Ухвала суду № 61842586, 29.09.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/723/16-ц

Провадження № 22-ц/792/1713/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді Грох Л.М.,

суддів: Карпусь С.А., Марцинкевича А.М.,

секретар Гриньова А.М.,

з участю представників сторін,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа будинкоуправління №2 КЕВ м. Хмельницького про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2016 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

В січні 2016 року ОСОБА_1, звертаючись до суду з цим позовом до ОСОБА_2, в обґрунтування позовних вимог вказував, що він є власником квартири АДРЕСА_1 А. За цією ж адресою з 23.07.2009 року зареєстрована його дружина ОСОБА_2 У 2014 році ОСОБА_2 виїхала за невідомою адресою і більше за адресою реєстрації не проживала, участі в утриманні цього житла не брала, а тому позивач просив визнати її такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 11 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить врахувати, що дружина лише формально була зареєстрована у належному йому житлі, в той час як вони фактично проживали в квартирі його матері. Вважає, що суд безпідставно не застосував приписи ст. 391 ЦК України і не усунув перешкод у здійсненні ним права власності. На думку апелянта, відповідач втратила статус члена сімї внаслідок розірвання шлюбу 29.09.2015 року, тому не підлягає застосуванню ст. 64 ЖК України. Судом порушено його право на захист, оскільки не задоволено клопотання про відкладення розгляду справи за відсутності його представника, а також суд незаконно відклав розгляд його позовної заяви до вирішення позову ОСОБА_2 про вселення, не обєднавши їх в одне провадження. Не враховано, що спірна квартира є однокімнатною і виключає можливість його спільного проживання разом із чужою людиною, якою для нього на даний час є відповідачка.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримала апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Представник відповідача просила відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Так, встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири № 1А по вул. Ціолковського, 5/1 А в м. Хмельницькому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ №689845 від 19.12.2007 року, у якій 23.07.2009 року з його згоди зареєстрована відповідачка.

З 15.09.2009 року сторони перебували в шлюбі, 16.01.2010 року у них народився син ОСОБА_3, який також зареєстрований у даній квартирі.

29.09.2015 року шлюб між подружжям розірвано за рішенням Хмельницького міськрайонного суду, однак до цього у березні 2015 року після чергового конфлікту ОСОБА_2 разом із малолітнім сином змушена була покинути спірну квартиру. Після цього ОСОБА_1 змінив замки на вхідних дверях і поселив туди квартирантів, позбавивши дружину можливості користування даним житлом і чинить їй перешкоди у вселенні.

Наведені обставини встановлені рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 03.03.2016 року, що набрало законної сили 31.05.2016 року.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За ч.1 ст. 156 ЖК України члени сімї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Якщо між подружжям відсутня інша угода про порядок користування приміщенням, то дружина, як член сімї власника квартири, яка проживає разом з ним у квартирі, що йому належить, користується жилим приміщеням нарівні з власником квартири.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК УРСР до членів сімї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, зокрема, дружина та їх діти. Припинення шлюбних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє членів сімї права користування займанним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом сімї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Зміст наведених норм закону спростовує доводи апеляційної скарги про те, що відповідач втратила статус члена сімї внаслідок розірвання шлюбу з відповідачем 29.09.2015 року.

Статтею 405 ЦК України визначено, що члени сімї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Член сімї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (ч.2 ст. 405 ЦК України).

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 03.03.2016 року позов ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення разом з малолітньою дитиною задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні квартирою та вселено ОСОБА_2 та неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у квартиру №1а по вул. Ціолковського, 5/1а в м. Хмельницькому, яка належить ОСОБА_1 Зобовязано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 та неповнолітньому сину ОСОБА_4 у користуванні цією квартирою.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 31.05.2016 року вказане рішення суду залишено без змін.

За змістом ч. 3 ст. 61 ЦПК України ці обставини є преюдиційними і не підлягають доказуванню у цій справі, де сторонами є ті ж особи.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка була відсутня по місцю реєстрації понад один рік без поважних причин і лише формально була зареєстрована у належному йому житлі, фактично проживаючи в квартирі його матері.

Статтею 126 ЦПК визначено, що обєднання позовів є правом суду, а не його обовязком. Водночас у суду були відсутні передбачені ст. 126 ЦПК підстави для обєднання цих позовів.

В свою чергу апелянт не скористався правом предявити зустрічний позов у справі за позовом ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення.

Факт відхилення клопотання позивача про відкладення розгляду справи та обєднання його позову з позовом ОСОБА_2 про вселення в одне провадження не призвів до неправильного вирішення спору по суті. Крім цього, відкладення розгляду справи 15.03.2016 року, яке позивач вважає безпідставним, відбулося у звязку з витребуванням з будинкоуправління №1 КЕВ м. Хмельницького інформації стосовно проживання відповідача у зазначеній квартирі, що підтверджується журналом судового засідання (а.с. 21 ).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 11 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя Апеляційного суду Л.М.Грох

______________

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_5 Провадження № 22-ц/792/1713/16

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 43