Рішення № 61834901, 03.10.2016, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1076/15-ц

Провадження № 2/307/167/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2016 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Тиводар В.І.

з участю: позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4 про розірвання мирової угоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Посилається на те, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.11.1997 р., після смерті батька вона стала власником ? частин житлового будинку № 31 (29) по вул. Буркут у м. Рахів, з прилеглими до нього надвірними спорудами: "Б" сарай, "В" вбиральня, "Г" гараж, "Д" сарай, № 1 ворота та № 2 огорожа.

Також вона являється одноосібним власником земельної ділянки площею 0.077 га., на якій побудований вищевказаний житловий будинок, що стверджується державним актом про право власності на землю серії І-ЗК 034839 від 11.12.1998 р.

29.10.2004 р. її мати ОСОБА_6 подарувала відповідачу ОСОБА_5 свою частку будинку.

Однак, між нею і сімєю ОСОБА_5 не склалися ні родинні, ні добросусідські відносини. Відповідач, його мати та її співмешканець фактично зайняли весь будинок та земельну ділянку.

У звязку з цим, вона була змушена звернутися до суду про захист своїх невизнаних прав.

20.09.2010 р. Рахівським районним судом затверджено мирову угоду, за якою їй визначено в натурі ? частку із спільного часткового майна житлового будинку. Виділено у користування, володіння та розпорядження квартиру № 2 житлового будинку № 29 по вул. Буркут в м. Рахів. Вона зобовязувалася не заперечувати щодо користування відповідачкою реконструйованими нею приміщеннями №№ 2-3 розміром 13.3 м.кв. та 4.42 м.кв. мансардного поверху будинку; своїми силами на власні кошти добудувати суміщений санвузол приміщення № 8 площею 4.2 м.кв. та веранду приміщення № 9 11.23 м.кв.; протягом 30 днів, тобто до 20.10.2010 р. відшкодувати відповідачці грошову суму у розмірі 5935.70 грв., як грошову компенсацію; надавати відповідачу право вільного та безперешкодного доступу (підходу, підїзду) до належної йому частини житлового будинку. Третя особа ОСОБА_4, як законний представник неповнолітнього ОСОБА_5, в свою чергу визнає умови мирової угоди згідно якої у її володінні, користуванні та розпорядженні залишаються житлові та нежитлові приміщення будинку № 29, що по вул. Буркут в м. Рахів. ОСОБА_4 зобовязується своїми силами та за власні кошти добудувати суміщений санвузол приміщення № 12 площею 4.2 м.кв. та тамбур приміщення № 13 2.62 м.кв.

Однак, виконати мирову угоду вона не в змозі, оскільки цьому перешкоджає існування на земельній ділянці господарських споруд співвласником яких є відповідач (частина із яких побудовані з порушенням будівельних та санітарно-епідеміологічних норм та правил, інша частина самовільно побудовані відповідачем), відповідач чинить перешкоди у виконанні умов мирової угоди та взагалі не допускає на земельну ділянку, яка їй належить на праві власності, та до належної на праві власності частини будинку, «виконав» умови мирової угоди таким чином, що повністю перекрив доступ до частини будинку - забудувавши вхід.

Угоду слід розірвати з тієї підстави, що вона не відповідає вимогам законодавства України щодо правил дотримання будівельних та санітарних норм. Навіть у випадку гіпотетичного вчинення нею реконструкції квартири вона не зможе здати її в експлуатацію із за порушення при цьому вказаних експертом будівельних правил та норм.

При визнанні мирової угоди, згідно вимог ч. 5 ст. 175 ЦПК України суд не мав права визнавати таку мирову угоду, оскільки вона суперечить закону, порушує її права та інтереси.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи здійсненим судовим експертом встановлено: що при виконанні мирової угоди відповідач порушив її умови, вчинив самочинне будівництво на земельній ділянці, улаштував будівлі та конструкції, які не були передбачені мировою угодою та не зазначені в ухвалі Рахівського районного суду від 20.09.2010 р. Окрім приміщень передбачених мировою угодою, відповідач здійснив надбудову, що проходить на всю ширину будинку. Таку надбудову було здійснено шляхом обпирання її з одного боку на улаштовану колону на яку було встановлено балки перекриття, на які в свою чергу лягає навантаження з конструкції перекриття тієї частини другого поверху, що надбудовувалось, і даху.

Тобто, має місце збільшення площі забудови і загального будівельного обєму житлового будинку.

Позивачка та її представник позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що мирова угода сторін у цивільному процесі є не лише угодою між сторонами по справі щодо вирішення цивільно-правового спору між ними, вона набуває правового значення лише після визнання її судом та постановлення ухвали суду, тобто лише в разі ухвалення судового рішення, яке набрало законної сили і яке підлягає оскарженню лише у визначеному законом порядку. Тому мирова угода не є угодою двох сторін в роз умінні положень ст. 202 ЦК України і відповідно не може бути розірвана на підставі вимог матеріального права, на які посилається позивачка. Відповідно до вимог ЦПК України ухвала суду може бути скасована лише в порядку ЦПК і розірванню в порядку позовного провадження не підлягає. Вимога позивачки про розірвання мирової угоди з тих підстав та доводів, що відповідачем виконані роботи у більшому обємі ніж зазначено в мировій угоді, є не обґрунтованою та безпідставною, оскільки всі будівельно-ремонтні роботи передбачені мировою угодою відповідачем виконані. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнала.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що у задоволені позову слід відмовити виходячи з наступного.

Посилаючись на норми ЦК України якими передбачено захист права власності (ст.ст. 321, 381, 396) позивачка просить суд розірвати мирову угоду затверджену Рахівським Районним судом 20.09.2010 р. про розподіл житлового будинку.

В судовому засіданні встановлено, що ухвалою Рахівського районного суду від 20.09.2016 р. було затверджено мирову угоду між позивачкою та ОСОБА_4, яка представляла інтереси свого неповнолітнього сина ОСОБА_5, про розподіл в натурі житлового будинку № 29 по вул. Буркут в м. Рахів, власниками якого сторони є в рівних долях. Згідно мирової угоди ОСОБА_1 та ОСОБА_4 домовилися яка конкретно житлова площа буде належати кожному з них, та які конкретно роботи кожен з них повинен виконати для облатування ізольованих входів у їхні квартири.

Станом на червень 2015 р. відповідач ОСОБА_4 виконав взяті на себе його представником зобовязання по мировій угоді, облаштував окремий вхід у свою квартиру, а також виконав ряд інших будівельних робіт не передбачених мировою угодою, в результаті чого збільшив площу належної йому згідно мирової угоди частини будинку. Зокрема змінив планування кімнат на першому поверсі, встановив колони при допомозі яких облаштував на другому поверсі дві кімнати більшою площею ніж вказано у мировій угоді, збудував ще одне підвальне приміщення, якого не було вказано в мировій угоді, добудову до будинку для облаштування входу зробив більшої площі.

Згідно статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Статтею 11 цього ж кодексу передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.ст. 57-59 доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст.ст. 60, 61 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. У статті 64 ЦПК вказано, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Всупереч вимог вказаних вище статей цивільного та цивільного процесуального кодексів позивачка не довела, що відповідач ОСОБА_5 допустив таке порушення мирової угоди внаслідок якого вона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні цієї угоди.

Вийшовши на місце знаходження будинку суд встановив, що в результаті ряду будівельних робіт, в тому числі і не передбачених мировою угодою, відповідач дійсно збільшив житлову та нежитлову площу виділеної йому по мировій угоді квартири. Крім того він спорудив колону та звів стіну поряд із існуючим будинком без згоди позивачки, яка є власником земельної ділянки № 29 по вул. Буркут в м. Рахів, за допомогою якої збільшив площу кімнат (мансарди) на другому поверсі.

Однак разом з тим суд встановив, що квартира виділена позивачці, а також горище над нею, не зазнали ніяких змін. Площа квартири № 2 вказана у мировій угоді лишилася така сама. Додаткове підвальне приміщення відповідач спорудив під своєю квартирою. Збільшення площі кімнат на другому поверсі ОСОБА_5 зробив за рахунок горища над своєю квартирою та за рахунок вище згаданої колони на якій були встановлені несучі конструкції. Доказів того, що ці зміни у плануванні можуть пошкодити чи зруйнувати будинок суду не надано. У наданому позивачкою висновку спеціаліста-будівельника ОСОБА_7 тільки перераховані роботи по збільшенню площі частини будинку виділеної відповідачу, які не передбачені мировою угодою.

Суд вважає, що порушення при переплануванні будинку допущені відповідачем із спорудженням несучих конструкцій будинку колона, більша ніж в угоді площа прихожої та інше які зведені на земельній ділянці ОСОБА_1 без її згоди, можуть бути предметом позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, але її право володіння та користування виділеною їй частиною будинку (квартира № 2), вони не порушують.

Також суд вважає, що не можуть бути визнаними підставними і посилання позивачки на ті обставини, що безпосередньо біля будинку розташовані господарські споруди, які не дозволяють їй спорудити окремий вхід у виділену їй частину будинку, так це буде порушенням санітарних норм та правил.

Як убачається із наданих представником відповідача фототаблиць один сарай, вольєра для утримання собаки та надвірний туалет відповідачем на день розгляду справи уже демонтовано. У випадку порушення прав позивачки наявністю на присадибній ділянці інших господарських споруд вона не позбавлена права порушувати перед співвласником питання про їх перенесення або демонтаж, а у випадку його відмови звертатися в суд.

Крім того, суд не вважає підставою для розірвання мирової угоди посилання ОСОБА_1 на те, що відповідач та його родичі чинять їй перешкоди у виконанні умов мирової угоди та взагалі не допускають на земельну ділянку, так як відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеної у постанові по цивільній справі № 6-274цс15 від 23.09.2015 р. у разі невиконання однією зі сторін зобовязань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутисядо суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 175, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 321, 381, 396, 651, 653, 654 ЦК України суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Судові витрати покласти на позивачку.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особою, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: Гримут В.І.