що керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.

Згідно з приписами п. 1 розд. ІІ зазначеної Інструкції, створення атестаційних комісій, їх компетенція та повноваження вазначаються цією Інструкцією.

У відповідності до пп. 2 п. 2 розд. ІІ Інструкції, у Національній поліції України створюються атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу з погодженням із Національною поліцією України.

Як зазначалося вище по тексту цього судового рішення, відповідачі 1 і 2 не надали суду копії наказу про про проведення атестування поліцейських ГУ Національної поліції у м. Києві та створення атестаційних комісій, факт погодження персонального складу Атестаційної комісії № 8 з Національною поліцією України документально не підтвердили.

Порядок організації, підготовки та проведення атестування визначений розд. ІV Інструкції № 1465. Зокрема, згідно з п. 11 розд. IV Інструкції № 1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Відповідно до п. 3 розд. IV Інструкції № 1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.

За змістом п. 7 - 9 розд. ІV Інструкції № 1465 керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Відповідно до п. 10, 11, 12 розд. ІV Інструкції №1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Пунктом 15 розд. ІV Інструкції № 1465 передбачено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, відповідно до п. 16 розд. ІV Інструкції № 1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Зміст викладених положень Інструкції № 1465 свідчить, що атестування поліцейських включає два етапи: тестування та співбесіду.

Тестування передбачає професійний тест (тест на знання законодавчої бази) та тест на загальні здібності та навички.

Інструкція № 1465 не містить конкретного порядку проведення співбесіди, у той же час, виходячи з її змісту та мети атестування можна стверджувати, що під час співбесіди Атестаційна комісія повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівень, а також з'ясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465, для чого поліцейському, який проходить тестування, можуть ставитись питання.

Згідно з п. 20 - 23 розд. IV Інструкції усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу. Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.

Судом встановлено, що протоколом засідання Атестаційної комісії № 8, датованого 15.01.2016 за № 16.00000814, затверджено перелік осіб, які 18.01.2016 мають проходити співбесіду з вказаною атестаційною комісією, в т.ч. позивач.

18.01.2016 за результатами розгляду наданих матеріалів та проведеної співбесіди Атестаційною комісією № 8 (склад якої наступний: голова комісії - Потєхін Д.О., секретар комісії - Лушнікова Т.Б., члени комісії - Проняк О.В., Корнюшена О.С.) було прийнято рішення (висновок) про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді та надані рекомендації по звільненню останнього зі служби в поліції через службову невідповідність, що зафіксовано в наявній у справі копії атестаційного листа.

На думку суду, оскільки дане негативне рішення Атестаційної комісії в силу положень п. 28 розд. ІV Інструкції № 1465 тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення, повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Дослідивши текст наданого представником відповідача 1 протоколу засідання Атестаційної комісії № 8, датованого 18.01.2016 за № 15.00000814.0008335, суд встановив, що предметом дослідження атестаційної комісії були наступні документи: атестаційний лист, декларація про доходи, послужний список (форма 1), інформаційна довідка, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», інформація з відкритих джерел (без ідентифікації таких матеріалів).

До матеріалів справи були надані лише копії атестаційного листа, інформаційної довідки, висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», декларації ОСОБА_1 про майно, послужного списку, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік.

Крім того, в матеріалах справи наявні копія особової справи працівника № 316, заведеної на позивача в органах внутрішніх справ, копії аркушів трудової книжки ОСОБА_1 (відомості про роботу, відомості про нагородження, відомості про заохочення), витягу з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.

Проаналізувавши зміст вказаних документів суд встановив, що вони характеризують позивача позитивно.

Так, відповідно атестаційного листа, складеного начальником відділення батальйону супроводження ГУ Національної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Абдуллаєва А.І., за період служби на займаній посаді ОСОБА_1 зарекомендував себе як дисциплінований працівник. Нормативні документи, які регламентують діяльність поліції знає та керується ними в службовій діяльності. Прагне до вдосконалення в службовій діяльності, постійно підвищує свій професійний, інтелектуальний і культурний рівень. Вміє правильно та чітко організувати роботу в своїй повсякденній діяльності.

Морально стійкий, здатен переносити психофізичні навантаження та труднощі служби. На критику реагує вірно, приймає міри для усунення недоліків.

Вміло керує автомобілем, добре орієнтується в дорожній обстановці, в складних умовах приймає виважені, вірні рішення, дотримується транспортній та службової дисципліни.

Має охайний зовнішній вигляд. Стан здоров'я добрий, фізично розвинутий добре. У стройовому відношенні підтягнутий. Вміло володіє табельною вогнепальною зброєю та прийомами самозахисту. За характером спокійний та щирий. Користується повагою та авторитетом серед особового складу підрозділу. Поза службою скромний, веде здоровий спосіб життя.

Згідно даних інформаційної довідки та послужного списку за період проходження служби відносно ОСОБА_1 проводилось два службові розслідування, до дисциплінарної відповідальності притягувався два рази: в 2002 та 2009 роках - в обох випадках догана. За результатами підсумкової перевірки за 2014 - 2015 навчальний рік отримав загальну оцінку зі службової підготовки - «задовільно».

Між тим, у трудовій книжці та послужному списку позивача наявні записи про нагородження ОСОБА_1 в грудні 2011 року відзнакою МВС України - медалю «за сумлінну службу» ІІІ ступеня, та про заохочення позивача за час служби в органах внутрішніх справ та поліції: оголошення подяк з виплатою грошової винагороди (двічі) у 2004 та 2014 роках.

Згідно висновку прямого керівника - командира батальйону супроводження ГУ Національної поліції у м. Києва полковника поліції Комишного В.І. ОСОБА_1 займаній посаді відповідає. Тобто, безпосередній керівник позивача вважає його таким, що відповідає займаній посаді.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, сформованого станом на 08.04.2015 відомості про позивача в Реєстрі відсутні.

За даними довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», за результатами такої перевірки встановлено, що до ОСОБА_1 не застосовуються зоборони, передбачені ч. 3 ст. 1 зазначеного Закону.

За даними поданої до контролюючого органу декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, ОСОБА_1 задекларував суму доходів отриманих у вигляді заробітної плати (36 486,34 грн.) та матеріальної допомоги (4 235,66 грн.), та наявний у власності легковий автомобіль марки Опель Астра, об'єм двигуна 1,4 см.куб, 2007 року виписку. Висновком Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 09.12.2015 № 16386/9/26-57-17-03-06 ОСОБА_1 підтверджено достовірність задекларованих позивачем відомостей, розбіжностей не встановлено.

Крім того, за даними атестаційного листа підтверджується, що за наслідками тестування позивач отримав 33 бали з тесту на загальні здібності та навички і 27 балів з тесту на знання законодавчої бази. Згідно п. 10 розд. ІV Інструкції № 1465, мінімальний бал за кожен тест складає 25 балів. При цьому, під час розгляду справи відповідачі не довели, що отримана позивачем кількість балів за тести свідчить про його професійну невідповідність.

Інші матеріали, що були предметом розгляду Атестаційної комісії (як то інформація з відкритих джерел, посилання на яку міститься в протоколі засідання Атестаційної комісії), які б спростували наведені у атестаційному листі ОСОБА_1 факти про достатню кваліфікацію і професійні навики позивача, відповідачами суду не подано.

Зі змісту письмових заперечень відповідача 1 вбачається, що визначальною обставиною для формування Атестаційною комісією висновків про невідповідність позивача займаній посаді стали результати проведеної 18.01.2016 з ОСОБА_1 співбесіди.

Суд встановив, що в тексті протоколу засідання Атестаційної комісії № 8 від 18.01.2016 наявні посилання на те, що членами атестаційної комісії ОСОБА_1 були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та ін. При цьому, тексти конкретних поставлених ОСОБА_1 членами Атестаційної комісії в ході проведеної співбесіди запитань та тексти наданих позивачем відповідей в цьому протоколі від 18.0.12016 відсутні.

Відповідачем 1 до матеріалів справи була додана копія пояснювальної записки від 18.01.2016 за підписами всіх членів Атестаційної комісії наступного змісту: «ОСОБА_1 під час співбесіди показав низький рівень професійного розвитку. Працівник вважає випровданим взяття хабаря (ремонт машини, мала зарплата), не викликав довіри у членів комісії. ОСОБА_1 не зміг пояснити чому і як він бажає продовжувати службу в Національній поліції».

При цьому, посилання на те, що дана пояснювальна записка є продовженням протоколу засідання Атестаційної комісії від 18.01.2016 в тексті цієї записки відсутні. Також документальні докази надання членами Атестаційної комісії позивачу пропозиції про проходження тестування на поліграфі та витребування атестаційною комісією додаткових матеріалів і документів щодо позивача відповідачі 1 і 2 до суду не подали.

Враховуючи вищенаведене та ту обставину, що в протоколі засідання Атестаційної комісії від 18.01.2016 не задокументовано перелік питань, поставлених позивачу, та наданих останнім відповідей на такі запитання, суд розцінює пояснювальну записку членів Атестаційної комісії як неналежний доказ мотивації атестаційної комісії при прийнятті оспорюваного рішення (висновку) про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у справі матеріалів, що містять інформацію про мотиви, якими комісія керувалась під час прийняття рішення від 18.01.2016, зокрема, посилань на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал; невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про несумісність особи позивача посаді, яку він займає.

Водночас наявні матеріали справи не дають підстав для висновку, що позивач має незадовільні показники з критеріїв, встановлених п. 16 розділу ІV Інструкції № 1465, а саме, що позивач неналежним чином виконує свої посадові обов'язки, має низькі результати службової діяльності, недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей, незадовільну фізичну підготовку. Навпаки, досліджені судом матеріали, що були на розгляді Атестаційної комісії, характеризують позивача виключно з позитивного боку, свідчать про його належний професійний рівень.

Між тим, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Проте з матеріалів справи, всебічно та повно досліджених судом, неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач, що в сукупності призвело до прийняття рішення про службову невідповідність.

Враховуючи викладене у сукупності суд дійшов висновку, що рішення Атестаційної комісії № 8 ГУ Національної поліції у м. Києві від 18.01.2016 про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, оформлене атестаційним листом, не ґрунтується на вимогах Інструкції № 1465, та прийняте відповідачем 2 без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття (зокрема: професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівня, фізичної підготовки позивача), а тому, на думку суду, є протиправним і відповідно підлягає скасуванню.

Що ж стосується правомірності рішення Апеляційної атестаційної комісії від 26.01.2016, то суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Порядок перегляду апеляційними атестаційними комісіями північного регіону висновків атестаційних комісій, які були створені в головних управліннях Національної поліції у м. Києві, Київській, Чернігівській, Житомирській, Вінницькій, Черкаській областях у зв'язку з надходженням скарг поліцейських визначено в розд. VI Інструкції № 1465.

Пунктами 12 - 14, і 16 розд. VI Інструкції № 1465 встановлено, що апеляційна атестаційна комісія на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, шляхом відкритого голосування приймає рішення про відхилення скарги поліцейського або скасовує висновок відповідної атестаційної комісії та приймає новий висновок.

Рішення апеляційної атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів апеляційної атестаційної комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови апеляційної атестаційної комісії.

Рішення апеляційної атестаційної комісії оформляються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, мотиви прийнятого рішення. Протокол підписує головуючий і члени комісії, які брали участь у прийнятті рішення. При цьому, протоколи апеляційної атестаційної комісії зберігаються в підрозділі кадрового забезпечення органів поліції, де проходить службу поліцейський, який атестувався.

Висновки апеляційної атестаційної комісії заносяться до атестаційного листа, який підписують голова та секретар комісії, та протягом 5 робочих днів надсилаються для обов'язкового негайного виконання керівнику, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

В тексті атестаційного листа ОСОБА_1 проставлена відмітка про прийняття 26.01.2016 Апеляційною атестаційною комісією Північного регіону рішення про відхилення скарги позивача на рішення Атестаційної комісії від 18.01.2016, про що свідчать підписи голови Апеляційної атестаційної комісії Андрусяк В.Б. і секретаря цієї атестаційної комісії Образцової-Піддубняк А.Г.

З тексту наявної в матеріалах справи копії протоколу засідання Апеляційної атестаційної комісії від 26.01.2016 № 13-26/01 вбачається, що членами вказаної комісії під час розгляду скарги поліцейського (ОСОБА_1) були досліджені атестаційний лист та інші матеріали, зібрані на поліцейського (а саме: декларація про доходи, послужний список (форма 1), інформаційна довідка, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», інформація з відкритих джерел (без ідентифікації таких матеріалів)), та скаржнику були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інші питання.

За результатами розгляду зазначених вище матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення членами комісії одностайно було проголосовано про відхилення скарги позивача. В якості мотивів для прийняття цього рішення в тексті протоколу від 26.01.2016 наведено наступне: «відсутні необхідні професійні знання, не продемонстрував знання законодавства та нормативно-правової бази, що регламентує діяльність на займаній посаді. Відсутня мотивація і бачення свого місця на службі в новій поліції. Відсутня готовність до змін.».

При цьому, суд встановив, що конкретний перелік питань та наданих на них відповідей в тексті протоколу від 26.01.2016 не задокументовано.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги встановлену судом незаконність проведення атестації позивача та протиправність рішення Атестаційної комісії № 8 ГУ Національної поліції у м. Києві від 18.01.2016, суд дійшов висновку про безпідставність та протиправність також рішення Апеляційної атестаційної комісії від 26.01.2016 про відхилення скарги позивача.

Стосовно правомірності позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу ГУ Національної поліції у м. Києві від 14.03.2016 № 230 о/с в частині звільнення його з поліції через службову невідповідність на підставі атестаційного листа від 18.01.2016 суд зазначає наступне.

Пунктом 24 розділу ІV Інструкції № 1465 встановлено, що за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

Відповідно до п. 28 розд. ІV Інструкції № 1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Отже, атестаційний лист, у якому міститься висновок атестаційної комісії про невідповідність особи поліцейського займаній посаді підлягає обов'язковому виконанню шляхом видання наказу про звільнення з підстав, визначених п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Оскільки єдиною підставою для видання ГУ Національної поліції у м. Києві наказу від 14.03.2016 № 230 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, слугували рішення Атестаційної комісії № 8 ГУ Національної поліції у м. Києві від 18.01.2016 та рішення Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону від 26.01.2016, які за наведеними вище по тексту судового рішення висновками суду являються протиправними, суд вважає, що у даному випадку повний захист прав позивача є неможливим без визнання такого наказу протиправним та його скасування в частині, що стосується позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу ГУ Національної поліції у м. Києві № 230 о/с від 14.03.2016 також підлягають задоволенню.

Стосовно правомірності решти заявлених позивачем вимог суд дійшов таких висновків.

Згідно ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи те, що позивача було протиправно звільнено зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді поліцейського батальйону супроводження ГУ Національної поліції у м. Києві з дати його звільнення, тобто з 14.03.2016.

При цьому суд керується позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 28.10.2014 (№ рішення у ЄДРСР 41602330), відповідно до якої у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Частиною 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до п. 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 20.07.2015 № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» кількість робочих днів у 2016 році становила: у січні - 19, у лютому - 21, у березні - 22; у квітні - 21, у травні - 19, у червні - 20, у липні - 21, у серпні - 22, у вересні - 22.

Вимушений прогул позивача з 15.03.2016 (наступний день за днем звільнення) по 26.09.2016 (дата ухвалення судом рішення) становить: 134 дні (13+21+19+20+21+22+18=134).

За приписами абз. 3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 № 13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно п.п. 5 і 8 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Таким чином, під час проведення розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата.

Відомості про щодо середньоденної та середньомісячної заробітної плати позивача відповідач 1 до суду не подав. Водночас, згідно даних наявної в матеріалах довідки про доходи профільного управління ГУ Національної поліції у м. Києві № 2159 від 24.05.2016, нарахування виключно заробітної плати позивачу у січні та лютому 2016 року становило по 7 168,50 грн., у березні 2016 року - 4 115,33 грн.

Відповідно сума заробітної плати, яку необхідно врахувати при обчисленні середньої заробітної плати: 7 168,50 грн. (зарплата за січень 2016 року) + 7 168,50 грн. (зарплата за лютий 2016 року) = 14 337 грн.

Середньоденна заробітна плата визначається наступним чином: 14 337 грн. / 40 робочий день сукупно за січень і лютий 2016 року = 358,43 грн.

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 134 дні, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 48 029,62 грн., який підлягає стягненню на його користь з Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак постанова суду в частині поновлення позивача на посаді інспектора батальйону супроводження Головного управління Національної поліції у місті Києві з 14.03.2016 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання Головне управління Національної поліції у м. Києві внести зміни до трудової книжки позивача із зазначенням причин поновлення на службі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мініства праці України, Мініства юстиції України, Мініства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно з пунктом 2.4 зазначеної Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Таким чином, порядок ведення трудової книжки передбачає, що записи до неї вносяться на підставі відповідних наказів роботодавця, який, в свою чергу, у разі виникнення судового спору має бути прийнятий після набрання судовим рішенням законної сили.

З огляду на викладене, після скасування у судовому порядку спірного наказу ГУ Національної поліції у м. Києві від 14.03.2016 № 230 о/с в частині, що стосується ОСОБА_1, та поновлення позивача на посаді, відповідач 1 має винести відповідний наказ, на підставі якого працівником кадрової служби мають бути внесені відповідні записи до трудової книжки позивача, у зв'язку з чим до набрання судовим рішенням законної сили вимоги позивача про спонукання відповідача внести такі записи є передчасними, носять характер превентивного захисту та задоволенню не підлягають.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не було доведено суду правомірність оскаржуваних рішень (висновків) та наказу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними та скасування рішень (висновків) атестаційних комісій і наказу від 14.03.2016 № 230 о/с в частині, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині, та про відмову в решті позову.

Частиною 3 ст. 94 КАС України визначено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії № 8 Головного управління Національної поліції у м. Києві від 18.01.2016, яким ОСОБА_1 визнано таким, що займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Визнати протиправним та скасувати рішення Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону Національної поліції України від 26.01.2016, яким скаргу ОСОБА_1 на рішення Атестаційної комісії №8 Головного управління Національної поліції у м. Києві від 18.01.2016 було відхилено.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14.03.2016 № 230 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 (М-248257), інспектора батальйону супроводження Головного управління, зі служби в поліції за статтею 77 ч. 1 пп. 5 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора батальйону супроводження Головного управління Національної поліції у місті Києві.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 48 029,62 грн.

Допустити негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора батальйону супроводження Головного управління Національної поліції у місті Києві та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць у розмірі 7 168,50 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 551,20 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Головного управління Національної поліції у м. Києві (код ЄДРПОУ 40108583) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов