Рішення № 61837104, 29.09.2016, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 29.09.2016

Справа № 320/4944/15-ц

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Урупи І.В.

при секретарі Прозорової Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить в рахунок погашення заборгованості в сумі 1053 386,38 грн., що складається з тіла кредиту в розмірі 1041596,85 грн. та відсотків в розмірі 11 789,53 грн., за кредитним договором № 136-0111004/ФКВ-08 від 12.06.2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки що належить ОСОБА_1, а саме: житловий будинок, загальною площею 50,0 кв.м., житловою площею - 35,7 кв.м., розташований за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Генічеська, будинок 71, зазначений у плані літ. А-1, господарські споруди: літера Б-1 літня кухня, літерою В-1 сарай, літерою Г-1 сарай, літерою У убиральня, шляхом визнання права власності на нього за ПАТ «Дельта Банк» та визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на: житловий будинок, загальна площа 50,0 кв.м., житлова площа - 35,7 кв.м., розташований за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Генічеська, будинок 71, зазначений у плані літ. А-1, господарські споруди: літера Б-1 літня кухня, літерою В-1 сарай, літерою Г-1 сарай, літерою У убиральня, посилаючись на те, що 12 червня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та відповідачем був укладений кредитний договір № 136-0111004/ФКВ-08, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 54000,00 доларів США зі сплатою 12,7 % річних за весь час фактичного користування кредитом, на строк з 12.06.2008 року по 11.06.2023 року. Банк свої зобов'язання за кредитним договором повністю виконав, надавши відповідачеві кредит, в розмірі та строки передбачені кредитним договором. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором про надання кредиту 12.06.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 136-0111004/Zфкіп-08 відповідно до умов якого відповідач передав у іпотеку нерухоме майно: житловий будинок розташований за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Генічеська, будинок 71, який йому належить в майбутньому після державної реєстрації договору купівлі-продажу квартири від 12.06.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за № 4320. На підставі договору про передачу активів та кредитних зобовязань ТОВ «Український промисловий банк» від 30.06.2010 року укладеного між ТОВ «Український промисловий банк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України, ТОВ «Український промисловий банк» передав (відступив) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому рахунку й за кредитним договором 136-0111004/ФКВ-08 та договором іпотеки № 136-0111004/Zфкіп-08 укладеними з відповідачем. Відповідач обовязок по сплаті кредиту належним чином не виконував в разі чого виникла заборгованість за кредитом, яка станом на 31.03.2015 року становить 1053 386,38 грн., та складається з тіла кредиту в розмірі 1041596,85 грн. та відсотків в розмірі 11 789,53 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав зазначених в позові.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала при цьому пояснила, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за позивачем є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки і до повноважень суду не входить вирішення вказаного питання таким способом як просить позивач.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

12 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 136-0111004/ФКВ-08, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 54 000,00 доларів США з розрахунку 12,7 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 12 червня 2008 року по 11 червня 2023 року. (а.с.8-14)

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором про надання кредиту 12.06.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 136-0111004/Zфкіп-08 відповідно до умов якого відповідач передав у іпотеку нерухоме майно: житловий будинок розташований за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Генічеська, будинок 71, який йому належить в майбутньому після державної реєстрації договору купівлі-продажу квартири від 12.06.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за № 4320, та підтверджено витягом з Державного реєстру правочинів, реєстраційний номер витягу 6076248 від 12.06.2008 року, номер правочину 2956559, зареєстрованого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2 ( а. с. 17-21 ).

На підставі договору про передачу активів та кредитних зобовязань ТОВ «Український промисловий банк» від 30.06.2010 року укладеного між ТОВ «Український промисловий банк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України, ТОВ «Український промисловий банк» передав (відступив) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому рахунку й за кредитним договором 136-0111004/ФКВ-08 та договором іпотеки № 136-0111004/Zфкіп-08 укладеними з ОСОБА_1 (.а.с. 28-32,33)

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною 3 статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

У статті 37 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем в суді, якщо він доведе, що основне зобовязання і умови іпотечного договору не були порушені.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Згідно з п. 4.1, 4.3 іпотечного договору № 136-0111004/Zфкіп-08 укладеного між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем обовязків за кредитним договором. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог іпотеко держателя, передбаченим пунктом 4.4 цього договору.

З пункту 4.4.1 даного іпотечного договору вбачається, що у випадку настання підстав для звернення стягнення га предмет іпотеки іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом прийняття предмета іпотеки у власність.

Згідно пункту 4.5 іпотечного договору, у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса реалізація предмета іпотеки здійснюється шліхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Таким чином, правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у іпотечному договорі та прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку». Право власності на предмет іпотеки, що переходить до іпотекодержателя, підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому чинним Законодавством.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335,376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів ( частина перша статті 328 ЦК України ).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Оскільки передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки і суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом, про який просить позивач, в задоволенні позову слід відмовити.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15. Згідно положень статті 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України є обовязком для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

На підставі викладеного суд вважає, що відсутні законні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10,60,212 ЦПК України, ст.ст. 33, 36, 37,39 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 14, 16, 328,392 ЦК України суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: