Рішення № 61822919, 04.10.2016, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2016 р. Справа № 926/2319/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ОСОБА_2, м.Київ

до Новоселицького районного споживчого товариства, м.Новоселиця Чернівецької області

про стягнення 76704,38 грн.

Суддя Дутка В.В.

представники:

від позивача ОСОБА_3, довіреність від 19.09.2016р., ОСОБА_4, довіреність від 03.10.2016р.

від відповідача ОСОБА_5, керівник, ОСОБА_6, довіреність від 18.02.2016р.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулося до господарського суду з позовом до Новоселицького районного споживчого товариства Буковина про стягнення 76704,38 грн., з них 75695,12 грн. основного боргу, 1009,26 грн. три процента річних.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобовязань за послуги централізованого теплопостачання з жовтня 2015р. по березень 2016р., згідно договору №30 про надання послуг централізованого опалення від 15.10.2015р.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 11.08.2016р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 06.09.2016р.

Відповідач у відзиві від 18.08.2016р. позов не визнає з підстав не укладення між сторонами ОСОБА_7 про надання послуг теплопостачання. Нарахування позивачем плати за спожиту теплову енергію, виходячи з розміру опалювальної площі, відповідач вважає безпідставним. При цьому, лічильник, який встановлений в будівлі райспоживспілки по вул.Центральній 31 в м.Новоселиця у 2004 році і перебуває в робочому стані та експлуатується тривалий час. Відповідно до приписів част. 2 ст.32 Закону України Про житлово-комунальні послуги у період з 01.10.2015р. по 30.04.2016р. відповідно до показників лічильника обліку теплової енергії відповідачем отримано послуг централізованого опалення на суму 59050,41 грн., яка погашена відповідачем повністю. Вимогу позивача про оплату різниці між вартістю фактично спожитої теплової енергії і вартістю теплової енергії обрахованої виходячи з площі опалювальних приміщень відповідач не визнає.

У судових засіданнях 06.09.2016р., 20.09.2016р. оголошувались перерви.

У судовому засіданні 04.10.2016р. представники позивача просили задовольнити позов, представники відповідача вважають позов безпідставним у звязку з чим просили відмовити в його задоволенні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив таке.

Рішенням Новоселицької міської ради Чернівецької області від 15.10.2015р. №49/4 визначено ТОВ ОСОБА_1 група надавачем послуг з виробництва, транспортування та реалізації теплової енергії, з використанням альтернативного палива природному газу. Надано дозвіл ТОВ ОСОБА_1 група на використання тарифів з виробництва, транспортування та реалізації теплової енергії затверджених для КП Новоселицька міська тепломережа до затвердження власних тарифів.

Рішенням виконавчого комітету Новоселицької міської ради Чернівецької області від 04.11.2015р. №168 затверджено наступні тарифи на теплову енергію для ТОВ ОСОБА_1 група: для населення -18,53 грн. за 1м2 загальної площі або 895,17 грн. за 1 Гкал; для бюджетних установ 43,05. за 1м2 загальної площі або 1942,00 грн. за 1 Гкал; для інших споживачів 43,05 грн. за 1м2 загальної площі або 1942,00 грн. за 1 Гкал.

Позивач стверджує про укладення договору №30 про надання послуг з централізованого опалення від 15.10.2015р., згідно якого Виконавець (позивач у справі) зобовязується своєчасно надавати Споживачеві (відповідач у справі) відповідної якості послуги з централізованого опалення, а Споживач зобовязується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені ОСОБА_7.

Тариф на послуги визначено у Додатку №1 до ОСОБА_7 (п.2.1 ОСОБА_7).

Регулювання відносин, що виникають у звязку із наданням комунальних послуг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про житлово-комунальні послуги, Законом України Про теплопостачання, Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р. Про затвердження Правил користування тепловою енергією, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. ОСОБА_7 укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно зі статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовились укласти договір у письмовій формі, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судом встановлено, що договір №30 про надання послуг з централізованого опалення відповідачем не підписаний, доказів надсилання договору відповідачу для підписання суду не подано.

У підтвердження доводів позивача про вручення відповідачеві ОСОБА_7 №30 наданий витяг з Журналу реєстрації договорів на теплопостачання, де під №30 вказано найменування Райспоживспілка та міститься дата 28.10.2015р. і підпис особи прізвище якої не вказано (а.с.46-47).

Відповідач заперечує проти отримання спірного ОСОБА_7, оскільки відсутні докази його вручення уповноваженій особі.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували факти надання позивачем спірного договору відповідачеві.

За наведених обставин, договір №30 про надання послуг з централізованого опалення є не укладеним.

Позивачем у підтвердження наданих послуг з опалення в період з жовтня 2015р. по березень 2016р. надані акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які не підписані відповідачем (а.с.8-13).

Позивач повідомив листом, який надійшов до суду 22.08.2016р., про надсилання відповідачеві загаданих актів здачі-приймання робіт, спірного договору, претензії, рахунків, про що свідчить Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №603001598277 (а.с.43).

Проте, за наявності заперечень відповідача про отримання вказаних документів та відсутності опису вкладення в поштове відправлення за№603001598277, суд дійшов висновку про відсутність доказів надсилання відповідачеві перелічених у листі відповідача документів, зокрема актів здачі-приймання робіт, спірного договору.

Одночасно, суд встановив факт підписання сторонами лише одного акту здачі-приймання робіт №58 від 31.10.2015р., згідно якого надані послуги з опалення за жовтень 2015р. на суму 3313,69 грн. У підтвердження оплати вартості отриманих послуг у жовтні 29015р., відповідачем надано платіжне доручення №170 від 18.11.2015р. на суму 3313,69 грн. (а.с.69,74).

За постачання позивачем теплової енергії відповідачу в жовтні 2015р. і наступних місяцях: листопад 2015р. квітень 2016р. було сплачено згідно показників лічильника, які відображені у журналі відповідача про облік спожитої теплової енергії, загальну суму 59050,41 грн. (а.с.69-73, 80-81, 113-114).

Таким чином, у процесі розгляду спору, судом встановлено і сторонами не спростовано факт постачання позивачем в спірному періоді теплової енергії відповідачу.

Згідно п. 23 Правил користування тепловою енергією, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Облік спожитої теплової енергії відповідач здійснював через лічильник марки PolluCom MX №032900/002298, встановлений в будівлі Новоселицької райспоживспілки по вул.Центральна, 31 у м.Новоселиця (власником якої є відповідач на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майна від 20.09.2013р.) у 2004р. згідно акту про готовність до експлуатації. Придатність до використання відповідачем вказаного приладу обліку підтверджена свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки виданого 30.10.2014р. та чинного до 30.10.2016р., а також Розрахунком витрат тепла на опалення приміщень та витрат теплоносія через лічильник тепла для будівлі Новоселицької районної спілки споживчих товариств, по вул.Центральна, 31 в м.Новоселиця, який виготовлений у 2016р. на замовлення відповідача ТОВ Чернівціагропроект.

Отже, судом встановлено у процесі розгляду справи, що недоведеним з боку позивача є факт укладення між сторонами ОСОБА_7 №30 про надання послуг з централізованого опалення на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 75695,12 грн. за надані послуги з опалення. Відтак, у відповідача не виникав та відсутній обовязок щодо оплати наданих послуг по постачанню теплової енергії за договором у жовтні 2015 р. березні 2016р. згідно опалювальної площі райспоживспілки і позивачем у процесі розгляду справи не було надано суду жодних належних та допустимих доказів виникнення такого обовязку відповідача з інших підстав, а тому відповідно позовна вимога позивача до відповідача про стягнення 75695,12 грн. заборгованості, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач, під час розгляду справи, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували заявлені ним позовні вимоги, а його доводи викладені в позовній заяві, спростовуються вищенаведеним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на позивача, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено і підписано 06.10.2016р.

Суддя В.В.Дутка