Ухвала суду № 61833740, 04.10.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/20947/15-ц Провадження № 22-ц/772/3020/2016Головуючий в суді першої інстанції Луценко Л. В.Категорія 27Доповідач Ковальчук О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів : Іващука В.А., Войтка Ю.Б.

при секретарі Маркевич Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_3, Національного банку України, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 6 липня 2016 року у цій справі,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи тим, що 23.04.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №0101/0408/71-082, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 35 000 доларів США з розрахунку 11,9% річних на строк по 22.04.2038 року. Із метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором відповідач передав у іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, про що укладено іпотечний договір №0101/0408/71-081-Z-01 від 23.04.2008 року.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. На підставі даного договору до позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки, укладених між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 в обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у позичальника утворилась заборгованість станом на 28.07.2015 року у розмірі 636 734 грн. 99 коп., тому позивач, як новий кредитор та іпотекодержатель, звернувся до суду з даним позовом та просив: в рахунок виконання основного зобов'язання за кредитним договором щодо оплати відповідачем заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі позивачу права власності на вказане майно, визнати за позивачем право власності на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 6 липня 2016 року позов задоволено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 23.04.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0101/0408/71-082, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 35 000,00 доларів США з розрахунку 11,9% річних на строк по 22.04.2038 року (а.с. 7-14).

Із метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором відповідач передав у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 35,7 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ткачук М.В. 23.04.2008 року за реєстровим №1537, право власності зареєстровано в КП «ВООБТІ» 23.04.2008 року і записано в реєстрову книгу №610 за реєстровим № 1618/53375, що підтверджується іпотечним договором № 0101/0408/71-081-Z-01 від 23.04.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ткачук М.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1545 (а.с. 21-24).

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора (а.с 247-261).

Із відомостей з Державного реєстру іпотек вбачається факт реєстрації вказаного договору від 25.05.2012 року та, відповідно, зазначено його як підставу обтяження предмета іпотеки за договором № 0101/0408/71-081-Z-01 від 23.04.2008 року (а.с. 69).

Як вбачається з довідки ПАТ «Дельта Банк» вих. №б/н від 28.07.2015 року через неналежне виконання умов кредитного договору станом на 28.07.2015 року у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 28 860,80 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 636 734,99 грн. та включає в себе: 27 111,58 доларів США, що еквівалентно 598 143,21 грн. - тіло кредиту; 1 749,22 дол. США, що еквівалентно 38 591,78 грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 41).

Згідно звіту про оцінку ТОВ «Експертна компанія «Професіонал» від 14.01.2015 року станом на 20.11.2015 року ринкова вартість спірної однокімнатної квартири становить 487 233,00 грн. без ПДВ (а.с. 71).

Відповідно до рецензії на Звіт про експертну оцінку ПП «Форвард» вищезазначений звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Встановивши вказані обставини, суд, керуючись ст. ст. 7, 33, 37 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 525, 526, 536, 549, 589, 610-612, 1049, 1952, 1054 ЦК України, дійшов вірного висновку про задоволення позову

Як роз'яснено Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у п. 39 постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

З урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Пунктом 12 вказаного договору іпотеки іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Отже, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи щодо прострочення божником виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, правильно визначив спірні правовідносини та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, які зводяться до посилань на те, що укладений 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора, суд не повинен був брати до уваги, оскільки цей договір нотаріально не посвідчений та не зареєстрований, однак такий довод спростовується змістом самого ж договору, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 247-261), з якого вбачається, що він нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за №№ 1306, 1307.

Не можна погодитись і з твердженнями апелянта про те, що ПАТ «Дельта Банк» не набув статусу нового кредитора за вимогами вказаного кредитного договору та договору іпотеки, укладених із ОСОБА_2, оскільки із відомостей з Державного реєстру іпотек вбачається факт реєстрації вказаного договору від 25.05.2012 року як підстава обтяження спірної квартири.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 6 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.В. Ковальчук

Судді : В.А. Іващук

Ю.Б. Войтко