Постанова № 61823003, 04.10.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2016 р. Справа № 918/357/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. ,

судді Коломис В.В.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - ОСОБА_1

від органу ДВС - ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Рівненської області від 11.07.16 р. у справі № 918/357/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ОСОБА_3" ОСОБА_4

до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова компанія "Євроінвестбуд"

про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 44 951 866 грн. 08 коп.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.07.2016 року зі справи № 918/357/15 (суддя Андрійчук О.В.) частково задоволено скаргу ТзОВ "Інвестиційно-фінансова компанія "Євроінвестбуд" на дії органу ДВС. Визнано незаконною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не зупинення виконавчого провадження ВП № 50687394 з примусового виконання ноказу Господарського суду Рівненської області № 918/357/15 від 31.12.2015 року. Зобов'язано відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити передбачені Законом України "Про виконавче провадження" дії, пов'язані із зупиненням виконавчого провадження ВП № 50687394 з примусового виконання наказу господарського суду Рівненської області № 918/357/15 від 31.12.2015 року. Провадження по розгляду скарги в частині вимог про визнання протиправними дій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо здійснення опису майна та бездіяльності заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо нездійснення контролю щодо зупинення виконавчого провадження № 50687394 припинено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу в якій просить останню скасувати та винести нову ухвалу, якою у задоволенні скарги ТзОВ "Інвестиційно-фінансова компанія "Євроінвестбуд" на дії органу ДВС відмовити повністю. В обгрунтування скарги зазначає, що 07.06.2016 року органом ДВС за результатами розгляду заяви боржника від 24.05.2016 р. про зупинення виконавчого провадження підготовлено відповідь, за якою дія мораторію не поширюється на випадки, коли у виконавчому провадженні майно перебуває на стадії продажу, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно. У свою чергу, згідно з іпотечним договором від 29.08.2008 р. та договором застави від 28.02.2012 р. майно боржника перебуває у заставі стягувача. Враховуючи викладене, орган ДВС вважає, що підстави для зупинення виконавчого провадження відсутні, а тому державний виконавець мав повне право у відповідності зі ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не зупиняти виконавчі дії.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала викладені у скарзі доводи та просить її задоволити.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує, мотивуючи тим, що з системного аналізу ч. 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 20 Закону України "Про заставу" можна дійти висновку, що заборона стягнення під час мораторію не поширюється на звернення стягнення на заставлене майно, що здійснюється за рішенням суду або третейського суду та на підставі виконавчого напису нотаріуса, а не на випадки звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання рішення на підставі ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" при виконанні рішень по спорах, предметом яких є стягнення грошових коштів (не пов'язаних із зверненням стягнення на предмет іпотеки), на які встановлена заборона стягнення під час дії мораторію. З резолютивної частини рішення від 25.05.2015 р. по справі № 918/357/15 вбачається, що предметом розгляду справи було стягнення коштів за неналежне виконання кредитного договору і відсутні будь-які посилання на заставлене майно та задоволення кредиторських вимог за його рахунок. Таким чином, вказане рішення не є зверненням стягнення на заставлене майно, а тому на його виконання поширюється дія мораторію згідно ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Враховуючи зазначене, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладені у відзиві заперечення.

Позивач в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 11.07.2016 р. у справі № 918/357/15 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2016 року боржник - ТзОВ "Інвестиційно-фінансова компанія "Євроінвестбуд" подав скаргу на дії та бездіяльність органу ДВС в якій просить суд визнати неправомірними дії органу ДВС щодо не зупинення виконавчого провадження та про зобов'язання органу ДВС зупинити виконавче провадження.

Скарга обґрунтована тим, що 25.03.2016 року ухвалою Господарського суду Рівненської області порушено провадження у справі № 918/166/16 про банкрутство боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

05.04.2016 року органом ДВС винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

24.05.2016 року боржник звернувся до органу ДВС із заявою про зупинення виконавчого провадження у зв'язку із порушенням провадження у справі про банкрутство щодо боржника.

24.05.2016 року органом ДВС винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, про арешт коштів боржника та про розшук майна боржника.

31.05.2016 року боржник повторно звернувся до органу ДВС із заявою про зупинення виконавчого провадження у зв'язку із порушенням провадження у справі про банкрутство щодо боржника.

07.06.2016 року органом ДВС за результатами розгляду заяви боржника від 24.05.2016 року про зупинення виконавчого провадження підготовлено відповідь, за якою дія мораторію не поширюється на випадки, коли у виконавчому провадженні майно перебуває на стадії продажу, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно. У свою чергу, згідно з іпотечним договором від 29.08.2008 року та договором застави від 28.02.2012 року майно боржника перебуває у заставі стягувача. Враховуючи викладене, орган ДВС вважає, що підстави для зупинення виконавчого провадження відсутні.

Оскаржуваною ухвалою суду частково задоволено скаргу ТзОВ "Інвестиційно-фінансова компанія "Євроінвестбуд" на дії органу ДВС.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області у справі № 918/166/16 від 25.03.2016 року порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова компанія "Євроінвестбуд"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова компанія "Євроінвестбуд"; введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова компанія "Євроінвестбуд" арбітражного керуючого ОСОБА_6; оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова компанія "Євроінвестбуд".

Відповідно до ч.ч. 1-3, 6, 7 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах. Під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з ч. 5 цієї статті не поширюється дія мораторію. Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Зважаючи на викладене, чинним законодавством встановлена пряма заборона на задоволення вимог стягувача на підставі виконавчих документів, що містять майнові вимоги до боржника.

Судом першої інстанції обгрунтовано наголошено, що після порушення провадження у справі про банкрутство усе майно, належне боржнику, акумулюється в рамках цього провадження, а його оцінка, реалізація, порядок та черговість задоволення вимог кредиторів, а також судовий контроль здійснюються виключно у порядку та в строки, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч. 8 ст. 23, ч. 4 ст. 42, ч. 9 ст. 45 тощо), оскільки останній є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі до Закону України "Про виконавче провадження".

З рішення господарського суду Рівненської області від 25.05.2015 року зі справи № 918/357/15, на виконання якого видано наказ від 31.12.2016 р. № 918/357/15, вбачається що судом вирішено майновий спір про стягнення з боржника коштів за неналежне виконання кредитного договору. При цьому будь-яких посилань про те, що грошові кошти мають бути стягнуті за рахунок заставного майна не зазначено.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таким чином, рішенням зі справи № 918/357/15 не задовольнялись вимоги про звернення стягнення на заставлене майно боржника в розумінні ст. 20 Закону України "Про заставу" та наказ господарського суду Рівненської області від 31.12.2015 р. № 918/357/15, за яким відкрито виконавче провадження № 50687394, стосується лише стягнення з боржника коштів у вигляді простроченої заборгованості, пені та відсотків річних.

Відтак, суд вважає безпідставними доводи апелянта про те, що в межах виконавчого провадження № 50687394 здійснюється звернення стягнення на заставлене майно.

З наявної в матеріалах справи інформації про виконавче провадження № 50687394 не вбачається перебування на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж чи звернення стягнення на заставлене майно, що свідчить про відсутність виключних обставин для поширення дії мораторію.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

За умовами ч. 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов'язані письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

Вказаний обов'язок сторін кореспондується із обов'язком державного виконавця, визначеним зокрема ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", за якою останній розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

Як зазначалося вище, боржник, як сторона виконавчого провадження, повідомив державного виконавця про існування обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, - порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Натомість орган ДВС, у якого на примусовому виконанні перебуває виконавчий документ, виконавче провадження не зупинив, а підготував відповідь про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження, яка спростовується вищевикладеним.

Частинами 1, 2, 4 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст.ст. 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.п. 1 - 17 ч. 1 ст. 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк. Виконавче провадження зупиняється до закінчення строку дії відповідних обставин. Протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обгрунтовано вказав, що орган ДВС зобов'язаний був зупинити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Рівненської області № 918/357/15 від 31.12.2015 року на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Таким чином, місцевим господарським судом підставно задоволено скаргу на дії ДВС в частині визнання незаконною бездіяльності відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та зобов'язання останнього здійснити передбачені Законом України "Про виконавче провадження" дії, пов'язані із зупиненням виконавчого провадження ВП № 50687394. В іншій частині судом процесуально правильно припинено провадження по розгляду скарги з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою скаржника від вимог в цій частині.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Рівненської області від 11.07.2016 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 02.09.2016 р. № 3540/09/15-16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 11.07.2016 року зі справи № 918/357/15 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.