Ухвала суду № 61821929, 30.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 вересня 2016 року м. Київ К/800/24025/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., перевіривши касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Чернігівській області до Макошинської селищної ради про зобов'язання виконати пункт вимоги,

встановив:

Державна фінансова інспекція в Чернігівській області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 вересня 2016 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення встановлених недоліків касаційної скарги.

Скаржник, на виконання вимог зазначеної ухвали, усунув вказані недоліки касаційної скарги.

Державна фінансова інспекція в Чернігівській області звернулася до суду з заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, в якій просить визнати поважною причиною пропуску строку, який надається для пред’явлення виконавчого документа до виконання та поновити пропущений строк для пред’явлення до виконання виконавчого листа від 04 липня 2016 року про зобов’язання Макошинську селищну раду виконати п.9 вимог Сосницької міжрайонної державної фінансової інспекції від 06 вересня 2013 року №6-18/1465 про усунення порушень виявлених ревізією в частині укладання договорів оренди землі з СТОВ ім.Шевченка, в іншому випадку стягнути з осіб, винних у недоотриманні орендної плати в сумі 19 948,02 грн, у порядку встановленому законодавством України.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що 13 серпня 2014 року Державною фінансовою інспекцією в Чернігівській області було подано касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у справі №825/4338/13-а.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2016 року касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області було відхилено та відповідно рішення попередніх інстанцій залишено без змін. Після повернення справи, 04 липня 2016 року Чернігівським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист, строк пред’явлення якого сплив 01 липня 2015 року, в зв’язку з набранням законної сили ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня .2014 року. Заявник вважає, що строк пред’явлення виконавчого листа до виконання був пропущений з поважних причин.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року, відмовлено в задоволенні заяви Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання.

У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Чернігівській області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву та поновити строк пред’явлення до виконання виконавчого листа.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

За змістом ст. 261 цього Кодексу стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до адміністративного суду, який видав виконавчий лист, або до адміністративного суду за місцем виконання.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Згідно п.1 ч.2 цієї статті визначено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Тобто, постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року набрала законної сили з моменту проголошення ухвали Київського апеляційного адміністративного суду – 01 липня 2014 року, що в свою чергу свідчить, що строк перебігу пред’явлення виконавчого листа до виконання починається з 02 липня 2014 року.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду жодним чином не впливає на початок перебігу строку пред’явлення виконавчого листа до виконання.

З урахуванням того, що адміністративна справа перебувала в Чернігівському окружному адміністративному суді з 14 серпня 2014 року по 05 вересня 2014 року, позивач мав можливість звернутися до суду із заявою про видачу виконавчого листа та реалізувати своє право, передбачене ч. 1 ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України, що ним зроблено не було.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання не підлягає задоволенню, оскільки стягувачем не наведено поважних причин та обґрунтованих підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа для виконання, належних та допустимих доказів щодо наявності поважних причин або обґрунтованих обставин пропуску встановленого законодавством строку.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті –пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної фінансової інспекції в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Чернігівській області до Макошинської селищної ради про зобов'язання виконати пункт вимоги.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя В.Ф. Мороз