Рішення № 61832536, 22.09.2016, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2/593/303/2016

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"22" вересня 2016 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої-судді Данилів О.М.

при секретарі Паньків М.М.

за участі позивача ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережанах справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВашАвто» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВашАвто», в якому після уточнення позовних вимог просив визнати недійсним договір фінансового лізингу від 9 листопада 2015 року, укладений між ним і ТОВ «ЛК «ВашАвто» та стягнути з відповідача на його користь грошову суму, сплачену на виконання договору у розмірі 60 000 грн..

Позивач посилався на те, що в листопаді 2015 року він вирішив придбати автомобіль "Вольцваген Кадді" і з цією метою розпочав пошуки вигідних шляхів придбання вказаного автомобіля. Із оголошень в Інтернеті він дізнався, що лізингова компанія «ВашАвто» займається реалізацією автомобілів бувших у користуванні. По контактному телефону від представника «Лізингова компанія «ВашАвто» у м. Львові він дізнався, що компанія допоможе йому у придбанні зазначеного автомобіля.

За попередньою домовленістю він 9 листопада 2015 року разом зі своїм батьком прибув у відділення «Лізингова компанія «ВашАвто» у м. Львові. Представник компанії завірила його, що компанія допоможе у придбанні автомобіля "Вольцваген Кадді"бувшого у користуванні, який підходив йому по комплекції та ціні, і він написав заяву на замовлення вказаного автомобіля і вказав його ціну 289 863 гривні.

Працівник відповідача повідомила, що спочатку необхідно внести перший внесок в сумі 60 000 грн., а вона тим часом займеться оформленням договору. Після сплати зазначених грошових коштів на рахунок відповідача він повернувся в офіс, представник пояснила, що замовлений ним автомобіль "Вольцваген Кадді" до трьох днів привезуть із оформленими на його ім"я документами, і його повідомлять, коли він зможе його забрати, і преставник компанії вручила йому два примірники договору лізингу за № 001462. А так як узгодження ціни автомобіля відбулось до підписання договору, він, будучи упевненим у такій марці та ціні автомобіля, як він написав у замовленні, підписав запропонований представником відповідача текст договору, однак при детальному ознайомленні із текстом договору у ньому виявилась інша марка автомобіля: замість "Вольцваген Кадді"- "Вольцваген Тігуан" і ціна замість 289 863 грн. - 600 000грн..

В судовому засіданні позивач свої уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити в повному об"ємі, суду пояснив, що він, бажаючи придбати автомобіль, в інтернеті знайшов оголошення, що можна купити автомобіль "Вольцваген Кадді", 2013 року випуску. А так як вищевказаний автомобіль підходив йому по ціні та комплектації, він подзвонив по номеру телефону, що був зазначений в оголошенні і дізнався, що такий автомобіль є в наявності і його можна придбати, прибувши на АДРЕСА_1. Домовившись про зустріч, він разом із своїм батьком ОСОБА_4 прибули за вказаною адресою, однак замість салону з продажу автомобілів за вказаною адресою виявили невеличкий офіс. Працівник офісу повідомила, що вони прибули саме у те місце, яке шукали і розповіла їм про умови придбання зазначеного транспорту, та ознайомила їх з умовами договору та пообіцяла, що через півгодини прийде їх працівник і відведе їх на склад, і вони зможуть оглянути автомобіль. Пізніше їм повідомили, що потрібно подати свої документи (паспорт і код) для отримання запиту Київського офісу про дачу його згоди на укладення такої угоди. Через деякий час їх повідомили, що дозвіл Київ надав, однак, щоб встигнути ще цього дня укласти угоду та взяти зазначений автомобіль сьогодні, вони повинні поспішити сплатити внесок у розмірі 60 000грн.. За вказівкою представника фірми вони без укладення угоди в найближчому відділенні банку сплатили вказані кошти, а коли повернулися із проплаченою квитанцією, їм запропонували погуляти на вулиці, а працівники офісу займуться підготовкою документів для укладення договору. Через деякий час їм подзвонила працівниця цієї ж фірми і повідомила, що можна приступити до підписання договору. Вона, дуже поспішаючи, дала підписати їм договір та пояснила, що на жаль, вказаний автомобіль, що був на складі, вже проданий, а тому через три дні в м. Тернопіль приженуть таку ж автомашину із Дніпропетровська і їх повідомлять про те, де вони її зможуть забрати. Дорогою додому його батько був незадоволений такими обставинами, що склалися, і перевіривши ще раз умови договору, виявив, що замість автомобіля "Вольцваген Кадді" у їх договорі був вказаний автомобіль "Вольцваген Тігуан" і ціна його замість 289 863 грн. зазначена - 600 000 грн.. Вони зразу ж повернулися до цього офісу, однак він виявився закритим. Вони набрали номер мобільного телефону, по якому спілкувалися із представником цього офісу до укладення цієї угоди, однак вона, не бажаючи пояснювати причину такої розбіжності, кинула слухавку. Зрозумівши, що їх просто обманули, вони намагалися цього ж дня повернути сплачені ними кошти через відділення банку, у якому здійснювали проплату, однак через те, що вказані кошти вже були перераховані на вказаний ними рахунок, їх намагання не увінчалися успіхом. Вважає, що оскільки зазначеним договором порушено принцип справедливості, розумності та добросовісності, він укладений шляхом обману та його умови порушують його права, як споживача, тому цей договір має бути визнаний судом недійсним.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з"явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, письмового заперечення на позов не подав, хоч кожного разу про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення йому судових повісток.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, його захисника та свідка ОСОБА_4 і дослідивши письмові докази, прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на звернення до суду, в порядку встановленому законом, за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Судом встановлено, що 9 листопада 2015 року позивач уклав з ТОВ «ЛК «ВашАвто» договір фінансового лізингу № 001462, згідно з умовами якого ТОВ «ЛК «ВашАвто» зобов'язалося придбати у власність предмет лізингу - автомобіль "Вольцваген Тігуан", об'єм двигуна 1,4 м3 та передати його у користування позивача в строк та на умовах цього договору, а позивач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору.

9 листопада 2015 року позивач сплатив ТОВ «ЛК «ВашАвто» 60 000 грн., що підтверджується платіжною квитанцією від 9 листопада 2015 року за № 98088915.

За умовами договору до отримання в користування предмету лізингу лізингоодержувач повинен сплатити лізингодавцю перший внесок, який не входить до обсягу фінансування та складається з таких платежів: адміністративний платіж - 10 %, авансовий платіж - 50 %, комісія за передачу - 3 % від ціни предмета лізингу.

Відповідно до п. 1.3 укладеного договору лізингодавець (відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувача (позивач) на строк та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 1.7 договору передбачено, що предмет договору передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності сплатити різницю до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.4 ст. 9 даного договору, або різницю до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.6 ст. 9 даного договору.

Предмет лізингу за даним договором позивачу придбано не було.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, його представника та свідка, прийшов до висновку, що укладений між сторонами правочин є недійсним, оскільки його умови є несправедливими і він укладений із застосуванням нечесної підприємницької практики, тобто з порушенням вимог ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів»,укладений всупереч принципу добросовісності, та як наслідок створює істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Пункт 1.4 договору містить односторонню відповідальність лізингоодержувача за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо, бо визначено, що за вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів»

Так, за змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону- умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (п. п. 2, 3 ч. 3 ст.18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону).

Як вбачається зі змісту спірного договору фінансового лізингу від 9листопада 2015 року, укладеного між сторонами, в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Згідно з п. 1.4 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Із договору вбачається, що предмет фінансового лізингу належним чином не визначений, зокрема, відсутні технічні та індивідуальні характеристики автомобіля, рік його випуску, продавець (постачальник), більш того замість автомобіля "Вольцваген Кадді" зазначений автомобіль "Вольцваген Тігуан" і ціна його замість 289 863 грн. зазначена - 600 000 грн.

Отже, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності тощо суперечить положенням ст. 808 ЦК України.

Крім того, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п. 11-1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що укладання договору фінансового лізингу 9 листопада 2015 року між сторонами, відповідачем було вчинено без відповідного дозволу (ліцензії), що також може бути підставою для визнання судом правочину недійсним згідно зі ст. 227 ЦК України, але таких вимог позивачем не було заявлено.

За наведених вище обставин суд дійшов висновку, що у відповідості із Законом України «Про фінансовий лізинг» та ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» укладений між сторонами у справі договір слід визнати недійсним в зв'язку з порушенням принципів справедливості, розумності та добросовісності.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає необхідним позовні вимоги ОСОБА_2 визнати підставними і задоволити їх.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 14, 60, 61, 212- 215, 224, 226, 292, 294 ЦПК України, Законом України«Про фінансовий лізинг»та ст. ст. 18, 19 Закону України " Про захист прав споживачів", ст.ст. 203, 215, 227, 509, 806-808 Цивільного Кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 задоволити.

Договір фінансового лізинзу № 001462, укладений 9 листопада 2015 року між позивачем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВашАвто», визнати недійсним.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВашАвто» м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, Код ЄДРПОУ 39733392 р/р 26004482354 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 380805 на користь позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_2 сплачений ним платіж в сумі 60 000 ( шістдесят тисяч) гривень.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВашАвто» в користь держави судовий збір у розмірі 551 (п»ятсот п"ятдесят одну) гривню 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення терміну на його оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд протягом десяти днів з дня його винесення.

Суддя Бережанського

районного суду Тернопільської області Данилів О.М.