Ухвала суду № 61821729, 05.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/24933/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Оксененка О.М.

Парінова А.Б.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріалтекс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріалтекс», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві від 02 липня 2015 року:

- № 0003802203, відповідно до якого позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» (код 21081000) у розмірі 3 132 316,04 грн.;

- № 0003812203, відповідно до якого позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем «штрафні санкції» у розмірі 170 грн. за порушення ст. 9 п. 1 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 березня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Тріалтекс» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 24.11.2014 р. по 19.06.2015 р., за результатами якої складено акт від 19.06.2015 р. № 3666/26-51-22-03/37432359 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки податковий орган прийшов до висновків про порушення відповідачем:

- ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: неотримання валютної виручки в сумі 210 115,64 доларів США (з дати відправлення товару на експорт станом на 19.06.2015 р. термін прострочення складає 117 днів), неотримання валютної виручки в сумі 172 652,18 доларів США (з дати відправлення товару на експорт станом на 19.06.2015 р. термін прострочення складає 80 днів) та неотримання валютної виручки в сумі 110 042,51 доларів США (з дати відправлення товару на експорт станом на 19.06.2015 р. термін прострочення складає 10 днів);

- ст. 9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме: порушення строків декларування валютних цінностей за межами України.

На підставі вищенаведених висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які за результатами процедури адміністративного оскарження залишені без змін.

Вважаючи вказані рішення податкового органу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим, в той час, як податковий орган правомірності своїх рішень не довів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій встановлено Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», статтею 1 якого визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Постановами Правління НБУ від 20 серпня 2014 року N 515 (строком дії до 21 листопада 2014 року), від 20.11.2015 р. № 734 (строком дії до 02 грудня 2014 року), від 1 грудня 2014 року N 758 (строком дії до 03 березня 2015 року включно), від 3 березня 2015 року N 160 (строком дії до 03 червня 2015 року) установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Порушення резидентами строків, передбачених вказаною правовою нормою, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (стаття 4 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»).

Так, судом першої інстанції встановлено, що 01.02.2012 р. між компанією «Leoyd Trading Limited» (Продавець) та ТОВ «Тріалтекс» (Покупець) було укладено контракт № 01/12, відповідно до якого продавець зобов'язався поставляти позивачу панчішно-шкарпетні трикотажні вироби (т.1, а.с. 20).

Відповідно до п. 2 Договору ціни на товари встановлюються у доларах США.

Приймаючи до уваги довгостроковість контракту, обумовлено, що ціни можуть змінюватись. Оплата кожної партії товару здійснюється у доларах США банківським переказом на рахунок продавця.

Відповідно до п.1 додаткової угоди від 10.05.2012р. до вищезгаданого контракту, платежі здійснюються після реалізації товару, але не пізніше 31.12.2015 р. шляхом банківського переказу на рахунок продавця суми, визначені в оформленій ВМД. Валюта платежу - долари США, код 840.

При цьому, згідно з умовами додаткової угоди від 30.12.2013 р. до вищезгаданого контракту, цей контракт діє до 31.12.2015 р.

На виконання даного договору нерезидентом «Leoyd Trading Limited» по 15.05.2015 поставлено товару за вказаним договором на загальну суму 3 838 197,92 дол.США.

ТОВ «Тріалтекс» в свою чергу протягом 2012-2015рр. частково оплачені товари, що отримані від «Leoyd Trading Limited» по контракту №01/12 від 01.02.2012 станом на 15.05.2015 на суму 1 362 841,08 дол.США.

Таким чином за товариством наявна заборгованість перед свої контрагентом.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 11 липня 2016 року, у зв'язку наявністю великої суми заборгованості та відсутністю можливості у Товариства розрахуватися за отриманий товар, постачальником «Leoyd Trading Limited» заявлена вимога про повернення частини товару.

Таким чином, між ТОВ «Тріалтекс» (Продавець) та компанією «Leoyd Trading Limited» (Покупець) укладено договір № 19/2014 від 19.11.2014 р., відповідно до якого позивач зобов'язався поставляти нерезиденту панчішно-шкарпетні, трикотажні вироби (т.3, а.с. 2).

На виконання зобов'язань по даному контракту ТОВ «Тріалтекс» відправлено товару на експорт:

- за ВМД № 545052 від 24.11.2014 р. на суму 210 115,64 доларів США. Граничний термін надходження валютної виручки (90 день) - 22.02.2015 р.;

- за ВМД № 545074 від 31.12.2014 р. на суму 59 829,85 доларів США. Граничний термін надходження валютної виручки (90 день) - 31.03.2015 р.;

- за ВМД № 545075 від 31.12.2014 р. на суму 112 822,33 доларів США. Граничний термін надходження валютної виручки (90 день) - 31.03.2015 р.;

- за ВМД № 550290 від 11.03.2015 р. на суму 25 656,69 доларів США. Граничний термін надходження валютної виручки (90 день) - 09.06.2015 р.;

- за ВМД 550291 від 11.03.2015 р. на суму 84 385,82 доларів США. Граничний термін надходження валютної виручки - 09.06.2015 р.

Всього поставлено товару на 492 810,33 доларів США.

На підтвердження поставки товару позивачем, окрім ВМД, також надані інвойси, CMR щодо експорту позивачем вказаних товарів.

В подальшому, між компанією «Leoyd Trading Limited» (Сторона-1) та ТОВ «Тріалтекс» (Сторона-2), укладено Угоду №12/02 від 12.02.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої, станом на 11.02.2012 р. Сторона-2 є боржником, а Сторона-1 є кредитором за імпортним контрактом № 01/12 від 01.02.2012 р. на суму 2 461 225,84 доларів США; Сторона-1 є боржником, а Сторона-2 є кредитором на суму 382 767,82 доларів США за експортним контрактом № 19/2014 р. від 19.11.2014 р.

Відповідно до цієї Угоди сторони підтвердили, що між ними немає спору відносно характеру зобов'язань, його змісту та умов виконання. Сторони домовились припинити грошові зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких, за попередніми домовленостями сторін, настав.

З моменту набрання чинності даної Угоди припиняються грошові зобов'язання Сторін на суму 382 767,82 доларів США.

Пунктом 2.1. зафіксований залишок заборгованості позивача перед нерезидентом у розмірі 2 078 458,02 долари США (після зарахування), а також констатовано у п. 2.2., що заборгованість нерезидента перед позивачем відсутня.

Окрім того, між компанією «Leoyd Trading Limited» (Сторона-1) та ТОВ «Тріалтекс» (Сторона-2), укладено Угоду №30/04 від 30.04.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої, станом на 29.04.2015 р. Сторона-2 є боржником, а ТОВ «Тріалтекс» є кредитором за імпортним контрактом № 01/12 від 01.02.2012 р. на суму 2 050 458,02 доларів США; Сторона-1 є боржником, а Сторона-2 є кредитором на суму 110 042,51 доларів США за експортним контрактом № 19/2014 від 19.11.2014 р.

Відповідно до цієї Угоди сторони підтвердили, що між ними немає спору відносно характеру зобов'язань, його змісту та умов виконання. Сторони домовились припинити грошові зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких, за попередніми домовленостями сторін, настав.

З моменту набрання чинності даної Угоди припиняються грошові зобов'язання Сторін на суму 110 042,51 доларів США.

Пунктом 2.1. цієї ж Угоди зафіксований залишок заборгованості позивача перед нерезидентом у розмірі 1 940 415,51 доларів США (після зарахування), а також констатовано у п. 2.2., що заборгованість нерезидента перед позивачем відсутня.

Таким чином, за обома Угодами про зарахування зустрічних однорідних вимог припинено грошові зобов'язання Сторін на суму 492 810,33 доларів США, що складає вартість товару за вищезгаданими ВМД.

Так, відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

При цьому, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору, у тому числі його ціни, шляхом підписання додаткових угод до нього.

В свою чергу, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте, не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема, зарахуванням.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 14 вказаного Закону, всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідно до приписів статті 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні положення містяться в частині 3 статті 203 Господарського кодексу України, згідно якої, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Тобто, у цивільному праві одним із способів припинення зобов'язань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.

Відповідно до п. 1.10. постанови Національного банку, від 24.03.1999р. № 136 «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями» експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо:

- вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

- вимоги однорідні;

- строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги;

- між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання, тощо.

Спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України не забороняється припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за зовнішньоекономічними договорами. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте, це не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема зарахуванням.

При цьому, виконання зобов'язань резидента України перед нерезидентом за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зарахування зустрічних грошових вимог за наявності належним чином оформлених документів є підставою для зняття банком із контролю експортно-імпортної операції, вчинюваної ним відповідно до Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136 і зареєстрованої Міністерством юстиції України 28 травня 1999 року за № 338/3631.

Наведені вище висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 6 травня 2008 року (номер рішення в ЄДРСР 3402031; справа 21-1518во07), правовим позиціям Вищого адміністративного суду України, неодноразово викладеним у рішеннях, як приклад, від 25.11.2015 р. (К/800/15146/13; №2а-808/11/2170; номер рішення в ЄДРСР 54580403) та від 09.11.2015 р. (К/9991/57478/12; №2а-6391/11/2670; номер рішення в ЄДРСР 53975349), який, зокрема, зазначив, що чинне національне законодавство дозволяє виконання зобов'язання за зовнішньоекономічними договорами не тільки у грошовій формі, а й іншим способом (зокрема, заліком однорідних вимог), відповідає правильному застосуванню вище наведених норм матеріального права.

Разом з тим, згідно з вимогами п. 4.1 Постанови №136, банки зобов'язані вимагати від своїх клієнтів повної інформації про експортні, імпортні операції, розрахунки за якими останні проводять через ці банки.

Згідно зі статтею 387 Господарського кодексу України, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності після сплати передбачених законом податків та зборів (обов'язкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними операцій, крім випадків запровадження НБУ вимоги щодо обов'язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті.

Колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків по зовнішньоекономічних операціях, що не передбачають власне надходження іноземної валюти.

Так, валюта підлягає продажу у разі її надходження на рахунок резидента, що само по собі не є обмеженням для здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами шляхом зарахування зустрічних грошових вимог, оскільки таке право гарантовано законами України.

Варто також враховувати, що одним із основних принципів правової системи вважається принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що для ефективної реалізації особою своїх прав та виконання обов'язків важливою є можливість передбачення нею правових наслідків.

Найчастіше правова визначеність розглядається як елемент верховенства права і розкривається через такі концепції, як непорушність і нескасовуваність набутих законних прав (vested rights); незворотність закону й неможливість застосування закону до особи, яка не могла знати про його існування (non-retroactivity); законні очікування (legitimate expectations) - право особи у своїх діях розраховувати на сталість існуючого законодавства.

Правова визначеність передбачає стабільність і цілісний характер законодавства, здійснення адміністративної та судової практики на основі закону відповідно до принципу верховенства права, а також прозорість і демократизм при прийнятті владних рішень.

Отже, як вірно зазначає суд першої інстанції, сторони зовнішньоекономічних операцій, здійснюючі експортно-імпортні операції, обґрунтовано виходили з того, що чинним законодавством передбачено їх право на застосування такої форми розрахунків як зарахування (залік) зустрічних однорідних вимог.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що зарахування зустрічних однорідних вимог за угодами № 12/02 від 12.02.2015, № 30/04 від 30.04.2015 відбулося до закінчення граничного строку надходження валютної виручки за ВМД № 545052, ВМД № 545074, ВМД № 545075, ВМД № 550290, ВМД 550291.

Отже, за наявності підстав, що не заборонені законодавством України, зокрема, залік однорідних вимог, виконання зобов'язань, а також виникнення таких обставин до закінчення визначеного в ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР терміну, резидент не може нести відповідальність, передбачену ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР.

Крім цього, дослідивши наявні в матеріалах справи митні декларації, міжнародні товарно-транспортні накладні та інвойси, судом встановлено, що позивачем за контрактом № 19/2014 від 19.11.2014, дійсно, експортувався товар, отриманий ним же за контрактом № 01/12 01.02.2012, тобто, фактично відбулося повернення раніше отриманого товару, оформлене лише як експортна операція.

Вказана обставина не спростована відповідачем під часу розгляду справи у судах як першої, так і апеляційної інстанцій.

Таким чином, оскільки, обставини щодо неповернення валютної виручки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, відсутні також підстави для висновку про порушення ст. 9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а відтак податкове повідомлення рішення №0003812203 від 02.07.2015 правомірно скасовано судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду того, що діяв відповідно до норм законодавства, зокрема, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в порядку і строки, визначені статтею 212 КАС України.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.М.Оксененко

А.Б.Парінов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Оксененко О.М.

Парінов А.Б.