Постанова № 61822908, 07.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2016 р. Справа№ 910/3457/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Лобаня О.І.

при секретарі судового засідання Даниленко Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Кучеренко С.П. (довіреність від 02.12.2015 № 14);

від відповідача: Шульга О.І. (довіреність від 18.04.2014 № 14-91);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2016

у справі № 910/3457/16 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз"

до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

про стягнення 3 955 033,79 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2016 у справі № 910/3457/16 позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 275 556 грн. 75 коп. 3% річних, 2 047 981 грн. 28 коп. інфляційних втрат та 34 853 грн. 07 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2016 у справі № 910/3457/16 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги у цій частині задовольнити.

Скарга мотивована тим, що умовами п. 7.1. договору № 14-139-ТН від 07.04.2014 сторони передбачили забезпечення виконання грошових зобов'язань, але не визначили розмір відсотків, тому до відповідача була застосована відповідальність у вигляді пені, розмір якої визначено ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України в розмірі облікової ставки НБУ.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" у справі № 910/3457/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Розгляд справи № 910/3457/16 неодноразово відкладався та склад колегії суддів змінювався.

13.07.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим в частині відмови у стягнення на користь позивача пені у розмірі 1 631 495,76 грн, а доводи, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними.

У судових засіданнях представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом міста Києва та підтверджується матеріалами справи, 07.04.2014 між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (далі - позивач, газорозподільне підприємство) та публічним акціонерним товариством національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - відповідач, замовник) укладено договір на розподіл природного газу №14-139-ТН (далі - договір), відповідно до умов якого газорозподільне підприємство зобов'язується у 2014 році надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів (далі - пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, а замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбаченими умовами договору (пп. 2.1., 2.2. договору).

Газорозподільне підприємство зобов'язується у 2014-2015 роках надати замовнику послугу з транспортування газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін (пункт 2.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 03.12.2014).

Цією ж додатковою угодою погоджено об'єми транспортування газу на 2014-2015 роки.

Згідно з пунктом 3.6. договору обсяг протранспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ, що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку.

Відповідно до пункту 3.7, 3.8 договору газорозподільне підприємство до 10-го числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газорозподільного підприємства. Замовник протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газорозподільному підприємству один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника (для юридичних осіб), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства.

Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків замовника з газорозподільним підприємством (пункт 3.10. договору).

Відповідно до п. 6.3.2 договору замовник зобов'язується оплачувати газорозподільному підприємству вартість послуг згідно з умовами договору.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.5 договору розрахунки за послуги з транспортування природного газу ГРМ здійснюються Замовником (крім гарантованого постачальника) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу на період передоплати, визначений сторонами в договорі, за тарифом на транспортування природного газу розподільними трубопроводами за 1000 м3, встановленим для газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. У випадку недоплати за фактично протранспортований газ ГРМ за розрахунковий період Замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У випадку, якщо Замовник є гарантованим постачальником, то Замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Газорозподільного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (абз. 1, 2 п. 5.6 договору).

Відповідно до пункту 11.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 03.12.2014 встановлено, що даний договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення підписів уповноважених представників сторін печатками, та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що склалися з 01 січня 2014 року і діє в частині надання послуг до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані газорозподільним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на наступний період, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов. При цьому сторони повинні переоформити додаток до договору, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.

На виконання умов укладеного договору на розподіл природного газу №14-139-ТН від 07.04.2014, позивачем було надано відповідачу послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями підписаних уповноваженими представниками та скріплених відтисками печаток сторін актів наданих послуг з транспортування газу, а саме: №1/2-ТН від 31.03.2014, №1/3-ТН від 31.03.2014, №2/3-ТН від 31.03.2014, № 2/2-ТН від 31.03.2014, №3/3-ТН від 31.03.2014, №3/5-ТН від 31.03.2014, №3/4-ТН від 30.04.2014 року, №5/3-ТН від 31.05.2014 року, №6/3-ТН від 30.06.2014 року, №7/3-ТН від 31.07.2014 року, №8/3-ТН від 31.08.2014 року, №9/3-ТН від 30.09.2014 року, №10/3-ТН від 31.10.2014 року, №11/3-ТН від 30.11.2014 року, №12/3 -ТН від 31.12.2014 року, №1/3-ТН від 31.01.2015 року, акт коригування від 28.02.2015 року до акту 1/3-ТН від 28.02.2015 року, №1/5-ТН від 31.01.2015 року, №2/3-ТН від 28.02.2015 року, №2/5-ТН від 28.02.2015 року, №3/3-ТН від 31.03.2015 року, №4/3-ТН від 30.04.2015 року, №5/3-ТН від 31.05.2015 року, №6/3-ТН від 30.06.2015 року, №7/3-ТН від 31.07.2015 року, №8/3-ТН від 31.08.2015 року, №9/3-ТН від 30.09.2015 року, №10/3-ТН від 31.10.2015 року, №11/3-ТН від 30.11.2015 року та №12/3-ТН від 31.12.2015 року. Проте замовник в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами за період з січня 2014 року до березня 2015 року, а саме відповідач здійснював оплату отриманих послуг з порушенням встановленого договором терміну оплати, що підтверджується доданими до матеріалів справи оборотно-сальдовими виписками за січень 2014 року - грудень 2015 року, що і стало підставою для звернення позивача з вимогою про стягнення з відповідача 275 556,75 грн. 3 % річних, 1 631 495,76 грн. пені та 2 047 981,28 грн. інфляційних втрат нарахованих за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором на розподіл природного газу №14-139-ТН від 07.04.2014.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та норми ст. 625 Цивільного кодексу України, господарський суд міста Києва за наявності визначених законом підстав дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що позов в частині стягнення 3 % річних у розмірі 275 556,75 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 047 981,28 грн. обґрунтований та підлягає задоволенню. Розрахунок позивача судом перевірено та визнано арифметично вірним.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1 631 495,76 грн. пені відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 29.03.2011 № 7/428.

Проте в договорі умова про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені відсутня.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України не встановлені випадки, підстави та порядок застосування пені за порушення зобов'язання.

Таким чином, враховуючи те, що п. 7.1. договору № 14-139-ТН від 07.04.2014 сторони не погодили конкретний розмір штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого суду про відсутність підстав для стягнення пені в сумі 1 631 495,76 грн.

Також судом першої інстанції надано належну оцінку відзиву відповідача на позовну заяву в частині посилання відповідача у відзиві на процедуру, встановлену Алгоритмом розподілу коштів, як підставу звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань є безпідставними, оскільки згідно з п. 1.2. Алгоритму розподілу коштів встановлено, що дія цього Алгоритму не поширюється на відносини, пов'язані з остаточним розрахунком гарантованого постачальника природного газу та його структурних підрозділів із власником природного газу, газотранспортними, газорозподільними підприємствами відповідно до умов укладених договорів та погашенням заборгованості споживачів за спожитий природний газ.

Решта доводів сторін не підтверджуються наявними у справі доказами і висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції належним чином дослідив обставини справи, дав правову оцінку доказам, наданими представниками сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, заперечень та з врахуванням визначених законом підстав дійшов вірного висновку стосовно того, що відповідач прострочив зобов'язання, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

У той же час, доводи скаржника не підтверджені належними та допустимими доказами та зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

За вказаних обставин суд вважає, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" на рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2016 у справі № 910/3457/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2016 у справі № 910/3457/16 залишити без змін.

3. Справу № 910/3457/16 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді А.Г. Майданевич

О.І. Лобань