Постанова № 61843236, 05.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4220/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ей-Пі Інженірінг» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002441401 від 18.08.2016 року,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось ТОВ «Ей-Пі Інженірінг» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002441401 від 18.08.2016 року.

У судовому засіданні року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у адміністративному позові (а.с. 3-6 т. 1). Також зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими, тому податкове повідомлення - рішення № 0002441401 від 18.08.2016 року підлягає скасуванню, як таке, що не відповідають чинному законодавству, оскільки винесено незаконно. Представником позивача надано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи (а.с. 42 т. 1), але не прибув до судового засідання без поважних причин. До суду надійшли заперечення на позов, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що перевірка була проведена відповідно до вимог діючого законодавства та зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірним (а.с. 48-53 т. 2)

За клопотанням представника позивача та на підставі положень ч. 4 ст. 128 КАС України, суд ухвалив рішення щодо розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в справі письмовими доказами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та представника 3 особи, суд встановив наступне.

Відповідач є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17, ст. 50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 18.07.16 №№ 000357/972, 000804/976, від 08.07.16 №000360/975 посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) (надалі ПКУ) та відповідно до наказу ДПІ від 18.07.16 № 811 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ей-Пі Інженірінг», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.13 по 31.12.15, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт № 4087/15-53-14-01/31277611 від 02.08.16 року, яким були встановлені порушення п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 - 201.7 ст. 201 ПКУ, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 671 604 грн. (а.с. 8-26)

На підставі Акту перевірки, ДПІ прийняте податкове повідомлення - рішення від 18.08.16 № 0002441401 на загальну суму 1 007 406 грн. (а.с. 7).

Не погоджуючись із зазначеним податковими повідомленням-рішенням № 0002441401 від 18.08.2016 року, ТОВ «Ей-Пі Інженірінг» оскаржило його у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та доходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставою для визначення ДПІ порушення ТОВ «Ей-Пі Інженірінг» податкового законодавства, слугували висновки перевіряючих стосовно: неправомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «ПАЗЛ-СТРОЙ», ПП «ВЕГА-РЕМСТРОЙ», ТОВ «КОНСТРАКШИН ЛАЙН», ПП «ЛАГУНА-БІЧ», ПП «БАРОН І КО» на підставі отриманої ДПІ податкової інформації щодо неможливості проведення звірок/перевірок вказаних контрагентів, відсутності у останніх виробничих потужностей для виконання зобов'язань за договорами з позивачем, тощо; наявності розбіжностей згідно «Системи автоматизованого співставлений податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» по взаємовідносинам з ТОВ «ПАЗЛ-СТРОЙ»; неправомірності формування позивачем податкового кредиту по податковим накладним, оформленим з порушеннями вимог ст. 201 ПКУ.

Суд вважає висновки акту перевірки такими, що не відповідають дійсності, а прийняте відповідачем на підставі акту перевірки податкове повідомлення - рішення таким, що підлягає скасуванню, на підставі наступного.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктами 1, 3 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України 20.08.15 № 727 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.10.15 № 1300/27745 встановлено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, (акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, згідно з Порядком № 984 від 22.12.10 р., чинним до затвердження Порядку №727 від 20.08.15).

Отже, документальна перевірка проводиться, зокрема, на підставі звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Належних податкових перевірок контрагентів позивача проведено не було, а зустрічні звірки не є податковими перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п. 73.5. ст. 73 ПКУ), втім, висновки перевіряючих щодо порушення ТОВ «Ей-Пі Інженірінг» податкового законодавства, які встановлені на підставі аналізу непідтвердженої податкової інформації іншої ДПІ, з огляду лише на незнаходження останніх за податковою адресою, відсутності виробничих потужностей, відсутності достатньої кількості штатних працівників є безпідставними та такими, що були встановлені з порушенням вимог п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ. Перевіряючими не було здійснено аналізу господарських операцій та первинної документації, а викладена в листах інших ДПІ інформація не доводить встановлені перевіряючими порушення вимог податкового законодавства позивачем.

Суд зазначає, що за висновками Верховного суду України у постановах від 09.09.08 у справі № 21-500во08, від 01.06.10 у справі № 21-573во10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме до цієї особи. Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.05 № 747-IV (надалі - КАСУ) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. 1 і 2 ч.І ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Така правова позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яким у рішенні від 22.01.09 р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), а також інших справах зазначено, що платник податку не повинен відповідати за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім цього, ст. 204 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (із змінами та доповненнями) передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Ст. 228 ЦКУ передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. З урахуванням цього, можна дійти висновку, що позиція перевіряючих викладена в акті перевірки є незаконною, також з огляду на те, що рішення про недійсність правочину може бути винесене виключно судом. При цьому в акті відсутнє посилання про наявність будь-яких рішень суду з цього приводу.

Згідно з рекомендаціями ВАСУ № 742/11/13-11 від 02.06.11р., для з'ясування обставин відсутності факту здійснення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами. При цьому, згідно з ч. 5 ст. 11 КАСУ суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Суд зазначає, що видами діяльності ТОВ «Ей-Пі Інженірінг» (згідно витягу з ЄДР) є: 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуваннями; 46.52 Оптова торгівля електронним і Телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 33.13 Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування; 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування (а.с. 27-34).

Судом встановлено, що за перевіряємий період між позивачем та ТОВ «ПАЗЛ-СТРОЙ», ПП «ВЕГА-РЕМСТРОЙ», ТОВ «КОНСТРАКШИН ЛАЙН», ПП «ЛАГУНА-БІЧ», ПП «БАРОН І КО» були укладені та виконані договори по виконанню підрядних робіт по налагоджуванню датчиків тиску, трансмітера масового витратоміра, ремонту перетворювача перепаду тиску, договори поставки вимірювального обладнання, інші. Виконання вказаних договорів підтверджується наявними у позивача наступними документами: видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, кошторисами, товарно-транспортними накладними, актами прийому - передачі, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, іншими (а.с. 44-209 т. 1-43 т. 2).

Також судом встановлено, що вказані документи піж час перевірки надавались посадовим особам Відповідача.

Відтак, поставлений товар та отримані послуги від ТОВ «ПАЗЛ-СТРОЙ», ПП «ВЕГА-РЕМСТРОЙ», ТОВ «КОНСТРАКШИН ЛАЙН», ПП «ЛАГУНА-БІЧ», ПП «БАРОН І КО» використовувались позивачем безпосередньо у власній господарській діяльності. На час виконання угод і позивач і його контрагенти були платниками ПДВ, мали відповідні свідоцтва та ліцензії з надання послуг підряду.

Крім того, законодавством передбачено певні підстави для ведення бухгалтерського обліку, перелік обов'язкових вимог щодо складання первинних документів.

Так, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Цією ж статтею передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, "які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Відповідність цих документів вимогам нормативно-правових актів Податковою інспекцією не спростовано, що безперечно свідчить про законність та реальність господарських операцій, які виникали між Позивачем та контрагентами ТОВ «ПАЗЛ-СТРОЙ», ПП «ВЕГА-РЕМСТРОЙ», ТОВ «КОНСТРАКШИН ЛАЙН», ПП «ЛАГУНА-БІЧ», ПП «БАРОН І КО».

Крім цього, в акті перевірки (арк. 16-18 Акту) перевіряючими зазначається, що податкові накладні отримані від ПП «ВЕГА-РЕМСТРОЙ», ТОВ «КОНСТРАКШИН ЛАЙН», ПП «ЛАГУНА-БІЧ», ПП «БАРОН І КО» не відповідають п. 201.1 ст. 201 ПКУ, при цьому в Акті наводиться норма п. 201.1 ст. 201 ПКУ у редакції до 31.12.2014 року, по якій передбачалось, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді: б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте, більшість отриманих позивачем податкових накладних були складені у 2015 році, а відтак, з огляду на скасування паперової форми податкової накладної (встановлення її обов'язкової реєстрації) вказані накладні не можуть вважатись такими, що були складені з порушенням вимог ПКУ.

Також перевіряючими не зазначено в Акті перевірки та не роз'яснено позивачу які саме порушення по складанню податкових накладних призвели до висновку про їх не відповідність ПКУ.

Відповідно пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 198.3 ст. 198 ПКУ (в редакції, чинній за перевіряємий період) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ передбачено, що датою виникнення платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні каЙатальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 31-11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПКУ (редакція 2015 року) податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до ч. 2 ст. 21 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з викладеного, суд не погоджується з висновками акту перевірки про порушення з боку ТОВ «Ей-Пі Інженірінг» вимог податкового законодавства та винесеним на підставі висновку податкового повідомлення - рішення № 0002441401 від 18.08.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області не надано доказів правомірності та обґрунтованості висновків, викладених в акті перевірки № 4087/15-53-14-01/31277611 від 02.08.16 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позову ТОВ «Ей-Пі Інженірінг» про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002441401 від 18.08.2016 року.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ей-Пі Інженірінг» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002441401 від 18.08.2016 року.

Стягнути з ТОВ «Ей-Пі Інженірінг» (код ЄДРПОУ 31277611, адреса 65063, м. Одеса, вул. Фонтанська дор.,33/1 офіс 6 Н) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області судовий збір у розмірі 15111 (п'ятнадцять тисяч сто одинадцять) гривень 10 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Бутенко А.В.