Постанова № 61832588, 11.08.2016, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1736/16-а Провадження № 2-а/450/119/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі :

головуючого-судді Кукса Д.А.

при секретарі Рибак Н.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Пустомити справу за адміністративним позовом ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області про зобов'язання здійснити перерахунок підвищення пенсії-

в с т а н о в и в :

15.07.2016 року позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати дії неправомірними та зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в Пустомитівському районі Львівської області здійснити перерахунок пенсії та виплати підвищення до пенсії з 05.11.2008 року по дату прийняття рішення здійснити перерахунок підвищення до його пенсії та виплатити у відповідності з пунктом «г»ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність та з урахуванням індексу інфляції.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, щовона з 05.11.2008 року перебуває на обліку у відповідача,як отримувач пенсії за віком і має статус особи, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована у зв'язку з чим згідно пункту «г»ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»має право на отримання підвищеннядо пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.Але відповідач цю надбавку не сплачує, що є порушеннямКонституціїта законів України. Його звернення до відповідача з вимогою здійснення належних нарахувань та сплати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому пунктом «г»ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», залишено без задоволення.

В судове засідання позивач та його представник ОСОБА_1 позвоні вимоги підтримали та просять зад волити.

Представник відповідача ОСОБА_2 судовом засіданні позовні вимоги не визнала та заперечила. Свої заперечення мотивує тим, що пенсія позивачу нараховується та виплачуєтьсяправильно, у відповідності до положеньЗакону України "Про пенсійне забезпечення"і порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України і зокрема,починаючи з 22.06.2008 року, у відповідностідо постанови КМУ від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян», позивач ОСОБА_3 одержує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування з виплатою підвищення до пенсії в розмірі 43,52 грн. (громадянам та членам їх сімей, які необгрунтовно зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані.) Підстави для встановлення надбавки до пенсії в розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком у ОСОБА_3 тобто відповідно до ст. 1 закону України „ Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні відсутні.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, норми права, які регулюють спірні правовідносини, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

ОСОБА_3 з 22.06.2008 року знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Пустомитівському районі Львівської області отримує пенсію за віком.

Згідно представлених суду матеріалів та встановлених обставин, судом встановлено наступне : згідно матеріалів архівної справи про виселення родини ОСОБА_3 № Р-13338, 22 липня 1951 року, всю сімю ОСОБА_3 затримано на підставі постанови прокурора Львівської області від 10 липня 1951 року та за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР (позасудовий орган) від 18.08.1951 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 виселено на спецпоселення в Тюменську область, як сімю посібника учасникам ОУН. На спецпоселення у Вагайський район Тюменської області сімя ОСОБА_7 прибула 23 жовтня 1951 року.

23 квітня 1968 року ухвалою Судової колегії у кримінальних справах Верховного суду УССР вищевказану постанову від 18.08.1951р. по відношенню до сімї ОСОБА_7 скасовано, та вирішено закрити провадження у справі, повернути конфісковане майно, або його вартість, про що видано відповідну довідку та вказано, що осіб вказаних в ній по даній справі вважати реабілітованими.

14 лютого 1994 року Львівський обласний суд видав довідку, у якій вказав, що сімя ОСОБА_7 є реабілітована на підставі ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій».

На підставіст. 9 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 17.04.1991 року рішенням № 8 від 06.07.2016 року комісія з питань поновлення прав реабілітованих та соціального захисту жертв політичних репресій за результатом розгляду заяви ОСОБА_3 вирішила звернутися до Головного управління ПФУ у Львівській області з вимогою неухильного пункту „г ст. 77 Закону України „Про пенсійне забезпечення і провести доплату до призначеної ОСОБА_3 пенсії 50 % мінімальної пенсії за віком як реабілітованому за ст. 1 Закону України „Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні.

Відповідно посвідчення № 144731 від 17.02.2014 р., виданого Пустомитівською районною радою,позивач має право на пільги і компенсації, встановленіЗаконом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні».Статтею 77 пунктом «г» Закону України«Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІвстановлено, що призначені пенсії підвищуються, зокрема, громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані на 50% мінімальної пенсії за віком. Судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду, нарахування позивачу підвищення до пенсії в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України. Відповідно дост. 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії, при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно з частинами 1, 2статті 8 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідност. 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Частиною 3ст. 46 Конституції Українивстановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової оцінки для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державної конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України „Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 року № 966-14, а також Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.200 року, згідно із ст. 1 якого прожитковий мінімуму використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.Статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум"визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимогКонституції Українита законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.200р.передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення щороку затверджується в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Основні державні соціальні гарантії та порядок визначення їх розмірів встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній рівень соціального забезпечення. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності. Отже, суд дійшов висновку, що для позивача як реабілітованої особи, яка необгрунтовано зазнала політичних репресій, розмір підвищення до пенсії повинен розраховуватися з розміру мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Доводи відповідача, що розмір допомоги повинен визначатись у відповідності з постановою Кабінету Міністрыв України №654, суд вважає необгрунтованими, оскількистаттею 92 Конституції Українивстановлено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, а також виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами. Крім того, положення пункту «г»статті 77 ЗУ « Про пенсійне забезпечення»в межах спірних правовідносин є визначальними,що стосується розміру та права при визначені пенсії громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані. Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій щодо нарахування тавиплати позивачу підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 77 Закону України „Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, враховуючи положенняст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», керуючись таким принципом адміністративного судочинства, як верховенство права, з метою забезпечення передбаченогоКонституцією Україниправа позивача на належне соціальне забезпечення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими, а тому призначена пенсія підлягає перерахунку відповідно до позовних вимог позивача починаючи за шість місяців до звернення за перерахунком, тобто з 22.09.2015 року та до прийняття рішення у справі.

Керуючись ст.12, 14, 18, 159, 160, 167 КАС України, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суд, -

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги задоволити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного Фонду України в Пустомитівськомй районі Львівської області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_3 відповідно до п. г) ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність та з врахуванням індексу інфляції;

Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в Пустомитівському районі Львівської області здійснити перерахунок пенсії та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_3 з 22.09.2015 року по 11.08.2016 року відповідно до п. г) ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність з урахуванням індексу інфляції.

На постанову можна подати апеляційну скаргу до адміністративного апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд Львівської області на протязі 10 днів з моменту проголошення постанови.

СуддяОСОБА_9