Рішення № 61837603, 06.10.2016, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 329/435/16-ц

2/329/204/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016р. Чернігівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Покопцевой Д.О.,

при секретарі Богдан І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Чернігівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Запорізької області про стягнення коштів на відрядження, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначив, що наказом № 3-в від 27.01.2016р. Комунальної установи «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Запорізької області, його, як сестру медичну операційну, було відряджено на курси спеціалізації в м.Запоріжжя, на 60 календарних днів, з 02.02.2016 по 01.04.2016р.р.

На теперішній час відповідачем не сплачені кошти на відрядження в сумі 4988грн, які складаються з добових 1800грн., вартість проїзду 188грн, вартість оренди житла 3000 грн., які він просить стягнути.

Заявою просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав, пояснив суду, що 900грн добових, та 188грн вартості проїзду на теперішній час йому виплачені.

Представник відповідача позов визнав частково, не заперечує проти стягнення 900грн добових, у стягненні вартості оренди житла вважає за потрібне відмовити, та заявою просить розглянути справу без його участі.

Згідно ч.2 ст.197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що позивач з наказом № 3-в від 27.01.2016р. Комунальної установи «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Запорізької області, його, як сестру медичну операційну, було відряджено на курси спеціалізації в м.Запоріжжя, на 60 календарних днів, з 02.02.2016 по 01.04.2016р.р. (а.с.3).

Згідно довідки № 460 від 10.05.2016р. Комунальної установи «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Запорізької області, позивачу нараховано оплату за перебування на курсах підвищення кваліфікації з 02.02.2016 по 01.04.2016р.р., в сумі 1088грн. (добові 900грн, вартість проїзду 188грн), та виплата по авансовому звіту буде проведена в травні 2016р. (а.с.7).

Згідно платіжного доручення № 92 від 24.05.2016р., відповідачем позивачу виплачено зазначену суму, чого він не спростовує (а.с.13).

Сторонами не спростовується та визнається, що коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом) підприємство позивача не забезпечувало.

Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що грошові компенсаційні виплати у вигляді добових віднесено до додаткової заробітної плати.

Згідно із ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Оскільки службові відрядження входять в структуру заробітної плати, то на вказані вимоги згідно з чинним законодавством не поширюється тримісячний строк позовної давності.

За положеннями ст.121 КЗпП України, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями.

Згідно Розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998р. (у редакції наказу Міністерства фінансів України № 362 від 17.03.2011р.) строк відрядження визначається керівником або його заступником але не може перевищувати 30 календарних днів, за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011р. № 98.

За кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98.

Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця постійної роботи, що зараховуються як два дні.

Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами.

Відрядження позивача не підпадає під викладені у цій постанові випадки, однак сторонами визнається і матеріалами справи підтверджується термін відрядження - 60 календарних днів.

Тому вимоги про стягнення добових в сумі 900грн (за мінусом вже виплачених 900грн за 30 календарних днів) підлягають задоволенню. Сума добових відповідачем по справі не оспорюється.

Крім того, Згідно з Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. №59, відрядженому працівникові відшкодовуються витрати лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість таких витрат. Наприклад, це можуть бути: касовий чек, розрахункова квитанція, товарний чек або квитанція до касового ордера, як це зазначено п.6 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95р. № 265.

Водночас п.6 ст.9 Закону № 265 передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів СПД фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування субєктів малого підприємництва, якщо такі субєкти підприємницької діяльності не здійснюють продаж підакцизних товарів, а також за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат.

Якщо працівник, перебуваючи у відрядженні, проживав у приватному секторі - субєкта підприємницької діяльності платника єдиного податку або взагалі у фізичної особи, яка не є субєктом підприємницької діяльності та не отримав відповідних документів про сплату коштів за проживання, такі витрати відповідач не має права відшкодувати та віднести на валові витрати.

Позивачем 02.02.2016р. з ОСОБА_2 укладений договір оренди квартири АДРЕСА_1, на 60 днів, з 02.02.2016 по 01.04.2016р. (а.с.5). Згідно п. 5 зазначеного договору, орендна плата за користування квартирою складає 1500 гривень на місяць. Згідно розписки ОСОБА_3, вона отримала від позивача 3000грн орендної плати за проживання у цій квартирі в період з 02.02.2016 по 01.04.2016р.р., згідно укладеного договору.

Сплачена орендна плата не перевищує граничної суми витрат на найм житлового приміщення за добу, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 98 від 02.02.2011р. «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів».

Сторонами не оспорюється використання позивачем у період відрядження орендованого житла, та вартість оренди. Позивач надав суду докази сплати орендної плати за укладеним договором. Правомірність правочину діючим ЦК презюмується.

Суд також звертає увагу на те, що одними з основних принципів цивільного процесу є принципи змагальності сторін і диспозитивності цивільного судочинства, що викладені у ст.ст. 10, 11 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідач, на підтвердження своїх заперечень щодо стягнення витрат на оплату орендованого житла, не подав суду жодного доказу.

Таким чином, виходячи з встановлених засад розумності та справедливості, позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача невиплачені добові та витрати на оренду житла.

Керуючись ст.ст. 121, 233 КЗпП України, ст.2 Закону України „Про оплату праці», ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунальної установи «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Запорізької області про стягнення коштів на відрядження задовольнити частково.

Стягнути з Комунальної установи «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Запорізької області (р/р 35415001043986, МФО 813015, код ЄДРПОУ 01992995, ГУ ДКСУ в Чернігівському районі Запорізької області), розташованої по вул.Леніна, 434 в смт Чернігівка Запорізької області, на користь ОСОБА_1, 02.11.1973р.н., РНОКПП НОМЕР_1, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, заборгованість по сплаті коштів на відрядження за період з 02 лютого 2016 по 01 квітня 2016р.р. в сумі 3 900 (три тисячі девятсот) гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунальної установи «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Запорізької області (р/р 35415001043986, МФО 813015, код ЄДРПОУ 01992995, ГУ ДКСУ в Чернігівському районі Запорізької області), розташованої по вул.Леніна, 434 в смт Чернігівка Запорізької області, судовий збір в сумі 551 (пятсот пятдесят одну) гривню 20 копійок на користь держави, зарахувавши ці кошти до спеціального фонду (отримувач коштів Управління Державної казначейської служби України у Чернігівському районі Запорізької області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37892348, банк отримувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, код банку отримувача (МФО) 813015, рахунок отримувача: 31213206700316, код класифікації доходів бюджету 22030001, Чернігівський районний суд Запорізької області, код ЄДРПОУ 37304095).

Апеляційна скарга рішення суду може бути подана апеляційному суду Запорізької області через Чернігівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його отримання.

Суддя: Покопцева Д.О.