Рішення № 61843934, 22.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції -Куренков Є.С.

№ 22-ц/796/9346/2016 Доповідач - Борисова О.В.

справа № 753/12922/15-ц

м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Невідомої Т.О., Гаращенка Д.Р.

при секретарі: Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2015 року позивач звернулася з вказаним позовом до суду, в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1.

Обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_4 та після його смерті залишилося спадкове майно, а саме: квартира АДРЕСА_1.

Вказує, що вона є спадкоємцем померлого ОСОБА_4 за заповітом, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО та зареєстрований за реєстровим №244.

З метою одержання свідоцтва про право власності на спадкове майно, ОСОБА_1 звернулася в шестимісячний строк до Двадцять другої державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказану квартиру, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на квартиру померлого, яка міститься в матеріалах спадкової справи.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22.10.2015 року позовні вимоги задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що рішення суду є не вмотивоване та не відповідає вимогам ст.ст.213, 214 ЦПК України просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Відповідач Київська міська рада та третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішенням, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, згідно з роз'ясненнями які викладені в п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Проте, таким вимогам дане рішення суду першої інстанції не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до ордеру на житлове приміщення №101439, виданого 12.04.1994 року ЖБК «Автотранспортник 9», ОСОБА_4 був членом ЖБК «Автотранспортник 9» та мав право на зайняття квартири АДРЕСА_1, загальною площею 17,96 кв.м.

На підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом КМНО 14.03.2008 року та зареєстрованого в реєстрі за №244, ОСОБА_4 все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося і все те, що на день його смерті буде належати ОСОБА_4 заповів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 20.03.2008 року відділом реєстрації смерті у м. Києві, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Як вбачається з довідки ЖЕК ЖБК «Автотранспортник 9» від11.06.2008 року ОСОБА_4 з 10.05.1994 року і по день смерті був зареєстрований за адресою: квартира АДРЕСА_1 знятий з реєстрації, як померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

З довідки №535 від 22.09.2010 року виданої ЖБК «Автотранспортник 9» вбачається, що ОСОБА_1 є власником кооперативної квартири АДРЕСА_1 повністю сплачено пайового накопичення за квартиру 24.12.1994 року в розмірі 32290000 карбованців.

09.08.2008 року ОСОБА_1 звернулась Двадцять другої київської державної нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадкового майна після смерті ОСОБА_4

Частиною 1 ст.328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Частиною 1 ст.1298 ЦК України визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно з роз'ясненнями, які викладені в п.23 постанови Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Винесення нотаріусом постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину свідчить про наявність спору про право на спадщину, що дозволяє особі звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину є підставою для відмови у позові.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що оскільки в матеріалах справи та в дослідженій судом спадковій справі відсутня постанова нотаріуса про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне майно, звернення позивача з позовом про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування є передчасним, а тому відсутні правові підстави для його задоволення.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду частково.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді