Ухвала суду № 61822445, 05.10.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.10.16р. Справа № 904/8241/16

За позовом приватного підприємства "Верінет", м. Верхівцево Дніпропетровської області

до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпро Дніпропетровської області

про визнання додаткової угоди № ДС-03/04002-00 від 01.11.2013 року недійсною

Суддя Бондарєв Е.М.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

19.09.2016 року приватне підприємство "Верінет" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання додаткової угоди № ДС-03/04002-00 від 01.11.2013 року укладеної між публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" та приватним підприємством "Верінет" недійсною.

22.09.2016 року господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі № 904/8241/16 за позовом приватного підприємства "Верінет" до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" про визнання додаткової угоди № ДС-03/04002-00 від 01.11.2013 року недійсною.

03.10.2016 року приватне підприємство "Верінет" звернулось до суду із заявою про вжиття запобіжних заходів шляхом витребування у господарського суду Дніпропетровської області справу № 904/4358/15 за позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК "Дніпрообленерго" до приватного підприємства "Верінет" про стягнення коштів в матеріалах якої міститься оригінал додаткової угоди № ДС-03/04002-00 від 01.11.2013 року.

Заява обґрунтована тим, що в позовній заяві приватне підприємство "Верінет" зазначав про необхідність проведення судової почеркознавчої експертизи спірної додаткової угоди № ДС-03/04002-00 від 01.11.2013 року. Оригінал даного документу станом на 03.10.2016 року знаходиться в матеріалах справи № 904/4358/15. Заявник посилається на те, що оригінал додаткової угоди № ДС-03/04002-00 від 01.11.2013 року є єдиним документом, на підставі якого можна встановити факт не укладення додаткової угоди саме повноважною особою приватного підприємства "Верінет", а відповідач буде вчиняти дії щодо ухилення від надання даного оригіналу.

Відповідно до ст.43-1 Господарського процесуального кодексу України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття передбачених статтею 432 цього Кодексу запобіжних заходів до подання позову.

Згідно зі статтею 43-2 Господарського процесуального кодексу України, запобіжні заходи включають:

1) витребування доказів;

2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав;

3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

Статтею 43-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що запобіжні заходи вживаються до моменту звернення до суду з позовною заявою з метою попередження та збереження доказів правопорушення, а після подання відповідної заяви вжиті запобіжні заходи не припиняються, а діють вже як заходи забезпечення позову.

Отже, за своєю правовою природою, запобіжні заходи - це заходи, спрямовані на збереження відповідних доказів та на запобігання правопорушенню з метою якнайшвидшого реагування на протиправні дії, а заходи до забезпечення позову за своїм змістом застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. Тобто, заходи, що вживаються судом як запобіжні мають бути спрямованими також на забезпечення позову, який буде поданий до суду з метою захисту порушених прав та інтересів заявника.

Відповідно до пункту 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.04.2007 року № 01-8/251 "Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів" у вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43- 3; імовірності настання обставин, зазначених у статті 43- 1; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

В силу положень частини 6 статті 43-4 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності підстав, встановлених статтею 43-1 цього Кодексу, господарський суд виносить ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.

Керуючись ст. ст. 43-1, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ

Відмовити приватному підприємству "Верінет" в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.

Суддя ОСОБА_1