Ухвала суду № 61831631, 05.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 823/775/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕДНА-АГРО» до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2016 року позов задоволено.

Відповідач-1 в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято без врахування фактичних обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «СЕДНА-АГРО» зареєстроване як юридична особа з 17.05.2011 (код ЄДРПОУ 33143734).

Відповідно до наказу від 14.12.2015 №125 на підставі направлення від 24.12.2015 №47 посадовою особою відповідача-1 здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства під час здійснення операцій з ТОВ НВП «Агроресурссистеми» за липень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 31.12.2015 №30/23-24-22-009/33143734, відповідно до висновків якого за позивачем встановлено порушення вимог п. 44.6. ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2015 року, на 50 000 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідач-1 прийняв податкове повідомлення-рішення від 28.01.2016 №0000102200 про збільшення розміру податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 62 500 грн (50 000 грн - основний платіж та 12 500 грн - штрафні (фінансові) санкції).

14.06.2016 відповідач-1 склав податкову вимогу №933-17 про необхідність сплати узгоджених зобов'язань на загальну суму 71 106,49 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності у сукупності достатніх обставин вважати, що господарські операції позивача з ТОВ НВП «Агроресурссистеми», на підставі яких він включив суми коштів у податковий кредит у липні 2015 року, не мали реального характеру. Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження фактів виписування податкової накладеної з метою надання/отримання податкової вигоди.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства

Відповідно до ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення та вимоги стало встановлення податковим органом під час проведення перевірки відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ НВП «Агроресурссистеми» у липні 2015 року.

Так, позивачем з ТОВ НВП «Агроресурссистеми» укладено договір надання послуг з обробки супутникових знімків від 11.05.2015 №11/05/02, предметом якого є надання останнім послуг з обробки супутникових знімків (супутник Rapid Eye), що визначені у технічному завданні.

Технічним завданням (додаток 1 до договору) основними цілями надання послуг є обробка супутникових знімків середньої розподільчої здатності (супутник Rapid Eye) для подальшого їх використання в агрогеопорталі та проведення космічного моніторингу полів з метою контролю земельного фонду та агровиробництва, аналізу, моделювання виробничих процесів та підвищення продуктивності. Основним завданням є обробка знімків, що покривають територію Монастирищенського району за 11.05.2015, 30.04.2015, 05.05.2015, 10.05.2015, які мають бути доступні на агропорталі.

Додатком 2 до договору погоджено календарний план надання вищевказаних послуг у термін з 11.05.2015 до 20.06.2015.

Протоколом угоди про договірну ціну (додаток 3 до договору), що є підставою для проведення розрахунків, узгоджено ціну надання послуг у сумі 300 000,00грн. з ПДВ 20%.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано: акт приймання-здачі послуг від 03.07.2015 б/н на загальну суму 300 000,00грн. (у т.ч. ПДВ - 50000,00грн.) (т. 1 а.с.40); обороно-сальдову відомість за рахунком 631 за липень 2015 року; виписку з банківського рахунку (т. 1 а.с.228).

За твердженням позивача, надані послуги використовувались ним у власній господарській діяльності під час надання агропідприємствам Монастирищенського району послуг у сфері рослинництва.

Як пояснили допитані у якості свідків у суді першої інстанції посадові особи позивача, супутникові знімки дають змогу точно визначити межі та площі полів, контролювати стадії вегетаційного розвитку агрокультур та ушкодження їх шкідниками, за їх допомогою є можливість точно визначити проблеми у розвитку рослин на певній конкретній території поля, що виключає необхідність особистого дослідження агрономом значного обсягу території насаджень агрокультур.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, залишив поза увагою той факт, що одним із видів діяльності позивача за КВЕД є 01.41.0 Надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту: 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, що включає, зокрема: будь-яку діяльність у рослинництві, що здійснюється за винагороду або на договірній основі (окрім підготовки урожаю для первинної реалізації).

Відсутність у позивача власних земельних ділянок не забороняє йому надавати відповідні послуги у рослинництві своїм контрагентам (клієнтам). Таким чином, використання отриманих від ТОВ НВП «Агроресурссистеми» послуг цілком узгоджується з основними видами діяльності позивача.

Що стосується діяльності ТОВ НВП «Агроресурссистеми», то, як вірно зазначив суд першої інстанції, згідно з даними ЄДРПОУ основним видом діяльності вказаного контрагента є дослідження й експериментальні розробки у сфері природних і технічних наук. Крім того, іншими видами діяльності цього підприємства є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах. А отже, доводи відповідача про відсутність у зазначеного контрагента позивача необхідних видів діяльності є необґрунтованими.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що акт приймання-здачі послуг не конкретизує надані послуги, апеляційний суд відхиляє, так як у вказаному акті міститься посилання на надані послуги «згідно технічного завдання», яке власне і містить опис послуги, яку замовляв позивач.

За таких обставин, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні відомості про вироки та кримінальні провадження щодо вищевказаних обставин, та те, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ НВП «Агроресурссистеми» та позивач зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, мали підтверджене місце реєстрації та зареєстровані платниками ПДВ (т. 1 а.с. 178), позивачем надані беззаперечні докази фактичного виконання ТОВ НВП «Агроресурссистеми» своїх договірних зобов'язань, апеляційний суд підтримує висновок суду першої інстанції про реальність спірних господарських операцій, а отже й наявність підстав для скасування оскаржуваних рішення та вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2016 року - без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.