Ухвала суду № 61831655, 05.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/24238/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АД шина» до Київської міської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2016 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.08.2015 р. між ТОВ «АД Шина» та Компанією Zhongce Rubber Group Company Limited було укладено договір поставки автошин №07082015 (надалі - Договір №07082015), відповідно до якого позивачу в Україну здійснювалась поставка пневматичних гумових шин.

Відповідно до п. 1 Договору №07082015, Продавець зобов'язується виробити та поставити Покупцю, на засадах його індивідуальних замовлень, пневматичні гумові шини Westlake/Goodride для легкових автомобілів, автобусів та вантажних автомобілів, а Покупець зобов'язується придбати замовлений товар у відповідності до умов даного договору.

Так, при розмитненні товару ТОВ «АД Шина» було подано до Київської міської митниці ДФС декларацію митної вартості №100270002/2015/260213 від 07.10.2015, якою митна вартість товару була визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження заявлених відомостей додатково було надано наступні документи, зокрема: міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 06.10.2015 р. №219426; коносамент (Bill of Lading) від 31.08.2015 №WMS15080877; банківський платіжний документ, що стосується товару від 18.09.2015 №(MUR)1866; довідку про транспортні витрати від 05.10.2015 №05/10/15-02; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 22.07.2015; рахунок-фактуру (інвойс) від 31.08.2015 №THX1533048AJ; рахунок - проформу від 31.08.2015 №HX1533048AJ; Договір №07082015; сертифікат відповідності від 03.09.2015 №UA1.196.0067919-15; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 23.08.2015 №2761; декларація про походження товару від 08.09.2015 №15С3301М3775/01672; експортну митну декларацію країни відправлення від 31.08.2015 №517891037.

Однак, у митного органу виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, оскільки на думку відповідача, подані документи, які підтверджують митну вартість товару не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару заявленого до митного оформлення.

У зв'язку з цим, митним органом було запропоновано позивачу, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК) надати додаткові документи, зокрема: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та місять реквізити, необхідні для ідентифікації товару.

Однак, відповідно до пояснень позивача, зважаючи, що ТОВ «АД Шина» до митного оформлення разом з митною декларацією були подані всі необхідні та достатні документи на підтвердження заявленої митної вартості, які не містили розбіжностей, вимога митного органу щодо надання додаткових документів була залишена позивачем без розгляду.

У зв'язку з ненаданням ТОВ «АД Шина» на вимогу відповідача додаткових документів, що на думку останнього унеможливило перевірку чисельних значень складових митної вартості товарів, 07.10.2015 Київською міською митницею ДФС було прийнято оскаржуване Рішення №100270002/2015/700042/2 та оформлено картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №100270002/2015/00123 від 07.10.2015.

З метою випуску товарів, що декларувались, у вільний обіг, позивачем, у порядку визначеному ч. 7 ст. 55 МК, було подано нову митну декларацію №100270002/2015/260235 від 07.10.2015.

Однак, вважаючи рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №100270002/2015/700042/2 від 07.10.2015 протиправним, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні митної вартості товарів та її декларуванні позивач діяв у відповідності до вимог МК України, подавши всі наявні у нього документи на підтвердження такої вартості відповідно до ч.2 ст.53 МК України, а рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтованих відомостей, які б вказували на те, в чому полягає неповнота або недостовірність заявлених позивачем відомостей, вказане свідчить про неправомірність відмови відповідача в митному оформленні товарів за заявленою позивачем митною вартістю та незаконність рішення про коригування митної вартості товару

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому у митного органу можуть виникнути обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення обґрунтоване тим, що документи, надані позивачем до митного оформлення, містять розбіжності, декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Встановивши вказані обставини, які, на думку митного органу, викликають сумніви щодо правильності визначення митної вартості, відповідач на виконання вимог ч. 3 ст. 53 МК витребував у позивача додаткові документи.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, для правильного вирішення даної справи необхідно встановити чи достатньо поданих позивачем документів для визначення митної вартості товару за першим методом та чи відповідає зазначена у них інформація заявленій митній вартості товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 53 МК передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Щодо посилань відповідача на відсутність відмітки банку на платіжному дорученні від 18.09.2015, то, як вірно зазначив суд першої інстанції на підтвердження перерахування коштів Продавцю, ТОВ «АД Шина» разом з копією електронного платіжного доручення в іноземній валюті від 18.09.2015 р. за №(MUR)1866 було надано копію банківського повідомлення про здійснену через міжнародну систему SWIFT- платежу трансакцію, завіреного печаткою банку та підписом ОСОБА_1, зокрема в якому зазначено відомості по контракт та інвойс, відповідно до яких відбувається перерахування коштів.

Таким чином, позивачем було надано належним чином оформлений документ на підтвердження перерахування коштів за контрактом.

Щодо митної декларації країни відправлення, то апеляційний суд підтримує позицію відповідача, що митна декларація країни відправлення в силу п. 7 ч. 3 ст. 53 МК може бути документом, що підтверджує митну вартість товару.

Однак, складення цієї декларації не українською або іншою іноземною мовою, а саме китайською не є підставою для неприйняття (невизнання) такої декларації відповідачем. Окрім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що у поданій ТОВ «АД Шина» до митного оформлення експортній митній декларації країни відправлення №517891037 від 31.08.2015 міститься посилання на комерційний інвойс №THX1533048AJ, який також подавався до митного оформлення, що надає можливість повністю ідентифікувати зазначену поставку товару з поданими документами.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідач стверджує, що коносамент № WMS 15080877 від 31.08.2015 не може бути взятий до уваги, оскільки в якості перевізника визначено AAA CHINA LIMITED (а не ТОВ «КТЛ Україна»). Однак, варто зазначити, що вказаний коносамент містить посилання на ТОВ «КТЛ Україна» (KTL UKRAINE LLC).

Як зазначалося вище, на підтвердження понесення транспортних витрат позивач надав суду довідку про транспортні витрати від 05.10.2015 №05/10/15-02.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний перелік документів не є вичерпним та обов'язковим, а транспортні витрати можуть підтверджуватись також і іншими документами.

Так, зокрема подана позивачем до митного оформлення довідка містить всі необхідні відомості, які дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився (номер контейнера, маршрут), визначено вартість перевезення та зазначено відомості про те, що страхування товару не здійснювалось.

Таким чином, вказана довідка є документом, що містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а отже цілком відповідає п. 6 ч. 2 ст. 53 МК.

Окрім того, Вищий адміністративний суд України у своєму рішенні від 16.02.2016 (справа № 804/1752/15) вказав на те, що довідки про транспортні витрати можуть бути первинними бухгалтерськими документами, які дають можливість ідентифікувати та виокремити витрати на транспортування товару.

За таких обставин, у митного органу не могло бути сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару за першим методом (за ціною договору), а отже й були відсутніми підстави для витребування додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості у зв'язку із неподанням таких документів.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2016 року - без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Земляна Г.В.