Ухвала суду № 61829246, 16.08.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/574/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого судді: Бисага Т.Ю.

суддів: Павліченко С.В., Куцин М.М.,

при секретарі: Шукаль О.Я.,

за участі представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ КБ «Банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Позов мотивує тим, що 20.09.2004 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та Ревта

Ю.С. було укладено кредитний договір №К105-04/Ф, згідно якого останній отримав

кредит у розмірі 50000,00 гривень на термін до 20.09.2005 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за даним договором, 20.09.2004 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно якого останній взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_5С. зобов'язань за кредитним договором №К 105-04/ Ф від 20.09.2004 року.

В зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_5С. зобов'язання за кредитним договором станом на 19.08.2015 року виникла заборгованість, що становить 1033904,09 грн., яка складається з: 50000 грн. заборгованість за кредитом; 211444,44 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 772460,55 грн. пеня зa несвоєчасність виконання зобовязань. З вирахуванням суми, яка була задоволена рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 24.11.2011 року, яким з відповідачів на користь ПAT КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитом у розмірі 94172,22 грн., до стягнення підлягає заборгованість в розмірі 939732,77 грн.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 березня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 939732,77 грн., та судові витрати в розмірі 7048 грн. з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, якою просить: скасувати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 березня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги апелянта мотивовані тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення необґрунтовано з порушеннями норм матеріального та процесуального права, неповно та неправильно встановивши обставини, які мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи. Зокрема, представником відповідача було заявлено в судовому засіданні клопотання про застосування строку позовної давності до даних правовідносин. Однак, суд проігнорував дане клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні, колегія приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено в судовому засіданні, що відповідно до укладеного 20.09.2004 року кредитного договору№К105-04/ФміжПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, останній отримав кредит в розмірі 50000,00 грн. для розвитку власного бізнесу зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 22% річних на суму залишку заборгованості терміном до 19.09.2005 року.

В рахунок забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором№К105-04/Ф, 20.09.2004 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно якого останній взяв на себе зобовязання відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_3 обовязків за кредитним договором в тому ж розмірі, що й боржник.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 24 листопада 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 50000,00 грн. заборгованості за кредитом, 94172,22 грн. заборгованості по відсоткам, 16303,53 грн. пені, а всього 160475,75 гривень

Згідно із ст.ст. 526, 527 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. При цьому боржник зобовязаний виконати свій обовязок.

У відповідності ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу вимоги якої не звільняють боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обовязків, встановлених договором позики, що забезпечення повернення позики, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому, якщо інше не встановлено договором.

За ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно п.17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин (далі по тексту - Постанова Пленуму) наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Як вбачається з матеріалів справи після ухвалення апеляційним судом Закарпатської області рішення від 24.11.2011 року відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість по кредитному договору не сплачувалась. Таким чином, банк має право на стягнення заборгованості в період після 24.11.2011 року за порушення виконання зобов'язань.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Доводи викладені в апеляційній скарзі належними та допустимими доказами не доведені, що у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий

Судді