Ухвала суду № 61821721, 14.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" вересня 2016 р. м. Київ К/800/52995/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Маринчак Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 р.

у справі № 814/276/15

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4.) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ Міндоходів у Миколаївській області), в якому просила суд скасувати Рішення ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 30.08.2014 р. № 000162/04-21 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6 800 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 р. адміністративний позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 р. скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 р., у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 р. та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 р.

Відповідач процесуальним правом подати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду її по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.03.2014 р. о/у Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області було складено протокол за № 009720 щодо факту продажу гр. ОСОБА_5 пива «Bud»(0,33) неповнолітньому ОСОБА_6 (1997 р.н.) в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований по АДРЕСА_1.

Адміністративний протокол складено за ознаками правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 156 Кодексу України. З вказаним протоколом гр. ОСОБА_5 була ознайомлена та нею зроблено запис: «С протоколом не согласна, пиво не продавала, з правами и обязательствами не ознакомлена».

Зазначені матеріали 23.04.2014 року розглянуті адміністративною комісією при адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради та відповідно до частини 2 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено на гр. ОСОБА_5 адміністративне стягнення у сумі 510 грн., про що комісією винесено постанову № 353.

Головним управління Міндоходів у Миколаївській області відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» прийнято рішення від 30.09.2014 року № 000162/04-21 про застосування до ФОП ОСОБА_4 фінансових санкцій у сумі 6 800 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом не доведено правомірності прийнятого ним рішення про застосування штрафних санкцій, оскільки факт продажу пива неповнолітній особі не підтверджено належними доказами.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з правомірності прийнятого податковим органом рішення.

Відповідно до Порядку про застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р. № 790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій можуть бути матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктом підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Як було зазначено вище, спірне рішення про застосування фінансових санкцій до ФОП ОСОБА_4 було прийнято на підставі матеріалів правоохоронного органу про вчинення адміністративного правопорушення гр. ОСОБА_5

Відповідно до п. 2 Порядку про застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р. № 790, та абз. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання за порушення вимог статті 153-3 цього Закону застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 6 800 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів, згідно ч. 4 ст. 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, гр.ОСОБА_5 заперечувала факт продажу пива неповнолітній особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлю наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З пояснень ФОП ОСОБА_4 вбачається, що в магазині позивача розрахункові операції з продажу товарів проводяться з застосуванням реєстратора розрахункових операцій, а відтак продаж товарів, в тому числі і алкогольних напоїв, здійснюється з видачею касових чеків.

Дослідив матеріали справи, колегія суддів зазначає, що матеріали справи будь-яких розрахункових документів від 28.03.2014 р. щодо реалізації алкогольних напоїв (пива) не містять.

Крім того, не було складено протоколу щодо вилучення алкогольної продукції, реалізованої ОСОБА_6

Таким чином, факт продажу пива неповнолітньому ОСОБА_6 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» не підтверджується належними доказами - а ні касовим чеком, а ні протоколом вилученої продукції.

Не містять матеріали справи і документів, які підтверджують трудові відносини між позивачем, ФОП , ОСОБА_4, та гр.ОСОБА_5

Із встановлених обставин вбачається, що придбання пива «Bud» (0,33 л.) неповнолітнім в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розташований на зупинці громадського транспорту «Біла» по вулиці Г. Карпенка у м. Миколаїв підтверджується лише поясненнями самого неповнолітнього ОСОБА_6 (а.с.23).

Крім того, постанова адміністративної комісії при адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради не є постановою суду у справі про адміністративні правопорушення, в розумінні положень ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому зазначена постанова не може бути обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте контролюючий орган цього обов'язку по вказаній справі не виконав.

Вищезазначені положення законодавства та обставини справи судом апеляційної інстанції до уваги прийняті не були. Натомість суд першої інстанції дійшов правомірного висновку скасувавши прийняте відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 р. - скасувати, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 р. - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді підпис І.О. Бухтіярова підпис Н.Є.Маринчак