Постанова № 61833906, 04.10.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2016 року № 813/1331/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції (далі - РС Дрогобицького МРУЮ, відповідач) з вимогами:

- визнати дії відповідача щодо не реєстрації за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, на котрій знаходиться об'єкт нерухомого майна - будівля кіоску рибної продукції, 1Б, загальною площею 6 м?, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна НОМЕР_2);

- зобов'язати відповідача зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, на котрій знаходиться об'єкт нерухомого майна - будівля кіоску рибної продукції, 1Б, загальною площею 6 м?, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна НОМЕР_2);

- визнати дії відповідача щодо не реєстрації на ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, на котрій знаходиться об'єкт нерухомого майна - будівля кіоску ковбасних виробів, 1А, загальною площею 6,8 м?, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна НОМЕР_1);

- зобов'язати відповідача зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, на котрій знаходиться об'єкт нерухомого майна - будівля кіоску ковбасних виробів, 1А, загальною площею 6,8 м?, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна НОМЕР_1).

В обґрунтування позовних вимог посилається на такі обставини. 24.12.2015 РС Дрогобицького МРУЮ було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 27442428, згідно з яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - будівля кіоску рибної продукції, 1Б, загальною площею 6 м?, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна НОМЕР_2) та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 27442051, згідно з яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - будівля кіоску ковбасних виробів, 1А, загальною площею 6,8 м?, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна НОМЕР_1). При цьому відповідачем не було зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки, на яких знаходяться обидва вказаних об'єкти нерухомого майна. З посиланням на норми статті 120 Земельного кодексу України, статей 182, 377, частини третьої статті 415 Цивільного кодексу України, статті 9, 27 та 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 3 та 41 Конституції України вказує на протиправність такої бездіяльності відповідача.

В порядку статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) реєстраційну службу Дрогобицького міськрайонного управління юстиції замінено на Дрогобицьку районну державну адміністрацію (далі - Дрогобицька РДА) як на новоутворений суб'єкт державної реєстрації.

Від позивача ОСОБА_1 03.08.2016 (вх. № 2370ел) надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги позивач підтримала та просила позов задовольнити.

Відповідач - Дрогобицька РДА, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, свого відношення до позову не висловив, ухвали суду від 04.08.2016 про витребування оригіналів реєстраційних справ, на підставі матеріалів яких було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 27442428 від 24.12.2015 та про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 27442051 від 24.12.2015 не виконав.

У відповідності до частини четвертої статті 128 КАС України справу вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

17.12.2015 державним реєстратором Дрогобицького МРУЮ прийнято від ОСОБА_1 заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) № 27217015 та №27217388, які цього ж числа зареєстровані у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційними номерами 14928022 149282217 відповідно.

До кожної з вказаних заяв ОСОБА_1 долучено паспорт громадянина України, серія НОМЕР_3, виданий 15.03.2001 Дрогобицьким МРВ УМВС України у Львівській області; картку платника податків б/н, видану Дрогобицькою ОДПІ у Львівській області; свідоцтво на право власності б/н, видане Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області; технічний паспорт б/н, виданий 08.09.2001 Дрогобицьким МБТІ, а також квитанції про внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав та про сплату адміністративного збору.

24.12.2015 державним реєстратором Дрогобицького МРУЮ за результатами розгляду вищевказаних заяв та на підставі поданих до них документів прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 27442428та індексний номер 27442051, згідно з якими за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на два об'єкти нерухомого майна: 1) будівля кіоску рибної продукції, 1Б, загальною площею 6 м?, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна НОМЕР_2); 2)будівля кіоску ковбасних виробів, 1А, загальною площею 6,8 м?, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна НОМЕР_1).

Право власності ОСОБА_1 на вказані об'єкти нерухомого майна підтверджуються витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.12.2015 № 50690502 та №50694328.

Рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна (будівля кіоску рибної продукції та будівля кіоску ковбасних виробів) відсутні.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) (в редакції Закону від 09.12.2015 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Стаття 4 Закону № 1952-IV містить перелік прав та обтяження, що підлягають державній реєстрації.

Так, відповідно до пункту (1) частини першої цієї статті обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

3) інші речові права відповідно до закону;

4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно до частини другої статті 4 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтями 4-1, 4-2 цього Закону.

Стаття 4-1 Закону № 1952-IV визначає особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, які полягають у наступному.

1. Рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) приймається без здійснення державної реєстрації права держави чи територіальної громади на такі земельні ділянки, крім випадків, коли право власності на земельні ділянки державної або комунальної власності вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

2. У разі продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на земельних торгах державна реєстрація права держави чи територіальної громади на них здійснюється після затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, документації із землеустрою, за якою здійснюється їх формування, до проведення таких земельних торгів.

3. Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, здійснюється після затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, документації із землеустрою, за якою здійснено таке формування, одночасно із державною реєстрацією похідного речового права на такі земельні ділянки (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут), крім випадків, коли рішенням відповідного органу про затвердження документації із землеустрою передбачено здійснення державної реєстрації переходу права власності на земельні ділянки.

4. При поновленні або внесенні змін до договорів суперфіцію, емфітевзису, сервітуту, оренди земельних ділянок державної чи комунальної власності, право державичи територіальної громади на які не зареєстровано відповідно до цього Закону, державна реєстрація права власності здійснюється одночасно з державною реєстрацією права користування (сервітут), права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), правазабудови земельної ділянки (суперфіцій), права оренди земельної ділянки.

5. При наданні у постійне користування земельних ділянок державної чи комунальної власності, право держави чи територіальної громади на які не зареєстровано відповідно до цього Закону, державна реєстрація права власності здійснюється одночасно з державною реєстрацією права постійного користування такими земельними ділянками.

Відповідно до статті 5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Частиною другою статті 9 Закону № 1952-IVвизначено повноваження державного реєстратора, а саме:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень встановлено статтею 15Закону № 1952-IV.

У відповідності до частини першої цієї статті державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з частиною другою статті 15Закону № 1952-IVорган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації (частина третя).

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (частина четверта).

На час виникнення спірних правовідносин чинним був Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (далі - Порядок), який визначав процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Пунктом 4 Порядку передбачалося, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об'єкти нерухомого майна, а саме на земельну ділянку, підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.

У разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Державна реєстрація права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Державна реєстрація права власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, в яких вони розташовані.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки проводиться після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, що є похідними від права власності, проводиться після державної реєстрації права власності на таке майно відповідно до вимог цього Порядку, крім випадків, коли державна реєстрація речового права, що є похідним від права власності, проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності, а також коли державна реєстрація права власності проведена до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення.

Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення.

Загальні засади проведення державної реєстрації прав визначені пунктами 8-29 Порядку.

Відповідно до пункту 8 Порядку для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Заява подається окремо щодо кожного об'єкта нерухомого майна.

У разі коли право власності на житловий будинок, будівлю або споруду набувається одночасно з набуттям у відповідної заінтересованої особи речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, одну заяву щодо таких об'єктів.

У разі проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що є похідним від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, заяву про державну реєстрацію права власності на таке майно та заяву про державну реєстрацію речового права, що є похідним від права власності.

Відповідно до пункту 9 Порядку орган державної реєстрації прав, нотаріус, особа, зазначена у пункті 1-1 цього Порядку, приймає заяви в порядку черговості їх надходження шляхом реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу реєстрації.

Моментом прийняття заяви вважається дата та час її реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів.

Орган державної реєстрації прав, особа, зазначена у пункті 1-1 цього Порядку, у разі подання заяви особисто заявником видає йому картку прийому заяви, форму та вимоги до оформлення якої встановлює Мін'юст.

В матеріалах справи наявні картки прийому заяви № 27217015від 17.12.2014 та заяви №27217388 від 17.12.2014, що свідчить про подання ОСОБА_1 таких заяв особисто.

Згідно з положеннями пунктів 9 та 13 Порядку, заявник під час подання заяви особисто пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, документ, що посвідчує його особу, а також необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору.

У картках прийому заяв № 27217015та №27217388 від 17.12.2014 міститься перелік документів, поданих ОСОБА_1, який відповідає переліку, визначеному пунктами 9 та 13 Порядку.

Відповідно до пункту 15 Порядку (який корелюється з частиною другою статті 9 Закону № 1952-IV) під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно з пунктом 20 Порядку за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

У разі проведення державної реєстрації прав на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, державний реєстратор приймає одне рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації щодо таких об'єктів.

Відповідно до пункту 21 Порядку на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на який заявлене вперше, державний реєстратор відкриває відповідний розділ у Державному реєстрі прав, присвоює реєстраційний номер такому об'єкту та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства.

Державний реєстратор оформляє рішення про державну реєстрацію прав у одному примірнику.

У разі проведення державної реєстрації прав на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, державний реєстратор відкриває відповідні розділи в Державному реєстрі прав, присвоює реєстраційні номери таким об'єктам та формує реєстраційні справи відповідно до законодавства щодо таких об'єктів, крім випадків проведення державної реєстрації речового права на земельну ділянку у спеціальному розділі Державного реєстру прав.

Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав вносить записи до Державного реєстру прав (пункт 22 Порядку).

Даючи оцінку діям відповідача по розгляду заяв ОСОБА_1 на підставі долучених до них документів, суд дійшов висновку про їх відповідність вимогам статті 9 Закону № 1952-IV та пунктів 15, 20-22 Порядку.

Серед долучених ОСОБА_1 до заяв №27217015та №27217388 від 17.12.2014 документів відсутні документи, які б підтверджували право власності заявника на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, з заявами про державну реєстрацію права власності на які вона зверталася до державного реєстратора 17.12.2015.

За відсутності правовстановлюючих документів на земельні ділянки у державного реєстратора не було правових підстав для державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на такі земельні ділянки.

Доказів того, що ОСОБА_1 зверталася до державного реєстратора з заявами про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна (будівля кіоску рибної продукції та будівля кіоску ковбасних виробів) по АДРЕСА_2 та будинок АДРЕСА_1., та подавала документи про право власності на ці земельні ділянки, сторонами не надано, а судом не здобуто.

Долучена позивачем до матеріалів справи постанова Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі №6-253цс16 не береться судом до уваги, оскільки стосується приватно -правового спору щодо права власності на земельну ділянку, вирішеному судами в порядку цивільного судочинства.

Спір, який є предметом розгляду у даній справі, виник з приводу оскарження дій органу державної реєстрації при виконанні ним повноважень по державній реєстрації речових та інших прав та їх обтяжень, визначених Законом № 1952-IV та відповідним Порядком, тобто є публічно-правовим і розглядається в порядку адміністративного судочинства. При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що орган державної реєстрації при виконання покладених на нього функцій встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, та не є органом, повноважним визнавати чи не визнавати за особою заявлене право власності.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані дії відповідача, суд дійшов висновку, що такі вчинені з урахуванням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. №868 і з дотриманням передбачених статтею 2 КАС України принципів.

Враховуючи наведене, суд дійшов переконання, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, тому позов є безпідставним і у його задоволенні слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 94 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.