Ухвала суду № 61821666, 27.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/5296/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Лебедєвій Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10.08.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 321 о/с від 06.11.2015 про звільнення позивача з органів внутрішніх справ;

- поновити позивача на посаді помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Смілянського МВ (з обслуговування м. Сміла та Смілянського району) управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області;

- зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.08.2016 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 112 о/с від 23.06.2009 позивач призначений на посаду помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Смілянського МВ (з обслуговування м. Сміла та Смілянського району) управління Міністерства внутрішніх справ України.

28.08.2015 управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області був виданий наказ № 1647 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області» пунктом 3 якого визначено, що за порушення вимог п. 10.3 Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.04.2009 № 181 (зі змінами) та п. 18.22.4, 2.12 Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.01.2005 № 60дск (зі змінами), що виразилося у відсутності перевірок та контролю за несенням служби нарядом ІТТ, не прийняття доповіді про поведінку затриманих і взятих під варту осіб, не забезпеченні ретельного огляду спецконтингенту, що у подальшому призвело до самогубства засудженого ОСОБА_3, помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Смілянського МВ ( з обслуговування м. Сміла та Смілянського району) управління Міністерства внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_2 звільнено з ораганів внутрішніх справ.

Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 06.11.2015 позивача звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 «Є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни). Підставою для прийняття такого наказу зазначено Закон України «Про Національну поліцію».

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством, а звільнення позивача відбулося правомірно через порушення дисципліни, на підставі чого у задоволенні позову слід відмовити.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідачем порушено порядок проведення службового розслідування, чим порушені його законні права та позбавлено можливості захистити свої інтереси. Крім того, відповідно до положень ст. 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, такі дисциплінарні стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу, однак в оспорюваному наказі зазначено, що підставою для звільнення позивача є Закон України «Про національну поліцію», а не дисциплінарний наказ.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року.

Відповідно до п. «є» ст. 64 Положення середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Частиною 1 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;

Виходячи зі змісту ст. 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 14 цього ж Закону при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Згідно частини 1 статті 20 Дисциплінарного статуту особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду.

Як вже було зазначено вище 28.08.2015 управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області прийняло наказ № 1647 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області» пунктом 3 якого, за порушення вимог п. 10.3 Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Смілянського МВ ( з обслуговування м. Сміла та Смілянського району) управління Міністерства внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.02.2016 у справі № 823/5025/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 про скасування пункту третього наказу № 1647 від 28.08.2015 відмовлено повністю.

Вказаним судовим рішенням підтверджено порушення позивачем службової дисципліни та відсутність порушення управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області порядку проведення службового розслідування щодо нього.

Крім того, колегія суддів враховує, що 02.07.2015 прийнятий Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, який опублікований 06.08.2015 року в газеті «Голос України» та відповідно до Прикінцевих та перехідних положень, набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 07.11.2015, крім, зокрема, пунктів 8- 11 Прикінцевих та перехідних положень, які набрали чинності з дня, наступного за днем опублікування Закону, тобто 07.08.2015.

Відповідно до п. п. 9, 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

При цьому, пункт 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII передбачає, що перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність дій відповідача при звільненні позивача з органів внутрішніх справ на підставі п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, оскільки факт вчинення ОСОБА_2 дисциплінарного проступку доведено, а звільнення проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому підстав для скасування наказу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 06.11.2015 про звільнення позивача з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України немає.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що інші позовні вимоги є похідними від вимоги про скасування наказу, а тому підстави для їх задоволення також відсутні, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що відповідачем порушений порядок проведення службового розслідування та порушені законні права позивача, у зв'язку з чим і протиправно прийнято наказ про звільнення ОСОБА_2 не беруться колегією суддів до уваги, оскільки постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.02.2016 підтверджено порушення позивачем службової дисципліни та відсутність порушення управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області порядку проведення службового розслідування щодо нього.

Доводи апелянта про те, що звільнення позивача із займаної посади в період його непрацездатності, є грубим порушенням норм трудового законодавства також не беруться колегією суддів до уваги, враховуючи наступне.

Згідно із частиною третьою статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Таким чином, чинним законодавством встановлено заборону звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Як роз'яснено у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» - правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України) стосуються як передбачених статтями 40, 41 Кодексу законів про працю України, так і інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства України, здійснюється з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Разом з тим, питання щодо можливості звільнення позивача з займаної ним посади в період лікарняного врегульовано нормами спеціального законодавства у цій сфері, а саме пункт 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII передбачає, що перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції, обгрунтовуючи свою позицію щодо відсутності з боку відповідача порушень вимог закону, неправомірно послався на п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII «Про Національну поліцію», оскільки цей пункт стосується звільнення працівників міліції виключно через скорочення штатів, а позивача звільнено в порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, то колегія суддів зазначає, що в Прикінцевих та перехідних положеннях Закону № 580-VIII «Про Національну поліцію» не конкретизовано що, даний пункт стосується звільнення працівників міліції виключно через скорочення штатів, а тому дані доводи не беруться колегією суддів до уваги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10.08.2016 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.