Рішення № 61826211, 27.09.2016, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/5556/16-ц

Провадження №: 2/752/3319/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ладиченко С.В.

при секретарі Рожок В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним.

Позивач просить визнати недійсним Договір кредиту № 89 підписаний між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» від 03.07.2006 року.

В обґрунтування позову вказує що 03.07.2006 року між Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступник - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та Позичальником - ОСОБА_1 було підписано Договір кредиту № 89, відповідно до умов якого кредитор зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти в сумі 30000 доларів США, зі сплатою 13 відсотків річних.

З умов кредитного договору вбачається, що кошти були наданні в споживчих цілях та договір є договором споживчого кредиту.

Позивач посилається на те, що відповідно до ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Згідно ч.4 cm.11 Закону України «Про захист прав споживачів» у кредитному договорі повинно зазначатися - сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

Згідно п.3.4 розділу 3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління Національного Банку України № 168 банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості путньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

З п.3.2. розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України № 168 далі - Правила), вбачається, що кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користуванням кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до Правил. У графіку платежів також має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Однак з умов Договору кредиту № 89 від 03.07.2006 року вбачається, що у ньому не має відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту. Також банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача.

Банк не надав позивачу, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі тої інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору.

Графік погашення кредиту не складався і які суми на які рахунки зараховувалися невідомо, що є також несправедливим по відношенню до споживача, оскільки дає право банку проводити зарахування на рахунки на погляд банку.

У змісті кредитного договору відсутні встановлені законодавством обов'язкові умови, які необхідні для його укладення, а саме:

- всупереч вимогам п. 3.1 Правил та ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" належно не наведено детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, у тому числі перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору, тощо;

-всупереч вимогам п. 3.2 Правил та ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитний договір і зокрема, графік платежів не містить відомостей (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі - щомісяця, щокварталу, тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, вартості сплати вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань;

- всупереч вимогам п. 3.3 Правил та ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" не визначено сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також не зазначено її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту, розрахунок якої здійснюється з використанням наведеної в Постанові Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року формули; б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання,обслуговування та погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може перечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а такожінтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, ікі встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів укладених із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є

істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Вважає, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршання становища споживача.

Статтями 18 і 19 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено підстави для визнання кредитного договору недійсним у випадках включення до нього умов, які є несправедливими та угод, які здійснені з використанням нечесної підприємницької практики.

Перелік несправедливих умов договору із споживачами наведений у ч. 3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» і відповідно до ч. 4 зазначеної статті, цей перелік не є вичерпним.

Позивач вважає, що відповідно до ст.236 ЦК України оспорюваний ним правочин, має бути визнано недійсним з моменту його вчинення.

В судове засідання позивач не з'явився, від представника позивача до суду надійшла письмова заява про підтримання позову та проханням провести розгляд справи за відсутністю сторони позивача.

Представник відповідача заперечує проти задоволення позову, надав суду письмові заперечення на позов, та справу просить розглядати без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 03.07.2006 року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (нині Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") та ОСОБА_1 (Позивачем по справі) - був укладений договір кредиту № 89 (далі за текстом Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, кредит позивачу було надано на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 30000 дол. США, зі сплатою 13 процентів річних та комісій, в розмірі визначеними Тарифами на послуги по наданню Кредитів, які містяться в Додатку 1 до Договору, з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом до 01.07.2016 року на умовах, визначених цим Договором. 21.10. 2008 року між позивачкою та відповідачем укладено договір № 1 про зміну умов Договору кредиту № 89 від 03.07.2006 року, відповідно до якої, внесено доповнення до Додатку № 1 до договору кредиту пунктом 4, яким встановлена додаткова комісія «Ведення кредитної справи позичальника» з тарифом в розмірі 3%.

29.03.2010 року Позивачем та Відповідачем укладено Договір №1 про зміну умов Договору кредиту № 89 від 03.07.2006 року, згідно умовами даного Договору сторони дійшли згоди про наступне:

- сторони підтверджують, що залишок заборгованості за Кредитом станом на дату укладання додаткової угоди складає 19000(дев'ятнадцять тисяч) дол..США, залишок заборгованості за нарахованими відсотками складає 0,00(нуль) дол. США.;

- змінити кінцевий термін повернення кредитної заборгованості за договором визначений п.1.1 та встановити кінцевий термін повернення кредитної заборгованості за договором до 29.12.2019 року.;

- встановлено детальний розпис сукупної вартості Кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне подорожчання Кредиту наведено в Додатку № 1 до Додаткового договору, що є невід'ємною частиною договору кредиту.

01 лютого 2011 року Позивачем та Відповідачем укладено Договір № 3 про зміну умов Договору кредиту № 89 від 03.07.2006 року, згідно умовами даного Договору сторони дійшли згоди про наступне:

- сторони підтверджують, що залишок заборгованості за Кредитом станом на дату укладання додаткової угоди складає 18909(вісімнадцять тисяч дев'ятсот дев'ять)дол. США;

- змінити графік погашення суми основної заборгованості, що міститься в Додатку № 2передбачений п.1.1 Договору кредиту та викласти його в новій редакції , згідно Додатку №2, що є невід'ємною складовою частиною цього Додаткового договору.;

- викладено п. 2.4, 2.5, 2.7 Договору кредиту в новій редакції та доповнено Договір кредиту пунктами 2.5.1, 2.5.2, 2.7.1-2.7.8., 2.10, 2.11.

Отже, фактично діє нова редакція договору із змінами від 01.02.2011 року, з умовами якої Позивач погодилась та виконувала її станом до грудня 2014 року, оплачуючи як відсотки по кредиту, так і тіло кредиту(це підтверджується розрахунком заборгованості від 01.05.2016 року).

Про ці обставини позивач в позовній заяві не зазначила, але саме ці обставини є суттєвими у правовідносинах що є предметом судового розгляду по справі.

Свобода договору відповідно до положень ст. 3 ЦК України є загальними засадами цивільного законодавства. Також згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини.

При укладенні додаткових угод до договору кредиту Позивач повідомлялась про можливі ризики при отриманні кредитних коштів, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту, супутні витрати по кредиту(комісії, тощо), витрати на користь третіх осіб, це зафіксовано в додатках до додаткових угод, а саме в додатку: «Детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту». Дані додатки, як і додаткові угоди, особисто підписані Позивачем, яка була ознайомлена з їх умовами, а також це відповідає положенням Закону України « Про захист прав споживачів» та Постанові правління НБУ України від 10.05.2007 року № 168.

Щодо посилань позивачки про застосування положень Постанови правління НБУ України від 10.05.2007 року № 168, щодо обов'язкового внесення до договору кредиту умов, що вказані в п.п. 31,3.2,3.4 Постанови Правління НБУ на момент укладення договору кредиту, то суд це не може брати до уваги, оскільки вони не були обов'язковими для сторін на час укладання договору, оскільки договір кредиту укладено 03.07.2006 року, а Постанову прийнято в травні 2007 року.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у ч.1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Це ж вказано в рішенні Конституційного суду України в справі № 1-7/99 від 09.02.1999 року « Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Посилання позивача на недійсність кредитного договору з тих підстав, що Відповідач перед їх укладенням не повідомив її у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з отриманням кредиту, його обслуговуванням і поверненням) спростовуються графіком погашення заборгованості за кредитом, додатками до договорів про внесення змін до договору кредиту, які є невід'ємною частиною договору, а також умовами кредитного договору, якими передбачено істотні умови кредитного договору, а саме: проценту ставку за користування кредитними коштами, порядок нарахування та сплати, черговість погашення заборгованості, розмір винагороди за видачу кредитних коштів, розмір пені та штрафу, підстави збільшення процентної ставки, відповідальність сторін за невиконання умов договору, перелік додаткових витрат, які несе позичальник у зв'язку з отриманням кредиту, що зазначені у додатках до додаткових угод до кредитного договору від 29.03.2010 р., 01.02.2011 р.

Згідно з положеннями п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Докази примусу позивачки до укладення кредитного договору, та додаткових угод до нього відсутні, а наявні матеріали справи свідчать про те, що з їх умовами позивачка була ознайомлена та погодилась з такими умовами надання та отримання кредитних коштів.

Тривалий період часу позивач виконувала умови кредитного договору, що також свідчить про те, що вона погоджувалась з його умовами.

Безпідставними є посилання позивача на несправедливість умов кредитного договору, оскільки умови оспорюваного кредитного договору не свідчать про порушення принципу добросовісності, про істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду інтересам позичальника, зокрема, встановлення жорстких обов'язків позичальника та відсутність в оспорюваному кредитному договорі відповідальності банку за невиконання умов договору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,11,203,215,236,627,638,1054ЦК України, ст.ст.11,18,19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.10, 11, 57-61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва, через Голосіївський районний суд м. Києва, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.В. Ладиченко