Рішення № 61822659, 27.09.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2016 р. Справа № 909/624/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І.М.,

секретар судового засідання Андріїв Л.Я.,

За участю:

представника позивача: ОСОБА_1;

представника відповідача: ОСОБА_2, (довіреність №1150 від 17.08.2016 р.);

у судовому засіданні присутній: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1, 76018; АДРЕСА_2, 76018, податковий номер НОМЕР_1

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, АДРЕСА_3 АДРЕСА_4, податковий номер НОМЕР_2

про стягнення 170 000,00 грн. основного боргу та 111 750,00 грн. неустойки,

встановив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення 160 000,00 грн. основного боргу та 111 750,00 грн. неустойки.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача послався на те, що відповідач всупереч приписам ГК України, ЦК України та умовам договору купівлі-продажу обладнання від 27.02.2015р., не виконав в обумовлені строки взяті на себе зобов'язання по оплаті обладнання. Факт приймання - передачі обладнання підтверджується Актами приймання - передачі обладнання відповідно до додатку №1 та додатку №2 від 27.02.2015р. та 16.03.2015р., підписаними обома сторонами.

За несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачу нарахована неустойка.

26.07.2016р. ФОП ОСОБА_4 подав суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_5, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач послався на можливе вчинення з боку підприємця ОСОБА_6 дій щодо переоформлення права власності на нерухоме майно на користь третіх осіб.

27.07.2016 р. судом винесено ухвалу про порушення провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.08.2016 р. та зобов'язано позивача подати суду документи, які підтвердять, що не вжиття заходів забезпечення позову утруднять чи зроблять неможливим виконання рішення суду.

09.08.2016р. відповідач щодо позову заперечив, вказавши, що придбане ним майно належить ОСОБА_7, в підтвердження чого послався на те, в Івано-Франківському міському суді слухається справа за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В спростування заперечень відповідача, представник позивача подав суду ухвалу Івано-Франківського міського суду від 15.03.2016р. про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів про витребування майна з чужого незаконного володіння та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29.06.2016р. про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за вищевказаним позовом.

18.08.2016р. ФОП ОСОБА_4 подав суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 170000,00 грн. основного боргу та 111750,00 - неустойки.

22.08.2016р. представник відповідача подав суду заяву про зупинення провадження у даній справі до вирішення Івано-Франківським міським судом справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі - продажу обладнання від 27.02.2015р., укладеного між підприємцями ОСОБА_6 та ОСОБА_4

ОСОБА_3 направив до суду заяву про залучення його до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_3 послався на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 27.02.2015р. уклали між собою договір купівлі- продажу обладнання, більшість якого належала йому на підставі договору купівлі- продажу обладнання ті іншого майна від 20.09.2014р., укладеного між ним та ОСОБА_9

Господарський суд Івано-Франківської області неодноразово оголошував перерви та витребовував документи необхідні для розгляду справи.

23.09.2016р. представник відповідача подав суду заяву, в якій просив суд відмовити в задоволенні позову, у зв'язку з тим, що позивачем не надано суду доказів належності йому на праві власності майна, щодо якого укладено договір купівлі-продажу обладнання від 27.02.2015р. та заяву про застосування позовної давності до частини позовних вимог по неустойці, нарахованих за період з 11.04.2015р. до 27.07.2015р. та відмову в задоволенні частини позовних вимог по неустойці, нарахованих за період з 11.10.2016р. по 11.06.2016р. на підставі ст. 232 ГК України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та подав суду оригінали документів в підтвердження права власності на частину майна щодо якого укладено договір купівлі-продажу обладнання від 27.02.2015р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов слід задоволити частково, судові витрати, у відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог .

При цьому суд врахував наступне:

27.02.2015р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (надалі - продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (надалі - покупець) укладено договір купівлі-продажу обладнання, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, доставити та змонтувати обладнання, згідно Додатку №1 та Додатку №2 до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти у власність обладнання та сплатити за нього продавцю грошову суму, встановлену п. 3.1. цього Договору, згідно графіку сплати, зазначеного в Додатку №3 до цього Договору ( п.1.1 та п.1.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що загальна ціна обладнання, зазначеного в Додатку №1 та Додатку №2 до цього Договору, становить 170000,00 грн.

Згідно п. 5.2.2. , покупець зобов'язаний оплатити обладнання за ціною й у терміни, встановлені цим Договором та Додатком №3 до нього.

На виконання умов договору позивач доставив та змонтував відповідачу обладнання згідно Додатку №1 та Додатку №2 до Договору, що підтверджується актами приймання - передачі обладнання від 27.02.2015р. та від 16.03.2015р., підписаними сторонами, копії яких містяться в матеріалів справи.

Підприємець ОСОБА_6 не заперечив в судовому засіданні 09.08.2016. щодо факту укладення договору, на підставі якого позивач звернувся до суду з даним позовом.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема з договорів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст.179, 193 ГК України.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене та те, що суду не подано належних та допустимих доказів , які б підтверджували, що обладнання (згідно Додатків №1 та №2 до Договору купівлі- продажу від 27.02.2015р.), належить іншим особам, а відповідачем не надано доказів оплати суми заборгованості, вимога позивача про стягнення 170000,00 грн. основного боргу є обґрунтованою.

Вимогу про стягнення 111750,00 грн. неустойки, слід задоволити частково, враховуючи строк за який нараховується неустойка згідно ст. 232 ГК України та умов Договору, якими передбачено, що в разі несвоєчасної або неповної сплати ціни обладнання згідно цього Договору та Додатку №3 до нього покупець сплачує неустойку у розмірі 250 гривень за кожен день прострочення платежу понад чергову дату, зазначену для сплати в Додатку №3 до цього Договору. Отже до стягнення підлягає 45750 грн. неустойки.

Заяву позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_5, що знаходиться за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Зв'язкова, 6, слід залишити без розгляду, оскільки позивачем не подано суду доказів, в підтвердження, що не вжиття заходів забезпечення позову утруднять чи зроблять неможливим виконання рішення суду.

Клопотання ОСОБА_3 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, слід відхилити, оскільки ним не подано суду належних доказів в підтвердження того, що обладнання, яке є предметом договору купівлі - продажу від 27.02.2015р., належить йому на праві власності.

В задоволені клопотання представника відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення Івано-Франківським міським судом справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі - продажу обладнання від 27.02.2015р., слід відмовити, оскільки розгляд цієї справи не є неможливим до вирішення справи іншим судом.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_3 АДРЕСА_4, податковий номер НОМЕР_2) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 76018; АДРЕСА_2, 76018, податковий номер НОМЕР_1) 170000,00 (сто сімдесят тисяч гривень) - основного боргу; 45750,00 (сорок п'ять тисяч сімсот п'ятдесят гривень) - неустойки та 3236,25 (три тисячі двісті тридцять шість гривень двадцять п'ять копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Скапровська І. М.

повний текст рішення складено 05.10.2016р.